Постанова

від 30.08.2011 по справі 2а-0870/5557/11

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

              

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 30 серпня 2011 року                                       Справа №  2а-0870/5557/11

 за позовною заявою публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор», м. Запоріжжя

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі, м. Запоріжжя

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення                      № 0001600802 від 06.07.2011 та № 0001610802 від 06.07.2011, -

                                                                    У складі головуючого судді Нечипуренко О.М.       

                                                                     секретар судового засідання Бриль А.В.

 за участі представників сторін:

 від позивача  -     ОСОБА_1 (довіреність № 1/05Р від 30.12.2010)

 від відповідача – ОСОБА_2 (довіреність № б/н від 19.08.2011)

                            ОСОБА_3 (довіреність № б/н від 21.04.2011)

                                                     ВСТАНОВИВ:                            

Публічне акціонерне товариство “Запоріжтрансформатор” звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі, м. Запоріжжя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення:

- № 0001600802 від 06.07.2011, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування  з ПДВ в сумі 233257,00 грн. та нарахована штрафна санкція у сумі 5830,50 грн. за вересень 2010,  січень, березень 2011 та

- № 0001610802 від 06.07.2011, яким позивачу зменшено розмір від’ємного значення суми ПДВ у розмірі 160114,00 грн. за серпень та грудень 2010.

Ухвалою суду від 18.07.2011, в порядку ст. ст. 104-107 КАС України, відкрито провадження у адміністративній справі № 2а-0870/5557/11 та призначено до судового розгляду на 01.08.2011. Провадження у справі зупинялось до 30.08.2011.

Відповідно до ст.160 КАС України, 30.08.2011 сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до ст. 41 КАС України, в ході судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».

Представник позивача підтримав позовні вимоги і просить задовольнити їх у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у період який перевірявся, підприємство мало фінансово-господарські відносини з ТОВ «Грань», ТОВ «Інтерагро», ТОВ «Укрметалорукав», ТОВ»Інтехмаш», ТОВ «Транс-Нафта», правочини, укладені позивачем із вказаними  підприємствами не мають ознак фіктивних правочинів, оскільки сторонами вони виконані в повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими документами: видатковими та податковими накладними, а також проведенням повного розрахунку між сторонами. Чинне законодавство України передбачає презумпцію правомірності правочину. Так, відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Позивачем до складу податкового кредиту віднесено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, що були надані зазначеними підприємствами, що у повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства. Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Тому позивач вважає висновки податкової інспекції безпідставними, та податкові повідомлення-рішення протиправними і просить їх скасувати.

Відповідач проти позову заперечив та надав письмові заперечення. Зокрема зазначив, що в ході перевірки встановлено, що при формуванні податкового кредиту грудня 2010р., серпня 2010р., підприємством враховано податок на додану вартість по постачальникам ТОВ «Інтерагро», ТОВ «Грань»,  які є транзитерами з залученням вигодоформуючих підприємств, якими не задекларовано податкові зобов’язання, не знаходяться за місцем реєстрації, а саме: ТОВ «Грань (код ЭДРПОУ 25481408) включено до складу податкового кредиту серпня 2010р. на суму  23 314 грн.; ТОВ «Інтерагро» (код ЄДРПОУ 31518530) включено до складу податкового кредиту грудня 2010р. на суму  136 800 грн.;

За результатами даної перевірки складено акт від 17.06.2011р. №94/08-02/00213428. За результатом розгляду матеріалів перевірки, СДПІ 06.07.2011р. прийнято податкові повідомлення-рішення №0001600802, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 233 257,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 5 830,50 грн. та №0001610802, яким зменшено суму від‘ємного значення суми ПДВ у розмірі 160 114,00 грн.

Зважаючи на викладене, відповідач вказує на обґрунтованість спірного  податкового  повідомлення-рішення, та просить у позові відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, заслухавши представників сторін, суд вважає, позовні  вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню  у повному обсязі, з наступних підстав:

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у т.ч. на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України”.

 Підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку та їх скасування є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним (його скасування) є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів фізичної особи, підприємства чи організації - позивача у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (надалі –Відповідач, СДПІ, податковий орган) проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при господарських операціях з ТОВ «Грань», ТОВ «Інтерагро», ТОВ «Укрметалорукав», ТОВ «Інтехмаш», ТОВ «Транс-Нафта».

В ході перевірки встановлено, що при формуванні податкового кредиту грудня 2010р., серпня 2010р., підприємством враховано податок на додану вартість по постачальникам ТОВ «Інтерагро», ТОВ «Грань»,  які є транзитерами з залученням вигодоформуючих підприємств, якими не задекларовано податкові зобов’язання, не знаходяться за місцем реєстрації, а саме:

ТОВ «Грань (код ЭДРПОУ 25481408) включено до складу податкового кредиту серпня 2010р. на суму  23 314 грн.;

ТОВ «Інтерагро» (код ЄДРПОУ 31518530) включено до складу податкового кредиту грудня 2010р. на суму  136 800 грн.;

За результатами даної перевірки складено акт від 17.06.2011р. №94/08-02/00213428. За результатом розгляду матеріалів перевірки, СДПІ 06.07.2011р. прийнято податкові повідомлення-рішення №0001600802, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 233 257,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 5 830,50 грн. та №0001610802, яким зменшено суму від‘ємного значення суми ПДВ у розмірі 160 114,00 грн.

В акті перевірки вказано, що

По-перше, ПАТ " Запоріжтрансформатор " згідно укладеного договору GI-2275 від 06.08.2010р. за монтаж системи вентиляції та газопостачання  платіжним дорученням №  07390,   здійснено попередню оплату  на суму 139 886,76 грн., в т.ч. ПДВ  23 314,46 грн. Станом на 01.09.2010р. ТОВ ”Грань” товар на адресу ПАТ  "Запоріжтрансформатор   не відвантажувало.

В той же час, від ДПІ у Жовтневому районі  м. Запоріжжя отримано акт (від 04.05.2011р. №121 /23-2/ 25481408) про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ „Грань” з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ ”Техноліріс” за період липень - серпень 2010р. Актом перевірки досліджено, що основним покупцем ТОВ ”Техноліріс” є підприємство ТОВ «Грань», який в свою чергу є постачальником товарів та послуг на ПАТ «Запоріжтрансформатор». В ході проведеної перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя підприємством ТОВ «Грань» для перевірки надано документи  не в повному обсязі, а саме: відсутні  товарно - транспортні накладні на поставку товарів від ТОВ „Техноліріс” та документи щодо реалізації придбаної продукції за перевіряємий період. Перевіркою встановлено відсутність об’єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у постачальника ТОВ „Техноліріс” та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам – покупцям за період липень та серпень 2010р, в розумінні ст. 3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств ” від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) та ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість “ № 168/97- ВР від 03.04.1997року (із змінами та доповненнями).

Згідно акту перевірки ТОВ „Техноліріс” не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від постачальників, що свідчить про те, що правочини між ТОВ „Техноліріс” та постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно ст.216 Цивільного кодексу України не створюють  юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

 Також встановлено, що у ТОВ „Техноліріс” відсутнє, як право на податковий кредит з податку на додану вартість сформованого по операціях з постачальниками в розумінні ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, так і відсутній  об’єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з постачальниками в розумінні ст. 185 вищенаведеного Кодексу.

Враховуючи          вищевикладене, взаємовідносини між ТОВ "Грань" та ТОВ "Техноліріс" не спричиняють реального настання правових наслідків.

По-друге, ПАТ «Запоріжтрансформатор» в грудні 2010р. задекларовано суму податкового кредиту у розмірі 136 800 грн. на підставі отриманих від ТОВ «Інтерагро»  податкової накладної № 39 від 10.12.2010р.  на суму з ПДВ 820 800 грн, у т.ч. ПДВ 136 800 грн.

В ході проведеного аналізу згідно наявних баз даних в ланцюгу постачання задіяні наступні підприємства, а саме:

ПАТ «Запоріжтрансформатор» ТОВ «Інреагро» ПП «Дівітол-Бест» ПП «Тревел-Ком» та ПП „Спец–тех–агро”.

Кіровоградською ОДПІ проведені невиїзні документальні позапланові перевірки ПП „ Дівітол Бест”код ЄДРПОУ 23901964 з питань дотримання податкового законодавства при нарахуванні податкових зобов”язань та податкового кредиту з податку на додану вартість  з питань взаємовідносин з ПП „ Спец – тех. – агро”(код за ЄДРПОУ 36978261) за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року та з ПП «Тревел-Ком» (код ЄДРПОУ 37096835) за період грудень 2010р.

За результатами проведених перевірок складені акти перевірок та зроблені наступні висновки:

- Актом від 17.03.2011р. № 133/1520/37096835 по взаємовідносинам з ПП Тревел-Ком», зроблено висновок: про порушення ст.203, п.1, п.2 ст. 215, п.1. ст.216, ст. 626, ст. 629, ст. 655, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинам, здійснених ПП «Тревел-Ком» з постачальниками та покупцями. Порушені пп. 3.11.п. 3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.2, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. ЗУ «Про ПДВ» від 03.04.1997р. № 168/97_ВР, п. 2. ст. 3 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІУ

- Актом від 05.05.2011 р. № 43//23-30/23901964 по взаємовідносинам з ПП „ Спец – тех. – агро”, зроблено висновок:

Про відсутність поставок товарів та укладення угод. Господарські операції за  період з 01.12.10 по 31.01.11, щодо придбання ПП „ Дівітол Бест” товарів (робіт, послуг) у ПП „ Спец – тех. – агро” та продажу на адресу  ТОВ „Інтерагро”, не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових,  виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. Порушені пункти п.1, п. 5, ст. 203,  п.1, п.2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662  ЦК України, п.п. 3.1.1 п.3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями та ст.185,186,187,201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2756-VI ( зі змінами та доповненнями), п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-ХІV зі змінами та доповненнями.

У зв’язку з вищевикладеним контрагенти позивача здійснювали діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов”язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб у тому рахунку ПАТ «Запоріжтрансформатор», тому усі операції купівлі-продажу з зазначеними підприємствами не спричиняють реального настання правових наслідків – отже – є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Однак, суд не погоджується з таким висновком з наступних підстав.          

Відповідно до п. 1.3. ст.. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом (пп. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5. п. 7.4. ст.. 7 вказаного Закону).

Відповідно до пп. 7.7.1. вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже у разі, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Таким чином, ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов’язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового законодавства.

Отже, Законом України «Про податок на додану вартість» встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Відсутність таких документів у Позивача перевіркою не встановлено.

Крім того, відповідно до норми , Законом України «Про податок на додану вартість», учасники господарської операції повинні мати спеціальну податкову правосуб’єктність – зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Відповідно матеріалам справи, як Позивач так і його контрагент є платниками податку на додану вартість, що не заперечується Актом перевірки як Позивача так і органом ДПІ при перевірці контрагента так і наданих доказів суду.

Крім того, згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов’язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ; назва документа (форми), код форми, дата і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі); посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Тобто, лише порушення вимог щодо змісту та форми документу можуть позбавити його юридичної сили та доказовості. В Акті перевірки не виказано будь-яких претензій щодо порушення форми чи змісту видаткових та податкових накладних, рахунків та платіжних документів, які підтверджують фактичне вчинення господарських операцій між Позивачем та вищезазначеними контрагентами.

Суд також зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди – покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов’язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками вимог податкового законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит, яке виникло  в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).  

Крім того, суд не може погодитись з правовою позицією Відповідача в частині нікчемності зазначених угод з огляду на наступне.

Частина 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Виходячи з положень ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу — землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.     

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства, правопорядку демократичної, правової держави.   

При цьому, акт перевірки не тільки не доводить умислу Позивача на порушення публічного порядку, а навіть не містить посилання на те, в чому таке порушення полягає.

Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. При цьому, як вже вище було зазначено, судові рішення про визнання договорів недійсними, укладених позивачем з контрагентами, відсутні.

Статтею 207 ГК України встановлено: господарське зобов’язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладений позивачем правочин є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про взаємовідносини, які відбулись між учасниками такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Суд відмічає, що Відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність правочинів позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім того, пунктом 3.3 розділу 3 акту перевірки визначено порушення абз. «а» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України при підрахунку бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2011р. з посиланням на висновок акту перевірки від 10.05.2011р. № 68/08-02/00213428, в якому зазначено порушення п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.198.1 ст. 198, п. 200.1, а саме ПАТ «Запоріжтрансформатор» не мало права на віднесення суми ПДВ у розмірі 73 142,70 грн. до складу податкового кредиту лютого 2011р., оскільки до перевірки не було надано документів, підтверджуючих транспортування товару (бензину, дизельного палива, придбаного ПАТ «Запоріжтрансформатор» у  ТОВ «Транс Нафта»). Як наслідок, завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за березень 2011р.

Суд не погоджується із такими висновками перевірки, з огляду на наступне:

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

У відповідь на запит Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі від 08.04.2011р. № 2791/10/08-02/7 щодо надання пояснень та документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Транс.Нафта», ПАТ «Запоріжтрансформатор» надало лист від 20.04.2011р. № 1/11-997 з додатком на 8 аркушах копій належним чином складених первинних документів, що відображають реальність цієї господарської операції та підтверджують право ПАТ «Запоріжтрансформатор» на віднесення суми ПДВ у розмірі 73 142,70 грн. до складу податкового кредиту у лютому 2011р. (копії платіжних доручень, видаткові накладні, рахунки – фактури, податкові накладні).   

          Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності  суб’єктів  владних  повноважень адміністративні суди  перевіряють, чи прийняті  (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень  та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою  це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх  обставин, що  мають значення для прийняття рішення (вчинення  дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між  будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване  це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

          Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних  повноважень  обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності  покладається на відповідача, якщо він заперечує  проти адміністративного позову.

          З огляду на припис наведеної  норми процесуального  права при розгляді судом спору щодо  правомірності рішення органу державної  податкової служби , яким платнику податків  донараховані податкові зобов’язання  чи зменшені  податкові вигоди, контролюючий  орган має  доводити недобросовісність платника податків.

Таким чином, суд вважає, що відповідач неправомірно дійшов висновків про порушення ПАТ «Запоріжтрансформатор» пп.7.4.1 п.7.4, пп. 7.7.1, абз. «а» пп. 7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону про ПДВ та абз. «а» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, а тому необґрунтовано прийняв податкові повідомлення-рішення № 0001600802 від 06.07.2011 та № 0001610802 від 06.07.2011.

З огляду на викладене, позовні вимоги ПАТ «Запоріжтрансформатор» підлягають задоволенню, а оскаржувані іповідомлення-рішення  - скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо  судове  рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних  повноважень, суд присуджує  всі  здійсненні нею  документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або  відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 4, п. 1 ст. 17,  ст. ст. 158, 162, 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі № 0001600802 від 06.07.2011, яким публічному акціонерному товариству «Запоріжтрансформатор» зменшено суму бюджетного відшкодування  з ПДВ в сумі 233257,00 грн. та нарахована штрафна санкція у сумі 5830,50 грн. за вересень 2010,  січень, березень 2011.

3.          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі № 0001610802 від 06.07.2011, яким публічному акціонерному товариству «Запоріжтрансформатор» зменшено розмір від’ємного значення суми ПДВ у розмірі 160114,00 грн. за серпень та грудень 2010.

4.          Стягнути на користь публічного  акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор», м. Запоріжжя (код ЄДРПОУ 00213428) з Державного бюджету України 6 (шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок державного мита.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо  його не скасовано, набирає законної сили після повернення  апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного  провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було  повідомлено про можливість отримання копії постанови суду  безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне  оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії  постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 12.09.2011.

Суддя           (підпис)                                     О.М. Нечипуренко