Постанова

від 05.09.2011 по справі 10961/10/1570

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

    

Справа №2a-10961/10/1570

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          31 серпня 2011 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Федусик А.Г.,

при секретарі - Пальоной І.М.,

за участю прокурора – Смирнової О.О.,

розглянувши  в  відкритому  судовому  засіданні  в  місті  Одесі  справу  за  адміністративним позовом Товариства з обмеженою віповідальністю «Карбомакс»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення заборгованості та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач (далі ТОВ) звернувся до суду  з адміністративним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що 15.10.2010 року на його адресу надійшли копії актів документальних невиїзних перевірок ТОВ з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ по деклараціям за листопад-грудень 2008 року, січень, березень, травень-липень 2009 року. За результатами цих перевірок та на підставі цих актів Державною податковою інспекцією у Приморському районі м.Одеси (далі ДПІ) були прийняті податкові повідомлення - рішення від 10.09.2010 року №0030961502/0, №0030921502/0,  №0030971502/0, №0030911502/0, №0030951502/0, №0030981502/0, №0030931502/0, якими ТОВ було зменшено бюджетне відшкодування ПДВ за вказаний період в сумі 17495 грн., 51939 грн., 7091 грн., 19127 грн., 13472 грн., 8782 грн. та 7995 грн. відповідно. Позивач вважає неправомірними викладені в актах перевірок висновки ДПІ щодо наявності порушень, оскільки вони не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на нормах права. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив суд скасувати спірні податкові повідомлення-рішення про зменшення бюджетного відшкодування ПДВ, стягнути з Державного бюджету України на його користь бюджетну заборгованість по ПДВ за травень 2009 року в сумі 13472 грн., за червень 2009 року в сумі 8782 грн., за липень 2009 року в сумі 7995 грн., а також зобов’язати ДПІ відновити в обліковій картці ТОВ наявну бюджетну заборгованість по ПДВ  за травень 2009 року в сумі 13472 грн., за червень 2009 року в сумі 8782 грн., за липень 2009 року в сумі 7995 грн..

Представник позивача у судовому засіданні підтримав у повному обсязі позовні вимоги посилаючись на обставини, викладені у заяві та додаткових поясненнях (а.с. 94-100, 157-159).

Представники відповідачів та прокуратури заперечували проти задоволення позову з підстав, викладених у письмових запереченнях ДПІ (а.с. 129-133).

Вислухавши пояснення  представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані  докази, розглянувши справу у межах заявлених вимог,  суд приходить до висновку про необхідність  задоволення позову з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ТОВ «Карбомакс»зареєстроване 10.02.2007 року виконкомом Одеської міськради, є платником ПДВ та знаходиться на обліку у ДПІ (а.с. 9-10).

У серпні 2010 року ДПІ були проведені документальні невиїзні перевірки ТОВ з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ по податковим деклараціям за листопад-грудень 2008 року, січень, березень, травень-липень 2009 року. За результатами цих перевірок були складені акти від 30.08.2010 року №10081/1502/34930228, №10077/1502/34930228, №10082/1502/34930228, №10076/1502/34930228, №10080/1502/34930228,  №10083/1502/34930228, №10078/1502/34930228, в яких зазначено про порушення позивачем вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого ним було завищено бюджетне відшкодування з ПДВ за вказаний період на суму 17495 грн., 51939 грн., 7091 грн., 19127 грн., 13472 грн., 8782 грн. та 7995 грн. відповідно.

Такі висновки ДПІ обґрунтовано тим, що позивачем у вказаних деклараціях до складу податкового кредиту віднесені суми ПДВ в вартості товарів, робіт (послуг) без документального підтвердження використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (а.с. 11-13, 15-17, 19-21, 23-25, 27-29, 31-33, 35-37).

На підставі цих актів перевірок ДПІ були прийняті податкові повідомлення - рішення від 10.09.2010 року №0030961502/0, №0030921502/0, №0030971502/0, №0030911502/0, №0030951502/0, №0030981502/0, №0030931502/0, якими ТОВ було зменшено бюджетне відшкодування ПДВ за вказаний період в сумі 17495 грн., 51939 грн., 7091 грн., 19127 грн., 13472 грн., 8782 грн. та 7995 грн. відповідно. (а.с. 14, 18, 22, 26, 30, 34, 38).

Суд вважає висновки ДПІ про наявність зазначених порушень податкового законодавства ТОВ та відсутність у нього права на бюджетне відшкодування ПДВ у вказаному розмірі необґрунтованими, з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що за наслідками господарської діяльності позивачем були подані до ДПІ податкові декларації з ПДВ за листопад-грудень 2008 року, січень, березень, травень-липень 2009 року, в яких було задеклароване від’ємне значення ПДВ, яке було заявлене до бюджетного відшкодування.

В період з 21.08.2009 року по 17.09.2009 року ДПІ була проведена планова виїзна перевірка ТОВ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 12.02.2007 року по 31.03.2009 року, за наслідками якої був складений акт №12390/23-1/34930228 від 22.09.2009 року, в якому відповідач прийшов до висновку про відсутність у ТОВ права на бюджетне відшкодування ПДВ за листопад 2008 року в сумі 17495 грн., за грудень 2008 року в сумі 51939 грн., за січень 2009 року в сумі 7091 грн., та за березень 2009 року в сумі 19127 грн.                 (а.с. 39-72).

На підставі цього акту відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0009142310/0 від 06.10.2009 року, яким, крім іншого, позивачу було зменшене бюджетне відшкодування за вказаний період в повному обсязі (а.с. 75).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01.04.2010 року по справі №2-а-12082/09/1570 за позовом ТОВ до ДПІ вказане податкове повідомлення-рішення було скасоване в повному обсязі як незаконне, зобов’язано відповідача відновити в обліковій  картці ТОВ наявну бюджетну заборгованість по ПДВ за період з листопада 2008 року по березень 2009 року, а також стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ бюджетну заборгованість по ПДВ за листопад 2008 року в сумі 17495 грн., за грудень 2008 року в сумі 51939 грн., за січень 2009 року в сумі 7091 грн., та за березень 2009 року в сумі 19127 грн..

При цьому, в ході розгляду цієї справи суд прийшов до висновку про необґрунтованість доводів ДПІ щодо завищення ТОВ суми бюджетного відшкодування ПДВ за вказаний період, а також підтвердив право ТОВ на таке бюджетне відшкодування (а.с. 82-86).

Вказана постанова набрала законної сили на підставі ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010 року, залишеної без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.11.2011 року (а.с. 87-89, 148-150).

Таким чином викладені в актах перевірки від 30.08.2010 року №10081/1502/34930228, №10077/1502/34930228, №10082/1502/34930228, №10076/1502/34930228 висновки ДПІ про незаконне формування позивачем податкового кредиту та відсутність у нього права на бюджетне відшкодування ПДВ за листопад 2008 року в сумі 17495 грн., за грудень 2008 року в сумі 51939 грн., за січень 2009 року в сумі 7091 грн., та за березень 2009 року в сумі 19127 грн., є безпідставними та спростовуються вказаною постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01.04.2010 року.

          Крім цього, відповідно до п.п.7.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30  днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки   надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

          Згідно зі ст.13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№ 509-ХІІ, посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Право на проведення перевірок органів ДПС визначено п.1 ч.1 ст.11 Закону України                       № 509-ХІІ. Згідно цієї норми закону органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб’єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов’язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

          Відповідно до п.п.7.7.7. ст.7 цього Закону, якщо за наслідками документальної    невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган   виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

    а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми,  визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для  її  вирахування. У цьому  випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

    б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою,  визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

    в) у разі з'ясування  внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має  права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення,  в  якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

          З аналізу вказаної норми вбачається, що податкове повідомлення-рішення про зменшення бюджетного відшкодування може бути прийняте податковим органом лише за наслідками або документальної невиїзної (камеральної), або позапланової виїзної перевірки, проведеної у порядку та у строки, встановлені п.п.7.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

          Разом з тим, в судовому засіданні було встановлено, що спірні податкові повідомлення-рішення про зменшення ТОВ бюджетного відшкодування ПДВ по деклараціям за листопад-грудень 2008 року, січень, березень, травень-липень 2009 року були прийняті за наслідками документальних невиїзних перевірок від 30.08.2010 року, проведених не у встановленому вказаними нормами порядку, у зв’язку з чим, як вказані перевірки, так і прийняті на підставі цих перевірок спірні рішення, не можуть вважатися законними.

Крім цього, відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», право па нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п.п.7.2.3. п.7.2 ст.7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

          В ході розгляду справи представник відповідача не надав суду будь-яких доказів щодо  незаконного включення позивачем ПДВ по отриманим податковим накладним до свого податкового кредиту. Не містять жодного обґрунтування стосовно цього і спірні акти перевірок.

          Згідно п.п.7.7.1. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" сума податку,  що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

              При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така   сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

              При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові  періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

          Згідно п.п.7.7.2. цієї статті якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має  від'ємне значення, то:

    а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

    б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

          Відповідно п.п.7.7.3. вказаної статті платник податку може прийняти самостійне  рішення  про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових  зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому  виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї  статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум  бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

В ході розгляду справи відповідачем не було надано суду також і будь-яких доказів щодо порушення позивачем вказаних норм при розрахунку суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню.

Згідно п.п. 2.3.4. п. 2.3 розділу 2 порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2010 року №327, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

          Таким чином суд вважає, що викладені в актах перевірок від 30.08.2010 року висновки відповідача про незаконність формування позивачем свого податкового кредиту по ПДВ та відсутність у нього права на бюджетне відшкодування ПДВ за вказані податкові періоди, на підставі яких були прийняті спірні податкове повідомлення-рішення, не ґрунтуються на нормах  Закону України „Про податок на додану вартість".

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

На підставі зазначеного та встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що здійснюючи спірні перевірки та складаючи за їх результатами акти, а також приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ по деклараціям за листопад-грудень 2008 року, січень, березень, травень-липень 2009 року в сумі 17495 грн., 51939 грн., 7091 грн., 19127 грн., 13472 грн., 8782 грн. та 7995 грн. відповідно, ДПІ діяла не на підставі закону, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без урахування права ТОВ на участь у проведенні перевірок та процесі прийняття рішень, у зв’язку з чим заявлені ТОВ вимоги  про скасування вказаних рішень підлягають задоволенню в повному обсязі.

З урахуванням вказаних висновків суду щодо протиправності рішень ДПІ про зменшення позивачу бюджетного відшкодування з ПДВ за травень-липень 2009 року, суд вважає також необхідним задовольнити вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ заборгованості по ПДВ за травень 2009 року в сумі 13472 грн., червень 2009 року в сумі 8782 грн. та за липень 2009 року в сумі 7995 грн., а також про зобов’язання ДПІ відновити в обліковій картці ТОВ наявну бюджетну заборгованість по ПДВ  за травень 2009 року в сумі 13472 грн., за червень 2009 року в сумі 8782 грн., за липень 2009 року в сумі 7995 грн..

Доводи відповідача в обґрунтування заперечень проти позову про правомірність проведених перевірок та прийнятих за їх наслідками спірних податкових повідомлень-рішень суд до уваги не приймає, оскільки в ході розгляду справи відповідачем не було надано суду будь-якого обґрунтування цих доводів та жодного доказу на їх підтвердження.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.   

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, Законом України „Про податок на додану вартість", Законом України „Про державну податкову службу в Україні”, Методичними рекомендаціями щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації та проведенні перевірок платників податків, затвердженими наказом ДПА України від 27.05.08 № 355, Методичними рекомендаціями щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженими наказом ДПА України № 266 від 18.04.2008 року, Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69-71, 86, 159-163 КАС України, суд –

   П О С Т А Н О В И В :

          Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Карбомакс»задовольнити.                    Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси від 10.09.2010 року №0030911502/0, №0030921502/0, №0030931502/0, №0030951502/0, №0030961502/0, №0030971502/0, №0030981502/0.

     Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Карбомакс» (м.Одеса, Польський узвіз, 6, ЄДРПОУ 34930228, р/р 26008311335801 в АБ «Південний» у м.Одесі) бюджетне відшкодування ПДВ за травень 2009 року – 13472 грн., за червень 2009 року – 8782 грн., за липень 2009 року - 7995 грн., шляхом перерахування на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Карбомакс».

           Зобов’язати Державну податкову інспекцію у Приморському районі м.Одеси відновити в обліковій картці Товариства з обмеженою відповідальністю «Карбомакс» (м.Одеса, Польський узвіз, 6, ЄДРПОУ 34930228, р/р 26008311335801 в АБ «Південний» у м.Одесі) бюджетну заборгованість по ПДВ за травень 2009 року – 13472 грн., за червень 2009 року – 8782 грн., за липень 2009 року - 7995 грн.

          Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

            Суддя                                                                                                                   А.Г.Федусик

05 вересня 2011 року