Постанова

від 17.07.2006 по справі 9437-2006а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

9437-2006А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17.07.2006Справа №2-7/9437-2006А

За позовом: Приватної фірми «Андріс», 95017, м. Сімферополь, вул. Київська, 73, к. 306

До відповідача:  Державної податкової інспекції в м. Сімферополі, 95053, м. Сімферополь, вул. М. Залки, 1/9

До відповідача Державної податкової адміністрації України, 04655, МПС, м. Київ-53, Львівська пл., 8

Про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та скасування рішення.

 Суддя господарського суду АР Крим І. І. Дворний    

                                                      Секретар судового засідання С.О. Холодняк

представники:

Від позивача –  Хребтова І. А., гол. бух., дов. від 01.01.2006 р.

Від відповідача  –  1) Жаворонкова Г. В., нач. юр. від., дов. №13679/10 від 24.10.2005 р.; 2) Обухова А.В., гол. держ. под. інсп., дов. №10-2316/4000 від 03.11.2005 р..

   Суть адміністративної  справи:

   Приватна фірма «Андріс» звернулась до Господарського суду АР Крим з позовною заявою про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі №0013722301/2 від 17.02.2006 р. та скасування рішення ДПА України №4561/6/25-0115 від 21.04.2006 р..

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні податкове повідомлення-рішення та рішення ДПА України є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного податкового законодавства України. Позивач вказав, що донарахування ДПІ у м. Сімферополі суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 950,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 475,00 грн. є неправомірним, оскільки включення витрат зі сплати послуг мобільного зв'язку до складу валових підтверджуються відповідними документами, зокрема договором з ЗАО «Український мобільний зв'язок» про надання послуг мобільного корпоративного зв'язку, правилами користування мобільним зв'язком в ПФ «Андріс», платіжними документами про сплату послуг. Позивач зазначив, що головним бухгалтером підприємства проводиться вибірка розмов кожного робітника та витрати, не пов'язані з виробничою діяльністю, вносяться працівниками згідно їх заяв у касу позивача, а тому валові витрати ПФ «Андріс» коригуються на відповідну суму. Оскільки коригування валових витрат за грудень 2003 року на суму 322,17 грн., відповідно до наказу №3-1 від 16.01.2004 р., було проведено у січні 2004 року, то, на думку позивача, у 1-му кварталі 2004 року не може бути завищення валових витрат у розмірі 322, 17 грн. Крім того, позивач зазначив, що оскільки попередньою перевіркою не були виявлені порушення залишків малоцінних та швидкозношуваних предметів на складах, то інспектором повинна була бути зазначена сума МШП на 01.10.2003 р. у розмірі 300 грн., так як правильність відображення суми МШП в деклараціях на прибуток була визначена попередньою перевіркою.

Перший відповідач  проти позову заперечував та пояснив, що в ході перевірки Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі було встановлено порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” №263/97-ВР від 22.05.1997 р. в частині включення до складу валових витрат в І кварталі 2004 року послуг мобільного зв'язку в сумі 300 грн., оскільки вказані послуги не відносяться до господарської діяльності підприємства. Крім того, перший відповідач вказав на порушення ПФ «Андріс» п. 5.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в частині відображення залишків товарно-матеріальних цінностей на кінець звітного періоду в сумі 300 грн.

Другий позивач проти позову заперечував на тих підставах, що за результатом перевірки був встановлений факт порушення ПФ «Андріс» п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, що виразилося у включенні до складу валових витрат у січні 2004 року послуг мобільного зв'язку, що не відносяться до господарської діяльності підприємства та відшкодовані співробітниками у касу підприємства, у сумі 300 грн. Крім того, представник ДПА України зазначив, що приватна фірма «Андріс» в порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” невірно визначила залишок товарно-матеріальних цінностей на кінець звітного періоду за 2003 рік (четвертий квартал), а саме: в декларації на прибуток за 2003 рік по рядку 01.2 задекларовано 55500 грн., у той час як згідно з даними бухгалтерського обліку залишок запасів на кінець звітного періоду складає 55800 грн.

Заявою від 29.05.2006 р. позивач доповнив позовні вимоги та просить визнати нечинним також податкове повідомлення-рішення №0013722301/3 від 04.05.2006 р.

У судовому засіданні, що відбулося 29.05.2006 р. позивач надав суду доповнення до позовних вимог, в якому зазначив на порушення першим позивачем п. 4.4, п. 4.11 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №327 від 10.08.2005 р., оскільки податкове повідомлення-рішення №0013722301/0 від 20.09.2006 р. було винесено раніше за надання відповіді на заперечення до акту перевірки. Крім того, позивач вказав на порушення ДПІ в м. Сімферополі строку надсилання рішення, прийнятого за результатом розгляду скарги. Також позивач повідомив, що відповідачу були надані для перевірки всі необхідні документи, які підтверджують правомірність віднесення вартості послуг мобільного зв'язку до складу валових витрат. На думку ПФ «Андріс» чинним податковим законодавством не встановлена норма, яка б чітко регулювала вимоги віднесення витрат за послуги мобільного зв'язку до складу валових витрат, а тому основою для не включення до валових витрат може бути лише випадок повної відсутності розрахункових, платіжних та інших документів. Позивач зазначає, що в акут перевірки не встановлено порушень щодо нарахування податкового кредиту з ПДВ стосовно послуг мобільного зв'язку, у той час як згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва.

          Слухання справи відкладалось у порядку ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України. У судовому засідання оголошувалась перерва у порядку ст. 150 КАС України. Після перерви слухання справи було продовжено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

                                                            встановив:

З 23.08.2005 р. по 09.09.2005 р. Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі була проведена планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства Приватною фірмою «Андріс» за період з 01.10.2003 р. по 31.03.2005 р., за результатом якої був складений акт №824/23-2/22258064 від 16.09.2005 р. На підставі матеріалів перевірки ДПІ в м. Сімферополі прийняла податкове повідомлення-рішення №0013722301/0 від 20.09.2005 р., яким позивачу було донараховано податок на прибуток підприємств у сумі 4410,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 1304,00 грн..

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку відповідно до вимог ст. 5 Закону України № 2181-111 від 21.12.2000 р. Рішенням ДПІ в м. Сімферополі №34773/10/25 від 06.12.2005 р. податкове повідомлення-рішення №0013722301/0 від 20.09.2005 р. було відмінено в частині донарахування податку на прибуток у сумі 1747,50 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 435,00 грн., в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення було залишено без змін.

При подальшому адміністративному оскарженні до Державної податкової адміністрації в АР Крим рішенням ДПА в АРК №275/10/25-007 від 10.02.2006 р. податкове повідомлення-рішення №0013722301/0 від 20.09.2005 р. було відмінено в частині донарахування податку на прибуток у сумі 1712,50 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 430,00 грн. 22.02.2006 р. позивачем було отримано податкове повідомлення-рішення №0013722301/2 від 17.02.2006 р. про донарахування податку на прибуток у сумі 950,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 475,00 грн.

Не погодившись з результатом оскарження, Приватною фірмою «Андріс» було подано скаргу до ДПА України №25 від 22.02.2006 р., за результатом розгляду якої рішенням ДПА України №4561/6/25-0115 від 21.04.2006 р. скарга позивача була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0013722301/2 від 17.02.2006 р. – без змін, - з оформленням податкового повідомлення-рішення №0013722301/3 від 04.05.2006 р., яким ПФ «Андріс» було визначено зобов'язання зі сплати податку на прибуток та штрафних санкцій у тому ж самому розмірі.

Податок на прибуток був донарахований позивачу за включення до складу валових витрат вартості послуг мобільного зв'язку, які не відносяться до господарської діяльності підприємства, що є порушенням п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” №263/97-ВР від 22.05.1997 р.

Проте, суд не може погодитись з вказаними висновками відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу — сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

П. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи, у звязку із здійсненням позивачем господарської діяльності, між Приватною фірмою «Андріс» та ЗАО «Український мобільний зв'язок» були укладені договори на надання послуг стільникового радіотелефонного зв'язку (а. с. 65-74) та присвоєний єдиний особовий рахунок по всім контрактам. 18.11.2003 р. був прийнятий наказ №74 про введення мобільного зв'язку на підприємстві, додатком 31 до якого був встановлений перелік співробітників, які забезпечуються мобільними телефонами у зв'язку з виробничою необхідністю. Додатком №2 до Наказу №74 від 18.11.2006 р. був закріплений перелік телефонів, по яким дозволяється вести переговори співробітникам підприємства, які користуються корпоративним мобільним зв'язком та мають безпосереднє відношення до господарської діяльності приватної фірми «Андріс». Рахунки за послуги стільникового зв'язку та інформація про стан розрахунків, наявні в матеріалах справи, свідчать про виконання сторонами умов договорів.

Відповідно до п. п. 5.3.9 п. 5. 3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Ст. 11 зазначеного Закону встановлені правила ведення податкового обліку, згідно п. 11.2 якої датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку — день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) — дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

          Ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо — безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

          На підставі договорів оператором мобільного зв'язку позивачу щомісяця надсилались персоніфіковані рахунки за надані послуги мобільного зв'язку, які є первинними документами та мають всі необхідні обов'язкові реквізити, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач не надав суду доказів того, що вказані первинні документи містять недостовірні відомості або визнані недійсними.

          Ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Згідно з п. 5. 11 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

          Крім того, суд не може погодитись з висновком відповідача про те, що позивачем порушений п. 5.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в частині невірного визначення залишку товарно-матеріальних цінностей на кінець звітного періоду за 2003 рік (четвертий квартал). Так, відповідач зазначає, що в декларації на прибуток за 2003 рік по рядку 01.2 задекларовано 55500 грн., у той час як згідно з даними бухгалтерського обліку залишок запасів на кінець звітного періоду складає 55800 грн. Вказаний висновок відповідача спростовується через наступне.

          П. 5.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів  на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Матеріали справи, зокрема додаток К1 до декларації про прибуток за три квартали 2003 року, свідчать про те, що залишок малоцінних та швидкозношуваних предметів на складах в рядку А4 на кінець звітного періоду складає 300 грн. Суд погоджується з висновком позивача про те, що оскільки при попередній перевірці не було визначено порушень в частині правильності відображення балансової вартості запасів, інспектором повинна була бути вказана сума МШП на 01.10.2003 р. у розмірі 300 грн. замість 600 грн. Суд вважає, що оскільки перевірка ПФ «Андріс» проводилась за період з 01.10.2003 р. по 31.03.2005 р., то інспектор, зазначивши в акті перевірки станом на 01.10.2003 р. іншу балансову вартість запасів, ніж була встановлена попередньою перевіркою, вийшов за межі своїх повноважень. Крім того, даний висновок суду підтверджується також Листом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва №2-221/4371 від 08.08.2002 р., в якому зазначено, що оскільки період, за який підлягає перевірці суб'єкт підприємницької діяльності, зазначений в рішенні (направленні, приписі) керівника контролюючого органу про проведення перевірки, то він не може бути змінений під час її проведення.

У відповідності зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування і їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи  та  підлягають задоволенню.

   У порядку п. 3 ст. 160, п. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України вступна та резолютивна частини постанови оголошені та підписані у судовому засіданні 17.07.2006р. Повний текст постанови складений та підписаний 20.07.2006 р.

    Приймаючі до уваги викладене, керуючись ст. ст. 158 – 163, п. 4 ст. 167   Кодексу адміністративного судочинства України, суд

          П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі №0013722301/2 від 17.02.2006 р.

3. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі №0013722301/3 від 04.05.2006 р.

4. Скасувати рішення ДПА України №4561/6/25-0115 від 21.04.2006 р.

3. Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31118095600002 в банку отримувача: Управління Держказначейства в АР Крим; МФО 824026 Отримувач: Держбюджет, м. Сімферополь; код ЗКПО 22301854) на користь Приватної фірми «Андріс» (95017, м. Сімферополь, вул. Київська, 73, к. 306, код ЄДРПОУ 22258064)  3,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

                     Виконавчий лист видати після вступу постанови в законну силу за заявою стягувача.

Судом роз'яснено сторонам положення ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України,  відповідно якої Постанова суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.    

Дійсну Постанову направити на адресу сторін рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.