Ухвала

від 16.08.2011 по справі ас-27/139-07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

  

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"16" серпня 2011 р.                               м. Київ                                        К-3603/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача                    Федорова М.О.

суддів:                    Голубєвої Г.К.

                    Рибченка А.О.

                    Костенка М.І.

                                                                Маринчак  Н.Є.

секретар судового засідання                   Сесемко А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 16.08.2011 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2008

у справі № АС-27/139-07

за позовом Державної податкової інспекції у Зміївському районі

                   Харківської області

до                Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Вега”,                                    

                   Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-комерційна

                   фірма “Смерека”

про              визнання недійсним господарського зобов’язання

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Зміївському районі Харківської області звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Вега”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-комерційна фірма “Смерека” про визнання недійсним господарського зобов’язання, яке виникло на підставі правочину, укладеного за договором № Д-15 від 01.03.2005 по якому виписані податкові накладні: № 37 від 01.03.2005 на суму 85180, 93 грн., в тому числі ПДВ 14 196, 82 грн.; № 45 від 16.03. 2005 на суму 241955, 40 грн., в тому числі ПДВ 40325, 90 грн.; № 49 від 22.03.2005 на суму 81218, 21 грн., в тому числі ПДВ 13536, 37 грн., всього на загальну суму 408354, 54 грн., в тому числі ПДВ 68059, 09 грн., як укладене з метою суперечною інтересам держави та суспільства.

Постановою господарського суду Харківської області від 16.04.2007 позовні вимоги задоволено у повному обсязі, оскільки на момент укладення угоди статутні документи товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельно-комерційна фірма „Смерека” визнані судом недійсними.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2008 постанову господарського суду Харківської області від 16.04.2007 скасовано, прийнято нову, якою в задоволені позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

        Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою.

       Державна податкова інспекція у Зміївському районі Харківської області просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2008 та залишити в силі постанову господарського суду Харківської області від 16.04.2007.

        Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, позивачем було проведено перевірку товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Вега” та складений акт № 759/23-104/33143708 від 30.12.2005.

Під час здійснення перевірки фахівцями податкового органу було встановлено, що перший відповідач мав господарські взаємовідносини з товариством з обмеженою відповідальністю „Торгівельно-комерційна фірма „Смерека”.

Між відповідачами був укладений договір № Д-15 від 01.03.2005, згідно якого другий відповідач зобов’язаний поставити, а перший відповідач повинен прийняти та сплатити вартість виробів згідно накладних на загальну суму 600000 грн., а фактично накладні по договору були виписані на загальну суму 408354, 54 грн., в тому числі ПДВ  68059, 09 грн. та були виписані накладні: № 37 від 01.03.2005 на суму 85180, 93 грн., в тому числі ПДВ - 14196, 82 грн., № 45 від 16.03.2005 на суму 241955, 40 грн., в тому числі ПДВ 40325, 90 грн., № 49 від 22.03.2005 на суму 81218, 21 грн., в тому числі ПДВ  13536, 37 грн.: на загальну суму 408354, 54 грн., в тому числі ПДВ 68059, 09 грн.

Позивачем направлений запит до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва щодо проведення зустрічної перевірки по зазначеним взаємовідносинам.

Згідно запиту було встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 23.12.2005 визнані недійсними статут товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельно-комерційна фірма „Смерека”, зареєстрований Голосіївською районною адміністрацією у м. Києві 09.06.2004 за № 09575 з моменту його реєстрації та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 37085911 від 15.07.2004 з моменту його видачі.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесені відповідні зміни; в разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру і були внесені до нього, є недостовірними, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні; третя особа не може посилатися на них у спорі у випадку, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості недостовірні.

Несплата податків є порушенням податкового законодавства і також не є безумовним доказом укладення договору з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, якщо із змісту цього договору не випливає інше.

Визнання спірної угоди недійсною передбачає встановлення невідповідності змісту угоди актам цивільного законодавства.

Судом апеляційної інстанції не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеної угоди.

Такі санкції за укладення угоди (вчинення господарського зобов’язання) з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені ст. 208 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 207 цього Кодексу господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Положення ст. 207 та ст. 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, тобто недійсним в силу закону, у зв'язку з чим визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Органи державної податкової служби, вказані в абз. 1 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Санкції, встановлені ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків, зборів (обов’язкових платежів) однією із сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування таких санкцій необхідною умовою є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення фіктивного правочину з метою отримання права на валові витрати і податковий кредит або удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків.

Оскільки санкції, передбачені вказаною правовою нормою, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України.

З огляду на це, такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, встановлених ст. 250 цього Кодексу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент виписки накладних та податкових накладних товариство з обмеженою відповідальністю „Торгівельно-комерційна фірма „Смерека” було зареєстровано у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України.

Відповідно до ст. 18 Закону „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно з ч. 2 ст. 33 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємств” юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що позивачем не доведено, наявність умислу товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Вега” та товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-комерційна фірма “Смерека”, щодо укладення договору, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, як можливої підстави для визнання недійсним господарського зобов’язання.

Позивачем не обґрунтовано твердження стосовно безтоварності зазначеної угоди.

          З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2008 у справі № АС-27/139-07 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

          Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2008 у справі № АС-27/139-07 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

М.О. Федоров

Судді

Г.К. Голубєва

А.О. Рибченко

М.І. Костенко

Н.Є. Маринчак    

Суддя                                                                         М.О. Федоров