Рішення

від 09.10.2006 по справі 15802-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

15802-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 318

РІШЕННЯ

Іменем України

09.10.2006Справа №2-22/15802-2006

За позовом - ТОВ “Автосервіс”( м. Сімферополь, пр.Перемоги211-а)   

До  відповідачів   -  1) ЗАТ “КРИМ-ЛАДА” ( м. Сімферополь, пр.Перемоги, 211-а)

                                   2)СімферопольськогоМБРТІ(м.Сімферополь, вул. Некрасова,11)

Про  визнання права вдасності та спонукання його зареєструвати .

Суддя С.В.Яковлєв

представники:

Від  позивача   -  Корниенко Є.В. – директор, наказ № 7 від 08.12.2005 р.

Від  відповідачів    1)Новикова І.М.–  пред-к, дов. від 29.05.2006 р.

                                   2) Шипко В.В.  –  ю/к, дов. від 10.04.2006 р.

Сутність спору : Позивач – ТОВ “Автосервіс” -  звернувся  до суду з позовною заявою,  в якій просить визнати за ним право власності  на будівлі та споруди, яки знаходяться  за адресою : м.Алушта, вул.Леніна 123-а, загальною площею 2233,3кв.м. згідно з переліком,  зобов'язати Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації (далі БТІ) зареєструвати за ним право власності позивача на  будівлі та споруди станції техобслуговування у цілому , яки знаходяться  за адресою : м.Алушта, вул..Леніна 123-а, загальною площею 2233,3кв.м. Вимоги мотивовані тим, що  відповідно до договору купівлі-продажу № 2/2003 від 23.12.2003р., укладеному між  позивачем та ЗАТ “КРИМ-ЛАДА” ( далі відповідач) перший придбав майно  (будівля, споруди та обладнання) станції технічного обслуговування , яка розташоване за адресою: м.Алушта, вул.Леніна 123-а. Відповідач отримав технічний паспорт на вказаний об'єкт тільки 01.03.2004 р., а свідотство на право власності – 26.06.2006 р. БТІ 21.07.2006 р. відмовило позивачу в реєстрації права власності на вказаний об'єкт.

                 Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

                  Відповідач надав відзив на позовну заяву ( вих. № 215 від 09.10.2006 р.) , в якому підтвердив факт надання у власність позивача майна  (будівель,  споруд   та обладнання) станції технічного обслуговування , яка розташоване за адресою: м.Алушта, вул.Леніна 123-а, після укладення з ним договору купівлі-продажу № 2/2003 від 23.12.2003р., виконання їм умов вказаного договору , щодо сплати вартості вказаного об'єкту.

                   Представник відповідача у судовому засіданні підтвердив оплату позивачем вартості вказаного об'єкту, визнав позовні вимоги у повному обсязі.

 БТІ письмовий відзив на позов до суду не надіслав, його представник у судовому засіданні пояснив, що на час звернення з заявою про реєстрацію права власності позивачем не були надані всі необхідні документи ,у зв'язку з чим йому було відмовлено в реєстрації права власності.  

 Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, вислухавши представників сторін, суд

                             В С Т А Н О В И В:

Між позивачем та відповідачем 23.12.2003 р. був  укладений договір купівлі-продажу № 2/2003 , відповідно до умов якого (п.1.1) останній  прийняв на себе зобов'язання передати  у власність першого нежитлові приміщення  та обладнання , розташовані за адресою : м.Алушта, вул.Леніна 123 (далі майно).Склад майна, яке передавалось позивачу, був вказаний у переліки ( додатки № 1, №2).

У п. 1.3. договору визначено, що майно є власністю відповідача.

Сторони узгодили вартість майна у розмірі 100000 грн. ( п.1.5).

Відповідно до п.2.1. оплата вартості майна здійснювалась протягом 3 місяців з моменту отримання відповідачем витягу з Держреєстру  прав власності.

Вказаний договір  набирав сили з моменту підписання його сторонами та діяв до повного виконання  їмі своїх обов'язків.

Сторони 24.01.2004 р. уклали додаткову угоду до договору № 2/2003 від 23.12.2003 р., в який вказали , що після отримання технічної документації в БТІ перелік будівель та споруд, які є предметом договору, має бути уточнений ( п. 1). Сторони складуть додаток № 4 з уточненим переліком будівель та споруд.

Між сторонами 04.07.2006 р. було укладено додаткову угоду  до договору № 2/2003 від 23.12.2003 р., у якої вони уточнили адресу розташування майна, вказавши її – м.Алушта, вул. Леніна 123-а.

На час укладення договору купівлі-продажу № 2/2003 діяв Цивільний кодекс УРСР ( далі ЦК). Правочинами визнавались  дії громадян і організацій, направлені на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків ( ст. 41 ЦК).  

Ст. 161 ЦК встановлювала, що  зобов'язання повинні були виконуватись належним чином і у встановлений термін відповідно до договору.  

У ст. 224 було вказано, що за договором купівлі-продажу   продавець був зобов'язаний  передати майно у власність  покупцю, а покупець зобов'язаний був прийняти  майно і сплатити за нього певну грошову суму. Право продажу  майна  належало власникові ( ст. 225 ЦК).

На момент розгляду спору набрали сили Господарський кодекс України (ГК України) і новий Цивільний кодекс України (ЦК України).

Відповідно до ст. 133 Господарського кодексу України ( далі ГК України) основу правового режиму майна суб'єктів господарювання , на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права – право господарського відання, право оперативного управління, а також право оперативного використання майна.

У ст. 144 ГК України визначені підстави виникнення майнових прав та обов'язків суб'єкта господарювання,  серед яких, зокрема, вказані  угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але таки, що йому не суперечать.

Ст. 202 Цивільного кодексу України (далі  ЦК України )встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст правочину  не може суперечить ЦК України,  іншим  актам цивільного законодавства ( ст.203 ЦК України).

                   Ст. 316 ЦК  України  передбачає, що  правом власності є право особи на річ (майно), яку воно здійснює  відповідно до закону  за власною волею , незалежно від волі інших осіб.  Власникові належить  право володіння, користування і розпорядження своїм майном (ст. 317 ЦК України).

                      Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені  законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо  не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

                       Ст. 392 ЦК України визначає, що  власник майна  може пред'явити  позов  про визнання  його права власності , якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

                       За договором купівлі-продажу одна сторона ( продавець) передає або зобов'язується   передати майно ( товар у власність другій стороні ( покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно ( товар) і сплатити за нього певну грошову суму ( ст. 655 ЦК України).

Вивчивши надані позивачем документи суд прийшов до висновку, що він уклав з відповідачем  у встановленої ЦК формі договір купівлі-продажу, визначив у договору № 2/2003 всі суттєві  умови вказаного правочину.

Матеріали справи свідчать про те, що сторони у повному обсязі виконали умови зазначеного договору купівлі-продажу.

За таких умов суд вважає, що  відповідач набув право власності на майно, здійснивши правочин  по його придбанню, який відповідає діючому законодавству, тому підлягають задоволенню вимоги по визнати за ним право власності на це майно.

Ст. 182 ЦК України передбачає  необхідність державної реєстрації права власності , яка здійснюється  відповідним органом .

В силу того , що судом  визнано право власності позивача на майно, керуючись вимогами Тимчасового положення Про порядок  державної реєстрації прав власності  на нерухоме майно, затвердженого Наказом Мінюсту України № 6/5 від 28.01.2003 р.,ст.182 ЦК України, підлягають задоволенню вимоги щодо спонукання БТІ зареєструвати право власності на майно, придбане позивачем за договором купівлі-продажу № 2/2003 від 23.12.2003 р.

Матеріали справ свідчать про те, що саме у зв'язку з неоформленням відповідачем  у повному обсязі документів  права власності на майно, яке було предметом купівлі- продажу по вказаному договору, позивачу було відмовлено у реєстрації права власності. В силу викладеного суд вважає, що всі судові витрати  підлягають віднесенню згідно зі ст. 49 ГПК України  на відповідача.

                     В ході судового засідання, яке відбулось 09.10.2006 р., за згодою  представників сторін оголошено  вступну та резолютивну частини рішення. Відповідно до ст. 84 ГПК України рішення оформлене і підписане 16.10. 2006 р.   

  Керуючись ст. ст. 49, 82 –85 ГПК  України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати  за Товариством з обмеженою відповідальністю “Автосервіс” ( м.Сімферополь, пр.Перемоги , 211-а, ЗКПО 32695162) право власності на будівлі та споруди , розташовані за адресою : АР Крим, м.Алушта, вул..Леніна 123-а, загальною площею 2233,2 кв.м. а саме :

-          літеру А, площею 1239,6 кв.м ( административно- виробнича будівля),

-          літера Б ( незавершене будівництво будівлі автомойки),

-          літеру В, площею 13,3 кв.м. ( проходна),

-          літеру Г, площею 217,9 кв.м. ( виробнича будівля компресорної),

-          літеру Д, площею 142,2 кв.м. ( котельна),

-          літеру Е, площею 41,9 кв.м. ( склад),

-          літеру Ж, площею 104,7 кв.м. (гараж),

-          літеру З, площею 473,7 кв.м. ( виробничі майстерні, їдальня).

3.          Зобов'язати Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації ( м.Сімферополь, вул.Некрасова, 11 ЗКПО 03347537) зареєструвати  за Товариством з обмеженою відповідальністю “Автосервіс” ( м.Сімферополь, пр.Перемоги , 211-а, ЗКПО 32695162)  право власності на будівлі та споруди станції техобслуговування в цілому , які знаходяться за адресою : адресою : АР Крим, м.Алушта, вул.Леніна 123-а, загальною площею 2233,2 кв.м.

4.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства “КРИМ-ЛАДА” (м.Сімферополь, пр.Перемоги 211-а,ЗКПО 05745851, банківські реквізити невідомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Автосервіс” ( м.Сімферополь, пр.Перемоги , 211-а, ЗКПО 32695162, п/р 2600516997 в АППБ “АВАЛЬ” МФО 380805) 1085грн. -держмита,   118 грн. - витрат на ведення процесу.  

 Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Яковлєв С.В.