Постанова

від 05.10.2006 по справі 5040-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

5040-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 321

ПОСТАНОВА

Іменем України

05.10.2006Справа №2-17/5040-2006

За позовом Державної інспекції по контролю за цінами в АРК, м. Сімферополь

До відповідача  Комунального підприємства “Міська госпрозрахункова поліклініка профоглядів”, м. Сімферополь

про  стягнення   45 060,00  грн.  

                                                                                       Суддя  В.І.  Гайворонський

                                                                                При секретарі  Т.Ю Шенягіной

                                            ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача –  Окул  Н.Л., ю/к, дов. від  13.06.2006 року.

Від відповідача –  Полякова  Л.М., предст., дов. № 28/1 від 20.02.2006 року.

Сутність спору:

Позивач звернувся з позовом   про стягнення з відповідача економічних санкцій в сумі  15020 грн., і  штрафу в сумі  30040  грн. у зв'язку з тим, що рішенням позивача № 62 від 12.04.05 р. до відповідача застосовані економічні і штрафні санкції за порушення державної дисципліни цін.

         Відповідач  відзив на позов не надав.

         В засіданні суду представник відповідача  позов не визнав, у зв'язку  з тим, що вважає, що рішення позивача  про застосування санкцій прийнято неправильно.

         Відповідач також  пояснив, що постанову Господарського суду АР Крим від 08.06.2006 року по справі № 2-2/9621-2006 А в апеляційному порядку  оскаржено не було.

         Згідно рішення  позивача № 62 від 12.04.2005 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін  встановлено завищення відповідачем  вартості  платних медичних послуг  у зв'язку з порушенням відповідачем вимог постанови СМ АРК від  12.12.2000 року № 408 “Про внесення змін до Постанови СМ АКР від 25.07.200 року № 232”. Згідно даного рішення з відповідача вирішено вилучити в дохід держбюджету  15020 грн. і штраф в сумі   30040  грн.

  Згідно  постанови Господарського суду від 08.06.2006 року по справі № 2-2/9621-2006 А у позові Комунального підприємства “Міська госпрозрахункова поліклініка профоглядів” до відповідача  Державної  інспекції  по  контролю за цінами в АРК  про визнання неправомірними дій та визнання недійсним рішення № 62 від 12.04.2005 року –   відмовлено.

         По справі проголошена вступна та резолютивна частини постанови.

         Розглянувши матеріали справи, суд –

                                                             ВСТАНОВИВ:

         12.04.2005 року позивачем прийнято  рішення  № 62  від 12.04.05 р. про вживання  економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, згідно якого встановлено завищення відповідачем  вартості  платних медичних послуг  у зв'язку з порушенням відповідачем вимог постанови СМ АРК від  12.12.2000 року № 408 “Про внесення змін до Постанови СМ АКР від 25.07.200 року № 232”. Згідно даного рішення з відповідача вирішено вилучити в дохід держбюджету  15020 грн. і штраф в сумі  30040  грн., що  підтверджене указаним рішенням.

           Суд вважає, що позов підлягає задоволенню, при цьому виходить з наступних обставин:

           Рішення позивача №. 62  від 12.04.05 р. в судовому порядку недійсним або нечинним не визнано, а також не  скасовано  судом  чи  уповноваженим органом.

 Таким чином, указане рішення є дійсним, і  не брати до уваги дане рішення, у суду немає підстав.

 Згідно ст. 14 ЗУ “Про ціни та ціноутворення” необґрунтовано одержана виручка  та штраф стягується за рішенням суду.

          Згідно п.1.6 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом  Міністерства фінансів України 03.12.2001р. №298/519, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.12.2001р. №1047/6238, суми виручки та штрафи підлягають вилученню на підставі рішень, прийнятих органами державного контролю за цінами.

 Таким чином, застосовує економічні і фінансові  санкції  позивач, а суд  проводить тільки стягнення уже застосованих позивачем санкцій.

           При цьому, виходячи із закріпленого ст. 129 Конституції України – нормативного акту  прямої дії і що має вищу юридичну силу, принципу диспозитивності сторін, суд не має права  розв'язувати вимоги, які не заявлені як позовні вимоги зацікавленою стороною у встановленому Законом порядку.

           Позовними вимогами по цій справі не є визнання рішення № 62  від 12.04.05 р. недійсним, нечинним або про  його скасування  повністю або частково, у зв'язку з чим суд не має права давати даному рішенню правову оцінку.

        Про це також указується в постанові Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132 (справа  Д12/12) по аналогічному питанню, а в постанові  Пленуму  Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування  норм Конституції України при здійсненні  правосуддя” вказується, що  суди вправі  застосовувати безпосередньо  норми Конституції як норми прямої  дії.

Якщо відповідач вважає, що підстав для вживання економічних і штрафних санкцій немає,  або ж вони повинні застосовуватися в меншому розмірі, йому необхідно було у встановленому законом  порядку звернутися про визнання даного рішення недійсним, або нечинним, або про його скасування  повністю або частково по підставах, за якими він вважає рішення не відповідним законодавству.

        Дана думка суду також співпадає з практикою розгляду аналогічних  спорів Севастопольським апеляційним господарським судом   (постанова від 23.11.04р. по справі № 2-17/6840-04).

      Більш того, відповідач  звертався з позовом до суду про  визнання неправомірними дій позивача та визнання недійсним його рішення № 62 від 12.04.2005 року з підстав, викладеним в постанові від 08.06.2006 року по справі № 2-2/9621-2006А. Однак, указаною постановою у позові відмовлено. Сам відповідач пояснює, що  указана постанова їм не оскаржена.

Окрім цього суд  не вбачає, що при проведенні перевірки і винесенні рішення позивачем  було порушене законодавство.

 Згідно ст. 129 Конституції України сторона вільна в наданні суду доказів та в доведенні  перед судом їх упередженості, а також закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівенства перед Законом та судом.

 Згідно ст. 8 Конституції України  вона має вищу юридичну силу та її норми є нормами  прямої дії.

 З викладеного витікає, що суд не зобов'язаний знаходити  за одну із спорящих сторін  докази  для того, щоб  рішення  відбулося на користь  цієї сторони і вправі  розглядати спір за тими матеріалами, які  представлені сторонами.

 Більш того, таке знаходження  доказів буде прямим порушенням Конституції України.

 Із матеріалів, що знаходяться у справі  у суду немає підстав не приймати до уваги рішення позивача про застосування санкцій до відповідача.

 Підстав для стягнення судових витрат згідно зі ст. 94 КАС України у даному випадку не існує.

        На підставі вищевикладеного, а також керуючись   ст.ст.  94, 162,163  КАС України, суд -                            

                                          ПОСТАНОВИВ:

         Позов задовольнити повністю.

         Стягнути з відповідача  Комунального підприємства  “Міська госпрозрахункова поліклініка профоглядів”  (м. Сімферополь, вул. К. Маркса 19, р/р 26006440221340 в КД  “Укрсоцбанк” код ОКПО 23891898, МФО 324010) в доход Державного бюджету (р/р 31113106500290, МФО  824026, код ЄДРПОУ відділення Державного казначейства 24037189, банк отримувача Управління Державного казначейства в АРК м. Сімферополь, код платежу 23030300) економічні санкції в розмірі 15 020 грн., штраф за порушення  державної дисципліни цін в розмірі  30 040 грн.         

               Ст. 254 КАС України передбачено, що  постанова першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку.

               У разі подання апеляційної  скарги судове рішення, якщо його скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк  апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

                Постанова може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені ст. 186 КАСУ України у Севастопольський апеляційний господарський суд, якою встановлено, що:

            про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку   подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

            Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

             Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а  в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі.

            Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається  протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне  оскарження.

         Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

         Заява  про  апеляційне  оскарження  чи  апеляційна скарга, подані  після  закінчення  строків,  встановлених  цією   статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про  що постановляється ухвала.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гайворонський В.І.