Постанова

від 02.10.2006 по справі 5725-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

5725-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 321

ПОСТАНОВА

Іменем України

02.10.2006Справа №2-17/5725-2006

За позовом ТОВ “Дімекс” (73000, Івано-Франківська область, м. Калуш, вул. Промислова 4)

До  відповідача  Фонду майна АР Крим   (95015, м. Сімферополь, вул. Севастопольська 17)

3-ті  особи без самостійних вимог на предмет спору:  

                       1. Санаторій  “Юність” Міністерства охорони здоров'я України, (98680, м. Ялта, смт. Сімеїз, АР Крим, вул. Радянська 39)

             2.  Фонд державного майна України  (вул. Кутузова 18/9, м. Київ)

3.          Міністерство охорони здоров'я України  (вул. Грушевського 7, м. Київ)

За участю  -  Прокуратури АРК   (вул. Севастопольська 21, м. Сімферополь)

про зобов'язання виконати дії, пов'язані зі здійсненням процесу підготовки об'єкту до приватизації

                                                                                           Суддя  В.І. Гайворонський

                                                                                  При  секретарі  Т.Ю. Шенягіной

                                           П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача –  Самойлов О.Л., представник, дов. б/н від 23.05.2006 р.

Від    відповідача  -  Васильєва   Є.С., предст., дов. № 01/4302 від 23.12.2005 р.

Від  3-ої особи Санаторію  “Юність” Міністерства охорони здоров'я України -   не з'явився

Від   3-ої особи  Фонду державного майна України  – не з'явився

Від   3-ої особи  Міністерства охорони здоров'я України –  не  з'явився

За участю  Прокурора  АР Крим – Горная К.В., посвідчення

           Сутність спору:

           Згідно позовної заяви та уточнення до неї  від 15.03.2006 року  позивач просить  зобов'язати Фонд майна Автономної Республіки Крим  у 2-х місячний термін з дня  набрання  рішенням  законної сили   виконати дії, пов'язані зі здійсненням  процесу  підготовки об'єкту  у складі: кліматопавільону, прохідної,  госпблоку, підпірних стін, кам'яних сходів, будівлі хлораторної, орендованого ТОВ  “Дімекс”, який знаходиться на балансі  санаторію “Юність” , та розташований за адресою: вул. Радянська 39, смт. Сімеїз, м. Ялта, до приватизації, а саме:  визначити ціну продажу  об'єкту, який  підлягає приватизації шляхом викупу, підготувати та опублікувати  інформацію про об'єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, інших печатних видавництвах, визначених органами приватизації.  

                Згідно  ст. 137 КАС України  зміна позовних вимог є правом позивача. Таким чином на момент  прийняття постанови вважаються заявленими та розглядаються  судом указані позовні вимоги.

             Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що  05.08.2003 року  позивач уклав з відповідачем договір оренди державного нерухомого майна –  службового будинку та двох кліматопавільонів, двох тентових підвісів, підпірних стін, кам'яних сходів, санвузла, будівлі хлораторної,  яке розташовано   за адресою: вул. Радянська 39, смт. Сімеїз, м. Ялта, яким передбачено, що позивач має право з дозволу відповідача вносити зміні до складу  орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічну перебудову, які обумовлюють збільшення його вартості. Позивачем були проведені  невід'ємні поліпшення орендованого майна на суму 458700 грн., що більш ніж на 25 %  перевищує вартість  орендованого майна. Позивач згідно Закону України  від 18.05.2000 року № 1723-111 звернувся до відповідача з заявою про включення орендованих позивачем об'єктів в перелік  об'єктів, які  підлягають приватизації шляхом  викупу. Однак у передбачений Законом України  “Про приватизацію невеликих державних підприємства  (малу приватизацію)” місячний термін на  розгляд такої заяви відповідач відповіді не дав. Позивач звернувся до суду з позовом про  спонукання відповідача прийняти належне рішення про включення вказаного майна у перелік об'єктів  державної власності групи “А”, які підлягають приватизації шляхом викупу, який був задоволений.

             На підставі вказаного рішення  позивач звернувся до відповідача  згідно ч. 4 ст. 7  ЗУ “Про приватизацію невеликих державних підприємств” про  включення вказаного майна в  перелік об'єктів, які підлягають  приватизації шляхом викупу. 23.11.2005 року відповідачем  направлено повідомлення про те, що  на виконання рішення  суду відповідачем  відповідні документи направлені до  Фонду державного майна України для затвердження, що свідчить про те, що майно включено в перелік об'єктів державної власності групи “А”, які підлягають приватизації шляхом  викупу. Однак відповідач  необхідних дій стосовно підготовки  об'єкта  до приватизації не виконав.

             Відповідач у відзиві позов не визнав та вказав, що в питаннях приватизації майна, що знаходиться  в загальнодержавній власності, згідно з Положенням  про Фонд майна АР Крим, затвердженим Постановою  Уряду АР Крим від 02.11.1995 року № 325 підзвітний Фонду державного майна України. Позивач звернувся до нього  про включення до переліку  об'єктів  державної власності, що  підлягають приватизації шляхом викупу вказаного майна. Фонд державного майна України відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України “Про  приватизацію невеликих державних підприємств” затверджує перелік об'єктів, що знаходяться з загальнодержавній власності, що підлягають викупу за поданням  органів приватизації. Згідно з інструктивним листом Фонду  державного майна України від 19.07.2001 року  № 10-20-8880 “Щодо  включення до переліку  об'єктів державної власності групи “А”, що приватизується шляхом викупу орендованого державного майна (будівель, споруд, приміщень)” відповідачем був надісланий  до  Фонду державного майна України пакет  документів, вих. № 03/4087 від 10.12.2004 року для включення вищезазначених об'єктів  до переліку об'єктів державної власності  групи “А”, що підлягають приватизації шляхом  викупу,  від котрого надійшла відповідь, що   розглянуті пакети документів не відповідають вимогам  вказаного інструктивного листа.

                Відповідач вказує, що на  виконання вказаного рішення суду від 21.11.2005 року відповідачем повторно були надіслані  вказані документи до Фонду державного майна України, від якого надійшла відповідь  від 07.12.2005 року про те, що необхідне отримання підтвердження  пропозиції включення об'єктів  до  переліку  об'єктів державної  власності групи “А”, що підлягають приватизації, Міністерства охорони здоров'я  України на цей час. Також  необхідно надати більш вичерпну інформацію  щодо об'єктів, які пропонуються  для включення до переліку  об'єктів, що підлягають  приватизації – їх призначення та  схему  земельної ділянки санаторію із зазначенням місць  розташування об'єктів.

             Відповідач  також посилається на пояснення Міністерства  охорони здоров'я України, що приватизація спеціалізованих санаторно-курортних  закладів, що знаходяться на територіях курортів місцевого  значення, використовують  природні лікувальні ресурси зазначених територій і перебувають у державній або комунальній власності, згідно ст. 26 ЗУ “Про  курорти” – забороняється. Також посилається на те, що вказане міністерство вказує, що  відкликає лист та заперечує  проти включення до переліку об'єктів  державної власності групи “А”, які підлягають приватизації шляхом викупу вказаного майна.

            Третя  особа - Санаторій “Юність” Міністерства охорони здоров'я України - пояснила, що  майно, що приватизується,  не використовується для цілей  оздоровлення протягом багатьох років, на утримання та реконструкцію  цього майна не виділялися кошти,  що привело до  повного зношування  основних фондів і до  можливого травматизму через його аварійний стан. Самостійно санаторій  не має можливості  привести зазначене майно в придатний стан для використовування  з метою, передбаченого Статутом санаторію стан. У листопаді  2004 року Міністерство  охорони здоровся  України погодило питання  приватизації  майна. Згідно рішення  суду майно повинно бути включено  у перелік об'єктів державної власності групи “А”, які підлягають  приватизації шляхом викупу.

             Дана третя особа  також вказує, що  у  неї відсутні кошти  на утримання зазначеного майна, воно непридатне до використання  в лікувальному процесі.

             Третя особа - Фонд державного майна  України у відзиві вважає, що у позові необхідно відмовити. Дана особа вказує, що  відповідач листом від  21.11.2005 року  направив до нього  матеріали, подані позивачем  щодо включення до переліку   об'єктів державної власності групи “А”, які підлягають  приватизації. Вказані матеріали не містили  вичерпної інформації  щодо об'єктів, що підлягають приватизації, їх призначення та схему земельної ділянки санаторію із зазначенням місць  розташування об'єктів, у зв'язку з чим матеріали були  повернути відповідачу, а також зазначено, що для включення об'єктів до переліку об'єктів державної власності групи “А”, які підлягають  приватизації, потрібна згода (або пропозиція) від органу  управління  зазначеним майном станом на дату подачі заяви.

             Дана  третя особа  також посилається  на статтю 26 Закону України “Про курорти”.

             У зв'язку  з  викладеним  вказана третя особа вважає, що  згідно ч. 5 ст. 7 ЗУ “Про приватизацію невеликих державних  підприємств (малу приватизацію)” вона має право  відмовити  у приватизації вказаного майна.

             Третя особа - Міністерство охорони здоров'я України  вважає, що об'єкт приватизації не  підлягає, посилаючись на ч. 3 ст. 49 Конституції України.

             Дана третя особа також указує, що 14.02.2006 року  прийнятий Указ Президента України  № 132/2006, згідно до якого КМУ встановлено завдання щодо  відновлення мережі спеціалізованих протитуберкульозних санаторіїв та протягом 2006 року здійснити заходи  по поверненню таких санаторіїв до державної власності.

             Позивач заявив, що не бажає  відшкодування судових витрат, а також  просить суд  витрати за проведення  експертизи покласти на нього.

             Згідно рішення господарського суду АР Крим від 18.10.2005 року  по справі № 2-17/10680-2005 між тими ж сторонами, що і в цій справі,  Фонд майна АР Крим  зобов'язаний прийняти рішення, яким включити орендоване майно до переліку об'єктів державної власності групи “А”, які підлягають приватизації  шляхом викупу у зв'язку з тим, що  між позивачем та відповідачем складений договір оренди державного нерухомого майна від 05.08.2003 року. Згідно указаного договору позивач виконав невід'ємні  поліпшення об'єкту оренди більш ніж на 25%  від його вартості, що згідно діючого законодавства  дає право позивачу на приватизацію об'єкта оренди шляхом викупу.

             Згідно постанови Господарського суду АР Крим від 15.06.2006 року по справ № 2-17/5681-2006 А між тими ж сторонами, що і в цій справі та по аналогічним правовідносинам,  Фонд майна АР Крим зобов'язаний виконати дії, пов'язані зі здійсненням   процесу підготовки об'єкту до приватизації – визначити  ціну  продажу об'єкту, який підлягає приватизації  шляхом викупу, підготувати та опублікувати  інформацію про об'єкти  малої приватизації у відповідних  інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, інших печатних видавництвах, визначених органами приватизації.

            Згідно постанови  Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.08.2006 року по справі № 2-17/5681-2006А указана постанова від 15.06.2006 року залишена без змін.

             Згідно з договором оренди  державного майна між  позивачем та  санаторієм “Юність”  від  05.08.2003 року – Санаторій “Юність”, іменуємий “Орендодавець”  передає,  а позивач, іменуємий “Орендатор” приймає державне нерухоме майно – службового будинку та двох кліматопавільонів, двох тентових підвісів, підпірних стін, кам'яних сходів, санвузла, будівлі хлораторної,  які розташовані   за адресою: вул. Радянська 39, смт. Сімеїз, м. Ялта. Вартість об'єкта складає  103880 грн. Договором  передбачено, що  з дозволу орендодавця  можливо вносити  зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переобладнання, обумовлююче підвищення його вартості. (п. 4.2.2).

     Згідно  додаткової угоди від 10.10.2005 року  на підставі технічних даних  КП БТІ, складених в результаті  проведеної реконструкції об'єкту, орендоване майно визначено в складі: кліматопавільону (площею 491,3 кв.м), прохідна (площею 11,4 кв.м), госпблок (площею 15,3 кв.м), опірних стін, кам'яних сходів, будівлв хлораторної (площею 20 кв.м).

              Згідно повідомлення  Санаторію “Юність” позивачу від 27.08.2003 року № 167  Санаторій “Юність” дає позивачу згоду на  реставраційні та  протиаварійні роботи.

             Згідно договору підряду  № 01  від 11.10.2003 року між позивачем та    ПП Фірмою “Ойлсервісплюс”, позивач є замовником на виконання  будівельних робіт по реконструкції  комплексу будівель: службового будинку, двох кліматопавільонів, двох тентових підвісів,  опорних стін, кам'яних сходів, санвузла, будівлі хлораторної за адресою: вул. Совєтська 39, смт. Сімеїз, м. Ялта.

             Згідно проектно-кошторисної документації, актів прийомки  виконаних робіт по указаному об'єкту та довідки про її вартість, роботи виконані  в грудні  2003 року на суму  428000 грн.

             Згідно платіжних  доручень  позивач перерахував підряднику: п/п № 31 від 22.12.2003 року – 71100 грн; п/п № 30 від 17.12.2003 року – 106000 грн.; № 7 від 08.12.2003 року в сумі – 106000грн.; п/п № 9 від 10.12.2003 року в сумі 53000 грн.; п/п № 29 від 17.12.2003 року в сумі 53000 грн.

             Згідно висновків  будівельно-технічної експертизи від 20.07.2006 року (висновок експерта № 1535):

1.          У відповідності із затвердженою проектно-кошторисною документацією  та візуальним обстеженням  була проведена реконструкція  двох кліматопавільонів, двох тентових підвісів, службового будинку, санвузлу; підпірних стін, кам'яних сходів; реконструкція будівлі хлораторної не проводилась.

2.          Наступні об'єкти, які указані  у додатковій угоді № 1  від 1 від 10.10.2005 року до договору оренди  державного нерухомого майна б/н  від 05.08.2003 року, являється результатом проведення реконструкції:

-          кліматопавільон літ. Р (загальною площею 491,3 кв.м) є результатом проведення реконструкції двох кліматопавільонів;

-          прохідна літ. Т (загальною площею 11,4 кв.м) є результатом проведення реконструкції службової будівлі;

-          госп.блок  літ. У (загальною площею 15,3 кв.м) є результатом  проведення реконструкції санвузла;

            Реконструкція будівлі  хлораторної (загальною площею 20,0 кв.м) не проводилась.

3.          Поліпшення, які виконані при проведенні реконструкції, являються невід'ємними поліпшеннями  орендованого майна. Ідентифікована  фактична сума  виконаних  невід'ємних поліпшень орендованого  нерухомого майна  складає (без врахування ПДВ): 412 583 грн.

4.          Дійсна (ринкова) вартість  об'єкту оренди станом АН  дату оцінки (30.06.2006) складає  (без врахування ПДВ): 1 001 080 грн.

Ринкова вартість невід'ємних поліпшень, виконаних на дату   оцінки (30.06.2006) складає (без врахування ПДВ)  412 583 грн.

             По справі проголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, суд, -

                                    ВСТАНОВИВ:

05.08.2003 року між  позивачем та Санаторієм “Юність” укладений договір оренди державного нерухомого  майна –  службового будинку та двох кліматопавільонів, двох тентових підвісів, підпірних стін, кам'яних сходів, санвузла, будівлі хлораторної,  які розташовані   за адресою: вул. Радянська 39, смт. Сімеїз, м. Ялта.

Згідно указаного договору оренди позивач виконав невід'ємні поліпшення об'єкту оренди   більш ніж на 25% від його вартості, що згідно діючого законодавства дає право позивачу на приватизацію об'єкту оренди шляхом викупу.

   Указані обставини встановлені рішенням господарського суду АРК від 18.10.2005 року по справі  № 2-17/10680-05 і згідно ст. 72  КАС України  при розгляді цієї справи  доведенню не підлягають.

  Згідно  додаткової угоди від 10.10.2005 року  на підставі технічних даних  КП БТІ, складених в результаті  проведеної реконструкції об'єкту, орендоване майно визначено в складі: кліматопавільону (площею 491,3 кв.м), прохідна (площею 11,4 кв.м), госпблок (площею 15,3 кв.м), опірних стін, кам'яних сходів, будівлв хлораторної (площею 20 кв.м).

  Крім цього, указані обставини підтверджуються   договором оренди державного нерухомого майна від  05.08.2003 року між  позивачем та  Санаторієм “Юність”, повідомленням  орендодавця, актами прийомки  виконаних робіт, довідок про вартість  виконаних робіт по об'єкту оренди, договором підряду, платіжними дорученнями, а також будівельно-технічною експертизою  від 20.07.2006 року (висновок експерта № 1535).

  Рішенням господарського суду АР Крим від 18.10.2005 року по справі № 2-17/10680-2005 відповідач був зобов'язаний  прийняти відповідне рішення, яким включити орендоване  позивачем майно у перелік об'єктів державної власності  групи “А”, які підлягають приватизації шляхом викупу.

   Згідно ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими для виконання.

   Оскільки позивач має право на приватизацію указаного майна шляхом викупу, він вправі його реалізувати.

   Спонукання відповідача до виконання дій, пов'язаних  зі здійсненням  процесу підготовки орендованого об'єкту до приватизації є реалізацією права позивача на приватизацію.

   Визначення відповідачем ціни продажу об'єкту, який підлягає  приватизації шляхом викупу,  а також підготовка та опублікування інформації про об'єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях  та місцевій пресі, інших печатних видавництвах, визначених органами приватизації, передбачено ст. 9 ЗУ  “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”.

   Таким чином, позов підлягає задоволенню.

   Викладені відповідачем, Фондом державного майна України та  Міністерства охорони здоров”я України  обставини в обгрунтування  заперечень не можуть бути  прийняті до уваги, оскільки  вони відносяться до оспорювання права позивача на приватизацію.

   Однак, дане питання  не є предметом  цього позову. Право позивача  на приватизацію встановлено рішенням господарського суду АРК від 18.10.2005 року по справі № 2-17/10680-2005 і згідно ст. 72  КАС України указаний факт вважається встановленим  та доведенню не підлягає.

   Крім цього, суд не може погодитися з викладеними  в обгрунтування доводами указаних учасників процесу.

  Так, посилання на інструктивний лист  прийнято до уваги бути не може, оскільки такий лист не є нормативним документом.

  Посилання на те, що об'єкт приватизації  знаходиться на території курорту, тобто що смт. Сімеїз  присвоєн статус курорту, зацікавленими особами не доведено.

  Оскільки відповідні докази не представлені суду до прийняття постанови, немає підстав їх  залучати до матеріалів справи після прийняття постанови.

  Згідно ст. 129 Конституції України сторона вільна в наданні суду доказів та в доказуванні  перед судом їх упередженості, а також  закріплений принцип змагальності сторін, їх рівенство перед Законом та судом.

  Згідно ст. 8  Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми є нормами прямої дії.

  Із викладеного витікає, що  суд не повинен знаходити  за одну із зацікавлених сторін докази для того, щоб рішення відбулося на користь цієї сторони та зобов'язаний  розглянути справу по тим матеріалам, які представлені  зацікавленими  сторонами.

  Більш того, таке  знаходження доказів буде прямим порушенням Конституції України.

            Про необхідність дотримання принципу диспозитивності  сторін також указується в постанові  Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132. (справа № Д12/12), а в постанові  Пленуму  Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування  норм Конституції України при здійсненні  правосуддя” вказується, що  суди вправі  застосовувати безпосередньо  норми Конституції як норми прямої  дії.

     Не може бути прийнято до уваги також посилання  на ч.3 ст. 49 Конституції України  та Указ президента України № 132/2006, оскільки в них мова йде про  мережі установ. В даному же випадку мережа установ не зменшується, а мова йде про відокремлений об'єкт, а не установу.

  Посилання на відзив  Міністерством охорони здоров'я України раніше даної згоди про приватизацію також не може  бути прийнятий до уваги, оскільки такий відзив не передбачений діючим  законодавством.

 Згідно ч.2 ст. 19  Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти  тільки на підставі, в межах повноважень та способом, передбачених Конституцією та Законами України.

  Посилання Фонду  державного майна України на те, що він згідно ч. 5 ст. 7 ЗУ “Про  приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” має право відмовити в приватизації вказаного майна також не може бути прийнято до уваги.

  Згідно данної норми, таке право указаній 3-й особі не надано. Ч. 5 ст. 7 указаного Закону у даному випадку  відноситься не до 3-ї особи, а до відповідача, який є органом приватизації у даному випадку, що встановлено рішенням ГС АРК від 18.10.2005 року по справі № 2-17/10680-2005. Згідно ст. 4 ЗУ “Про приватизацію  невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” органом приватизації є орган, який уповноважений  виступити продавцем  відповідних об'єктів.

 Крім цього, законодавством не передбачені наслідки затвердження або не  затвердження  указаною 3-ю особою переліку.

 Крім цього, у даному випадку такі дії не можуть впливати на приватизацію, оскільки право позивача на приватизацію встановлене рішенням   ГС АРК від 18.10.2005 року по справі № 2-17/10680-05.

Доказів того, що  указане рішення суду у встановленому Законом порядку відмінено або змінено, зацікавленою стороною не представлено.

Згідно ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими  для виконання.

  Крім цього, у даному випадку суд також керується закріпленими в ст. 3 ЦК України основними принципами цивільного права - принципами розумності і справедливості.

 Так, суд вважає, що  у даному випадку необґрунтоване затягування приватизації не відповідає цим принципам.

 Згідно ст. 8  ЗУ “Про приватизацію  невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” строк підготовки  об'єкта малої приватизації  до продажу не повинен  перевищувати 2-х  місяців  з дня прийняття рішення про включення його до  відповідного переліку об'єктів, що підлягають приватизації.

 Згідно  вказаної статті  підготовка об'єкту малої приватизації до продажу здійснюється  органами приватизації, які визначають ціну продажу об'єкту, що підлягає приватизації шляхом викупу; готують та публікують інформацію про об'єкти  малої приватизації у відповідних інформаційних   бюлетенях  та місцевій пресі, інших друкованих  виданнях, визначених органами приватизації.

 Крім цього, правовідносини, які розглядаються  в цій справі аналогічні правовідносинам, які розглядалися по справі № 2-17/5681-2006 А, в якій брали участь ті ж самі сторони, що і в цій справі.

 Цьому є підстави застосовувати  при розгляді  цієї справи  статтю 72 КАС України в частині обставин, встановлених судовим рішенням  в адміністративній справі, як підставу для звільнення від доказування в цій справі в частині  порядку вирішення аналогічних питань.

 Таким чином, позовні вимоги позивача законні, обґрунтовані і підлягають задоволенню.

 Згідно ст. 81 ЦК України  відповідач є  юридичною особою публічного права. Таким чином спори за його участю є публічно-правовими спорами.

 Судові витрати  відшкодуванню не підлягають, оскільки позивач не бажає їх  відшкодування. Згідно закріпленого  статтею 129  Конституції України принципу диспозитивності сторін, суд не повинен розв'язувати питання, якщо  зацікавлена сторона  не  бажає їх розгляду.

   Згідно статті 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми є нормами прямої дії.

               Про необхідність дотримання принципу диспозитивності  сторін також указується в постанові  Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132. (справа № Д12/12), а в постанові  Пленуму  Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування  норм Конституції України при здійсненні  правосуддя” вказується, що  суди вправі  застосовувати безпосередньо  норми Конституції як норми прямої  дії.

   Крім цього, позивач просить  покласти на нього оплату  судових витрат за проведення експертизи в неоплаченій частині.

  В більшій частині судові витрати за проведення експертизи вже сплачені позивачем.

  Несплачена сума складає   59,99 грн. (згідно калькуляції вартість складає  5071,69 грн., згідно п/п № 108 від 14.07.2006 року та № 47 від 26.06.2006 року позивачем сплачено 4140,1  грн. та 871,6  грн.).

 Крім цього, згідно ст. 92 КАС України витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз покладаються на сторону, яка заявила клопотання про проведення судової експертизи, якою у даному випадку є позивач.

 З врахуванням викладених обставин, суд вважає можливим оплату судових витрат Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз за проведення експертизи в сумі 59,99 грн. покласти на позивача.

  На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст. ст. 158-163 КАС України, суд -

                                      ПОСТАНОВИВ :

  Позов задовольнити повністю.

                 Зобов'язати Фонд майна Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь, вул. Севастопольська 17, ЗКПО  00036860)  у 2-х місячний термін з дня  набрання  рішенням  законної сили   виконати дії, пов'язані зі здійсненням  процесу  підготовки об'єкту  у складі: кліматопавільону, прохідної,  госпблоку, підпірних стін, кам'яних сходів, будівлі хлораторної, орендованого ТОВ  “Дімекс” (м. Калуш, Івано-Фравнковська область, Україна, вул. Промислова 4, ЗКПО 32160832), який знаходиться на балансі  санаторію “Юність” , та розташований за адресою: вул. Радянська 39, смт. Сімеїз, м. Ялта, до приватизації, а саме:  визначити ціну продажу  об'єкту, який  підлягає приватизації шляхом викупу, підготувати та опублікувати  інформацію про об'єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, інших печатних видавництвах, визначених органами приватизації.  

       Стягнути з позивача  Товариства з обмеженою відповідальністю “Дімекс” (73000, вул. Промислова 4, м. Калуш, Івано-Франківська область, р/р 260060019991001 в АКБ “Надра”, МФО  320003, ОКПО 32160832) на Користь  Кримського  науково-дослідного інституту судових експертиз (95001, вул. Чехова 55-А, м. Сімферополь, Україна, р/р № 35224001000218, ОКПО  26225794, Банк УДК в АРК, МФО 824026, отримувач: Крим НІІСЕ)  судові витрати  за проведення експертизи (висновок експерта № 1535 від 20.07.2006 року) в сумі 59,99 грн.

                Ст. 254 КАС  України передбачено, що  постанова першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна

скарга не була подана у строк, встановлений КАСУ, постанова суду першої інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку.

               У разі подання апеляційної  скарги судове рішення, якщо його скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк  апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

               Постанова може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені ст. 186 КАС України у Севастопольський апеляційний господарський суд, якою встановлено, що про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку   подається  заява.     Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

                 Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

            Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а  в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 КАСУ -  з  дня  складення  в  повному  обсязі.

            Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається  протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне  оскарження.

            Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

            Заява  про  апеляційне  оскарження  чи  апеляційна скарга, подані  після  закінчення  строків,  встановлених  цією   статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про  що постановляється ухвала.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гайворонський В.І.