Рішення

від 08.09.2011 по справі 3/75/5022-1016/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" вересня 2011 р.

Справа № 3/75/5022-1016/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі < Список >  судді Турецького І.М.  , судді < заповнити при колегіальному розгляді >           

Розглянув справу

за позовом  Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 АДРЕСА_1, ідентифікаційний  номер НОМЕР_1)   

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-польське підприємство "Енергія-КВ" вул. Б. Хмельницького, 8, м. Скалат, Підволочиського  району, Тернопільської області  (код ЄДРПОУ 35969900)       

про cтягнення заборгованості

За участю представників сторін від :

Позивача: ОСОБА_1 –суб'єкт підприємницької діяльності

відповідача: не з'явився

Суть справи: До господарського суду Тернопільської  області  поступила позовна заява Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-польське підприємство "Енергія-КВ" про стягнення  6312 грн. 80  коп.

Судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач  своїм конституційним правом на захист   не  скористався . Явку у призначені судові засідання свого представника  не  забезпечив,  письмового  відзиву  на  позовну заяву  суду не надав,  хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином,  про  що  свідчать  повідомлення  про  вручення  поштового  відправлення, дата  вручення –29.07.11р.,  31.08.11р., та  в порядку передбаченому ст.ст. 64, 77 ГПК України, пунктом 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. №75 та пунктом 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України,  порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" від 13.08.2008 р. № 01-8/482 .

Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обов’язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, суд розглядає спір без участі представника відповідача за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.  

Ухвалою суду від 22.07.2011 року порушено провадження по справі та призначено до розгляду у судовому засіданні 28.07.2011 року о 11:30 год.

Ухвалою суду від 28.07.2011р. розгляд справи №3/75/5022-1016/2011, в порядку  ст. 77 ГПК України  відкладено на 08.09.2011р. на 12:40 год.

У розпочатому судовому засіданні представнику позивача роз’яснено  його процесуальні  права та обов’язки, передбачені ст.ст.20, 22, 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши обставини справи, суд встановив наступне:

17 вересня 2009 року  Товариство  з  обмеженою  відповідальністю "СУ-ПП "ЕНЕРГІЯ –КВ" (як , Замовник - Відправник) та  Суб’єкт  підприємницької  діяльності -  фізична  особа  ОСОБА_1 ( як, Перевізник)  уклали  між  собою  договір  на  перевезення   вантажів    автомобільним  транспортом  №МП-9 ,  відповідно  до  умов   якого  Перевізник   надає   Відправнику   транспортні послуги по Україні або здійснює вантажні перевезення в країнах Євросоюзу. Відправник   зобов’язується  сплатити  Перевізнику  за перевезення вантажу встановлену плату. Всі умови  перевезення, характеристика вантажу, терміни   і т.д.  вказуються в разовій Заявці, яка  надається   Перевізнику Відправником на перевезення даного  вантажу  і яка є  невід’ємною частиною даного  Договору ( п.1.1., п.1.2.)

Пунктом  3.1. Договору ,  Відправник   перераховує  на  рахунок Перевізника повну  вартість  перевезення протягом 3 банківських днів з моменту отримання належним чином оформленої    товарно-транспортної (СМR)  накладної,  податкової накладної , акта виконаних  робіт  та рахунку   на  оплату.

Договір  діє   з моменту   його  підписання  і  до  моменту   розірвання   його  однією з  сторін, про що повинно  бути  письмово  повідомлено  другій    стороні  не  пізніше   ніж  за  неділю до  дати  розірвання. (п. 8.1. Договір).

31 березня 2010 року та 15 квітня 2010 року між СПД –ФО ОСОБА_1, як перевізником, з однієї сторони, та ТзОВ "СУ-ПП "Енергія КВ", як замовником, з другої сторони,  укладено заявку на  перевезення  вантажу  відповідно   №5 та №6, умовами яких сторони визначили маршрут:   адреса  завантаження: м. Скалат вул. Б.Хмельницького, 8 Тернопільської області (Україна), адреса  замитнення: м. Збараж (Україна), митний перехід: п.п. Краковець, адреса розмитнення та розвантаження:  –м. Стальова  Воля (Польща); транспортний засіб: автомобіль марки  DAF НОМЕР_3, н/причіп  НОМЕР_2 вартість перевезення  відповідно  –4700,00 грн. та 4500,00 грн. ,  характер  вантажу -   брикети з прес.  соломи .

Факт виконання позивачем своїх зобов’язань за договором  № МП-9 від 17.09.2009р.  підтверджується  міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR): №000590  та №000591, які містять відтиски печаток вантажовідправника, перевізника та  вантажоотримувачів, а  також   актами   виконаних  робіт  (послуг ) №13,  та №15  , підписані  повноважними   представника   сторін  та  скріпленні  відтисками  печаток  сторін.  

Як  вбачається із  матеріалів  справи, позивач  виконав свої договірні зобов‘язання належним  чином, здійснив перевезення вантажу на загальну суму 9 200 грн.  00 коп.

Однак, відповідач, в порушення умов договору, грошові зобов'язання повністю не виконав,  здійснивши  оплату  частково  у  розмірі  3 950 грн. 00 коп., про  що  свідчить прибутковий  касовий  ордер   №967403, а тому його заборгованість перед позивачем, станом на дату  подання  позовної  заяви  та часу розгляду  справи  в суді , становить 5250 грн. 00 коп..

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько –господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до   звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України,  та  до ст. 307  Господарського  кодексу  України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Як вбачається із ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін, застосовується Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року (п.1 ст. 1 Конвенції).

Згідно ст. 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної.

Оцінивши представлені документальні докази,  господарський суд Тернопільської області прийшов до переконання, що позовні вимоги позивача щодо  стягнення з відповідача 5250 грн. 00  коп. основного  боргу, документально обґрунтовані і підлягають  задоволенню.

Відповідно до п.4.3. Договору, передбачено відповідальність відправника за безпідставну    відмову в оплаті та несвоєчасною оплатою рахунків Перевізника –пеня у розмірі подвійної облікової  ставки НБУ за кожен день затримки.

За несвоєчасну оплату за надані послуги, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі  351 грн. 62 коп., яка на день розгляду справи  позивачу не сплачена.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен  передати кредиторові у  разі порушення боржником зобов'язання.          Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.          Пенею є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен день прострочення виконання. (ст.549 ЦК України)

 Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання. (ст.. 550 ЦК України)

 Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. (ст.. 551 ЦК України)

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України,  штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України,  у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що  платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За таких обставин, суд   вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача  пені у розмірі 351 грн. 62 коп., документально  обґрунтовані  та  підлягають до задоволення.

За неналежне    виконання    договірних  зобов’язань,   позивач нарахував відповідачу   суму боргу  з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення –539   грн. 19 коп.   та 3% річних –171  грн. 99  коп., які на день розгляду справи позивачу не сплачені.

В  силу  ст. 625  ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наведене ,  позовні вимоги позивача щодо стягнення  з відповідача   суми боргу  з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення –539  грн. 19 коп.   та 3% річних –171  грн. 99  коп.,  документально обґрунтовані і підлягають до задоволення.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до вимог ст. ст. 44 –49 Господарського процесуального кодексу України, судові  витрати  покладаються на відповідача.

Керуючись, ст. ст. 22, 32, 33, 43, 44-49, 82-85  Господарського процесуального кодексу України,   ст. ст.  509,  525, 526, 530, 549, 550, 551, 625,  629, 909  Цивільного кодексу  України,  ст.. ст.. 173, 193,  230, 231  Господарського  кодексу України,   господарський суд ,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-польське підприємство "Енергія-КВ" вул. Б. Хмельницького, 8, м. Скалат, Підволочиського  району, Тернопільської області (код ЄДРПОУ 35969900) в користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 АДРЕСА_1 (ідентифікаційний  номер НОМЕР_1) -  5250 грн. 00 коп. - боргу,  351 грн. 62 коп. - пені,  539 грн. 19 коп. - інфляційної суми, 171 грн. 99 коп. –3% річних, 102 грн. 00 коп.  в повернення  витрат  по оплаті  державного мита,  236 грн.  00 коп. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 823 грн. 00 коп. - витрат на юридичну допомогу.

3.          Наказ видати стягувачеві  після  набрання  судовим  рішенням  законної  сили.

4.          На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, 13 вересня 2011 року, через місцевий господарський суд.

5.          Рішення направити сторонам у справі.

 Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -7845

Суддя                                                                                          І.М. Турецький