Рішення

від 08.08.2011 по справі 13/97

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/97

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

08.08.11 р.                                                                                 Справа № 13/97                               

         Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Крищук К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Приватного підприємства „Зевс”, м. Донецьк

до відповідача: Приватної фірми „Черемшина”, м. Донецьк

про: стягнення 4928грн.53коп.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство „Зевс”, м. Донецьк (далі – позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Приватної фірми „Черемшина”, м. Донецьк (далі – відповідач) про стягнення 4928грн.53коп., з яких сума основного боргу в розмірі 4296грн.04коп., неустойка в сумі 345грн.48коп., індекс інфляції в сумі 220грн.14коп., 3% річних у розмірі 66грн.87коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару за договором поставки № ДА -27  від 01.01.2008р.

На підтвердження свої позиції позивачем надані засвідчені копії: договору поставки № ДЛ -27  від 01.01.2008р., повідомлення, яким відповідач уповноважував свого представника на отримання матеріальних цінностей, видаткових накладних № 13ВД026103 від 05.10.2010р., № 13ВД026958 від 12.10.2010р., податкових накладних до видаткових, товарно – транспортні накладні на переміщення алкогольних напоїв, відомостей про вантаж, копії банківської виписки, що свідчить про здійснення відповідачем часткової оплати поставленого товару на суму 1192грн.56коп., бухгалтерська довідка № 09/7-849 від 14.07.2011р. за підписом директора та головного бухгалтера, якою позивач підтвердив наявність заборгованості відповідача в розмірі 4296грн.04коп., яка станом на 14.07.2011р. не погашена.

Супровідним листом № 09/7-548 від 14.07.2011р. позивач надав акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.06.2011р., згідно з яким кінцеве сальдо на користь позивача становить 4296грн.02коп.

26.07.2011р. позивач надав через канцелярію суду письмові пояснення № 09-9821 від 26.07.2011р., якими повідомив суд, що в видаткових накладних № 13ВД026103 від 05.10.2010р., № 13ВД026958 від 12.10.2010р., за якими на виконання умов договору № ДЛ -27  від 01.01.2008р. була здійснена поставка товару, помилково зазначена інша дата договору, а саме 03.12.2008р., замість вірної дати 01.01.2008р., хоча номер договору, зазначений в первинних документах співпадає з номером укладеного між сторонами договору, на підставі якого була здійснена поставка товару. З цього приводу позивач зазначає, що між ним та відповідачем укладений єдиний договір № ДЛ-27 від 01.01.2008р., ніякого іншого правочину між сторонами не існує. Стосовно повідомлення із зразком печатки, наданому до договору № ДЛ – 27 від 01.01.2008р., позивач зазначив, що сторони безпосередньо п. 1.3 договору № ДЛ -27 від 01.01.2008р. передбачили, що повноваження особи, що підписує видаткові накладні може підтверджуватися, у тому числі і повідомленням із зразком печатки, яким на документах про прийняття товару завірятиметься підпис матеріально відповідальної особи покупця, відповідно п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей. Крім того, наданими поясненнями позивач підтвердив свої позовні вимоги, а саме просив суд стягнути з відповідача суму неустойки, інфляційних нарахувань та 3% річних у розмірах, заявлених у позовній заяві № 09-57/8 від 01.06.2011р.

Справа слуханням відкладалась у зв'язку з неявкою відповідача та з метою надання йому права на захист, востаннє на 08.08.2011р., але відповідач у судові засідання не з'явився, витребуваних документів не надав, про поважність причин відсутності суд не повідомлений. Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідання. В матеріалах справи свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 739370 та Витяг з ЄДР серії АЄ № 052262 станом на 06.07.2011р., з яких вбачається, що місцезнаходження Приватної фірми „Черемшина”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 13498958, значиться за адресою: 83017, Донецька обл., м. Донецьк, вул. Марії Ульянової, будинок 55. Достовірність відомостей з Єдиного державного реєстру встановлена ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”. Саме така адреса відповідача вказана позивачем в позовній заяві та за цією адресою суд своєчасно направляв відповідачу ухвали у даній справі.

Суд направив відповідачу телеграму від 27.07.2011р. задля повідомлення про час та місце судового засідання, однак 08.08.2011р. через канцелярію суду від органів поштового зв'язку надійшло повідомлення, що телеграма суду не доставлена.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. № 01-8/1228 та в п. 11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов'язку щодо інформування Відповідача  про судовий розгляд справи, оскільки до повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб.

В судове засідання 08.08.2011р. представники сторін не з'явилися.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка відповідача істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не є перешкодою для вирішення спору.

Вислухавши у попередньому судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

01.01.2008р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір поставки напоїв № ДЛ – 27, згідно з яким постачальник зобов'язується поставити покупцю напої (далі по тексту товар) партіями відповідно замовленням останнього, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Згідно п. 1.2 договору найменування, асортимент, кількість та ціна товару визначається за домовленістю сторін та зазначаються в видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору. Особа, що підписала видаткову накладну від імені покупця, має всі повноваження по узгодженню даних умов (найменування, асортименту, кількості, ціни, а також місця, дати та часу поставки) від імені покупця.

Відповідно п. 1.3 договору повноваження особи, що підписала видаткову накладну підтверджується довіреністю типової форми № М-2, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996р. або представленим постачальнику письмовим повідомленням з зразком печатки (штампу), яким на документах про прийняття товару (накладна, товарно – транспортна накладна, інший другий документ) буде засвідчуватися підпис матеріально відповідальної особи покупця, складеного у відповідності з п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних довіреностей на отримання цінностей, затвердженої Наказом міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996р.

Пунктом  4.3 договору сторони передбачили наступний строк оплати за отриманий товар:

-          100% передоплати;

-          відстрочення платежу на 14 календарних днів від дня прийняття товару покупцем.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору  здійснив поставку товару за видатковими накладними № 13ВД026103 від 05.10.2010р. на суму 2849грн.40коп. та  № 13ВД026958 від1 2.10.2010р. на суму 2639грн.22коп., всього позивачем був поставлений товар загальною вартістю 5488грн.62коп.

Станом на час розгляду справи, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за договором, сума заборгованості в розмірі 5488грн.62коп. погашена частково в розмірі 1192грн.56коп., внаслідок чого за відповідачем виникла заборгованість на суму 4296грн.04коп.,що підтверджується наданими позивачем довідкою № 09/7-849 від 14.07.2011р. за підписом директора та головного бухгалтера, якою позивач підтвердив наявність заборгованості відповідача в розмірі 4296грн.04коп., яка станом на 14.07.2011р. не погашена та актом звірки взаємних розрахунків станом на 30.06.2011р., згідно з яким кінцеве сальдо на користь позивача становить 4296грн.02коп.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають  задоволенню частково, враховуючи наступне:

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є стягненні з відповідача суми заборгованості у розмірі 4296грн.04коп. у зв'язку з не належним виконанням умов договору поставки  № ДЛ-27 від 01.01.2008р., що стало підставою для нарахування штрафних санкцій, а саме пені в розмірі 345грн.48коп., 3% річних у розмірі 66грн.87коп. та індексу інфляції у розмірі 220грн.14коп. Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою містить усі необхідні та істотні умови договору купівлі–продажу.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні –покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору № ДЛ-27 від 01.01.2008р. у позивача виникло зобов'язання поставити товар, а у відповідача – прийняти та оплатити його.

Як зазначалося, позивач на виконання умов договору здійснив поставку товару за видатковими накладними № 13ВД026103 від 05.10.2010р. на суму 2849грн.40коп. та  № 13ВД026958 від1 2.10.2010р. на суму 2639грн.22коп., всього позивачем був поставлений товар загальною вартістю 5488грн.62коп.

Факт отримання відповідачем товару за вказаними накладними підтверджується особистим підписом представника відповідача в графі „Отримав”, чим надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару за передбаченою ціною.

У суду відсутні сумніви відносно отримання товару саме представником відповідача, оскільки в матеріалах справи наявна засвідчена копія повідомлення за підписом директора та головного бухгалтеру із зазначенням зразку печатки товариства та підписом уповноваженої на отримання товару особи, що повністю узгоджується з п.1.3 договору та не суперечить вимогам Інструкції „Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей”, отже відповідно п. 1.4 договору зазначене повідомлення є належним доказом належного виконання зобов'язань постачальника по поставці товару, узгодження асортименту, кількості, ціни товару, а також місця, дати та часу поставки товару уповноваженій особі покупця та прийняття товару покупцем.

Згідно п. 1.2 договору всі істотні характеристики товару визначаються в накладній. Так, видаткові накладні № 13ВД026103 від 05.10.2010р. та  № 13ВД026958 від                   12.10.2010р. містять відомості відносно найменування товару, кількості, асортименту та  ціни. В якості підтвердження факту передачі товару, позивачем надані товарно – транспортні накладні серії 01 ААБЖ № 939571 від 05.10.2010р. та серії 01 ААБЖ № 936352 від 12.10.2010р. разом з  відомостями про вантаж.

Відповідно Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затвердженої Наказом Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 7 серпня 1996 року N 228/253, товарно-транспортна накладна типової форми N 1-ТН - це єдиний первинний документ, який є підставою для списування товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України, а також для їх складського, оперативного і бухгалтерського обліку; вона оформлюється вантажовідправником на кожну їздку автомобіля і для кожного вантажоодержувача окремо.

В зазначених товарно – транспортних накладних, так само як і видаткових, в графі „Вантаж одержав” містить підпис відповідача.

        У суду відсутні сумніви щодо поставки товару саме на виконання умов договору № ДЛ-27 від 01.01.2008р.

Крім того, безпосередньо в видаткових накладних є посилання на номер укладеного між сторонами договору - № ДЛ-27, стосовно зазначеної в накладних іншої дати договору, позивач письмовими поясненнями № 09-9821 від 26.07.2011р. повідомив суд, що в видаткових накладних помилково зазначена інша дата договору, а саме 03.12.2008р., замість 01.01.2008р., також позивач зауважив, що між ним та відповідачем укладений єдиний договір № ДЛ-27 від 01.01.2008р., ніякого іншого правочину між сторонами не існує.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений  інший строк оплати товару.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

        Сторони у п. 4.3 договору передбачили здійснення оплати шляхом 100% передоплати або відстрочення платежу на 14 календарних днів від дня прийняття товару покупцем.

Із фактично склавшихся між сторонами правовідносин вбачається, що сторони погодили порядок розрахунків шляхом відстрочення платежу з моменту отримання товару.

Відповідно до видаткової накладної № 13ВД026103 був поставлений і відповідно отриманий відповідачем товар 05.10.2010р., отже з урахуванням п. 4.3 договору щодо строків оплати товару, останнім днем оплати є 19.10.2010р., а вже з 20.10.2010р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманого товару; за видатковою накладною № 13ВД026958 від 12.10.2010р. був поставлений  і відповідно отриманий відповідачем товар на загальну суму 2639грн.22коп. 12.10.2010р., отже з урахуванням умов договору, строк оплати за отриманий товар наступив  26.10.2010р., а вже з 27.10.2010р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманого товару.

Заявлені вимоги підтверджуються: видатковими накладними № 13ВД026103 від 05.10.2010р., № 13ВД026958 від 12.10.2010р., податковими накладними до видаткових накладних, товарно – транспортними накладними серії 01 ААБЖ № 939571 від 05.10.2010р. та серії 01 ААБЖ № 936352 від 12.10.2010р. разом з  відомостями про вантаж.

Одна, відповідач, отримавши товар, свої зобов'язання щодо його оплати, виконав неналежним чином, оплативши лише частково його вартість у розмірі 1192грн.56коп., внаслідок чого виникла заявлена до стягнення заборгованіость у розмірі 4296грн.04коп.

Доказів погашення боргу в сумі 4296грн.04коп. суду не представлені, у зв'язку з чим суд вважає, що на момент прийняття рішення грошове зобов'язання відповідача всупереч нормам законодавства та умовам договору перед позивачем залишилося невиконаним, в результаті чого виникла заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 4296грн.04коп., в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

        Посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідачем щодо оплати поставленої продукції позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні витрати.

26.07.2011р. через канцелярію суду позивач надав остаточний розрахунок, за яким визначив період нарахування пені, інфляційних, 3% річних  за накладною № 13ВД026103 від 05.10.2010р. – з 20.10.2010р. по 19.04.2011р., за накладною № 13ВД026958 від 12.10.2010р. – з 27.10.2010р. по 26.04.2011р., при цьому у письмових поясненнях № 09-9821 від 26.07.2011р. просив суд стягнути з відповідача неустойку, інфляційну індексацію та 3% річних у розмірах, заявлених у позовній заяві № 09-57/8 від 01.06.2011р., а саме  неустойку в сумі 345грн.48коп., індекс інфляції в сумі 220грн.14коп., 3% річних у розмірі 66грн.87коп.

         Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

         Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.

Нарахування позивачем пені здійснюється з врахуванням граничного строку та розміру пені, що передбачено ст. 1,3  Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та ч.6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України.

         Суд перевіривши зроблений позивачем розрахунок пені за накладною № 13ВД026103 від 05.10.2010р. встановив, що заявлений розмір 158грн. 31коп. перевищує розмір, який може бути нарахований за заявлений період. Суд, зробивши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату пені за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво”, вважає, що обґрунтованою та такою, що відповідає вимогам законодавства пеню в розмірі 128грн. 05коп.

Суд перевіривши зроблений позивачем розрахунок пені за період з 27.10.2010р. по 26.04.2011р. за накладною № 13ВД026958 від 12.10.2010р. встановив, що заявлений розмір пені у сумі 187грн. 17коп. не перевищує розмір, який може бути нарахований за вказаний період, є таким що підлягає задоволенню.

Таким чином, задоволенню підлягає сума пені, розрахована за накладними № 13ВД026103 від 05.10.2010р. та № 13ВД026958 від 12.10.2010р. у розмірі 315грн.22коп., у зв'язку з чим суд відмовляє в частині стягнення пені в сумі 30грн. 26коп.

        Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача суму 3% річних у розмірі 66грн.87коп. та інфляційні нарахування в розмірі 220грн.14коп.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції  та трьох процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

        Суд, перевіривши арифметичних розрахунок  в частині позовних вимог про сплату інфляційних витрат за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво”, з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” Лист ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р, по накладній № 13ВД026103 від 05.10.2010р. за період з 20.10.2010р. по 19.04.2011р., по накладній № 13ВД026958 від 12.10.2010р. за період з 27.10.2010р. по 26.04.2011р., встановив, що заявлена позивачем сума інфляційних нарахувань у розмірі 220грн.14коп., не перевищує розмір, який може бути нарахований за заявлений період, отже,  підлягає стягненню з відповідача у заявленому розмірі  (враховуючи межі позовних вимог).

        Суд, перевіривши арифметичних розрахунок  в частині позовних вимог про сплату 3% річних у розмірі 66грн.87коп., за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво”, по накладній № 13ВД026103 від 05.10.2010р. за період з 20.10.2010р. по 19.04.2011р., по накладній № 13ВД026958 від 12.10.2010р. за період з 27.10.2010р. по 26.04.2011р., встановив, що заявлена сума перевищує розмір, який може бути нарахований за заявлений період, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є сума 3% річних у розмірі 61грн.01коп., у зв'язку з чим суд відмовляє в частині стягнення 3% річних на суму 5грн.81коп.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням подані позивачем докази, дійшов висновків, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі суми основного боргу 4296грн.04коп., інфляції в розмірі 220грн.14коп., 3% річних в сумі 61грн.06коп. та пені в сумі 275грн.99коп..

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при  частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Приватного підприємства „Зевс”, м. Донецьк до Приватної фірми „Черемшина”, м. Донецьк про стягнення суми основного боргу в розмірі 4296грн.04коп., неустойки в сумі 345грн.48коп., індексу інфляції в сумі 220грн.14коп., 3% річних у розмірі 66грн.87коп. задовольнити частково.

Стягнути з Приватної фірми „Черемшина” (юридична адреса: 83017, Донецька обл., м. Донецьк, вул. Марії Ульянової, будинок 55, код ЄДРПОУ 13498958) на користь Приватного підприємства „Зевс”(юридична адреса: 83102, м. Донецьк, вул. Куйбишева, будинок 73, код ЄДРПОУ 31578034) суму основного боргу в розмірі 4296грн.04коп., пеню в сумі 315грн.22коп., індекс інфляції в сумі 220грн.14 коп., 3% річних у сумі 61грн.06коп., витрати на оплату державного мита в сумі 101грн. 25коп., інформаційно – технічного забезпечення судового процесу в сумі 234грн.27коп.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 5грн.81коп. та пені в сумі 30грн.26коп.

У судовому засіданні 08.08.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

                                                        Повний текст рішення складено та підписано 11.08.2011р.

Суддя                                                               Макарова Ю.В.           

< Список >                                                                  < Довідник >     

< Список >                                                                  < Довідник >    

< Текст >