Рішення

від 19.09.2011 по справі 39/91

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  39/91

19.09.11

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до    Дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення "Екос" Акціонерного товариства холдингової компанії "Київміськбуд" в особі Житлового управління "Південне"  

про   стягнення боргу за спожиту теплову енергію 82483,47 грн.

                                                                                                                                   Суддя  Гумега О.В.  

Представники  

від позивача:  ОСОБА_1 –представник за довіреністю № Д07/2011/04/22-38 від 22.04.2011 р.  

від відповідача:  ОСОБА_2 –представник за довіреністю № б/н від 07.06.2011 р.

                                                         ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 82483,47 грн. згідно Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 540023  від 01.06.2003 р., з яких: 73849,75 грн. –основного боргу, 4764,93 грн. – інфляційної складової боргу, 1246,98 грн. - трьох відсотків річних та 2621,81 грн. –пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2011 р. порушено провадження у справі № 39/91 та призначено справу до розгляду на 01.08.2011 р. о 10:30 год.

29.07.2011 р. відповідач через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 01.08.2011 р., звернувся до суду з усним клопотанням про залучення доказів до матеріалів справи. Судом клопотання задоволено.

В судовому засіданні розглядалося клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Представник позивача проти задоволення клопотання не заперечував. Клопотання судом задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2011 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 05.09.2011 р. о 14:30 год.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 05.09.2011 р., позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 05.09.2011 р., надав суду документи на виконання вимог попередніх ухвал суду та відзив на позовну заяву, відповідно до якого частково заперечив позовні вимоги в частині основного боргу, а саме: в сумі 16157,66 грн., які фактично вважає боргом мешканців за спірний період, а не безпосередньо відповідача, тоді як відповідач являється посередником між енергопостачальною організацією (позивачем) та кінцевими споживачами –мешканцями житлових будинків, що знаходяться на балансі відповідача, оплату за спожиті мешканцями комунальні послуги отримує позивач через ГІОЦ при КМДА після розщеплення платежів; в сумі 10902,23 грн. - з огляду на наявність трьохстороннього акту, підписаного представниками АК «Київенерго», ВАТ «Київводоканал», ЖУ «Південне», яким визначено фактичну різницю в нарахуваннях в наведеній сумі і яка можливо буде погашена за рахунок місцевого бюджету.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 05.09.2011 р., звернувся до суду з усним клопотанням про залучення доказів до матеріалів справи. Клопотання судом задоволено.

Представники сторін в судовому засіданні, призначеному на 05.09.2011 р., звернулися до суду з спільним клопотанням про продовження термінів розгляду справи. Клопотання судом задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2011 р., на підставі ст. ст. 69, 77 ГПК України, продовжено строк вирішення спору у справі № 39/91 та відкладено її розгляд на 19.09.2011 о 09:40 год.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2011 р., на підставі ст.ст. 86, 89 ГПК України,  виправлені допущені в ухвалах Господарського суду міста Києва від 12.07.2011 р., від 01.08.2011 р. та від 05.09.2011 р. по справі № 39/91 описки щодо найменування позивача та відповідача, в іншій частині ухвали Господарського суду міста Києва від 12.07.2011 р., від 01.08.2011 р. та від 05.09.2011 р. по справі № 39/91 залишені без змін.

Представник позивача в судовому засіданні 19.09.2011 р. подав довідку про надходження коштів від відповідача за період з липня 2009 р. по серпень 2011 р. відповідно до Договору № 540023 від 01.06.2003 р. Відповідно до наведеної довідки позивач підтвердив, що станом на час розгляду справи по суті та з урахуванням здійснених відповідачем в період червня, липня, серпня 2011 р. платежів, заборгованість відповідача на підставі Договору № 540023 від 01.06.2003 р. за спірний період становить 66136,50 грн. (основний борг).

Представник відповідача в судовому засіданні 19.09.2011 р. надав усні заперечення щодо заявлених позовних вимог.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 19.09.2011 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

                                                         ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", яка була перейменована у Публічне акціонерне товариство "Київенерго" у відповідності до вимог та положень Закону України «Про акціонерні товариства»№ 514-VІ від 17.09.2008 р. (енергопостачальна організація, позивач), та Дочірнім підприємством по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення "Екос" Акціонерного товариства холдингової компанії "Київміськбуд" в особі Житлового управління "Південне"  (абонент, відповідач) був укладений Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 540023 від 01.04.2003 р., предметом якого визначено: постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених даним договором (надалі –Договір).

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що при виконанні умов даного Договору, а також вирішенні всіх питань, що необумовлені цим Договором, сторони зобов’язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією,  Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно з п. 2.2.1 Договору енергопостачальна організація зобов’язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону; гарячого водопостачання –протягом року, в кількості та обсягах згідно з Додатком № 1 до даного Договору.

Відповідно до п. 2.3.1 Договору, абонент зобов’язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Сторони Договору узгодили, що розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами, затвердженими Розпорядженням Київської міської державної адміністрації за кожну відпущену Гігакалорію (1 Гкал/грн.) відповідно для опалення, для гарячого водопостачання, для вентиляції (п. 1 Додатку № 3 до Договору), також сторони узгодили можливість змінення тарифів в період дії Договору (п. 3 Додатку № 3 до Договору).

Згідно п. 2.3.2 Договору абонент зобов»язується виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку №  4 до Договору (надалі –Додаток № 4).

Відповідно до п. 1 Додатку № 4 передбачено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі.

Пунктом 2 Додатку № 4 визначено, що абонент (відповідач) щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі Теплозбуту № 5 за адресою: вул. Товарна, буд. № 1, розрахункова група, тел. 269-88-93, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п. 3 Додатку № 4 встановлено, що сплату за вказаними в п.2 даного Додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 поточного місяця, при цьому:

- в разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред»являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно Додатку №1 до Договору). У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками (п.п. 3.1 п. 3);

- абонентам, що не мають приладів обліку щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду;

- кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді (п.п. 3.2 п. 3).

Також, п.3.5 Додатку № 4 до Договору передбачено, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 Додатку № 4), енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду облікові картки (табуляграми) відповідача, відомості обліку споживання теплової енергії та довідку про надходження коштів від відповідача за спожиту теплоенергію за період з липня 2009 р. по травень 2011 р. відповідно до Договору № 540023 від 01.06.2003 р. З огляду на вказані документи, загальна сума заборгованості відповідача за спожиту теплову енергію на підставі Договору № 540023 від 01.06.2003 р.  за період з 01.11.2009 р. по 01.06.2011 р. становить 73849,75 грн.

Відповідач в порушення умов Договору та чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов’язання по оплаті отриманої енергії, у зв’язку з чим  у останнього виникла заборгованість перед позивачем за спожиту теплову енергію за період з 01.11.2009 р. по 01.06.2011 р. в розмірі 73849,75 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви обліковими картками (табуляграми) за спірний період та відомостями обліку споживання теплової енергії за спірний період за підписом відповідача.

Судом встановлено, що станом на момент звернення позивача з позовом до суду (11.07.2011 р.) відповідач в червні 2011 р. частково оплатив  за спожиту теплову енергію за спірний період в сумі 1235,99 грн.

Крім того, судом встановлено, що після звернення позивача з позовом до суду відповідач також здійснив в липні та серпні 2011 р.  платежі в рахунок погашення заборгованості за спірний період в сумі 6477,26 грн.

Вищенаведені здійснені відповідачем платежі в загальній сумі 7713,25 грн. (1235,99 грн. + 6477,26 грн. = 7713,25 грн.) в рахунок погашення заборгованості за Договором № 540023 від 01.06.2003 р. підтверджуються залученою позивачем до матеріалів справи довідкою про надходження коштів від відповідача за спожиту теплоенергію за період з липня 2009 р. по травень 2011 р. відповідно до Договору № 540023 від 01.06.2003 р.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищевикладену норму п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України та наявні в матеріалах справи докази, провадження у справі в частині основного боргу в сумі 7713,25 грн. підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Таким чином, залишок заборгованості відповідача в частині основного боргу за спожиту теплову енергію на підставі Договору № 540023 від 01.06.2003 р. за період з 01.11.2009 р. по 01.06.2011 р. становить 66136,50 грн. (73849,75 грн. –7713,25 грн. = 66136,50 грн.).

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до поданої позивачем в судовому засіданні 19.09.2011 р. довідки про надходження коштів від відповідача за період з липня 2009 р. по серпень 2011 р. відповідно до Договору № 540023 від 01.06.2003 р. підтверджується, що борг відповідача перед позивачем станом на час розгляду справи по суті становить 66136,50 грн.

При цьому судом перевірено виставлення енергопостачальною організацією (позивачем) до сплати абоненту (відповідачу) сум за поставлену теплову енергію на підставі Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 540023 від 01.04.2003 р. згідно з тарифами, затвердженими Розпорядженнями КМДА та Постановами НКРЕ про введення тарифів на теплову енергію (перелік наведено в «Інформації щодо нормативних актів з приводу встановлення тарифів на теплову енергію», доданої позивачем до матеріалів справи в судовому засіданні 01.08.2011 р.), які відповідно були чинними у спірний період.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд критично оцінює заперечення відповідача, викладені ним у відзиві на позов, стосовно безпідставності нарахування позивачем основного боргу в частині 16157,66 грн. та 10902,23 грн. з огляду на наступне.

Як вище було встановлено, Договір № 540023 від 01.06.2003 р., на підставі якого позивач звернувся з позовом до суду, укладений між позивачем та відповідачем, при цьому відповідно до п. 2.3.1 Договору, на відповідача покладено обов»язок своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії, зокрема, виконувати сплату за вказаними в п.2 Додатку № 4 до Договору документами не пізніше 25 поточного місяця (п. 3 Додатку № 4). Отже, стороною спірного договору, на яку покладено обов»язок по оплаті вартості спожитої теплової енергії, є саме відповідач, а не мешканці житлових будинків, що знаходяться на балансі відповідача.

Судом також встановлено, що наданий відповідачем трьохсторонній акт, підписаний представниками АК «Київенерго», ВАТ «Київводоканал», ЖУ «Південне», яким визначено фактичну різницю в нарахуваннях в сумі 10902,23 грн. не є належним доказом на спростування заборгованості відповідача в цій сумі за Договором № 540023 від 01.06.2003 р. за спірний період. Так, наведений трьохсторонній акт не містить відповідного обґрунтування та безпосередніх вказівок про списання позивачем заборгованості в наведеній сумі, рівно як не містить зазначень і про погашення заборгованості у наведеній сумі за рахунок місцевого бюджету.

До того ж, наявний в матеріалах справи розрахунок боргу за теплову енергію між АК «Київенерго»та ДП «Екос»ЖУ «Південне»за період з 01.11.2009 р. по 01.06.2011 р. по договору № 540023, за підписом начальника та головного бухгалтера ЖУ «Південне»ДП «Екос», а отже за даними відповідача, підтверджує заборгованість останнього за спірним договором в сумі 73849,75 грн. (саме цю суму в якості основного боргу визначив позивач при зверненні до суду з позовною заявою).

Отже, наведені позивачем доводи є безпідставними та необґрунтованими, тоді як інших належних та допустимих доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував,  належних і допустимих доказів в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України не надав, суд приходить до висновку, що позов в  частині стягнення основного боргу в розмірі 66136,50 грн. нормативно та документально доведений, а тому підлягає задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 4764,93 грн. інфляційної складової боргу, 1246,98 грн. трьох відсотків річних та 2621,81 грн. пені, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за Договором  на постачання теплової енергії у гарячій воді № 540023 від 01.06.2003 р. за період з 01.11.2009 р. по 01.06.2011 р.

Відповідно до ст. 610  Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив  до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання.

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення зобов’язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Судом встановлено, що відповідно до п. 3.5 додатку № 4 до Договору у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 даного додатку), енергопостачальна організація (позивач) нараховує абоненту (відповідачу) пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Враховуючи наведене, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку суми пені до стягнення, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 2621,81 грн. пені обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене та здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків розміру трьох відсотків річних та інфляційної складової боргу, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми трьох відсотків річних в розмірі 1246,98 грн. та суми інфляційної складової боргу в розмірі 4764,93 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд може покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в сумі 824,84 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

                                                          В И Р І Ш И В:

1. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення  7713,25 грн. основного боргу у зв‘язку із відсутністю предмету спору.

2.  В іншій частині позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення "Екос" Акціонерного товариства холдингової компанії "Київміськбуд" (01021, м. Київ, вул. Мечнікова, 20, ідентифікаційний код 23739162; р/р 26002038221101 у Міжрайонному відділенні КМФ АКБ Укрсоцбанк, МФО 322012 або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) в особі Житлового управління "Південне" (03037, м. Київ, пр-т Червонозоряний, 15/7, ідентифікаційний код 24361623) на користь Публічного акціонерного товариства  "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305; р/р № 260070130718 у АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627 - для зарахування основного боргу, р/р № 26000306201 у Головному управлінні по м. Києву та Київській області ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669 - для зарахування інших коштів) в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31; ідентифікаційний код 26187764)  66136,50 грн. (шістдесят шість тисяч сто тридцять шість гривень 50 коп.) основного боргу, 4764,93 грн. (чотири тисячі сімсот шістдесят чотири гриві 93 коп.) інфляційної складової боргу, 1246,98 грн. (одну тисячу двісті сорок шість гривень 98 коп.) трьох відсотків річних, 2621,81 грн. (дві тисячі шістсот двадцять одну гривню 81 коп.) пені, 824,84 грн. (вісімсот двадцять чотири гривні 84 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України  рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

       Суддя                                                                                                  Гумега О. В.

Дата підписання повного рішення –20.09.2011 р.