Постанова

від 19.03.2008 по справі 2-а-795/2008

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

а

а

ВІННИЦЬКИЙ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс

(0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: vin.adminsud@meta.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

19 березня 2008 р.                                                                                  Справа № 2-а-795/08

Вінницький

окружний адміністративний суд

у

складі:                                                                          

головуючого

-судді Сапальової Т.В.,

                                                                                           при

секретарі  Галянт І.М.,

Сторони

в судове засідання не з'явились

розглянувши

в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом прокурора

Вінницького району Вінницької області в інтересах Вінницького обласного

відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємця ОСОБА_1

про стягнення 2135 гривень адміністративно-господарських санкцій та 114,56

гривень пені,

                                                в с

т а н о в и в:

прокурор Вінницького району Вінницької області звернувся

до Вінницького окружного адміністративного суду в інтересах Вінницького

обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів з вищезазначеними

позовними вимогами.

 Позов мотивовано

тим, що, не виконуючи вимоги ст.ст. 18, 19 Закону України “Про основи

соціальної захищеності інвалідів в Україні”, відповідач не забезпечив

встановленого нормативу одного робочого місця, призначеного для працевлаштування

інваліда.   

Позивач в судове засідання не з'явився, натомість

представник останнього звернувся до суду з письмовою заявою б/н і дати (вх.

канцелярії суду №1000 від 17.03.2008 року) про розгляд справи у його

відсутності.

Представник відповідача також до суду не прибув, про

день і час розгляду в суді був належним чином повідомлений - конверти з

повістками повернулись на адресу суду з відміткою пошти: "за зазначеною

адресою не проживає, за закінченням терміну зберігання".

Повістки про виклик до суду напралялись відповідачу за

адресою, що зазначена у позовній заяві, а також у звіті про зайнятість і

працевлаштування інвалідів за 2006 (а.с.3), яку подавав сам відповідач - ПП

ОСОБА_1.

Таким чином суд вважає, що здійснив усіх необхідних

заходів для сповіщення відповідача у справі.

З урахуванням вищевикладеного, а також відсутність

представника позивача за його заявою, суд, керуючись ст.122 КАС України,

ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази в їх

сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних

підстав.

Як вбачається з матеріалів справи,

позивач просить стягнути з товариства з приватного підприємця 2135 грн.

штрафних санкцій за одне незайняте робоче місце, призначене для

працевлаштування інваліда в 2006 р., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що

відповідач зобов'язаний був створити в 2006 р. 1 робоче місце для

працевлаштування інваліда, але на підприємстві відповідача в 2006 році дане

вакантне місце інваліда не було зайняте, у зв'язку з чим відповідач повинен

сплатити штрафні санкції у загальній сумі 2135 грн. (середню річну заробітну

плату за 2006 р. за 1 не створене робоче місце для інваліда) та пеню у розмірі

114,56 грн.

На підтвердження позовних вимог суду надані

розрахунок заборгованості по платежу до Вінницького обласного відділення Фонду

соціального захисту інвалідів за нестворені робочі місця для працевлаштування

інвалідів за 2006 р. (а.с. 8) та розрахунок суми пені (а.с. 9).

Статтею 19 Закону України "Про

основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що для

підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій

громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману

працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у

розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників

облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного

робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у

тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні

особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість

робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу,

встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування

інвалідів.

Статтею 18 Закону встановлено, що

підприємства, установи, організації фізичні особи, які використовують найману

працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування

інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці

з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші

соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати

державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації

працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про

зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленою Кабінетом

Міністрів України.

Відповідно до п. 10 положення про

робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого

постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. №314 (далі Положення),

працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами

Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями

інвалідів, з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і

професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Разом з тим, згідно з пунктом 5

Положення підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для

інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості,

місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального

захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для

працевлаштування інвалідів. А п. 14 Положення визначено, що підприємства,

зокрема, у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця

для працевлаштування інвалідів, інформують державну службу зайнятості та

місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та

вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.

Відповідно до вимог пункту 3

Положення робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає

встановленим вимогам щодо робочого місця для інвалідів відповідної нозології,

атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК,

органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в

дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Згідно зі статтею 20 Закону України

"Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства,

установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських

організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де

середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено

нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним

відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські

санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на

відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві,

організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує

найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда

і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі

підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на

яких працює від 8 до 25 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за

робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом

визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на

відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві,

організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка

використовує найману працю.

Адміністративно-господарські санкції

розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому

числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів,

фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк

до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу,

встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

З 

аналізу  положень Закону  України  

"Про  основи   соціальної 

захищеності інвалідів в Україні" витікає, що підприємства

самостійно займаються працевлаштуванням інвалідів в порядку ст.18 Закону, при

цьому ст.18 Закону встановлено, що підприємства повинні надавати державній

службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування

інвалідів.

Наказом Міністерства праці та

соціального захисту політики  України

№223 від 15.05.2007 р. затверджено порядок нарахування пені та її сплати.

Відповідно до п. 3.3 наказу документами, що підтверджують невиконання нормативу

по працевлаштуванню інвалідів, є звіт за формою 10-ПІ (річна) “Звіт про

зайнятість і працевлаштування інвалідів”, затвердженим наказом Міністерства

праці та соціальної політики України від 10.02.2007 р. №42, рішення суду, акт

перевірки відділенням Фонду роботодавця.

Згідно з наданими суду документами,

зокрема, звіту підприємства-відповідача, середньооблікова чисельність штатних

працівників в 2006 році на підприємстві становила  10 осіб, згідно зі ст. 19 Закону із

застосуванням правил арифметичного округлення кількість робочих місць для

працевлаштування інвалідів в 2006 році визначена - 1 місце. Фактично, на

підприємсті відповідача відсутні працюючі інваліди.

Судом встановлено, що приватним

підприємцем ОСОБА_1 у 2006 році було подано звіт про зайнятість і працевлаштування

інвалідів за 2006 рік за формою 10-ПІ, що підтверджується матеріалами

справи  (а.с.3).

Статтею 238 Господарського кодексу

України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил

здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути

застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого

самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи

організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення

правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином,

адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані за порушення

правил, встановлених законодавчими актами.

Однак, відповідачем були виконані

вимоги Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України”.

Доказів, які б свідчили про те, що

підприємство відмовило у прийнятті на роботу інвалідам, які безпосередньо

зверталися до підприємства відповідача, позивачем не були представлені і у

справі відсутні.

Крім того, як вбачається зі змісту

ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в

Україні", в Законі не передбачено спеціальних повноважень органів  Фонду соціального захисту інвалідів приймати

рішення про нарахування штрафних санкцій та пені.

За таких обставин суд дійшов висновку

про те, що підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій,

передбачених ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів

в Україні”відносно відповідача відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 18, 19, 20

Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, ст.ст.

11, 71, 86, 159, 163, 186 КАС України,

п о с т а н о в и в:

в задоволенні позову прокурора

Вінницького району Вінницької області в інтересах Вінницького обласного

відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємця ОСОБА_1

про стягнення 2135 гривень адміністративно-господарських санкцій та 114,56

гривень пені відмовити.            

Відшкодування судових витрат віднести за рахунок

держави.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку

на апеляційне оскарження або після розгляду апеляційної скарги у випадку її

подання будь-якою зі сторін.

Постанова може бути оскаржена до адміністративного суду

апеляційної інстанції шляхом подання заяви про оскарження постанови до

Вінницького окружного адміністративного суду в 10-денний строк з дня її

проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається

протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

            Апеляційна скарга може бути подана

без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається

у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

 Повний

текст постанови суду оформлено і підписано 23.03.2008 року.

Суддя /підпис/                                                       Сапальова

Тетяна Валентинівна

           Копія вірна:

           Суддя:

           Секретар: