Вирок

від 15.05.2009 по справі 1-122/09

САРНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1-122/09

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2009 року Сарненський районний суд Рівненської області

під головуванням судді ВЛАСИК Н.М.

при секретареві БЕРНАДСЬКІЙ О.Ф.

з участю прокурора ФЕДОРОВА О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сарни справу про обвинувачення,

ОСОБА_1, народження ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина

України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, з середньою освітою, не працюючого, розлученого, раніше не судимого

в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, будучи зобов»язаний рішенням Сарненського районного суду від 12 квітня 2000 року до сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дочок ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/2 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 1/2 частини неоподаткованого мінімуму доходів громадян до їх повноліття, з 24. 03.2000 року від сплати аліментів ухиляється в зв»язку з чим станом на 1 березня 2009 року по виконавчому листу існує заборгованість по аліментам в сумі 22006 грн. 82 коп.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 винним в скоєнні інкримінуємого йому злочину себе визнав повністю, розкаявся та підтвердив встановлені судом обставини вчинення злочину, а саме те, що з 2003 року не сплачує аліментів на утримання трьох дітей. Причину несплати пояснив тим, що не працевлаштований, працюючи сезонно, не завжди мав змогу перераховувати потерпілій гроші, оскільки не вистачало і на себе. Разом з тим, двічі перераховував аліменти в сумі 700 та 90 грн., дав старшій дочці 200 грн. та мобільний телефон.

Вислухавши показання підсудного, потерпілої, свідчення свідка, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 в скоєнні інкримінуємого йому злочину доказана зібраними у справі доказами, які перевірені судом і визнані достовірними.

Так, потерпіла ОСОБА_2 підтвердила те, що на протязі шести років підсудний двічі надсилав аліменти на утримання трьох неповнолітніх дітей, а саме 90 грн. в 2004 році та 700 грн. в 2005 році. Також в 2006 році вона отримувала по 50 грн. аліментів щомісячно протягом року з Сарненського районного центру зайнятості, коли ОСОБА_1 перебував на обліку як безробітний. Не заперечила, що декілька років тому ОСОБА_1 передав для старшої дочки 200 грн. та мобільний телефон.

Факт злісного ухилення ОСОБА_1 від сплати аліментів підтвердила на досудовому слідстві державний виконавець Прозапас Н. Л., в провадженні якої перебуває виконавчий лист про стягнення аліментів з ОСОБА_1 і який нею неодноразово попереджався про необхідність погашення боргу та систематичну сплату аліментів.Також свідок ОСОБА_4 підтвердила той факт, що ОСОБА_1 неодноразово їздив на сезонні роботи з весни до осені, але не надавав матеріальної допомоги на утримання трьох дітей.

Сума боргу в розмірі 22006 грн. 82 коп. по виконавчому листу № Ал-38 /2000 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання 3 дітей в розмірі 1/2 частини всіх видів заробітку (а.с. 7) підтверджується довідкою від 19. 02. 2009 року, виданою Сарненським РВ ДВС Сарненського РУЮ (а.с. 10-11)

Беручи до уваги встановлене, суд вважає вину підсудного ОСОБА_1 доведеною, кваліфікацію його дії за ч. 1 ст. 164 КК України як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів) правильною.

При призначенні покарання підсудному суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених ним злочинів, дані про особу винного, який характеризується посередньо, кається в скоєнні злочину.

Обставин, що пом»якшують та обтяжують покарання підсудного, не встановлено.

Враховуючи встановлене, конкретні обставини справи, дані про особу підсудного ОСОБА_1 те, що підсудним скоєно злочин невеликої тяжкості, суд призначає йому покарання, необхідне та достатнє для його виправлення та перевиховання, а також для попередження вчинення нових злочинів і призначає підсудному покарання в межах санкції статті, по якій його притягнуто до кримінальної відповідальності у виді обмеження волі, але з врахуванням того, що підсудний вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро кається у скоєному, суд знаходить можливим застосувати щодо призначеного покарання правила ст. 75 КК України, звільнивши засудженого від призначеного покарання з іспитовим троком.

Цивільного позову у справі не заявлено. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України і призначити покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.

Відповідно до ст. 75 КК України від призначеного покарання ОСОБА_1 звільнити з випробуванням, встановивши іспитовий строк в один рік.

На підставі ст. 76 КК України зобовязати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально - виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи, періодично зявлятись в органи кримінально - виконавчої системи для реєстрації.

Міру запобіжного заходу засудженому до набрання вироком законної сили залишити попередню - підписку про невиїзд.

На вирок може бути подана апеляція протягом 15 діб з часу його проголошення до апеляційного суду Рівненської області через Сарненський районний суд.