Ухвала

від 26.08.2011 по справі 32/121-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

  

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"26" серпня 2011 р.                               м. Київ                                        К-31414/06

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

      головуючого –судді Кобилянського М.Г.

      суддів: Загороднього А.Ф.,  Стародуба О.П.,  Тракало В.В., Юрченка В.В.,

        розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша  лізингова компанія»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша  лізингова компанія»на постанову господарського суду міста Києва від 16 травня 2006 року та ухвалу  Київського апеляційного господарського суду від 06 вересня 2006 року, -

                                                  В С Т А Н О В И Л А :  

       У лютому 2006 року ТОВ  «Перша  лізингова компанія»звернулося з позовом про визнання недійсними податкових  повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі –ДПІ) №0001562314/0 від 25.07.2005р., №0001562314/1 від 29.09.2005р; № 0001982314/1/0 від 29.09.2005р;  № 0001982314/1/1 від 19.10.2005р., №0001562314/2 від 07.12.2005р., №0001982314/1/2 від 07.12.2005р., № 0001562314/3 від 08.02.2006р.; №0001982314/1/3 від 08.02.2006р.          

       Постановою господарського суду міста Києва від 16 травня 2006 року у задоволенні позову відмовлено.

       Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06 вересня 2006 року це судове рішення залишено без змін.

       Позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.    

      Судами встановлено, що ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено позапланову документальну перевірку ТОВ „Перша лізингова компанія" з питань дотримання валютного законодавства України щодо порушення індивідуальної ліцензії НБУ від 16.03.2004 р. № 82. За результатами вказаної перевірки складено акт від 22.07.2005р. № 246/23-1416/30436756, яким встановлено порушення позивачем п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», а саме - на рахунок у іноземному банку здійснено перерахування коштів у сумі 3 775,80 дол. США за відсутності індивідуальної ліцензії НБУ та пп. 6.3 п. 6 «Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розміщення резидентами (юридичними та фізичними особами) валютних цінностей на рахунок за межами України», затвердженого постановою Правління НБУ від 14.10.2004р. № 458, а саме - товариство не подавало до ДПІ у Печерському районі м. Києва щомісячний звіт про рух валютних цінностей на рахунку, відкритому в іноземному банку.

          На підставі зазначеного акту перевірки податковою інспекцією 25.07.2005р. прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001562314/0, яким визначено податкове зобов'язання за платежем: штрафні санкції за порушення валютного законодавства у розмірі 32 275,00 грн.

           За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення було збільшено на 22,00 грн. суму штрафних санкцій та прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 0001982314/1/0 від 29.09.2005р.

У межах процедури адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення залишене без змін та прийнято податкові повідомлення-рішення №0001562314/1 від 29.09.2005р., № 0001982314/1/0 від 29.09.2005р., №0001982314/1/1 від 19.10.2005р., № 0001562314/2 від 07.12.2005р., № 0001982314/1/2 від 07.12.2005р., № 0001562314/3 від 08.02.2006р. № 0001982314/1/3 та від 08.02.2006р.

          Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем підписано з банком First Іntеrnational Ваnk Limited кредитний лист-угода від 03.02.2000р.    (з наступними змінами) про отримання операційного торгово-фінансового кредиту у розмірі 350 000 дол. США. Метою отримання валютного кредиту було фінансування придбання автомобілів у лізингових цілях, здійснюваного за допомогою акредитиву. За умовами угоди про позику комісія банку за структурування складала 2 500 дол. США, банк мав право стягувати всі витрати понесені ним безпосередньо, всі інші комісії відповідно до доданих стандартних тарифів оплати.

Для обслуговування кредиту, наданого позивачу згідно листа - угоди від 03.02.2000р. та додаткових угод до нього від 31.05.2000р. та 19.12.2001р., банком First Іntеrnational Ваnk Limited було відкрито рахунок  № 000388-LOLO-USD-020.

Контролюючим органом у акті перевірки встановлено, що позивачем отримано індивідуальні ліцензії НБУ на відкриття та використання рахунку в закордонному банку: №18 від 26.12:2002р. (термін дії індивідуальної ліцензії з 01.01.2003р. по 01.03.2004р.) та №82 від 16.03.2004р. (термін дії індивідуальної ліцензії з 16.03.2004р. по 01.03.2005р.).

Судами також встановлено, що відповідно до індивідуальні ліцензії НБУ на відкриття та використання рахунку в закордонному банку №82 від 16.03.2004р. джерелом надходження є кошти з рахунку позивача в обслуговуючому банку в сумі, що не перевищує 114 292,76 дол. США.

Згідно листа Головного управління НБУ по м. Києві і Київській області № 09-307/2023 від 01.12.2005р. з рахунку позивача в обслуговуючому банку на рахунок в закордонному банку надійшли кошти в сумі 118068,56 дол. США, тобто більше ніж визначено у вказаній ліцензії, чим порушено умови такої індивідуальної ліцензії.

Крім того, судовими інстанціями встановлено, що до позивача застосовані штрафні санкцій у зв'язку з неподанням до податкового органу звітів про рух коштів на рахунку №000388-LOLO-USD-020, відкритому банком First Іntеrnational Ваnk Limited за весь період дії індивідуальних ліцензій.

           Проте, вказуючи на те, що висновки податкової інспекції є нормативно обґрунтованими та такими, що відповідають дійсним обставинам справи, судами не було дотримано п.4 ч.1 ст.7 КАС України, яким визначено, що одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з’ясування всіх обставин у справі.

 Так, пеня за порушення встановлених ст.ст.1,2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, нарахування якої передбачено статтею 4 цього Закону, підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю.

Вирішуючи спір, та вказуючи на правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення на підставі ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», суди попередніх інстанцій виходили з положень преамбули цього Закону щодо поширення його дії на порядок нарахування і сплати штрафних санкцій і пені у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Разом з тим, правовий аналіз норм цього Закону дає підстави для висновку, що вони за своїм регулятивним механізмом не можуть бути застосовані для регулювання порядку нарахування і сплати зазначених штрафних санкцій чи пені. Нарахування пені за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності не пов’язане з поданням податкової декларації, так як сума пені не є сумою податкового зобов’язання.

        У той же час, при розгляді справи судовим інстанціям слід було врахувати, що незважаючи на те, що спірна сума пені не є податковим зобов’язанням у розумінні Закону України«Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», має місце порушення позивачем приписів чинного законодавства, а відтак товариство не звільнене від відповідальності за його порушення, передбаченої нормами Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

        Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у цій ухвалі, виконати вимоги процесуального законодавства, зокрема ч.4 та ч.5 ст.11 КАС України щодо з’ясування всіх обставин у справі, ст.86 цього Кодексу щодо оцінки доказів та в залежності від встановленого і у відповідності з нормами матеріального права вирішити спір.      

          Оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам ст.159 КАС України і оскільки суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та вважати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а допущені порушення призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова господарського суду міста Києва від 16 травня 2006 року та ухвала Київського апеляційного господарського суду від 06 вересня 2006 року на виконання вимог ч.2 ст.227 КАС України підлягають скасуванню,  а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.         

        Керуючись ст. ст. 220, 222, 227, 230 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша  лізингова компанія» задовольнити частково.

         Постанову господарського суду міста Києва від 16 травня 2006 року та ухвалу  Київського апеляційного господарського суду від 06 вересня 2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.

           ГОЛОВУЮЧИЙ :                                                       Кобилянський М.Г.

                      СУДДІ :                                                     Загородній А.Ф.

                                                                                         Стародуб О.П.

                                                                                         Тракало В.В.

                                                                                                   Юрченко В.В.