Рішення

від 22.09.2011 по справі 40/310

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  40/310

22.09.11

За позовом Комунального  підприємства «Дирекція з управління та обслуговування  житлового фонду»Солом’янської районної місті  Києві ради  

до                   Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЛ –ІНВЕСТ»

про                     розірвання договору та виселення

          Суддя  Пукшин Л.Г.

Представники сторін:  

від позивача:      ОСОБА_1 –за довіреністю № 21 від 10.01.2011 р.          

від відповідача:  не з’явились

У судовому засіданні 22.09.11 суд, керуючись ч.1 ст. 85 ГПК України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги  Комунального  підприємства «Дирекція з управління та обслуговування  житлового фонду»Солом’янської районної місті Києві ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЛ –ІНВЕСТ»про дострокове розірвання договору оренди та виселення відповідача з нежилого приміщення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 28.10.2010 року між сторонами було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 1033/З, за умовами якого відповідач отримав у строкове платне користування приміщення для розміщення кафе, загальною площею 69 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Пітерська, 7. За доводами позивача, відповідачем не належно виконуються умови договору щодо повноти та вчасності оплати орендних платежів, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмір 30 878,54 грн за період з лютого 2010 року по липень 2011 року. Позивач в порядку п. 9.3.2. договору оренди та ст. 188 ГК України направив на адресу листа про дострокове розірвання договору за згодою сторін. Проте відповіді від відповідача не надходило, а відтак позивач звернувся до суду із позовом, яким просить суд розірвати договорі оренди нежитлового приміщення № 1033/З від 28.10.2010 р. та виселити відповідача з нежитлового приміщення загальною площею 69 кв.м., яке знаходиться за адресою м. Київ, вул. Пітерська, 7, передавши по акту прийому-передачі позивачу.

Ухвалою суду від 12.08.11 порушено провадження у справі № 40/310 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 22.09.11.

У судове засідання, призначене на 22.09.11, представник позивача з’явився, надав суду документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, що залучені до матеріалів справи, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав свої пояснення по суті спору.

Відповідач у судове засідання не забезпечив явку уповноваженого представника, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду направлялась на адреси відповідача, що вказані в позовній заяві та в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норма Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов’язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначним згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

У разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи –учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Судом заслухані пояснення представника позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

28 жовтня 2010 року між Комунальним  підприємством «Дирекція з управління та обслуговування  житлового фонду»Солом’янської районної місті Києві ради (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТЛ –ІНВЕСТ» (далі - відповідач) укладено договір оренди нежилого приміщення за № 1033/3, на підставі  якого відповідачу було надано в користування приміщення для адміністративних потреб, загальною площею 69,0 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Пітерська, 7, для розміщення кафе.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Строк дії договору встановлено з 28.10.2010р. по  до 28.09.2013 року.

28.10.2010р. між сторонами був підписаний акт прийому-передачі нежитлового приміщення.

Орендна плата, згідно з п.п. 3.1, 3.2,  Договору оренди, встановлена в розмірі: 4 737,25 грн, яку відповідач зобов’язався перераховувати з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Згідно п. 3.5. Договору, крім орендної плати орендар компенсує орендодавцеві видатки по платі за землю.

Відповідно до п. 3.8. Договору, орендар повинен сплачувати орендну плату (п. п. 3.1., 3.7.) та інші платежі (п.п. 3.5., 3.6.) незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до 1-го числа місяця наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Згідно з  п. 9.3.2. Договору Орендодавець (позивач) має право вимагати дострокового розірвання договору в судовому порядку і стягнення з орендаря збитків, якщо Орендар несвоєчасно сплачує передбачені Договором платежі.

У відповідності до ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендна плата є платежем, який вносить орендар незалежно від наслідків господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач порушив умови договору оренди, не сплативши позивачу орендну плату за період з лютого 2010 р.  по 18 липня 2011 р. в сумі  30 878,54 грн, що підтверджується зокрема рішенням Господарського суду м. Києва від 31.08.2011 у справі № 36/291 за позовом Комунального  підприємства «Дирекція з управління та обслуговування  житлового фонду» Солом’янської районної місті  Києві ради  до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЛ – ІНВЕСТ»про стягнення заборгованості 33 054,43  грн.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 ГК України на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

15.06.2011р. Позивачем було направлено Відповідачу пропозицію №1425/57 від 10.06.2011 року про дострокове розірвання Договору.

В матеріалах справи відсутні докази відповіді Відповідача на вищенаведену претензію.

Відповідач не скористався своїм правом надати письмові документально та нормативно обґрунтовані заперечення проти обставин, викладених в позові.

Згідно з приписами п. 1 ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Судом встановлено неналежне виконання Відповідачем умов договору, про що свідчать обставини справи та наявні у справі матеріали.  

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про дострокове розірвання Договору оренд та виселення відповідача з займаного за Договором приміщення є нормативно та документально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати Договір оренди нежилого приміщення від 28 жовтня 2010 року №1033/З, укладений між Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом‘янської районної у місті Києві ради (03186, м. Київ,  вул. Соціалістична, 6; код ЄДРПОУ 35756919) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТЛ – ІНВЕСТ» (03048, м. Київ, вул. Ернста, 4,  код ЄДРПОУ 34662385).

3. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «СТЛ – ІНВЕСТ» (03048, м. Київ, вул. Ернста, 4,  код ЄДРПОУ 34662385) з нежилого приміщення загальною площею 69 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пітерська, 45, передавши зазначене приміщення по акту прийому-передачі Комунальному підприємству «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом‘янської районної у місті Києві ради (03186 м. Київ,  вул. Соціалістична, 6; код ЄДРПОУ 35756919).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЛ – ІНВЕСТ» (03048, м. Київ, вул. Ернста, 4,  код ЄДРПОУ 34662385)  на користь Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом‘янської районної у місті Києві ради (03186 м. Київ,  вул. Соціалістична, 6; код ЄДРПОУ 35756919) 85 (вісімдесят п‘ять) грн 00 коп. – витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять  шість) грн 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                   Пукшин Л.Г.

Дата підписання рішення 22.09.2011 р.