13/3857
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"22" вересня 2006 р. Справа № 13/3857
Господарський суд Черкаської області в складі судді Скиби Г.М., розглянув справу від 31 липня 2006 року за позовом
ЗАТ «Мехрембуд»м. Черкаси
до відповідача –ВАТ «Азот»м. Черкаси
Ш особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору –КП «Черкасиводоканал», м. Черкаси
про стягнення 87270 грн. 53 коп. збитків.
Представники: позивача –Соломаха В.М. –директор –за посадою, Щербатюк Б.А. - довіреність № від 1 травня 2006 року;
відповідача – І.А. Сергієнко - довіреність №103/16 від 03.01.2006 року;
Ш особа –Гуцало В.Д. –довіреність №25/16 від 10 січня 2006 року.
В розгляді справи оголошувалась перерва з 19 по 22 вересня 2006 року до 12 години.
Справа розглядається на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній доказами та матеріалами.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, Ш особи, господарський суд ВСТАНОВИВ:
7 жовтня 2003 року на каналізаційному колекторі по вул. Чигиринська, 70 в м. Черкаси о 7 годині 45 хв. сталася аварія, в результаті якої позивач зазнав пошкоджень свого майна та поніс значні матеріальні збитки на усунення її наслідків.
Каналізаційний колектор знаходиться на балансі відповідача ВАТ „Азот", який несе повну матеріальну відповідальність за його збереження та всі види витрат по його утриманню ( в т.ч. і по ліквідації наслідків аварії).
В результаті пориву каналізаційного колектора нечистотами було затоплено територію підприємства, складські та підвальні приміщення, цех по виготовленню мармурової плитки, цех по виготовленню меблів, цех по виготовленню столярних виробів. Затоплення території призвело до фактичного зупинення виробничої діяльності підприємства.
На період очищення та дезинфекції території і приміщень, було допущено дев'ятидобовий простій роботи підприємства, у зв'язку з чим понесені втрати в розмірі не одержаного доходу від виробництва, та витрати на відновлювальні та очищувальні роботи.
Збитки від простою підприємства та ліквідації наслідків аварії склали:
- цех по виготовленню мармурової плитки - 14320 грн.
- цех по виготовленню столярних виробів - 6244 грн.
- цех по виготовленню меблів - 17240 грн.
- простій будівельної техніки і автомобілів - 9727 грн.
- витрати по ліквідації наслідків аварії - 19310 грн.
Вина відповідача в завданій нам шкоді виразилася в тому, що посадові особи та спеціалісти відповідача допустили грубі порушення правил технічної експлуатації системи водопостачання та каналізації населених пунктів України, затверджених Державним комітетом України по житлово - комунальному господарству наказом №30 від 05.07.1995р. п.12.3.12. та п.12.3.13, а саме: - відповідач, як відповідальна особа за ліквідацію аварії, не забезпечив своєчасний відвід стічних вод перекачуванням в обхід пошкодженої ділянки;
(обвалування) головного в'їзду на територію ЗАТ ,,Мехрерембуд”, через який була затоплена територія, складські та підвальні приміщення, цех по виготовленню мармурової плитки, цех по виготовленню меблів, цех по виготовленню столярних виробів; - відповідач ухилився від співробітництва по ліквідації наслідків затоплення, в результаті чого позивач своїми силами та засобами провів ліквідацію наслідків аварії.
Отже, між бездіяльністю відповідача та наслідками аварії, в результаті якої позивач поніс збитки, існує прямий причинний зв'язок, а тому відповідач, як винна особа зобов'язаний у повному обсязі відшкодувати понесені позивачем збитки.
Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Оскільки всі витрати, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії, здійснювались за рахунок позивача, враховуючи інфляційні процеси в Україні, керуючись ст. ст. 22, 625 Цивільного кодексу України, позивач просить суд, окрім основного боргу, стягнути з відповідача три проценти річних та інфляційні з суми 66841грн. за період з 26.01.2004р. по 20.02.2006р., що становить три проценти річних 4120грн.33коп., інфляційні збитки 16309грн.20коп.
Представники відповідача вимоги категорично заперечили та посилаються на те, що даний колектор обслуговує та експлуатує КП «Черкасиводоканал», вина у аварії на колекторі повністю лежить на КП «Черкасиводоканал», а тому наслідки аварії має усувати той, хто експлуатує колектор та дії працівників якої призвели до аварії магістральному колекторі.
Представники відповідача заперечують спосіб захисту порушеного права. Вказують, що не підписували ніяких актів за результатами роботи комісії, претензії їм не надходили і вони не мають підстав перераховувати кошти позивачу без первинних бухгалтерських документів.
Представники відповідача заперечили об'єми виконаних робіт та правомірність підписання актів виконаних робіт.
Представник Ш особи в судовому засіданні пояснив, що каналізаційний колектор, на
якому сталася аварія, знаходиться на балансі ВАТ «Азот», межі відповідальності чітко визначені в договорі між ними та ВАТ «Азот», а тому за аварію на колекторі несе відповідальність ВАТ «Азот».
Оцінюючи документи та відносини, які склалися, суд дійшов висновку, що це відносини зі спричинення шкоди, а зобов'язання виникли з загальних начал права на підставі ст.ст. 6, 11 ЦК УРСР.
Суд застосовує вимоги ЦК УРСР до спірних правовідносин та зобов'язань, що виникли до 1 січня 2004 року –на підставі перехідних положень Цивільного кодексу України –пункт 2, 4.
На підставі ст. 203 ЦК УРСР в разі неналежного виконання зобов'язання боржник має відшкодувати збитки кредитору, завдані невиконанням. Під збитками законодавець розуміє в тому числі і втрату чи пошкодження майна кредитора.
У відповідності зі ст. 440 ЦК України шкода, заподіяна особі або майну громадянина, а також шкода, заподіяна організації, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі, за винятком випадків, передбачених законодавством Союзу РСР. Той, хто заподіяв шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з його вини.
Але ст. 440 ЦК УРСР поняття «шкода»не визначає, а ст. 453 ЦК УРСР передбачає два способи відшкодування такої шкоди: відшкодування в натурі або відшкодування заподіяних збитків. Відповідальність за шкоду, заподіяну володільцем мережі повинна наступити у вигляді компенсації за заподіяні збитки.
У деліктних зобов'язаннях діє загальний принцип цивільно-правової відповідальності, тому суд, при визначені збитків, зобов'язаний застосувати ст. 203 ЦК України, яка визначає, що збитками є витрати кредитора, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником.
Відсутність договірних відносин по даному спору означає, що сторони знаходились в абсолютних правовідносинах, і, отже, суд визнав порушеним у позивача абсолютного права на отримання справедливої компенсації внаслідок аварії каналізаційного колектора і неможливості тривалий час використовувати майно підприємства для отримання прибутку, тобто реалізовувати своє абсолютне право власника майна.
Позивачем були надані докази про понесені ним збитки, у відповідності до ст. 203 ЦК УРСР а також додаткові витрати для відновлення попереднього становища підприємства.
Посилання відповідача на неправильне оформлення актів виконаних робіт по усуненню наслідків аварії та невідповідність форм КБ-2 та КБ-3 вимогам СНІП (ДБН) –не приймається судом до уваги, оскільки вимоги СНІП (ДБН) поширюються лише на відносини підряду (капітального будівництва), планових робіт, а не усунення наслідків аварій, стихійного лиха тощо.
Твердження відповідача про відсутність у нього належних первинних бухгалтерських документів на оплату та вимог позивача про відшкодування спростовується зібраними доказами. Відповідач достеменно знав про спричинення збитків підприємству позивача, своєчасно отримав необхідні документи, приймав участь в роботі комісії, в тому числі і за участю представників органів місцевого самоврядування, але не вчинив ніяких дій на зменшення чи відвернення збитків та не подав ніяких пропозицій для відновлення попереднього становища позивача. Представлені позивачем первинні облікові документи в належний спосіб не спростовані.
Таким чином вимоги позивача підлягають до повного задоволення. Належить стягнути з відповідача на користь позивача 87270 грн. 53 коп. збитків та судові витрати.
Керуючись вимогами ст.ст. 49, 82, 84 ГПК України, господарський суд
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з відповідача –ВАТ «Азот»м. Черкаси, вул. Першотравнева, 72, код 00203826,
рахунок №2600910085 в філії АКІБ «УкрСиббанку»МФО 354455
на користь позивача –ЗАТ «Мехрембуд», м. Черкаси, вул. Чигиринська, 70, код 05472502, рахунок №2600930012100 в ЧОФ АКБ «Укрсоцбанку»МФО 354013
66841 грн. збитків, 4120 грн. 33 коп. 3% річних, 16309 грн. 20 коп. інфляційних, 873 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через Господарський суд Черкаської області.
Суддя Скиба Г.М.
Суд | Господарський суд Черкаської області |
Дата ухвалення рішення | 22.09.2006 |
Оприлюднено | 28.08.2007 |
Номер документу | 183900 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Черкаської області
Скиба Г.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні