Постанова

від 16.06.2006 по справі 2-6/7533-2006

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2-6/7533-2006

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

 13 червня 2006 року  

Справа № 2-6/7533-2006

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Сотула В.В.,

суддів                                                                      Прокопанич Г.К.,

                                                                                          Щепанської О.А.,

за участю представників сторін:

позивача: Козуб Любов Лаврентіївна, довіреність №  15 від 03.05.06,

Перец Олександр Іванович, довіреність №  14   від 03.05.06,  ( Нижньогірське районне споживче товариство);

відповідача, не з'явився,  (суб'єкт підприємницької діяльності  Полевода Сергій Олександрович);

розглянувши апеляційну скаргу Нижньогірського районного споживчого товариства на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя    Шкуро В.М.) від 20 квітня 2006 року у справі № 2-6/7533-2006

за позовом           Нижньогірського районного споживчого товариства

(вул. Перемоги, 72,Нижньогірський,97100)

до суб'єкта підприємницької діяльності  Полеводи Сергія Олександровича

(вул. Поштова, 57,Садове,Нижньогірський р-н,97152)

(вул. Чехова, 2, Садове,Нижньогірський р-н,97100)

про витребування майна з чужого незаконного володіння

                                                            ВСТАНОВИВ:

                    Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.04.2006  частково задоволені позовні вимоги Нижньогірського районного споживчого товариства про витребування майна з чужого незаконного володіння. В частині вимог про  стягнення з відповідача збитків  у вигляді неодержаного доходу від орендної плати в сумі 3840,00 грн., відшкодування витрат, пов'язаних з участю в судовому процесі,  в сумі 836,00 грн., пені в сумі 691,20 грн. та моральної шкоди в сумі 500,00 грн. у позові відмовлено.

                    Позивач, не  погодившись з зазначеним рішенням суду першої інстанції в частині  відмови у задоволення позову про стягнення збитків, пені та моральної шкоди , звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду  в цей  частині  та прийняти  нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

                    Основні аргументи апеляційної скарги полягають в наступному:

-          суд, в порушення вимог статей 32,36,38,43 Господарського процесуального кодексу України, не дав належної оцінки наданим доказам про фактичне  володіння та користування відповідачем спірним приміщенням та вжиттю  позивачем  заходів по передачі його в оренду, що призвело  до відмови  у стягненні збитків  у вигляді неодержаного доходу  від  орендної плати;

 -          суд неправомірно  збитки, заявлені  у вигляді витрат,  пов'язаних з розглядом  справи № 2-16/10168,  кваліфікував  як судові витрати ;

-          суд безпідставно відмовив у задоволенні позову в частині  відшкодування  моральної шкоди.

     Розпорядженням першого заступника голови суду від 13.06.2006  у зв'язку з відпусткою суддя Горошко Н.П. була замінена на суддю Щепаньску О.А.

                     Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Однак, враховуючи те, що участь сторін не визнавалась обов'язковою, судова колегія визнала наявні у справі матеріали достатніми для розгляду справи по суті за відсутністю нез'явившигося  учасника судового процесу.

                     Суд апеляційної інстанції розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, встановила наступне.

                     Позивачем  був  заявлений  позов  про  витребування у відповідача  майна з незаконного  володіння, оскільки  останній користується  їм без яких –нібудь   правових підстав.

                      Також заявлена позивна вимога  про стягнення збитків у вигляді  доходу  від здачі  приміщення в оренду за період  з 01.04.2005 по 01.04.2006 в сумі 3840,00 грн. та моральної шкоди у сумі 500,00 грн..

                     Крім того, позивач просив  суд  стягнути пеню,  яка нарахована на суму заподіяних збитків, та затрати, понесені у зв'язку з участю його представника в судових засіданнях з травня по листопад 2005 року при розгляді справи  № 2-16/10168.

        Рішенням суду першої інстанції від 20.04.2006 позов задоволено  тільки в частині  заявлених  немайнових  вимог, в частині стягнення  збитків  та моральної шкоди у позові відмовлено  за підставою неподання  позивачем документів, підтверджуючих те, що їм вживались  які –небудь заходи  для передачі майна в оренду на умовах сплати саме такого розміру орендних платежів і на такий  строк.

                      Щодо  приниження  ділової репутації власника майна, то позивач, на думку суду першої інстанції, взагалі  не  надав цьому обґрунтування та не вказав у чому воно виражається і що має своїм наслідком.                              

              Суд апеляційної інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає  частковому задоволенню, а  рішення суду зміні з наступних підстав.

   Судом першої інстанції встановлено і з цим фактом згодна  апеляційна інстанція, що відповідач без правових підстав з 01.04.2005, після розірвання договору  оренди спірного майна  з суб'єктом підприємницької діяльності  Полеводою Н.А. (арк..с. 79,16-20), займав спірне приміщення, не перераховуючи при цьому позивачу плату за фактичне користування майном.

           Згідно частини 2  статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав і інтересів є, зокрема, відновлення  становища , яке існувало  до порушення.

             Керуючись положеннями зазначеної норми Закону, а також статтею 387 Цивільного кодексу України та статтею 50 Закону України „Про власність”, суд правомірно задовольнив вимоги позивача про витребування майна із чужого незаконного володіння.

          Статтею 16 Цивільного кодексу України також встановлений такий  спосіб захисту цивільних прав, як відшкодування  збитків та інші  способи  відшкодування  майнової шкоди.

           Згідно частини 2 статті 22  названого кодексу збитками є - доходи,  які  особа  могла б реально одержати  за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

         Суд першої інстанції, посилаючись на частину 4 статті 623 Цивільного кодексу України, дійшов до висновку, що позивач  не застосовував заходи, спрямовані на одержання доходів, а саме, не здійснив  передачу спірного майна в оренду на умовах сплати саме такого розміру орендних платежів і на такий строк.

          Однак, судова колегія не може погодитися  з позицією суду першої інстанції виходячи з такого.

          Позивачем надані документи, які підтверджують наміри юридичних і фізичних осіб орендувати приміщення на території ринку (арк.с. 123-126), проте, апеляційною інстанцією встановлено, що позивач не мав можливості задовольнити заявлені прохання осіб у зв'язку з зайняттям зазначеного приміщення відповідачем.

           Розмір  плати  за користування  спірним приміщенням № 6, площею 16 кв.м., на 2005-2006 роки, встановлено постановами правління                          Нижньогірського районного споживчого  товариства № 13 від 30.12.2004 і № 155 від 21.12.2005 (арк..с. 127,129).

          Вказані обставини  дозволяють  апеляційній інстанції погодитися з доводами  позивача  про те, що їм по вині відповідача не був  одержаний дохід  у вигляді орендної плати за період з 01.04.2005 по 01.04.2006, що склав суму 3840,00 грн. (320,00 грн. х 12 місяців = 3840,00 грн.). Вказана сума підлягає стягненню з суб'єкта підприємницької діяльності  Полеводи С.О. на підставі статті 1166 Цивільного кодексу України.

          Застосування судом положень статті 623 Цивільного кодексу України судова колегія вважає неправомірним, оскільки зазначена норма регулює відшкодування боржником збитків, спричинених у наслідок порушення зобов'язання. А як встановлено самим судом першої інстанції, відносини  сторін виникли не із договору  або інших правочинів, а у зв'язку з неправомірними діями  відповідача, які регулюються главою 82 Цивільного кодексу України.

      За вищевказаними підставами суд правомірно відмовив позивачу в стягненні  пені, тому в цій частині апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

           Згідно частини 1 статті 1167 Цивільного кодексу України моральна  шкода, завдана фізичній або  юридичній  особі неправомірними рішеннями,  діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності  її  вини,  крім  випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

           Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Немайнова шкода, заподіяна юридичній особі, полягає у втратах немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності. Аналогічна позиція відображена і у ч. З постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995р. №4.

   Також судова колегія вважає обґрунтованою відмову суду в задоволенні вимоги про  стягнення витрат, пов'язаних  з участю  позивача  в судових засіданнях по розгляду справи № 2-16/10168 в сумі 834,00 грн., оскільки  відповідач  учасником вказаного судового процесу  не являвся.

 Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню тільки в частині стягнення з відповідача збитків  в сумі 3840,00 грн.

 Витрати по сплаті державного мита в силу статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають задоволенню пропорційно  розміру  задоволених позовних вимог  і складають 153,00грн. ( 85,00 + 68,00 грн. = 153,00 грн.).

 Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції підлягає зміні.   

               Керуючись статтями 101, 103 (пункт 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд                                                            

                                                           ПОСТАНОВИВ:

                    Апеляційну скаргу Нижньогірського районного споживчого товариства задовольнити частково.

                    Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 квітня 2006 року у справі № 2-6/7533-2006 змінити.

                    Абзаци  3 і 4 резолютивної частини скасувати, виклавши  їх в наступній редакції:

          "Стягнути  з  суб'єкта підприємницької діяльності  Полеводи Сергія   Олександровича (вул. Чехова, 2, Садове, Нижньогірський  район ,97100, фактична вул.Поштова,57, Садове, Нижньогірський район, 97152, зареєстрований  Нижньогірською райдержадміністрацією 31.03.1998, ІПН 2718008690, реєстраційний № 60239285) на користь Нижньогірського районного споживчого товариства (смт.Нижньогірський, вул. Перемоги,72, 97100; банківські реквізити: п/рахунок №260094922 в КРД АППБ „Аваль", МФО 324021, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 01757604) збитки  в сумі 3840,00 грн., а також судові витрати  по сплаті державного мита в сумі 153,00 грн. і витрати на інформаційне - технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. "

          Пункти 1,2,5,6 резолютивної частини рішення залишити без змін.

Головуючий суддя                                                            В.В.Сотула

Судді                                                                                          Г.К. Прокопанич

                                                                                         О.А. Щепанська