Постанова
від 16.05.2008 по справі 2-а-765/2008
ГОРОДНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа №2-а-765/2008

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2008 р. місто

Городня

Городнянський

районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді -

Криворученко Д.П.,

при секретарі - Марченко

Т.А.,

за участю представника відповідача Ларчика О.М., розглянувши у відкритому

судовому засіданні у залі суду м. Городня, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

ОСОБА_9, ОСОБА_10до Головного управління праці та соціального захисту населення

Чернігівської обласної державної адміністрації про стягнення недосплаченої

разової щорічної допомоги, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачі звернулися до суду з адміністративним позовом до Головного

управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної

державної адміністрації про стягнення недосплаченої разової щорічної допомоги

як учасникам війни, відповідно до вимог ЗУ „Про статус ветеранів війни,

гарантії їх соціального захисту” від 22.10.93

№3551. З позовних вимог позивачів виходить, що вони являються учасниками

війни, що підтверджується відповідними посвідченнями виданими управлінням

соціального захисту населення. Відповідно до ст.14 ЗУ „Про статус ветеранів

війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.93 №3551 їм щорічно, до 5 травня, повинна

надаватись разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком,

як учасникам війни. У супереч вимогам

вищевказаного Закону за 2005-2007 рр. грошова допомога виплачувалась не

в повному обсязі. У 2005 році одноразову грошову допомогу було виплачено у

розмірі 50 грн., у 2006 році було виплачено у розмірі 50 грн., у 2007 році

одноразову грошову допомогу було виплачено у розмірі 55 грн. Мінімальна пенсія

за віком у 2005 р. складала 332 грн., у 2006 році - 359 грн., у 2007 р. -

410,06 грн. У зв'язку з цим, позивачі просять стягнути на їх користь з

відповідача за 2005-2007 рр. недоплачену частину щорічної грошової допомоги в

сумі 3148.18 грн.

У судове засідання позивачі не з'явилися, надали письмові заяви про розгляд

справи без їх участі, свої позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

/а.с.6,13,20,29,39,46,53,61,68,76/

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав,

надав письмові заперечення на позов, які зводяться до того, що фінансування

щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни до 5 травня здійснюється за

рахунок коштів державного бюджету України, у розмірах, установлених законом про

державний бюджет на відповідний рік, відповідно до постанови Кабінету Міністрів

України від 18.02.2004 р. №177 «Про забезпечення щорічної виплати разової

грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни,

гарантії їх соціального захисту»». Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи

державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані

діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені

Конституцією та законами України. Тобто ГУ праці та соціального захисту

населення не проводило нарахування, виплату та не мало законних підстав

визначити розміри зазначеної допомоги, оскільки вони визначались законами

України про Державний бюджет на відповідний рік. Також відповідно до ст.99 КАС

України позивачами пропущений строк звернення до суду за захистом своїх прав по

виплатам за 2005-2006 рр., оскільки виплати вони отримали у травні місці

відповідного року, а звернулися до суду з позовом лише у березні 2008 року. При

розгляді спірних правовідносин сторона відповідача просить врахувати положення

ч.3 ст.152 Конституції України та ст.1175 ЦК України, згідно яких у випадку

прийняття законів, які визнаються неконституційними, шкода завдана юридичним,

фізичним особам відшкодовується державою, а не її органами виконавчої влади на

місцях. Згідно Постанови КМУ №177 від 18.02.2004 р. «Про забезпечення щорічної виплати

разової грошової допомоги, передбаченої ЗУ «Про статус ветеранів війни,

гарантії їх соціального статусу»», саме міністерство фінансів і Державне

казначейство забезпечують щороку виділення коштів Міністерству праці та

соціальної політики для виплати разової грошової допомоги, у розмірах

установлених законом про державний бюджет на відповідний рік, і для подальшого

перерахування їх місцевим органам праці та соціального захисту населення. Окрім

того, сторона відповідача просить суд врахувати роз'яснення Пленуму Верховного

Суду України щодо неможливості застосування судами положень Конституції України

при розгляді даного спору, оскільки тільки в повноваженнях Конституційного Суду

України є визнання неконституційними положень Законів. Згідно Рішення Конституційного

суду України від 09.07.2007 року положення ст.29, п.13 ст.71 ЗУ „Про державний

бюджет України на 2007 рік” визнані не конституційними і втратили чинність з

дня ухвалення Конституційним Судом України рішення, а тому суд не може

застосовувати дане рішення, бо виплати позивачам здійснювались до 5 травня 2007

року. У разі задоволення позову, просить суд стягнути недоплачені суми грошової

допомоги не з ГУ праці та соціального захисту населення, яке не вважає

відповідачем по даному спору, а з держави, яка повинна відповідати в даному

випадку на підставі ст.152 Конституції

України.

Судом після заслуховування пояснень представника відповідача, досліджено у

судовому засіданні всі наявні матеріали справи і докази якими обґрунтовуються

позовні вимоги та заперечення на позов.

Розв'язуючи питання, щодо пропущення позивачами строку звернення до

адміністративного суду за захистом свого порушеного права у 2005-2006 рр., на

чому наполягає сторона відповідача, суд прийшов до висновку, що позивачі

зазначений у ст.99 КАС України строк звернення до суду в дійсності порушили,

оскільки вони отримали виплати до 5 травня відповідно 2005 та 2006 рр. і

повинні були знати про порушене своє право, і тому річний строк звернення до

суду повинен обчислюватися з травня 2005 та 2006 рр. Жодного доказу, щодо

поважності причини пропущення строку для звернення до суду, позивачами до суду

надано не було.

Згідно приписів ст.100 КАС України, пропущення строку звернення до

адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного

позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3,ОСОБА_4,

ОСОБА_5.,ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9., ОСОБА_10являються учасниками

війни і мають право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів

війни - учасників війни, що підтверджується дослідженими посвідченнями.

/а.с.4,11,13,27,36,43,51,58,66,73 /

Відповідно до наданих

позивачами довідок Управління праці та соціального захисту населення

Городнянської райдержадміністрації, їм виплачена разова грошова допомога до Дня

Перемоги: у 2005 р. згідно ЗУ «Про державний бюджет України на 2005 рік», як

учасникам ВВВ у розмірі 50 грн.; у 2006 р. згідно ЗУ «Про державний бюджет

України на 2006 рік», як учасникам ВВВ у розмірі 50 грн.; у 2007 р. згідно ЗУ

«Про державний бюджет України на 2007 рік», як учасникам ВВВ у розмірі 55 грн.

/а.с.5,12,21,28,38,45,52,60,67,75 /

Згідно приписів ч.3 ст.2 Закону України „Про

статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” №3551-ХІІ від

22.10.1993 року, нормативні акти органів державної влади та органів місцевого

самоврядування, які обмежують права і

пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.

Частина 5 ст.14 Закону України „Про статус

ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” проголошує, що щорічно до 5 травня іншим учасникам війни виплачується

разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

Дія зазначеної норми на 2006-2007 рр. зупинялась в частині визначення

розміру виплат щорічної разової грошової допомоги згідно із Законом України

№489-V від 19.12.2006 року «Про Державний бюджет

України на 2007 рік» та Законом України №3235-ІV від 20.12.2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік».

Згідно ст.34 Закону України N2285-IV

від 23.12.2004 р. «Про Державний бюджет України

на 2005 рік» виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України

“Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” учаснику війни

складає 50 гривень.

Згідно ст.30 Закону України N3235-IV

від 20.12.2005 р. «Про Державний бюджет України

на 2006 рік» виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України

“Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” учаснику війни

складає 50 гривень.

Згідно ст.29 Закону України N489-V

від 19.12.2006 р. «Про Державний бюджет України

на 2007 рік» виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України

“Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” учаснику війни

складає 55 гривень.

На підставі ст.17¹ Закону України “Про статус ветеранів

війни, гарантії їх соціального захисту”, щорічну виплату разової грошової

допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону,

здійснюють органи праці та соціального

захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом

перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання

пенсії.

Статтею 55 Конституції України зазначено, що кожному гарантується право на

оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів

місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Стаття 22 Конституції

України наголошує, що при прийнятті нових законів або внесенні

змін до чинних законів не

допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Рішенням

Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. №6-рп/2007 ст. 29 ЗУ „Про

державний бюджет України на 2007 рік” та п. 13 ст.71 зазначеного вище Закону,

яким зупинено на 2007 рік дію ч.5 ст.12-14 ЗУ „Про

статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” визнано такими,

що не відповідають Конституції України, і положення даних норм втрачають

чинність. Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для

судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами,

які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані

неконституційними.

За

таких підстав, суд прийшов до висновку, що позивачам як учасникам війни

неправомірно здійснено в заниженому розмірі виплату разової грошової допомоги

за 2007 рік, оскільки мінімальна пенсія за віком відповідно до ст.62 ЗУ „Про

державний бюджет України на 2007 рік” та ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування» становить 410,06 грн., то враховуючи вимоги

ст.14 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії

їх соціального захисту» сума виплати позивачам повинна була складати

1230,18 грн. /410,06 грн. х 3 мінімальні пенсій за віком /.

Враховуючи

проведену виплату відповідачем позивачам ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3,ОСОБА_4,

ОСОБА_5.,ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9., ОСОБА_10 у 2007 році грошової допомоги в розмірі 55

грн., недоплачена частина їх разової щорічної допомоги становить 1175,18 грн.

/1230,18-55/

Розв'язуючи

позов в частині стягнення з відповідача на користь позивачів невиплаченої

частини разової грошової допомоги за 2005-2006 рр., суд прийшов до висновку, що

у цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом

встановлено, що положення ст.34 ЗУ «Про державний бюджет України на 2005 рік»

та ст. 30 ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік» звужують обсяг існуючих

прав позивачів, передбачені ЗУ «Про статус

ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині розміру

разової виплати як учасникам війни, однак відповідні рішення Конституційного

Суду України про визнання неконституційними положення зазначених Законів, не

приймались.

Згідно

роз'яснень п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996 р.

«Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», суд не може, застосувавши Конституцію як акт

прямої дії, визнати неконституційними закони чи правові акти, перелічені в

ст.150 Конституції, оскільки це віднесено до виключної компетенції

Конституційного Суду України.

Крім

того, враховуючи вимоги ст.100 КАС України, позивачам слід відмовити в

задоволенні позовних вимог за порушене їх право у 2005-2006 рр., так як ними

пропущений строк звернення до адміністративного суду, і на цьому наполягає

сторона відповідача.

Суд не приймає

до уваги твердження стороною відповідача що: Головне управління праці та

соціального захисту населення облдержадміністрації не проводило нарахування,

виплату та не мало законних підстав визначити розміри зазначеної допомоги,

оскільки вони є необґрунтованими, зважаючи на приписи ч.1 ст.17¹ ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального

захисту”, згідно якої щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями

12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10-12,99,100,122,158-163 КАС

України й у відповідності до ст.ст.22,55 Конституції України, Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. №6-рп/2007,

ст.ст.2,14,17¹ ЗУ „Про статус ветеранів

війни, гарантії їх соціального захисту”, ст.62 ЗУ «Про державний бюджет України

на 2007 рік», ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10до Головного управління праці та соціального

захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації про стягнення

недосплаченої разової щорічної допомоги - задовольнити частково.

Стягнути з