Рішення

від 12.10.2006 по справі 3/67-38.1

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ 

 РІШЕННЯ 

від

"12" жовтня 2006 р.                                                      

по справі  № 3/67-38.1

за позовом дочірньої

компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз

України”                  в особі

Волинської філії ДК „Газ України”, м. Луцьк 

до відповідача: підприємця

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1          

про стягнення

1255 грн. 69 коп. заборгованості та пені

                                                                                                 Голова

господарського суду Волинської області

Кравчук В.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Савич

С.І. -провідний юрисконсульт Волинської філії ДК “Газ України” (дов.

№5/102                            від

03.01.2006р.)       

від відповідача:

не з'явились 

Відповідно до ст. 20 Господарського

процесуального кодексу України представнику позивача  було роз'яснено право відводу судді. Відводу

судді заявлено не було. В судовому засіданні на підставі ст. 22 ГПК України

учасникам судового процесу було роз'яснено їх права та обов'язки. Заяв                       та клопотань на розгляд

господарського суду не поступило.

Суть спору: Позивач

-дочірня компанія „Газ України” в особі Волинської філії ДК „Газ України”,                    м. Луцьк просить стягнути з

відповідача -підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 1255,69 грн., в тому числі

1159,08 грн. заборгованості по оплаті поставленого                              у відповідності

до укладеного між сторонами договору НОМЕР_1 природного газу                   (у період лютого-квітня

місяців 2006 року) та 96,61 грн. пені, нарахованої відповідачу за несвоєчасне

виконання грошових зобов'язань та непроведення у встановлені строки і порядку

належних розрахунків               по

оплаті поставленого і спожитого природного газу.

В судовому засіданні представник

позивача пред'явлені до відповідача позовні вимоги підтримав                              та просить суд

задовольнити останні в повному обсязі.

Відповідач всупереч вимогам ухвали

суду від 20.09.2006р. про порушення провадження у справі  відзиву на позовну заяву не подав, позову не

оспорив, пояснень з приводу пред'явлених позовних вимог                   не представив, компетентного

представника в судове засідання не направив, хоча про день та час розгляду

справи в суді був повідомлений належним чином (зазначена ухвала суду була

направлена на адресу підприємця ОСОБА_1 -АДРЕСА_1, рекомендованою

кореспонденцією та на адресу суду без вручення адресату не повернулась).

Відповідно до ст. 75 Господарського

процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву                   не подано, справу може бути розглянуто

за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи,

заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

21 січня 2006 року між дочірньою

компанією „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” в

особі Волинської філії ДК „Газ України”, м. Луцьк та підприємцем ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 було укладено договір на постачання природного газу за НОМЕР_2.

У відповідності до умов зазначеної

угоди позивачем було взято на себе зобов'язання щодо забезпечення

безперебійного постачання відповідачу природного газу.

На виконання умов вказаного

договору Волинською філією дочірньої компанії „Газ України” впродовж періоду

лютого-квітня місяців 2006 року надавались підприємцю ОСОБА_1  послуги по постачанню природного газу.

Всього у зазначений період

підприємцю-відповідачу було поставлено, а останнім прийнято                       та спожито 1854 м.куб.

природного газу загальною вартістю 1243,58 грн. Вартість 1000,0 стандартних

куб.м. природного газу було погоджено сторонами в п. 5.1 договору НОМЕР_1                            і в додатковій

угоді НОМЕР_3 до вказаного договору.

Загальна кількість поставленого

відповідачу природного газу та його вартість підтверджені долученими до

матеріалів справи документами, зокрема, підписаними між споживачем природного

газу  (підприємцем ОСОБА_1) та

постачальником газу (Волинською філією ДК “Газ України”) актами

прийому-передачі природного газу за лютий-квітень місяці 2006 року, а також

оборотно-сальдовою відомістю (а.с. 11-15).

Згідно п. 6.1 договору НОМЕР_2

оплата за спожитий природний газ повинна була здійснюватись покупцем

(відповідачем) виключно грошовими коштами в наступному порядку: перша оплата в

розмірі 50% від вартості запланованих місячних обсягів не пізніше ніж за п'ять банківських

днів до початку місяця поставки газу; послідуючі оплати проводяться плановими

платежами по двадцять п'ять відсотків від вартості запланованих місячних

обсягів до десятого та двадцятого числа поточного місяця; остаточний розрахунок

повинен проводитись відповідачем на підставі акту приймання-передачі газу (за

звітний місяць) до десятого числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Проте, відповідач взяті на себе

згідно угоди від 21.01.2006р. НОМЕР_2 зобов'язання, зокрема,                   в частині проведення з

позивачем повних розрахунків по оплаті поставленого останнім природного

газу              (у строки, порядку та

розмірах, визначених договором) не виконав, вартість спожитого газу в повному

обсязі не оплатив. Останнім в рахунок оплати спожитого природного газу було

перераховано позивачу лише 84,50 грн. 

У зв'язку з викладеним у підприємця

ОСОБА_1 виникла заборгованість, котра                     на момент подання позовної

заяви до суду та на час розгляду справи в судовому засіданні склала                  1159,08 грн.

Відповідно до ст. 144

Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів

господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не

передбачених законом,                 

але таких, що йому не суперечать.

В даному випадку, відносини між

сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір на

постачання природного газу предметом судових розглядів не виступав, недійсним

судом                                  

не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 173

Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України,

зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана

вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно,

виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо)                   або утриматися від певної

дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 193

Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу

України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов

договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за

відсутності таких умов та вимог -відповідно                      до звичаїв ділового

обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати

свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не

встановлено законом                                     або

договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений

строк (термін)                  його

виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 599

Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним

належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи

укладення між сторонами договору, постачання позивачем відповідачу природного

газу, отримання останнього та його використання підприємцем ОСОБА_1, а також не

проведення останнім при цьому всіх належних розрахунків і платежів,

господарський суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 1159,08 грн.

заборгованості, пред'явлені дочірньою компанією „Газ України” в особі

Волинської філії ДК „Газ України” до відповідача, підставні і підлягають до

задоволення.

Разом з тим, відповідачу у

відповідності до п. 7.2 договору НОМЕР_1, ст.ст. 230, 231, 232 Господарського

кодексу України та ст.ст. 549, 550 Цивільного кодексу України за прострочку

здійснення належних розрахунків по оплаті поставленого та спожитого природного

газу було нараховано пеню, котра у відповідності до представлених

господарському суду розрахунків за період прострочки платежів з 10.03.2006р. по

17.09.2006р. склала 96,61 грн. 

Розглянувши ці позовні вимоги суд

вважає, що пеня в розмірі 96,61 грн. нарахована позивачем підставно, у

відповідності і з дотриманням вимог чинного законодавства та підлягає до

стягнення                          в

повному об'ємі.

Враховуючи, що спір до суду було доведено з вини

відповідача, витрати, пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом

справи в суді (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного

забезпечення судового процесу), що поніс позивач, слід відшкодувати

останньому                               

у відповідності до ст. 49 ГПК України за рахунок підприємця ОСОБА_1.

На підставі вищевикладеного,

керуючись ст.ст. 144, 173, 193 Господарського кодексу України,                 ст.ст. 509, 526, 527, 530, 599

Цивільного кодексу України,  ст.ст. 44,

49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2)               на

користь дочірньої компанії „Газ України” в особі Волинської філії ДК „Газ

України” (м. Луцьк,                 вул.

Ковельська, 1, р/р 26030301800 у Волинському центральному відділенні

„Промінвестбанку” м. Луцька, МФО 303138, код 23253092) 1159,08 грн.

заборгованості та 96,61 грн. пені, а всього 1255,69 грн., 102 грн.             в повернення витрат по сплаті

державного мита та 118 грн. в повернення витрат по оплаті

інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Голова господарського суду

Волинської

області                                                                                

В.О. Кравчук