Постанова

від 18.07.2008 по справі 46/66-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

46/66-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "16" липня  2008р.                                                 Справа № 46/66-08    

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., судді Горбачова Л.П., Пуль О.А. ,

при секретарі Пархоменко О.В.

за участю представників:

позивача -  Кравченко Н.О. ( дов. № б/н від 14.05.2007р. )

відповідача – не з*явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду відповідача вх. № 1085Х/2 на рішення господарського суду Харківської області від 01.04.2008р.  по справі № 46/66-08

за позовом ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк», м. Донецьк

до  Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства, м. Харків

про стягнення 15190675,43 грн. та стягнення 465304,31 дол. США, -

встановила:

Рішенням від 01.04.2008р. господарський суд Харківської області по справі № 46/66-08 ( суддя Ільїн О.В. ) задовольнив позовні вимоги позивача. Суд стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 6.6-62 від 11.10.2005р. і кредитним договором № 6.2-29 від 10.02.2004р.:

- відсотків в розмірі 278462,79 дол. США, що в перерахунку на національну валюту України за курсом НБУ станом на 25.02.2008р. склало 1406237,09 грн. та 8449208,44 грн.;

- пеню по сплаті основної суми кредиту і відсотків в розмірі 186841,52 дол. США та 8449208,44 грн. ( а.с. 93 –а.с. 95 ).

Ухвалою від 15.04.2008р. суддею господарського суду Харківської області Ільїним О.В. виправлена описка допущена в резолютивній частині рішення від 09.04.2008р., яка стосується судових витрат позивача по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу ( а.с. 98 –а.с. 99 ).

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог В обґрунтування посилається на те, що позивачем не виконувався належним чином обов'язок стосовно безпосереднього нарахування відсотків, доведення їх щомісяця до відома відповідача та контролю за їх сплатою, оскільки позивачем цього не було зроблено, то у нього, відповідача, і не виник обов'язок зі сплати відсотків за кредитними договорами та відповідних штрафних санкцій за порушення строків сплати відсотків. Також посилається на інші обставини викладені в апеляційній скарзі ( а.с. 103 –а.с. 106 ).

Представник відповідача вдруге не з'явився у судове засідання, про причини неявки належним чином суд не повідомив.

Ухвалами від 12.05.2008р. та від 23.06.2008р. сторони були попереджені, що у разі неявки їх представників у судове засідання та не надання витребуваних судом документів,  справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами та за відсутністю представників сторін ( а.с. 113 –а.с. 114, а.с. 139 –а.с. 140 ).

Як вбачається з відмітки на поштовому повідомленні, яке повернулося до суду з Укрпошти, ухвала суду від 12.05.2008р. про призначення апеляційної скарги до розгляду була отримана представником відповідача 15.05.2008р. ( а.с. 115 ).

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції.

Згідно з частиною 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Отже відповідач вдається до відвертого зловживання своїм правом шляхом нез'явлення та не направлення свого представника в судові засідання, явно спрямованих на свідоме затягування судового процесу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представника відповідача –апелянта та за наявними в справі матеріалами.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує, вважає її безпідставною та необґрунтованою. У відзиві на апеляційну скаргу посилається на те, що кредитними договорами чітко встановлено, що усі платежі відповідача на користь позивача повинні здійснюватись без зустрічних вимог та претензій. Також посилається на інші обставини викладені в відзиві на апеляційну скаргу ( а.с. 117 –а.с. 120 ).

У судовому засіданні представник позивача підтримав заперечення на апеляційну скаргу. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Колегія суддів розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 10.02.2004р. позивачем та відповідачем  було укладено кредитний договір № 6.2-29, а в подальшому додаткові угоди до нього № 1 від 30.12.2004р., № 2 від 29.06.2005р., № 3 від 21.07.2005р., № 4 від 20.06.2006р. та № 5 від 30.07.2007р., згідно умов кредитного договору та додаткових угод позивач надав відповідачу кредит у розмірі 2500000 доларів США строком до 30.08.2007року ( а.с. 17 –а.с. 31) .

11.10.2005р. позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 6.6-62 про надання відповідачу мультивалютного кредиту (з валютами кредиту долар США та гривня), а в подальшому додаткові угоди до нього № 1 від 31.01.2006р., № 2 від 20.04.2006р., № 3 від 30.06.2006р., № 4 від 02.10.2006р., № 5 від 23.10.2006р. Згідно умов кредитного договору та додаткових угод до договору позивач надав відповідачу мультивалютний кредит у розмірі, еквівалентному 8195000 доларів США, який підлягав поверненню наступним чином: до 03.11.2006р. –еквівалент 5000000 доларів США, а до 31.01.2007р. – еквівалент 3195000 доларів США ( а.с. 32 –а.с. 51 ).

Судом встановлено, що відповідач відповідно до п.п. 1.1., 6.1., 7.2.4. кредитних договорів зобов*язався прийняти кредит, використовувати його за цільовим призначенням, сплатити відсотки за користування кредитними коштами та своєчасно повернути надану суму кредиту.

Основна сума за кредитними договорами № 6.6-62 від 11.10.2005р. та № 6.6-62 від 11.10.2005р. була стягнута рішеннями господарського суду Харківської області від 25.01.2007р. справа № 46/567-06 та від 17.04.2007р. справа № 46/69-07. Дані рішення у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України набрали законної сили ( а.с. 52 –а.с. 59 ).

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Зазначеними рішеннями господарського суду у справах № 46/567-06 та № 46/69-07 надана правова оцінка кредитним договорам № 6.6-62 від 11.10.2005р. та № 6.6-62 від 11.10.2005р. та визначина правова природа правовідносин сторін, а саме, кредитних зобов*язань, строків їх виконання, строків повернення кредиту та сплати інших платежів.

З червня 2006 року відповідач припинив сплату відсотків за користування кредитними коштами по кредитним договорам № 6.6-62 від 11.10.2005р. і № 6.2-29 від 10.02.2004р., внаслідок чого за період з 26.02.2007р. по 24.02.2008р. утворилася заборгованість.

В кредитних договорах, які є предметом спору у даній справі, розмір відсотків  за користування кредитом, порядок їх нарахування і сплати обумовлений у статті 7.

У пункті 7.2.2 Кредитних договорів ( № 6.6-62 від 11.10.2005р. і № 6.2-29 від 10.02.2004р. ) передбачено. що відсотки нараховуються щоденно на фактичну суму  і за весь час  користування кредитом з першого дня  видачі кредиту (включаючи цей день) до дня (без його урахування)  повернення ( а.с. 20, а.с. 36 ).

Відносно валюти, в якій повинні бути перераховані позивачу відсотки зазначено, що плата за кредит ( відсотки  за користування кредитом ) повинна бути здійснена  позичальником в тій валюті, в якій позичальник отримав кредит (п. 9.7. кредитного договору № 6.2-29 від 10.02.2004р. і п. 9.6 кредитного договору № 6.6.-62 від 11.10.2005р. –а.с. 21, а.с. 37 ).

Заборгованість  відповідача перед позивачем по нарахованих та несплачених відсотках за користування коштами за кредитними договорами  № 6.6-62 від 11.10.2005р. та № 6.2-29 від 10.02.2004р.  за період з 26.02.2007р. по 24.02.2008р. складає:

- кредитний договір № 6.6-62 від 11.10.2005р. - 161777,78 дол. США, що в перерахунку на національну валюту України  за курсом НБУ станом на 25.02.2008р. ( 505,00 гривень за  100 доларів США ), становить 816977,79 грн. та 449208,44 грн.;

-  кредитний договір № 6.2-29 від 10.02.2004р. - 116685,01 дол. США, що в перерахунку на національну валюту України  за курсом НБУ станом на 25.02.2008р. ( 505,00 гривень за  100 доларів США ), становить 589259,30 грн.

Дана заборгованість підтверджується матеріалами справи: кредитними договорами № 6.6-62 від 11.10.2005р. і № 6.2-29 від 10.02.2004р. та додатковими угодами до них, розрахунками позивача ( а.с. 17 –а.с. 51, а.с. 67 –а.с. 76 ).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов*язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов*язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової вставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з пунктом 2 статті 1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитними договорами застосовуються положення параграфу 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору ( у т.ч. стаття 1048 ).

З огляду на вищевикладене, місцевий суд дійшов правомірного висновку про стягнення з відповідача  відсотків за користування кредитними коштами позивача.

Відповідно до п. 12.1. кредитного договору № 6.2.-29 від 10.02.2004р., у разі порушення відповідачем строків виконання будь-якого з боргових зобов*язань відповідач зобов*язаний сплатити на користь позивача пеню у розмірі 0,05% від суми прострочених виконанням зобов*язань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 12.1. кредитного договору № 6.6-62 від 11.10.2005р., у разі порушення відповідачем строків виконання будь-якого з боргових зобов*язань відповідач зобов*язаний сплатити на користь позивача пеню у розмірі  подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення. Нарахування пені здійснюється на суму простроченого виконанням боргового зобов*язання за весь час прострочення.

Згідно п. 9.6 кредитних договорів пеня та штрафні санкції за неналежне виконання відповідачем своїх зобов*язань нараховується у валюті кредиту та сплачується відповідачем у національній валюті України за офіційним курсом НБУ на дату здійснення платежу.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором  або законом, зокрема у вигляді  сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до п. 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції (штраф, пеня) за порушення грошового  зобов'язання  встановлюються у відсотках, розмір яких визначається  обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Законом України "Про  відповідальність за несвоєчасне виконання  грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996р. ( стаття 3 ) передбачено, що розмір  пені за прострочення  платежу обмежений подвійною  обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується  пеня.

Загальна  сума пені за порушення строку сплати відсотків за користування кредитом № 6.6-62 від 11.10.2005р.  за період з 01.03.2007р. по 25.02.2008р. складає 6076840,44 грн. і 167258,63 дол. США, що в перерахунку на національну валюту України за курсом НБУ станом на 25.02.2008р. ( 505,00 гривень за  100 доларів США)  становить  844656,08 грн.

Загальна  сума пені за порушення строку сплати відсотків  за користування кредитом № 6.2.-29 від 10.02..2004р. за період з 27.03.2007р. по 25.02.2008р. складає 6857,23 дол. США, що в перерахунку на національну валюту України  за курсом НБУ станом на 25.02.2008р. ( 505,00 гривень за  100 доларів США ), становить 34629,01  грн.

Господарський суд задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення пені за порушення строку сплати відповідачем  відсотків дослідив в повному обсязі матеріали справи на відповідність їх діючому законодавству.

Доводи апелянта викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого документального підтвердження матеріалами справи.

Суд першої інстанції при прийнятті судового рішення надав належну правову оцінку обставинам, які склалися між позивачем і відповідачем.

Апелянтом поза увагою залишені рішення господарського суду Харківської області, які набрали законної сили у справах № 46/567-06 та № 46/69-07. Даними рішеннями з відповідача було стягнуто відсотки  та пеня за цими  ж кредитними договорами, тобто судовими рішеннями у справах № 46/567-06 та № 46/69-07 підтверджена законність кредитних договорів № 6.6-62 від 11.10.2005р. і № 6.2-29 від 10.02.2004р..

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказуванню преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду прийнято при повному та всебічному з'ясуванні обставин справи, а апеляційна скарга відповідача безпідставна та необґрунтована.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу  Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства  залишити без задоволення.

Рішення від 01.04.2008р. господарського суду Харківської області по справі № 46/66-08 залишити без змін.

Повний текст постанови підписаний 21.07.2008р.

Головуючи суддя                                                                  Істоміна О.А.

                   Судді                                                                    Горбачова Л.П.

                                                                                  Пуль О.А.