Постанова

від 11.07.2008 по справі 37/33-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

37/33-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2008 р.                                                           Справа № 37/33-08  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., судді Білоконь Н. Д. ,  Фоміна В. О.

при секретарі Криворученко О.І.

за участю представників сторін:

позивача - Кулінічевої Н.О.

з-ї особи - Кулінічевої Н.О

відповідача - Зубенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1257 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 10.04.08 р. по справі № 37/33-08

за позовом Харківська міська рада, м. Харків

до товариства з обмеженою відповідальністю "Преса-Харків", м. Харків

про звільнення та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки

та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Преса-Харків", м. Харків

до Харківської міської ради, м. Харків

про визнання права користування земельною ділянкою

встановила:

          Харківська міська рада, позивач, звернулася до господарського суду Харківської області  з позовом  про зобов'язання  товариства з обмеженою відповідальністю "Преса-Харків", відповідача, звільнити самовільно зайняту земельну ділянку по вул. Енгельса, ріг пров. Машинобудівників у м. Харкові, привести її у придатний  для  подальшого використання  стан  та  повернути   позивачу.

          Рішенням господарського суду Харківської області  від 10.04.2008 року у  справі № 37/33-08 (суддя Доленчук Д.О.) позов задоволено. Зобов'язано відповідача  звільнити самовільно зайняту земельну ділянку по вул. Енгельса, ріг пров. Машинобудівників у м. Харкові площею 30 кв. м., привести її у  придатний  для  подальшого використання стан та повернути позивачу. Стягнуто з відповідача 85.00 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач  із зазначеним рішенням господарського суду першої інстанції не  погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом  норм  матеріального та  процесуального права, просить рішення  скасувати та  прийняти нове рішення та стягнути з Харківської міської ради суму державного мита за подачу апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу відповідач обґрунтовує, зокрема, тим, що господарським судом Харківської області, на думку відповідача, порушені вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України в частині всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи та їх належної правової оцінки; тим, що господарським судом першої інстанції не враховано всі зустрічні позовні вимоги за матеріалами справи.

У судовому засіданні апеляційного господарського суду представник відповідача скаргу підтримав, а представник позивача та 3-ї особи проти задоволення апеляційної скарги заперечував, зазначав, що договір оренди спірної земельної ділянки відповідачем укладений та належним чином зареєстрований не був, тому земельна ділянка зайнята відповідачем самовільно і підлягає звільненню.

Колегією суддів досліджено матеріали справи, проаналізовано доводи апеляційної скарги відповідача та заперечень проти неї позивача, перевірено правильність застосування господарським судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права та вирішено, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документів, що посвідчують право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації, право  на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації, приступати до використання земельної ділянки    до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно  зі статтею 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до статті 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки, підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними, з приведенням земельних ділянок у придатний для користування стан.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції, відповідач приступив до використання спірної земельної ділянки шляхом зведення торговельного кіоску до виникнення  у нього права на її оренду.

Підтвердженням цього є складений головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель управління земельних відносин Харківської міської ради за результатами обстеження спірної земельної ділянки акт від 26.12.2007 року № 3359/07, яким встановлено, що спірну земельну ділянку площею 30 кв. м., яку  рішенням 30 сесії Харківської міської ради 4 скликання від 20.12.2004 року №224/04 було надано в оренду ТОВ "Преса-Харків"  для розміщення малих архітектурних форм (кіоски для продажу друкованої продукції), для здійснення підприємницької діяльності.

Рішенням 14 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 04.07.2007 року № 126/07 скасовано рішення 30 сесії Харківської міської ради 4 скликання від 20.12.04 р. №224/04 про надання ТОВ "Преса-Харків" в оренду земельної ділянки по вул. Полтавський шлях, ріг вул. Червоноармійська для розміщення малих архітектурних форм (кіоски для продажу друкованої продукції), для здійснення підприємницької діяльності., в порушення вимог статті 125 Земельного кодексу України означену земельну ділянку відповідач використовує для експлуатації та обслуговування торговельного кіоску без правовстановлюючих документів.

Означений акт обстеження земельної ділянки є належним доказом у справі, оскільки складений посадовою особою відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель управління земельних відносин Харківської міської ради - органу, створеного міською радою відповідно до статей 12, 189 Земельного кодексу України та статті 12 Закону України "Про охорону земель" для здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель комунальної власності.

Що ж до посилання відповідача на надання йому спірної земельної ділянки в оренду на підставі рішення Харківської міської ради та про наявність в нього права користування спірною земельною ділянкою, то ці посилання є необґрунтованими.

Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки, а відповідно до частини 2 статті 124 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Однак, договір оренди спірної земельної ділянки, який згідно з пунктом 4.1  рішення Харківської міської ради від 20.12.2004р. № 224/04 відповідач був зобов‘язаний оформити в трьохмісячний строк, він не оформив і в установленому законом порядку не зареєстрував. Тому право на оренду спірної земельної ділянки у відповідача не виникло.

Щодо посилань відповідача на положення ст. 321 Цивільного кодексу України щодо його права власності на земельну ділянку, то у відповідності до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності та його державної реєстрації. Згідно ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом.

Крім того, відповідно до положень частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права  користування  земельними  ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням  органів  виконавчої  влади  або органів місцевого самоврядування   в   межах  їх  повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до положень частин 1 та 7 статті 128 Земельного кодексу України продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться   місцевими державними адміністраціями, Радою  міністрів  Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Договір   купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному  посвідченню.  Документ  про  оплату є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну  ділянку  та її державної реєстрації.

Вивченням матеріалів справи встановлено, що договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки не укладався, а тому у відповідача право власності на неї не виникло.

Судова колегія вважає, що господарський суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що вимоги позивача за первісним позовом щодо звільнення та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки обґрунтовані, вони підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, щодо вимог зустрічного позову місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив в його задоволенні.

Таким чином, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю з‘ясував обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування цього рішення відсутні.

          Враховуючи викладене та керуючись статтями 22, 33, 43, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

постановила:

                    Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

                    Рішення господарського суду Харківської області по справі № 37/33-08 від 10.04.2008 року залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Повний текст постанови виготовлений 14.07.2008 року.

         Головуючий суддя                       (підпис)                              Сіверін В. І.  

                                 Суддя                      (підпис)                              Білоконь Н. Д.  

                                  Суддя                     (підпис)                              Фоміна В. О.