Постанова

від 14.07.2008 по справі 55/314-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

55/314-06

 Україна

 Харківський апеляційний господарський суд

 ПОСТАНОВА

  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2008 р.                                                           Справа № 55/314-06  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Такмаков Ю.В., судді Барбашова С.В. ,  Могилєвкін Ю.О.

при секретарі Морока Ю.О.

за участю представників сторін:

позивача - Матросової Л.М.

відповідача -  Шебанова І.О. (директор), Миронової С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу "Науково- виробничого об'єднання "Кондиціонер", м. Харків (вх. № 1357 Х\3) на рішення господарського суду Харківської області від 20.05.08р. по справі № 55/314-06

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Азот", м. Черкаси     

до Акціонерного товариства закритого типу "Науково- виробничого об'єднання "Кондиціонер", м. Харків

про стягнення 232428,00 грн., -

та за зустрічним позовом  Акціонерного товариства закритого типу "Науково-виробничого об'єднання "Кондиціонер", м. Харків

до Відкритого акціонерного товариства "Азот", м. Черкаси

про стягнення 8370,00 грн,-      

встановила:

У вересні 2006 року Відкрите акціонерне товариство "Азот" (м. Черкаси) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства закритого типу "Науково-виробничого об'єднання "Кондиціонер" (м. Харків) про стягнення 228828,00 грн. вартості обладнання та 3600,00 грн. збитків,  мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач неналежним чином виконав прийняті на себе зобов'язання щодо поставки товару - обладнання у відповідності до умов укладеного між сторонами договору № КД-04-23/1180-430 від 14.12.2004 р., оскільки відповідачем було поставлено товар, який не відповідає за якістю технічним умовам, обумовленим в договорі, та іншим технічним нормативам, що ставляться до такого виду обладнання. Крім того, позивач просив віднести на відповідача витрати по сплаті держмита в сумі 2324,28 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В процесі розгляду даної справи відповідач в порядку ст. 60 Господарського процесуального кодексу України звернувся до господарського суду Харківської області із зустрічною позовною заявою, в якій просив суд стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Азот" м. Черкаси борг  в сумі 8370,00 грн. за договором доручення №1219-430 від 22.11.2005р., а також  суму судових витрат. Свої вимоги позивач за зустрічним позовом обґрунтовує тим що, між сторонами був підписаний договір доручення №1219-430, за яким позивач брав на себе  зобов'язання доробити за рахунок відповідача некомплектний вентилятор млинового ВМ-20А в складі блока ходової частини (ротора). Згідно платіжного доручення №2955 від 29.11.2005р. відповідач перерахував 70% передплати в розмірі 19530,00 грн., а  згідно акту здачі - приймання обладнання від 17.03.2006р. це обладнання було передано до відповідача. 17.03.2006р. між сторонами був підписаний акт виконаних робіт по договору доручення №1219-430 від 22.11.2005р, згідно якого відповідач визнав зобов'язання сплатити залишені 8370,00 грн. Також позивач за зустрічним позовом просив суд стягнути з відповідача судові витрати у сумі 220,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.05.2008р. по справі № 55/314-06 (суддя Швед Е.Ю.) первісні позовні вимоги задоволені частково та стягнуто з Акціонерного товариства закритого типу НПО «Кондиціонер»на користь Відкритого акціонерного товариства «Азот» 228828,00 грн. основного боргу, 2288,28 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Відповідач по первісному позову  - АТЗТ НПО «Кондиціонер»з даним рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржене рішення по первісному позову скасувати та прийняти нове рішення, яким первісний позов залишити без задоволення, а вимоги зустрічного позову повністю задовольнити.

Позивач по первісному позову  - ВАТ «Азот» у своєму відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а скаргу –без задоволення, як безпідставну.

Заслухавши уповноважених представників позивача та відповідача, які підтримали свої позиції у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, 14 грудня 2004 року між ВАТ «Азот»та АТЗТ НПО «Кондиціонер»укладено договір за № КД-04-23/1180-430, відповідно до умов якого відповідач зобов'язувався продати, а ВАТ «Азот»прийняти та оплатити обладнання, а саме вентилятор млинового типу ВМ-20А в комплекті з електродвигуном ДАЗО-450У-4У1 у кількості 1 шт.

Специфікацією №1 до договору № КД-04-23/1180-430 від 14.12.2004 р.  визначені модифікаційні та технічні характеристики вентилятору млинового типу ВМ-20А та електродвигуна ДАЗО-450У-4У1.

25 лютого 2005 року між сторонами у справі укладено додаткову угоду №1 до договору № КД-04-23/1180-430 від 14.12.2004р., відповідно до умов якої вентилятор млинового типу ВМ-20А в комплекті з електродвигуном ДАЗО-450У-4У1 доукомлектовувася двома одиницями додаткового обладнання, а саме осьовим напрямним апаратом до вентилятору ВМ-20А та компенсатором лінзовим  прямокутним до вентилятору ВМ-20А.

Позивач - ВАТ «Азот»на виконання умов договору № КД-04-23/1180-430 від 14.12.2004р. та додаткової угоди №1 до договору № КД-04-23/1180-430 повністю оплатив вартість обладнання у сумі 209298 грн., що підтверджується платіжними  дорученнями № 13592 від 21.12.04р., № 94418 від 17.03.05р., № 94751 від 24.03.05р., № 92077 від 30.03.2005р. Відповідач в свою чергу поставив позивачеві обладнання, про що свідчить видаткова накладна №314-0000021 від 31.03.2005р.

В процесі прийняття обладнання позивачем було виявлено, що це обладнання не відповідає умовам договору № КД-04-23/1180-430 від 14.12 2004 р. та додаткової угоди №1 до договору № КД-04-23/1180-430, а саме: відповідно до п.1.1. договору № КД-04-23/1180-430 від 14.12.2004 р. повинно було поставлено вентилятор марки ВМ-20А, а натомість було поставлено вентилятор ВМ-20.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами проведено сумісний огляд обладнання та зафіксовано факт невідповідності конструкції обладнання (ходової частини), обумовленій в договорі № КД-04-23/1180-430 від 14.12.2004 р., що зробило неможливим його ремонт в умовах підприємства позивача, про що зазначено в протоколі технічної наради від 30.06.05р. за участю представників виробника, відповідача та позивача. При цьому, листами відповідача № 124 від 17.06.2005р. та № 144 від 19.07.2005р. сторонами було погоджено заміну ходової частини обладнання, в зв'язку з чим 22 листопада 2005 року між сторонами у справі укладено додаткову угоду № 2 до договору про погодження предмету змін обладнання та вартістю робіт № КД-04-23/1180-430 від 14.12.2004р.

В обґрунтування первісних позовних вимог позивач послався на те, що у  зв'язку із складностями, що виникли із митним оформленням ходової частини обладнання, яка направлялась для технічної зміни до Російської федерації виробнику, додаткову угоду №2 від 22.11.2005р. до договору № КД-04-23/1180-430 від 14.12.2004р. було скасовано сторонами та укладено договір доручення №1219-430 від 22.11.2005р., що підтверджується копією листа відповідача № 237 від 27.12.2005р. та копією листа позивача № 28 від 28.12.05р. №430-23-38/3111.

На підставі акту виконаних робіт від 17.03.06р. та акту передачі-приймання обладнання від 17.03.06р відповідачем було здійснено заміну ходової частини обладнання, яке теж мало суттєві недоліки, а саме сторонній шум у підшипниковій камері ходової частини вентилятору, витікання масла з картера ходової частини по валу через сальникові ущільнення, робоче колесо потребує додаткової балансировки, перехідна рама під електродвигуном виконана із тонкого металу, що не дає можливості виконувати точну центрівку агрегату через Ті деформацію.

В зв'язку з тим, що сторони не дійшли згоди щодо причин появу недоліків та несправностей обладнання, 04 серпня 2006 року між ВАТ «Азот»та Черкаською Торгово - промисловою палатою укладено договір щодо проведення експертизи, метою якої було визначення технічного стану вентилятору млинового типу ВМ-20А з електродвигуном ДАЗО-450У-4У1. На виконання експертизи позивачем було надано експертові технічну та проектну документацію, що стосується обладнання, а також  належним чином запрошено до участі в проведенні експертизи представника АТЗТ НПО «Кондиціонер».  

Згідно висновку Черкаської Торгово - промислової палати вентилятор млинового типу ВМ-20А з електродвигуном ДАЗО-450У-4У1 є непридатним  для експлуатації через наявність суттєвих дефектів та внаслідок невідповідності технічним вимогам. Крім того, даною експертизою встановлена наявність розбіжностей в документації на вентилятор.

Отже, згідно даних вищевказаної експертизи відповідач порушив умови Договору щодо поставки обладнання певної модифікації, а також поставив обладнання, яке не відповідає технічним умовам, визначеним Договором та іншим технічним нормативами, що ставляться до такого виду обладнання.

Вказані обставини зумовили звернення ВАТ «Азот»до господарського суду з даним позовом, в якому позивач на підставі ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України відмовився від спірного Договору та вимагає повернення вартості обладнання, сплаченої  за Договором, та коштів, сплачених в рахунок погашення 70 % попередньої оплати за Договором доручення в розмірі 228828,00 грн., оскільки обладнання вже було відремонтовано та повернуто покупцю, але даний ремонт не призвів до нормальної  його експлуатації, через що позивач не вважає за доцільне повторно проводити ремонт або вимагати заміни цього обладнання.   

В процесі розгляду справи господарським судом 16.10.2007р. за клопотанням відповідача призначено судово - технічну експертизу, проведення якої було доручено експертам Державного науково - дослідного інституту техніки хімічних виробництв, м. Сєвєродонецьк та поставлені такі питання: „чи викликані пошкодження вентилятора млинового ВМ-20 (зокрема, його осьового направляючого) конструктивними, експлуатаційними, технологічними або іншими причинами?" та „чи суперечать показники та технічні характеристики електродвигуна (за даними Паспорта - ДАЗО4 - 405У - 4, заводський номер 78831) вимогам нормативної та експлуатаційної документації?".

13.02.2008р. Державним науково - дослідним інститутом

техніки хімічних виробництв зроблено висновок, відповідно до якого експертами даної установи встановлено, що при проектуванні, монтажі та індивідуальному випробуванні (обкатці) вентилятору млинового типу ВМ-20 мало місце порушення вимог  нормативних та експлуатаційних документів, які могли призвести до пошкодження осьового направляючого апарату та вентилятору млинового типу ВМ-20. Відповідь на друге питання у експертному висновку не надавалась, в зв'язку з відсутністю спеціалістів для проведення електротехнічної експертизи.

Проте висновок експертизи Державного науково –дослідного  інституту техніки хімічних виробництв не прийнятий господарським судом до уваги, оскільки в ньому відсутнє чітке визначення причин виходу з ладу електродвигуна ДАЗО-450У-4У1.

До спірних правовідносин господарським судом застосовані положення ч. 1 ст. 268, ч. 2 ст. 678, ст. ст. 673, 675, 712 Цивільного кодексу України, а також вимоги Інструкцій П-6 та П-7 про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості та якості.

В силу вимог статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки постачальник зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. При цьому до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 675 Цивільного кодексу України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).

Приймаючи оскаржене рішення господарським судом встановлено, що згідно пункту 5.1. Договору №КД-04-23/1180-430 від 14.12.2004р. прийомка продукції за кількістю та якістю виконується у відповідності з Інструкціями П-6,П-7, а пунктом 6.1. цього ж Договору продавець несе по товару гарантійні зобов'язання протягом дванадцяти місяців експлуатації та не більше 18 місяців з моменту поставки. Таким чином, на момент виходу з ладу електродвигуна ДАЗО-450У-4У1 відповідач мав гарантійні зобов'язання.

Пунктом 9 Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю № П-7 акт про приховані недоліки продукції повинен бути складеним впродовж 5 днів з моменту виникнення недоліків, але впродовж встановленого гарантійного строку. Прихованими недоліками визнаються такі недоліки, які не могли бути виявлені при звичайній для даного виду продукції перевірці та виявлені лише в процесі обробки, підготовки до монтажу, в процесі монтажу, випробування, використання чи зберігання продукції.

Разом з цим, господарський суд визначився, що позивач виконав дані умови щодо строків, про що свідчать наявний у справі лист №936-01-10/52-70-3888 від 06.05.2006р. та акти технічного обстеження від 30.01.2006р. та від 09.03.2006р.

Відповідно до ч.1 ст. 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів, а відповідно до ч. 2 ст. 678 цього ж Кодексу у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми або вимагати заміни товару.

Оцінивши доводи сторін у справі, а також враховуючи вищевказані вимоги чинного законодавства господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови позивача від спірного договору та повернення коштів в сумі 228828,00 грн., що підтверджується актом експертизи №И-56/1 Черкаської торгівельно-промислової палати та фактичним визнанням відповідачем порушення якості поставленого товару, про що свідчить складання договору доручення №1219-430 від 22.11.2005р.,  де чітко  вказано  в  пункті  1.1.  даного договору,   що  повірений  - відповідач бере на себе обов'язок доробити некомплектний вентилятор млинового ВМ-20А. Більш того, з огляду на вказане, господарський суд визначився, що  за договором №КД-04-23/1180-430 від 14.12.2004р. був поставлений вентилятор млинового типу ВМ-20, який не є предметом договору.

Таким чином, відповідач не довів належними та допустимими доказами факт виходу з ладу поставленого обладнання саме з вини позивача, а тому господарський суд дійшов висновку про задоволення первісних позовних в частині стягнення з відповідача коштів в сумі 228828,00 грн.

Щодо вимоги позивача за первісним позовом стосовно стягнення  з відповідача збитків в розмірі 3600,00 грн., які були сплачені за надання послуг з  проведення експертизи Черкаською Торгівельно-промисловою палатою, господарський суд відмовив у позові в цій частині, оскільки доказів сплати вартості цієї експертизи позивач суду не надав.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, тому підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення колегія суддів не вбачає, оскільки відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

В процесі розгляду справи господарським судом Харківської області  відповідачем в порядку ст. 60 Господарського процесуального кодексу України подано зустрічний позов, в якому останній просив суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом 8370,00 грн. по договору доручення №1219-430 від 22.11.2005р.

Відповідно до умов цього Договору повірений несе гарантійні зобов'язання впродовж дванадцяти місяців експлуатації та не більше 18 місяців з моменту поставки (пункт 3.3.).

При винесенні рішення господарським судом встановлено, що позивач за зустрічним позовом порушив умови договору №КД-44-23/1180-430 від 14 12.2004р. та договору доручення №1219-430 від 22.11.2005р., передавши ВАТ «Азот»обладнання,  яке мало суттєві недоліки, що підтверджується актом експертизи вентилятору млинового центробіжного ВМ-20 з електродвигуном ДАЗО-450У-4У1, в якому  визначено розбіжність в документації на даний вентилятор та встановлено факт непридатності його до експлуатації через наявність дефектів.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог, оскільки вони не узгоджуються з наявними у справі матеріалами та нормами чинного законодавства.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заявник апеляційної скарги посилається на те, що ним хоча і було порушено умови пункту 1.1. Договору № КД-04-23/1180-430 від 14.12.2004р. про поставку  млинового вентилятору типу ВМ-20А в комплекті з електродвигуном ДАЗО-450У-4У1, а саме замість вентилятора типу ВМ-20А було поставлено вентилятор типу ВМ-20, однак скаржник вважає, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України), так як вентилятор типу ВМ-20А був знятий із виробництва у 1986 році і відповідач був позбавлений реальної  можливості придбати таке обладнання, що свідчить про відсутність його вини в порушенні умов Договору № КД-04-23/1180-430 від 14.12.2004р.

Проте вказані посилання не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки   факт настання обставин непереборної сили всупереч вимог ст. 33 ГПК України не підтверджений відповідачем жодними доказами. А згідно з положеннями частини 2 статті 617 Цивільного кодексу України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. При цьому, посилання відповідача на ст. 263 Цивільного кодексу України (зупинення перебігу строку позовної давності) також не приймається до уваги, оскільки дана стаття не стосується предмету доказування у даній справі.

Оскаржуючи прийняте у справі рішення відповідач вказує на те, що    технічні умови обладнання, в тому числі вимога щодо роз'ємної частини ходової частини вентилятора, не були визначені на момент укладення Договору № КД-04-23/1180-430 від 14.12.2004р., а також, що обладнання постачалося не на підставі опису (зразку, тощо).

Але на думку колегії суддів, вказані твердження скаржника не відповідають обставинам та наявним у справі матеріалам, оскільки укладенню Договору передував обмін комерційною та технічною документацією між сторонами у справі, а також з Черкаською філією Державного науково-дослідного та проектного інституту хімічних технологій «Хімтехнологія», який на підставі Договору № 864-231 від 11.12.2003 року (в матеріалах справи) виконував проектні роботи по окремим технічним завданням позивача. Зазначена комерційна та технічна документація, зокрема «Вихідні технічні вимоги із запитаннями та відповідями», а також комерційна пропозиція № 173 від 08.07.2004 року, додатками якої є технічні креслення обладнання стали підставою для укладення Договору № КД-04-23/1180-430 від 14.12.2004р., що підтверджується наявними у справі листом позивача № 430-23-38-2634 від 19.05.2005 року та листом відповідача № 110 від 26.05.2004 року. Отже, колегія суддів визначає, що технічні параметри, модифікація та тип обладнання були погоджені сторонами належним чином. Крім того, вказані обставини спростовують доводи заявника апеляційної скарги про неможливість постачання обладнання, обумовленого Договором № КД-04-23/1180-430 від 14.12.2004р., оскільки ще до укладення даного Договору відповідачеві були відомі технічні вимоги до вказаного обладнання.

Посилання відповідача на відсутність відмови позивача від Договору, не приймається колегією суддів апеляційної інстанції до уваги, оскільки позивач зазначив про ці обставини у своїй позовній заяві, що узгоджується з вимогами п. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України. Докази відмови позивача за первісним позовом щодо повернення спірного обладнання відповідач не надав і у справі такі докази відсутні.

Твердження відповідача про те, що кваліфікація судового експерта Черкаської Торгово-Промислової палати не поширюється на дослідження спірного обладнання, є безпідставним, тому що згідно наявних у справі матеріалів, зокрема копії свідоцтва судового експерта № 710, виданого 28.10.2002 року (строк дії продовжено до 24.11.2008 року), а також витягу з реєстру атестованих судових експертів, вбачається, що вказаний експерт є атестованим та компетентним проводити судові експертизи за спеціальністю 12.1 щодо оцінки машин, обладнання, сировини та товарів.

Разом з цим, колегія суддів апеляційної інстанції визначає, що відповідно до статті 42 Господарського-процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу (оцінка доказів, всебічний, повний і об'єктивний розгляд всіх обставин справи в їх сукупності). При цьому, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Експертний висновок Торгово-Промислової палати, який правомірно  покладений судом в основу оскарженого рішення, містить докладний аналіз чинного законодавства, проектної документації, спірних Договорів, проведений з оглядом та аналізом спірного обладнання та надає вичерпні висновки щодо невідповідності даного обладнання технічним вимогам. Колегія суддів враховує також і те, що представник відповідача був належним чином повідомлений про проведення даної  експертизи та запрошений до участі в ній, однак правом участі в ній не скористався.

При цьому, експертний висновок Державного науково-дослідного інституту техніки безпеки хімічних виробництв м. Сєвєродонецьк № 118/7 від 13.02.2008 правомірно не прийнятий судом до уваги, оскільки не містить чіткого визначення причин виходу з ладу спірного обладнання та будь-якої відповіді на питання щодо відповідності технічних характеристик вказаного обладнання вимогам нормативної та експлуатаційної документації.

Колегія суддів апеляційної інстанції також вважає, що господарський суд правомірно відмовив в задоволенні зустрічного позову, оскільки за договором Доручення № 1219-430 від 22.11.2005р. АТЗТ НПО «Кондиціонер»передав ВАТ «Азот»обладнання, яке мало суттєві недоліки, що також підтверджується висновком судового експерта Черкаської Торгово-Промислової палати.  

Таким чином, факти, викладені в апеляційній скарзі відповідачем і його посилання на неправильне застосування та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при розгляді справи, не знайшли свого підтвердження.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що обставини справи були всебічно і повно досліджені господарським судом, а тому рішення господарського суду Харківської області від 20.05.2008 року по справі № 55/314-06 відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а доводи відповідача, з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 43, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу "Науково-виробничого об'єднання "Кондиціонер" (м. Харків) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.05.2008 року по справі № 55/314-06 залишити без змін.

         Головуючий суддя                                                                    Такмаков Ю.В.  

                                 Судді                                                                    Барбашова С.В.  

                                                                                                               Могилєвкін Ю.О.