Постанова

від 23.09.2011 по справі 2а-2340/11/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

  

            ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                              ПОСТАНОВА

                                                      ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

"23" вересня 2011 р.                                                                       справа № 2a-2340/11/0970

м. Івано-Франківськ  

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Галімурки Т.Є.

заступника прокурора м. Івано-Франківська –не з’явився

представника позивача, в інтересах якого заявлено позов: управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську –Кушніра О.В.

представника відповідача: приватного підприємства "Владар" –не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом заступника прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську до приватного підприємства "Владар" про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків в сумі 8 887,51 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську (далі –позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до приватного підприємства "Владар" (далі – відповідач) про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків в сумі 8 887,51 грн.

Заявлені позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем, в порушення статті 20 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", не погашено заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в період з лютого 2004 року по грудень 2010 року в розмірі 8 887,51 грн. Вважає, що сума несплачених страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 8 887,51 грн. є узгодженою та підлягає стягненню з відповідача.

23.09.2011 року позивач, в інтересах якого пред’явлено адміністративний позов, подав в судовому засіданні заяву заступника прокурора м. Івано-Франківська про зменшення позовних вимог, згідно якої сума заборгованості по сплаті страхових внесків, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 1 838,72 грн. Пояснив суду, що на виконанні у відділі Державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції знаходиться виконавчий лист, виданий Господарським судом Івано-Франківської області 15.12.2006 року по адміністративній справі за №АП-17/198 за позовом заступника прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську до приватного підприємства "Владар" про стягнення 7 311,59 грн. Просив стягнути з відповідача заборгованість по сплаті страхових внесків в розмірі 1 838,72 грн.

Прокурор в судове засідання не з’явився, повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

В судовому засіданні представник позивача, в інтересах якого пред’явлено адміністративний позов, позовні вимоги підтримав та пояснив, що сума заборгованості по сплаті страхових внесків в розмірі 1 838,72 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Представник відповідача повторно у судове засідання не з’явився з невідомих суду причин, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. Поштові повідомлення-виклики повернулися на адресу суду із відміткою поштового зв’язку "за зазначеною адресою не проживає". Однак, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 03.08.2011 року юридична адреса відповідача значиться: вул. Академіка Сахарова, 30, м. Івано-Франківськ (а.с. 65-66), тобто адреса, за якою відправлено повістки про виклик (а.с. 23, 56). Згідно із частиною 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: юридичним особам та фізичним особам-підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи. Своїм правом на подання письмового заперечення проти позову не скористався.

Судом продовжено розгляд справи за відсутності відповідача та прокурора на підставі частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з таких мотивів.

Судом встановлено, що відповідач є юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 15.12.2000 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та являється платником збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (а.с. 65-66).

На час виникнення спірних правовідносин між позивачем і відповідачем виключно Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначалися: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.

Суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами зазначеного Закону та інших підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на час дії спірних правовідносин.

Статтею 5 вказаного Закону його дію поширено на регулювання відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

За приписами статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 14 даного Закону страхувальниками відповідно є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Згідно вимог частини першої та третьої статті 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, які набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.

Частина 2 статті 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлює обов'язки страхувальників, пункт шостий якої передбачає, що страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно вимог частини 6 статті 19 вказаного Закону страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Таким чином, суд приходить до переконання, що відповідач у відповідності до статей 14, 15, 17, 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, на якого покладено обов'язок нараховувати та сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську.

Пунктом 11.11. розділу 11 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України за №21-1 від 19.12.2003 року (далі –Інструкція), платники страхових внесків щомісяця складають у двох примірниках розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у якому зазначають самостійно обчислені суми страхових внесків.

Частина 6 статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлює обов'язок страхувальників сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно з частиною 12 статті 20 вищезазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем самостійно розраховані суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі                  1 838,72 грн. в тому числі: за червень 2006 року –794,30 грн., за липень 2006 року –                   794,30 грн., за серпень 2006 року –125,06 грн. та за вересень 2006 року –125,06 грн. Однак вказані зобов'язання у встановлений законом строк відповідач в повному обсязі не сплатив і на момент розгляду справи заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування складає 1 838,72 грн.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено норми                     статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Доводи позивача про зобов’язання відповідача за страховими внесками в сумі                 1 838,72 грн., що підлягають сплаті за червень-вересень 2006 року підтверджуються розрахунком суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (а.с. 61-64).

Відповідно до вимог частини 3 статті 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", територіальні органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату, після отримання якої страхувальник зобов’язаний протягом десяти робочих днів сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Відповідно до підпункту ‘‘а’’пункту 8.2 розділу 8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків.

Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.

Обставина щодо несплати відповідачем самостійно визначених страхових внесків за червень-вересень 2006 року підтверджується також відомостями, які містяться в картці особового рахунку страхувальника по рахунках 32%, 4%, 42%, 1%-5% Розділу І за періоди з 01.02.2004 року по 28.02.2011 року (а.с. 72-83).

В судовому засідання з’ясовано, що позивачем була надіслана вимога про сплату боргу за № Ю-37/13 від 06.09.2010 року (а.с. 71), однак повернулася на адресу управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську із відміткою поштового зв’язку "за зазначеною адресою не проживає". У вказану вимогу увійшла сума заборгованості по самостійно визначених відповідачем страхових внесках за червень-вересень 2006 року                  (а.с. 70).

Частина 2 статті 106 вказаного вище Закону передбачає, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (надалі –недоїмка).

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність нарахування позивачем сум недоїмки страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідача, а також до висновку, що відповідачу було відомо про наявність обов'язку погашення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Доказів, які б свідчили про погашення вказаної суми недоїмки на день розгляду справи або ж спростували позовні вимоги, відповідачем суду не подано.

Абзацом 8 частини 3 статті 106 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

Відповідно до пункту 2.2. Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України за № 11-2 від                 27.06.2002 року, Управління відповідно до покладених на них завдань забезпечують додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами актів законодавства про пенсійне забезпечення; забезпечення збирання та акумулювання страхових внесків, інших коштів, що надходять до бюджету Фонду відповідно до законодавства; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум страхових внесків та інших платежів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача про стягнення з приватного підприємства "Владар" заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 838,72 грн. обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                             ПОСТАНОВИВ:

          Позов задовольнити повністю.

          Стягнути з приватного підприємства "Владар" (ідентифікаційний код 31262118,             вул. Академіка Сахарова, 30, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську заборгованість по сплаті страхових внесків в сумі                      1 838 (одна тисяча вісімсот тридцять вісім) гривень 72 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                    /підпис/                                                                  Чуприна О.В.

Постанова в повному обсязі складена 28.09.2011 року.