Постанова

від 19.09.2011 по справі 2а-3118/11/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

19 вересня 2011 року                                                                                   2а-3118/11/1070                                                                                                          

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді –           Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області до Дочірнього підприємства «Кодраторф»про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

Державна податкова інспекція у Макарівському районі Київської області звернулась з адміністративним позовом до Дочірнього підприємства «Кодраторф»про стягнення податкової заборгованості в розмірі 48 563,48 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на здійсненні податковим органом визначеної законом компетенції щодо здійснення контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами.

Вказує, що станом на серпень 2011 року відповідач має заборгованість по сплаті зобов’язання з власників транспортних засобів, з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, з комунального податку, з збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Сторони в судове засідання не з’явилися. Від представника позивача надійшло клопотання розглядати справу у його відсутності в порядку письмового провадження.

23.08.2011 від позивача надійшла заява про уточнення позову в якому він просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 41 284,11 грн.

Представник  відповідача повторно в судове засідання не з’явився, про розгляд справи повідомлявся  належним чином, відзиву на позов не надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив. Ухвала про відкриття провадження у справі та призначення її до судового розгляду, а також повістки про виклик в судове засідання надсилались відповідачу за адресою, за якою відповідач зареєстрований в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідків чи експертів.

Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ДП «Кодраторф»має статус юридичної особи, про що свідчить копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи. 25.07.2001 за № 34 взятий на облік в органах державної податкової служби.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991                 № 1251-ХІІ (надалі –Закон № 1251) платники  податків  і   зборів (обов'язкових   платежів) зобов'язані:

1) вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання  у терміни, встановлені законами;

2) подавати до  державних  податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів);

3) сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»від 11.12.1991 № 1963-XII (надалі - Закон № 1963)  платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до ст. 2 цього Закону є об’єктами оподаткування.

Відповідно до ст. 5 Закону № 1963 податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується юридичними особами - щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

Згідно ст. 6  Закону № 1963 податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року. Обчислення податку з власників наземних транспортних засобів провадиться виходячи з об’єму циліндрів або потужності двигуна кожного виду і марки транспортних засобів, а податку з власників водних транспортних засобів —виходячи з довжини транспортного засобу за ставками, зазначеними у статті 3 цього Закону. Юридичні особи на основі бухгалтерського звіту (балансу) у строки, визначені законом для річного звітного періоду, подають відповідному органу державної податкової служби за місцем реєстрації транспортних засобів розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на поточний рік за формою, затвердженою центральним податковим органом України.

Відповідач подав до Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області розрахунок  суми податку з власників транспортних засобів  та інших самохідних машин та механізмів на 2010 рік,   в якому  самостійно визначив  зобов’язання по сплаті податку з власників транспортних засобів в 2010 році в розмірі 1 044,00 грн.   

Також відповідачем було подано до Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2010 рік, в якій відповідач самостійно визначив суму земельного податку, яка підлягає сплаті в розмірі –28 718,80 грн. За не сплату визначеної суми податкового зобов’язання до відповідача застосовану штрафні (фінансові) санкції згідно податкового повідомлення –рішення № 0000221500/0 від 24.02.2011 в розмірі 11 469,66 грн.   

Згідно ст. 14 Закону № 1251 плата за землю (земельний податок), а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності належать до загальнообов’язкових податків і зборів (обов’язкових платежів).

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі»від 06.10.1998 № 161-ХІV, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю»).

Згідно ст. 14 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 № 2535-ХІІ (надалі –Закон № 2535) платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до ст. 17 Закону № 2535 податкове зобов’язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Крім того, відповідачем було подано до Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області розрахунок комунального  податку за квітень  2010 року, в якому самостійно визначив податкове зобов’язання з комунального податку у розмірі 5,10 грн. За порушення граничного строку сплати грошового зобов`язання до відповідача було застосовано штрафні (фінансові) санкції податкові повідомлення –рішення                            №  0000241500/0 від 24.02.2011, яким визначено загальну суму подпткового зобовязання в розмірі –1,02 грн., № 0000231500/0 від 24.02.2011 в розмірі –36,18 грн.  

Відповідно до  вказаних податкових розрахунків  комунального податку  відповідачем  самостійно  було нараховано комунальний податок  за базовий  податковий (звітний ) – 5,10 грн., усього на суму 42,3 грн. Вказану суму комунального податку  відповідач не сплатив.   

Відповідно до  ст.  15 Закону № 1251 та ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори»від 20.05.1993 комунальний податок належить до місцевих податків.

Згідно з ст. 15 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві  податки і збори» комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій  планово-дотаційних  та сільськогосподарських  підприємств. Його граничний розмір не повинен  перевищувати  10 відсотків річного фонду оплати  праці, обчисленого виходячи з розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

За відповідачем на підставі податкового повідомлення - рішення № 0000251500/0 від 04.02.2011 рахується заборгованість зі сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 9,35 грн.

Відповідно до п. 14  ст.  14 Закону № 1251, збір за забруднення навколишнього природного середовища  належить до загальнообов’язкових податків і зборів.

Згідно ст. 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»від 25.06.1991 збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів. 

Ліміти скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище, утворення і розміщення відходів промислового, сільськогосподарського, будівельного й іншого виробництва та інші види шкідливого впливу в цілому по території Автономної Республіки Крим, областей, міст загальнодержавного значення або окремих регіонів встановлюються:

а) у випадках, коли це призводить до забруднення природних ресурсів республіканського значення, територій інших областей, - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів;

б) в інших випадках - в порядку, що встановлюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, міськими (міст загальнодержавного значення) Радами, за поданням органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Порядок встановлення нормативів збору і стягнення зборів за забруднення навколишнього природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України.

Збори підприємств, установ, організацій, а також громадян за викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів та інші види шкідливого впливу в межах лімітів відносяться на витрати виробництва, а за перевищення лімітів стягуються з прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств, установ, організацій чи громадян.

Порядок встановлення обмежень розмірів зборів за забруднення навколишнього природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 2 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою  Кабінету Міністрів України  від 01.03.1999 № 303 (надалі - Порядок), збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється за: викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти; розміщення відходів.

Відповідно до п. 4 Порядку суми збору, який справляється за викиди пересувними джерелами забруднення, обчислюються платниками збору самостійно на підставі нормативів збору за ці викиди виходячи з кількості фактично використаного пального та його виду відповідно до таблиць 1.4 - 1.6 додатка 1 і визначених за місцем реєстрації платників коригуючих коефіцієнтів, наведених у таблицях 2.1, 2.2 додатка 2.

Пунктом 9,  п.10 та п. 11 Порядку передбачено, що розрахунки збору, базовий податковий (звітний) період для якого дорівнює календарному кварталу, подаються платниками органам державної податкової служби протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, за місцем податкової реєстрації. Остаточний річний розрахунок збору подається платниками до органів державної податкової служби за місцем податкової реєстрації платника протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного року.

Збір сплачується платниками протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання розрахунку збору, за місцем податкової реєстрації.

Платники перераховують суми збору одним платіжним дорученням на рахунки, відкриті в територіальних органах Державного казначейства, які здійснюють розподіл цих коштів у співвідношенні, визначеному законом.

Платники  податків, відповідно до підпункту 4.1.1 п. 4.1 ст. 4  Закону України «Про порядок  погашення  зобов’язань  платників   податків  перед  бюджетом  та державними цільовими  фондами»  від  21.12.2000 № 2181-III (надалі –Закон № 2181), самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених п.п. 4.2.2. п. 4.2, а також  п. 4.3 цієї статті .  

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закон № 2181, податкове зобов‘язання, самостійно  визначене платником податків  у податковій декларації, вважається  узгодженим  з дня  подання такої податкової декларації.

Відповідно до  вимог п.п. 5.3.1 п.5.3  ст. 5 Закону № 2181, платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно п.п. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 ПКУ звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно п. 95.1 ст. 95 ПКУ орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.  

Пунктом 95.4 ст. 95 ПКУ орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ч. 1 ст. 69 КАС України  доказами в адміністративному  судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Статтею 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи, що у добровільному порядку відповідач кошти не сплатив, зобов'язання перед бюджетом не виконав, тому на думку суду заборгованість підлягає стягненню.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254  Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

   П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Кодраторф» (08010, Київська область, Макарівський район, смт. Кодра, код ЄДРПОУ 24888028) на користь Держави в особі Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області (08000, Київська область, смт. Макарів, вул. Гагаріна, 7) податкову заборгованість в розмірі 41 284 (сорок одна тисяча двісті вісімдесят чотири) грн. 11 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили  після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання  апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                                      Головенко О.Д.