Ухвала

від 22.09.2011 по справі к-7746/09-с

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

  

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"22" вересня 2011 р.                               м. Київ                                        К-7746/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Голубєвої Г.К., Маринчак Н.Є., Островича С.Е., Степашка О.І.

розглянувши у письмовому  провадженні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі

на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2009

у справі № 2-29/1784-2008А Господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовом Державної податкової інспекції у м. Сімферополі

до 1. Паливно-енергетичного комплексу «Современник»,

2. Приватного підприємства «Нертус-Ц»

про визнання недійсною угоди та стягнення 108 360,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.10.2008 позов ДПІ у м. Сімферополі задоволено: визнано недійсним господарське зобов’язання, укладене між ПЕК «Современник»та ПП «Нертус-Ц»про поставку  пального за податковою накладною від 01.03.2005 № 101 на суму 108360,99 грн. як таке, що вчинене з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства; стягнуто з                            ПЕК «Современник» на користь Державного бюджету України вартість  отриманого від ПП «Нертус-Ц»пального в сумі 108360,99 грн.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2009 постанова суду першої інстанції скасована, в задоволенні позову відмовлено з підстав недоведеності в судовому процесі  наявності у сторін договору (відповідачів у справі) умислу на вчинення дій з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Такий висновок суду апеляційної інстанції обґрунтований посиланням на те, що  на момент укладання та виконання спірної договору ПП «Нертус-Ц»був зареєстрований суб’єктом підприємницької діяльності та платником податків, а один лише  факт припинення  в подальшому юридичної особи ПП «Нертус-Ц»не може бути підставою для визнання цього зобов’язання недійсним. Крім того, апеляційний суд виходив з того, що строк, передбачений ст. 250 Господарського кодексу України для застосування адміністративно-господарських санкцій, в тому числі і санкцій, встановлених частиною 1 ст. 208 цього Кодексу, ДПІ пропущений.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Сімферополі  просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2009 та залишити в силі постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.10.2008, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій  ст.ст. 207, 208 ГК України, частини 1 ст. 72 КАС України.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

В судовому процесі встановлено, що 01.02.2005 між ПЕК «Современник»та               ПП «Нертус-Ц»укладено договір поставки нафтопродуктів, виконання якого підтверджується витратною накладною від 01.03.2005 № ПН-9940438 та податковою накладною від 01.03.2005 № 101, відповідно до яких ПЕК «Современник»придбав у             ПП «Нертус-Ц»пальне (бензин А-80) на суму 108360,99 грн.

Факт виконання відповідачами зазначеного договору позивачем не оспорюється.

Фактичною підставою позову слугувала та обставина, що постановою Господарського  суду Луганської області від 07.06.2006 № 9/238пн-ад визнано недійсним запис від 02.08.2004 № 13821020000000124 про державну реєстрацію ПП «Нертус-Ц»(код ЄДРПОУ 33009246) та припинено цю юридичну особу.

Відхиляючи  доводи позивача, суд апеляційної інстанції, правильно виходив з того, що сам факт визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації                         ПП «Нертус-Ц» не є безумовним свідченням вчинення цим підприємством   будь-якого господарського зобов’язання  з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки обставини щодо наявності (відсутності) протиправного умислу у ПП «Нертус-Ц»  при укладанні оскаржуваного правочину (вчиненні господарського зобов’язання) не були предметом дослідження в судовому процесі при розгляді  справи, по якій ухвалене зазначене судове рішення.

В судовому процесі не були встановлені обставини, які б свідчили, що зміст виконаного договору не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов’язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання господарського зобов’язання, що виникло на підставі цього договору.

Інших доводів щодо недійсності спірного договору позивач в судовому процесі не наводив.

Згідно з частиною 1 ст. 207 ГК України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції / спеціальної правосуб’єктності /, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до частини 1 ст. 208 цього Кодексу у разі якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

За відсутності доведеності в судовому процесі  умислу у відповідачів при укладанні спірного правочину (вчиненні господарського зобов’язання), який відповідає характеру дій, визначених в гіпотезі норми частини 1 ст. 207 ГК України, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність законних підстав для застосування конфіскаційних наслідків  недійсності господарського зобов’язання, вчиненого з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

За таких обставин, відповідно до частини 1 статті 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу  Державної податкової інспекції у м. Сімферополі залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2009 -  без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять  днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238,  239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

підпис

Є.А.Усенко

Судді

підпис

Г.К.Голубєва

підпис

Н.Є.Маринчак

підпис

С.Е.Острович

підпис

О.І.Степашко

Суддя                                                                         Є.А. Усенко