Рішення

від 06.05.2008 по справі 2735-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003,

м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

06.05.2008

Справа

№2-7/2735-2008

За

позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1(АДРЕСА_1)

До

відповідача:  Товариства з обмеженою

відповідальністю «СЕЛТО-Д» (98600, м. Ялта, вул. Набережна ім. Леніна -

провулок Чорноморський, 27/1)

Про

усунення перешкод в користуванні приміщенням, спонукання до виконання певних

дій

За

зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛТО-Д» (98600,

м. Ялта, вул. Набережна ім. Леніна - провулок Чорноморський, 27/1)

До

відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1(АДРЕСА_1)

Про

розірвання договору оренди нежитлового приміщення та стягнення 49 202,68 грн.

Суддя

І. І. Дворний

представники:

Від

позивача (відповідача за зустрічним позовом) - ОСОБА_2., предст., дов. в реєстр

за № 1281 від 05.08.2008 р. 

Від

відповідача (позивача за зустрічним позовом) - 

Руденко Н.Ю.,  предст., дов. № 02

від 22.04.2008 р.

        Суть справи: Суб'єкт підприємницької

діяльності ОСОБА_1звернулася до Господарського суду Автономної Республіки Крим

з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛТО-Д», м. Ялта, в якому

просить усунути перешкоди в користуванні приміщенням, яке розташоване за

адресою: АДРЕСА_1та зобов'язати відповідача забезпечити вільний доступ до

орендованого приміщення. Крім того, позивач просить заборонити відповідачу

укладати договори оренди щодо приміщення, яке розташоване за адресою:

АДРЕСА_2  з третіми особами на період дії

договору оренди, укладеного між Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1.

та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛТО-Д».

В

обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 31 травня 2007 року між

Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1. та Товариством з обмеженою

відповідальністю «СЕЛТО-Д», м. Ялта, був укладений договір оренди нежитлового

приміщення. Позивач посилається на те, що на теперішній час відповідачем

чиняться перешкоди у користуванні орендованим майном, а приміщення займається

іншими особами. За таких обставин, СПД ОСОБА_1. вважає, що відповідач неналежно

виконує обов'язки по договору оренди та порушує умови визначені пунктами 1.1,

5.1, 5.2, 5.3.2, 14.1, 14.2 договору оренди нежитлового приміщення від

31.05.2007 року.

31.03.2008

року Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕЛТО-Д» звернулось до

Господарського суду АР Крим з зустрічним позовом до Суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від

31.05.207 р. та стягнення з відповідача збитків у розмірі 49202,68 грн.

Ухвалою

ГС АР Крим від 31.03.2008 р. зустрічна позовна заява була прийнята до

провадження.

У

подальшому ТОВ «СЕЛТО-Д» уточнило позовні вимоги та просить розірвати договір

оренди нежитлового приміщення від 31.05.2007 року, укладений між Товариством з

обмеженою відповідальністю «СЕЛТО-Д» та суб'єктом підприємницької діяльності

ОСОБА_1, стягнути з СПД ОСОБА_1. неустойку у розмірі 7244,23 грн. та

заборгованість по сплаті витрат комунальних послуг у розмірі 38508,31 грн.

Свої

вимоги позивач за зустрічним позовом мотивує тим, що всупереч умовам договору

оренди нежитлового приміщення від 31.05.2007 р. Суб'єкт підприємницької

діяльності ОСОБА_1. (відповідач за зустрічним позовом) не виконував обов'язки

по сплаті орендної плати за користування нежитловим приміщенням, а також не

сплачував витрати, пов'язані з експлуатацією та утриманням нежитлового

приміщення з червня 2007 р. по січень 2008 р.

          Розгляд справи відкладався у порядку

статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

За

клопотанням сторін строк розгляду справи був продовжений у порядку статті 69

Господарського процесуального кодексу України.

           Розглянувши матеріали справи,

дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

31.05.2007

року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛТО-Д» (Орендодавець) та

Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (Орендар) був укладений договір

оренди нежитлового приміщення.

Відповідно

до умов укладеного договору ТОВ «СЕЛТО-Д» зобов'язано передати, а Суб'єкт

підприємницької діяльності ОСОБА_1прийняти у користування нежитлове приміщення

загальною площею 300 кв. м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2

Об'єкт

оренди належить ТОВ «СЕЛТО-Д» на праві власності відповідно до Договору

купівлі-продажу будівлі від 04.08.2004 року та зареєстровано у комунальному

підприємстві «Ялтинське бюро технічної інвентаризації» 31.05.2006 року, про що

внесено запис до реєстрової книги під № 706. Про цей факт свідчить також наявне

в матеріалах справи свідоцтво про право власності на нерухоме майно від

29.11.2006 р.

Згідно

до п. 14.1. договору договір укладено строком на три роки, до 30.05.2010 року.

Частиною

1 ст. 795 Цивільного кодексу України передбачено, що передання наймачеві

будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформлюється

відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього

моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено

договором.

Умовами

договору, а саме п. 7.2. встановлено, що факт передачі об'єкту оренди

оформлюється актом прийому-передачі, який підписується уповноваженими

представниками сторін, в якому обов'язково зазначається загальний стан об'єкта

оренди.

Судом

встановлено, що всупереч ч. 1 ст. 795 Цивільного кодексу України та умовам

договору, передачу об'єкта оренди сторони не оформили відповідним документом

(актом приймання-передачі), але фактично орендодавець передав, а орендар

прийняв у користування нежитлове приміщення загальною площею 300 кв. м., яке

розташоване за адресою: АДРЕСА_2 Даний факт не заперечувався сторонами та

підтверджений матеріалами справи (виписками по терміналам за червень 2007 р.,

липень 2007 р., серпень 2007 р., вересень 2007 р., жовтень 2007 р., листопад

2007 р., грудень 2007 р., січень 2008 р.).

Проаналізувавши

всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін

суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення

первісного позову з огляду на наступне.

 Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу

України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник)

зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати

майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від

певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його

обов'язку.

 Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу

України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом

господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання

з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана

сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи

управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати

роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися

від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має

право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому,

майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються

цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин

при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона

повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися

від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони

виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками

господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням

особливостей, передбачених цим Кодексом.

 Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання

має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору 

та  вимог  цього 

Кодексу,  інших актів цивільного

законодавства,  а за відсутності таких

умов та вимог -  відповідно до   звичаїв  

ділового  обороту  або 

інших  вимог,  що 

звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських

зобов'язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою

визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин

повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до

закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо

виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно

ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні

положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених

цим Кодексом.

Відповідно

до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк

(термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст.

525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов

не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не

допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків,

передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з

мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано

належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Умовами

договору оренди нежитлового приміщення від 31.05.2007 р. (п. п. 4.1, 4.4)

визначено, що розмір орендної плати за користування нежитловим приміщенням

становить 3000 (три тисячі) гривень в місяць та сплачується орендарем незалежно

від наслідків його господарської діяльності, щомісячно, авансовим платежем не

пізніше 5 числа звітного місяця.

Платежі

вносяться орендарем у безготівковому порядку та поточний рахунок орендодавця

або готівкою у касу орендодавця (п. 4.3. договору).

Позивач

у період з червня 2007 року по 05 грудня 2007 року відповідно до платіжного

доручення № 24 від 17.07.2007 р. у сумі 400,00 грн. за липень 2007 р.;

платіжного доручення № 43 від 28.08.2007 р. у сумі 400,00 грн. за серпень 2007

р.; платіжного доручення № 58 від 25.09.2007 р. у сумі 400,00 грн. за вересень

2007 р.; платіжного доручення № 72 від 30.10.2007 р. на суму 400,00 грн. за

листопад 2007 р. та платіжного доручення № 86 від 30.11.2007 р. на суму 400,00

грн. за листопад 2007 р. здійснив оплату за користування приміщенням в сумі

2000 грн. 00 коп., проте як згідно до умов договору (п. 4.1., 4.4) він повинен

був сплатити відповідачу суму орендної плати у розмірі 21000 грн. 00 коп. за

користування приміщенням за період з червня 2007 року по грудень 2007 року.

На

думку позивача за первісним позовом, оскільки ТОВ «СЕЛТО-Д» (орендодавець) не

виставляв рахунки по сплаті орендної плати за користування нежитловим

приміщенням, це робило неможливим позивачу (орендарю) здійснювати сплату за

користування орендованого приміщення.

За

змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється

від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке

припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже,

суд не може прийняти до уваги пояснення представника позивача про те, що він не

отримував рахунки від відповідача, а відтак не мав можливості виконувати свої

обов'язки за договором по сплаті орендної плати за користування приміщенням.

Оскільки договором оренди встановлено розмір та порядок орендної плати, то

відсутність рахунків не перешкоджала орендарю перераховувати встановлену суму

орендної плати. Більш того, в укладеному між сторонами договорі оренди від

31.05.2007 р. був зазначений номер розрахункового рахунку ТОВ «СЕЛТО-Д», який є

тотожним вказаному у відповідних рахунках, що виставлялися позивачем.

Відповідно

до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна

сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на

підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним

законодавством України для доведення такого роду фактів.

Всупереч

вимогам вказаних статей позивач (відповідач за зустрічним позовом) не надав

суду доказів, які б свідчили про належне виконання ним (орендарем)  умов договору щодо сплати орендної плати за

користування приміщенням та сплати комунальних послуг та послуг по технічному

обслуговуванню інженерного обладнання внутрішніх домових та зовнішніх мереж за

період з червня 2007 року по грудень 2007 року.

Більш

того, суд звертає увагу на те, що Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1

взагалі не представлені суду докази того, що ТОВ «СЕЛТО-Д» чиняться перешкоди в

користуванні орендованим майном. Так, представлений суду акт від 04.02.2008 р.

не може бути розцінений судом як належний письмовий доказ у справі, позаяк був

складений в односторонньому порядку без присутності представників орендодавця.

Не містить вказаний акт і відомостей про відмову представника орендодавця від

підписання цього акту. У той же час, суд звертає увагу на те, що відповідно до

статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд

оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному,

повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх

сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду

заздалегідь встановленої сили.

          У той же час, зустрічні позовні

вимоги про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 31.05.2007 р.

укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛТО-Д» та Суб'єктом

підприємницької діяльності ОСОБА_1. суд вважає обґрунтованими та такими, що

підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом

14.2. договору оренди нежитлового приміщення від 31.05.2007 р. сторони

домовилися, що договір оренди може бути припинено виключно за взаємною згодою

сторін або на підставі рішення суду.

Відповідно

до статті 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути

розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може

бути достроково розірваний з підстав, передбачених  Цивільним кодексом України для розірвання

договору найму. Відповідно до частини 1 статті 188 Господарського кодексу

України зміна та розірвання господарського договору в односторонньому порядку

не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. При цьому, сторона

договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна

надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Стаття 782 Цивільного

кодексу України є спеціальною нормою Закону, яка надає орендодавцю право на

односторонню відмову від договору. Згідно статті 782 Цивільного кодексу

України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати

повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом

трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є

розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від

договору. Тобто, для розірвання договору на підставі статті 782 Цивільного

кодексу України, на якій ґрунтуються заявлені позивачем за зустрічним позовом

вимоги, достатньо факту неплатежу на протязі трьох місяців підряд і

повідомлення наймача про відмову від договору.

Стаття

653 Цивільного кодексу України не визначає моменту зміни або розірвання

договору, а встановлює лише наслідки зобов'язання у зв'язку із зміною або

розірванням договору (воно припиняється). Момент розірвання або зміни договору

визначається ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України, якщо це питання

вирішується судом. В такому випадку договір вважається розірваним або зміненим

з дня набрання чинності рішення суду.

Загальні

правила щодо порядку вчинення односторонніх правочинів, зокрема, щодо моменту,

з якого такі правочини вважаються здійсненими, не встановлені. Оскільки відмова

від договору - це односторонній правочин, який породжує, змінює чи припиняє

права та обов'язки обох сторін договору, його слід вважати вчиненим в момент

отримання стороною повідомлення про відмову, яке можна належно ідентифікувати

як таке, що виходить від сторони договору, якщо інший строк припинення дії

договору не вказаний у відповідній відмові.

В

обґрунтування своїх вимог представник відповідача (позивача за зустрічним

позовом) пояснив що, враховуючи ті обставини, що всупереч умовам договору,

орендар систематично не виконував умови договору, а саме протягом семи місяців

підряд не вносив орендну плату, у відповідача відповідно до ст. 782 Цивільного

кодексу України виникло право відмовитись від договору оренди в односторонньому

порядку. У зв'язку з чим, позивач реалізував своє право відмовитись від

договору та 07.12.2007 року направив позивачу лист-повідомлення вих. № 01 від

07.12.2007 г. про розірвання Договору оренди нежитлового приміщення від

31.05.2007 р. та повідомив про необхідність повернення орендованого приміщення

у строк до 12.12.2007 року за актом прийому-передачі нежитлового приміщення.

          Для розірвання договору оренди

визначальним є факт невиконання позивачем зобов'язань передбачених договором

оренди, а також невнесення орендної плати протягом строку визначеному ч. 1 ст.

782 Цивільного кодексу України. Частиною 1 ст. 782 Цивільного кодексу України

закріплена підстава односторонньої відмови орендодавця від договору оренди - це

факт невнесення орендарем плати за користування річчю протягом трьох місяців

підряд.

Умовами

договору, а саме п. 10.1 Договору оренди нежитлового приміщення від 31.05.2007

р. визначено, що за невиконання або неякісне виконання умов договору сторони

несуть відповідальність, яка передбачена діючим договором та діючим

законодавством України. Згідно до частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України,

боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора

зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції

за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми,

якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом

з листом-повідомлення вих. № 01 від 07.12.2007 р., відповідач (позивач за

зустрічним позовом) в той же день направив позивачу (відповідачу за зустрічним

позовом) вимогу про сплату заборгованості по договору від 31.05.2007 р. вих. №

02 від 07.12.2007 р., в якій просив позивача сплатити заборгованість по

орендній платі за шість місяців (червень 2007 р. - листопад 2007 р.), з

урахуванням індексу інфляції та 3% річних, у сумі 19240,73 гривень, з них 18

000 гривень - сума основного боргу, інфляційні збитки - 978 гривень, 3% річних

- 262,73 гривень; сплатити заборгованість по відшкодуванню витрат по

експлуатації та утриманню приміщення за період з червня 2007 року по листопад

2007 року в сумі 27753,65 гривень; сплатити орендну плату за грудень 2007 року

(з 01.12.2007 р. по 12.12.2007 р.) в сумі 1161,24 гривень.

Як

вбачається з матеріалів справи, після отримання повідомлення про розірвання

договору вих. № 1 від 07.12.2007 р. та вимоги про сплату заборгованості вих. №

2 від 07.12.2007 р., орендар 11.12.2007 року здійснив часткову оплату

заборгованості з урахуванням індексу інфляції у сумі 10 000 гривень та

12.12.2007 року сплатив орендну плату за користування приміщенням за період з

червня по грудень 2007 року включно з урахуванням індексу інфляції у сумі

9835,00 грн. при цьому у призначенні платежі зазначив, що це остаточна оплата

по договору.

Право

на відмову від договору оренди виникає у орендодавця після настання строку

внесення плати за користування майном за третій місяць. Орендодавець має право

відмовитись від договору в такому випадку, незалежно від того, внесе орендар в

подальшому плату за користування річчю чи ні. Тому, навіть у разі внесення

орендарем плати за користування річчю після настання строку оплати за третій

місяць орендодавець має право відмовитись від договору оренди.

Суд

не приймає до уваги пояснення представника позивача (відповідача за зустрічним

позовом) про те, що він не отримував повідомлення про розірвання договору вих.

№ 1 від 07.12.2007 р. та вимогу про сплату заборгованості по орендні платі з

урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних вих. № 2

від 07.12.2007 р., оскільки відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу

України обов'язок боржника сплатити суму заборгованості з урахуванням

встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних від простроченої

суми  виникає на підставі вимоги

кредитора, а платежі в сумі 10000 грн. 00 коп. з урахуванням індексу інфляції

та 12.12.2007 року 9835 грн. 00 коп. з урахуванням індексу інфляції могли бути

тільки за наявності відповідної вимоги кредитора (позивача за зустрічним

позовом). При цьому у призначенні платежу, позивач (відповідач за зустрічним

позовом) зазначив, що це є остаточна оплата по договору від 31.05.2007 р. за

період з червня 2007 року по грудень 2007 року включно.

Приймаючи

до уваги призначення платежу від 12.12.2007 р., а також те, що від позивача

(відповідача за зустрічним позовом) на адресу відповідача (позивача за

зустрічним позовом) не надходило будь-яких листів про продовження строку оренди

чи з будь-якими іншими пропозиціями, у ТОВ «СЕЛТО-Д» виникли обґрунтовані

підстави вважати, що СПД ОСОБА_1погоджується із розірванням договору оренди

нежитлового приміщення від 31.05.2007 р., а також відповідач (позивач за

зустрічним позовом) сподівався на те, що у строк до 12.12.2007 року позивач

(відповідач за зустрічним позовом) звільнить орендоване приміщення та поверне

його йому.

Відповідно

до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму

наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона

була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було

обумовлено в договорі.

Пунктом

8.1. договору оренди визначено, що у випадку закінчення строку дії договору або

при його розірванні орендатор зобов'язаний протягом п'яти календарних днів

повернути об'єкт оренди орендодавцю у стані, в якому знаходився об'єкт оренди

на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендатором

поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без спричинення йому

шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору, а також з виконаним

оновлюючим косметичним поточним ремонтом об'єкта оренди.

Проте,

у встановлений в повідомленні про розірвання договору оренди нежитлового

приміщення від 31.05.2008 р. строк, тобто до 12.12.2007 року СПД ОСОБА_1не

звільнила орендоване приміщення.

Частиною

2 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач не виконує

обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача

сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час

прострочення.

Суд

зазначає, що сума грошових коштів, яку орендар повинен сплатити орендодавцю у

випадку прострочення повернення орендованого майна, є видом санкції за

здійснене ним правопорушення, яка стягується в незалежності від наявності чи

відсутності заборгованості з орендної плати.

У

зв'язку з тим, що відповідач (позивач за первісним позовом) у строк до

12.12.2007 року не звільнив та не повернув позивачу (відповідачу за первісним

позовом) орендоване приміщення, у ТОВ «СЕЛТО-Д», керуючись ч. 2 ст. 785

Цивільного кодексу України виникло право на нарахування СПД ОСОБА_1. плати за

користування нежитловим приміщенням у подвійному розмірі.

Згідно

розрахунку неустойки за користування нежитловим приміщенням, яке розташоване за

адресою:АДРЕСА_2, неустойка складає:

У

період з 13.12.2007 р. по 31.12.2007 р.:

3000

(орендна плата за грудень 2007 р.) : 31 (кількість днів у грудні) = 96,77 грн.

- орендна плата за календарний день у грудні

19

(кількість днів у розрахунковому періоді) х 96,77 грн. =1838,63 грн.

1838,63

грн. + 1838,63 грн. = 3677,26 гривень (подвійна орендна плата за користування

нежитловим приміщенням з 13.12.2007 р. по 31.12.2007 р., із застосуванням ч. 2

ст. 785 ЦК України)

У

період з 01.01.2008 р. по 31.01.2008 р.:

3000

+ 3000 грн. = 6 000 грн. (подвійна орендна плата за користування нежитловим

приміщенням за січень 2008 року, із застосуванням ч. 2 ст. 785 ЦК України).

          Виходячи з матеріалів справи

вбачається, що СПД ОСОБА_1. сплатила ТОВ «СЕЛТО-Д» суму по сплаті орендної

плати за користування нежитловим приміщенням за період з червня по грудень 2007

року 21835 грн. 00 коп. з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів

річних, в той час як відповідно до рахунків відповідача, вимоги про сплату

заборгованості з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних від

07.12.2007 року вих. № 2 позивач повинен був сплатити позивачу 20401 грн. 97

коп., а також 31.01.2008 р. здійснив оплату за користування нежитловим

приміщенням у сумі 3000 гривень за січень 2008 року. Таким чином, відповідно до

ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, позивач (відповідач за зустрічним

позовом) зобов'язаний сплатити відповідачу (позивачу за зустрічним позовом)

неустойку у подвійному розмірі за користування нежитловим приміщенням у період

з 13 грудня 2007 року по 31 січня 2008 року, із застосуванням ч. 2 ст. 785 ЦК

України у розмірі  5244 грн. 23 коп.

(9677,26 грн. (3677,26 грн. + 6000,00 грн.) - 4433,03 грн. (1433,03 грн.

(21835,00 грн. - 20401,97 грн.) + 3000,00 грн.)), а не 7244,23 грн., як

зазначено в п. 3 прохальної частини зустрічного позову.

Також,

виходячи з наступного, підлягають задоволенню вимоги викладені у зустрічній

позовні заяві щодо стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1. на

користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛТО-Д» загальної суми

заборгованості по сплаті витрат комунальних послуг у розмірі 38508,31 гривень.

Відповідно

до п. 5.5.1 договору орендар зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі

сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг та послуг по

технічному обслуговуванню інженерного обладнання внутрішніх домових та

зовнішніх мереж на ділянці, яка відведена під орендований об'єкт.

На

момент розгляду справи, за СПД ОСОБА_1. 

існує заборгованість перед ТОВ «СЕЛТО-Д» в частині сплати вартості

комунальних платежів та інших витрат, пов'язаних з експлуатацією та утриманням

нежитлового приміщення з червня 2007 р. по листопад 2007 р. (включно), а саме:

за

червень 2007 р. - 3924,28 грн. (згідно до рахунку № 29-06(31/05/07)-2 від

29.06.2007 р.) ;

за

липень 2007 р. - 4374,98 грн. (згідно до рахунку № 31-07 (31/05/07) від

31.07.2007 р.);

за

серпень 2007 р. - 5055,21 грн. (згідно до рахунку № 31-08 (31/05/07) від 31.08.2007

р.);

за

вересень 2007 р. - 5167,85 грн. (згідно до рахунку № 28-09 (31/05/07) від

28.09.2007 р.);

за

жовтень 2007 р. - 4759,07 грн. (згідно до рахунку № 31-10 (31/05/07) від

31.10.2007 р.);

за

листопад 2007 р. - 4472,26 грн. (згідно до рахунку № 30-11 (31/05/07) від

30.11.2007 р.).

          У зв'язку з тим, що відповідач

(позивач за первісним позовом) користувався нежитловим приміщенням у грудні

2007 року та січні 2008 року, позивач (відповідач за первісним позовом)

нарахував СПД ОСОБА_1. вартість витрат на сплату комунальних послуг за грудень

2007 р. у сумі 4430,94 гривень та за січень 2008 р. у сумі 6323,72 гривень.

Сума

комунальних послуг та послуг по технічному обслуговуванню інженерного

обладнання внутрішніх домових та зовнішніх мереж, яка нарахована відповідачем

позивачу відповідає розрахункам, отриманим від відповідних комунальних та

охоронних служб і підтверджується матеріалами справи.

Отже,

загальна сума заборгованості позивача перед відповідачем у період фактичного

користування нежитловим приміщенням, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 за

період з червня 2007 року по січень 2008 року складає 38508 грн. 31 коп.

          За таких обставин, всебічно та в

повному обсязі дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи документи та

фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за

зустрічному позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛТО-Д» підлягають

частковому задоволенню.

Держане

мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

підлягають стягненню з відповідача за зустрічним позовом відповідно до вимог

ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

          На підставі викладеного, керуючись

ст.ст. 82-85  Господарського

процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          В первісному позові відмовити.

2.          Зустрічний позов задовольнити

частково.

3.          Розірвати договір оренди нежитлового

приміщення від 31.05.2007 р., укладений між Товариством з обмеженою

відповідальністю «СЕЛТО-Д» (м. Ялта, вул. Набережна ім. Леніна - провулок

Чорноморський, 27/1, ідентифікаційний код 23433233) та Суб'єктом

підприємницької діяльності ОСОБА_1(АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

4.          Стягнути з Суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1(АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь

Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛТО-Д» (м. Ялта, вул. Набережна ім.

Леніна - провулок Чорноморський, 27/1, ідентифікаційний код 23433233, р/р

26007290835011 в КРУ «Приватбанк», м. Сімферополь, МФО 384436) неустойку у

розмірі 5244 грн. 23 коп., заборгованість по сплаті комунальних послуг у

розмірі 38508 грн. 31 коп., 542,52 державного мита та 118,00 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          В іншій частині зустрічного позову

відмовити.

6.          Видати наказ після набрання судовим

рішенням законної сили.

Суддя

Господарського суду

Автономної

Республіки Крим                                        Дворний

І.І.