Рішення

від 12.09.2011 по справі 5023/6393/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5023/6393/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2011 р.                                                            Справа № 5023/6393/11

вх. № 6393/11

Суддя господарського суду Смірнова О.В. 

при секретарі судового засідання Липко О.Ю.

за участю представників сторін:

позивача -   не з"явився;

відповідача- не з"явився;     3-ї особи < Текст > відповідача - < Текст > 3-ї особи < Текст >

розглянувши справу за позовом Колективного підприємства "Дніпроуніверсал", м. Дніпропетровськ 3-я особа < Текст > 

до  Товариства з обмеженою відповідальністю Торговельний Дім "Володар", м. Харків        3-я особа < Текст > 

про стягнення 2901,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Колективне підприємство "Дніпроуніверсал", м. Дніпропетровськ, звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення  з  Товариства з обмеженою відповідальністю Торговельний Дім "Володар", м. Харків, 2699,16 грн. основної заборгованості, 33,70 грн. 3% річних, 5,60 грн. пені, 163,02 грн. інфляційних витрат та судових витрат, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 1234 від 17.12.10 р. не виконав свої зобов"язання щодо оплати послуг.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 серпня 2011 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 16 серпня 2011 року.

16 серпня 2011 року позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначив, що відповідачем була перерахована заборгованість у сумі 2699 грн., у зв"язку з чим просив суд стягнути з відповідача 163 грн. інфляційних витрат, 5,6 грн. пені, 33,7 грн. 3% річних та судові витрати.

Оскільки у відповідності до ст. 22 ГПК України позивач має право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог і це не порушує чиїх -небудь прав та охоронюваних законом інтересів, суд приймає заяву про уточнення позовних вимог до розгляду та розгляд справи продовжується з їх урахуванням.

Ухвалою господарського суду Харківської області від  16 серпня 2011 року було відкладено розгляд справи на 12 вересня 2011 року.

09 вересня 2011 року позивач надав заяву, в якій просив суд розглядати справу без участі представника позивача, та стягнути з відповідача 163 грн. інфляційних витрат, 5,6 грн. пені, 33,7 грн. 3% річних та судові витрати.

2 вересня 2011 року представник позивача у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

                    Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження судом встановлено наступне.

17 грудня 2010 р. між Колективним підприємством "Дніпроуніверсал", м. Дніпропетровськ, (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговельний Дім "Володар", м. Харків, (відповідач) був укладений договір № 1234 (далі - договір), у відповідності до умов якого відповідач надає послуги по зберіганню та складській переробки товарно- матеріальних цінностей у складських приміщеннях та на відкритих площах, які орендуються власником, площею 287 кв.м. з проходами, з урахуванням правил товарного сусідства, а позивач, в свою чергу, оплачує вказані послуги. Пунктом 3.3 договору передбачено, що власник за користування залізничними під"їздними шляхами сплачує залізничні тарифи, збори, а також штрафи, виставлені залізничною дорогою, які виникли по провині власника. Пунктом 3.4 договору передбачено, що власник сплачує зберігачу за фактично надані послуги по окремо виставленим рахункам протягом 5-ти банківських днів. Пунктами 10.2 та 10.3 договору передбачений строк його дії, а саме договір набирає чинності з моменту його підписання, початок 17 грудня 2010 року., закінчення 31 грудня 2011 року. Якщо жодна із сторін в 10-ти денний строк до закінчення даного договору не заявить про свій намір розірвати, даний договір автоматично пролонгується на той же строк і на тих же умовах.

01 січня 2011 року станція Нижньодніпровська Придніпровської залізниці отримала два вагони за № 23976608 і 23878911, одержувач КП "Дніпроуніверсал", власність вантажу ТОВ ТД "Володар".

02.01.11 р. позивач отримав вказані 2 вагона з вантажем, 04.01.11 р. відповідач автотранспортом вивіз товар з території позивача.

Станція Нижньодніпровськ за поданих 2 вагона та обслуговування зняла, як вказує позивач з його розрахункового рахунку в банку  2699,16 грн.

Позивач зазначає, що рахунок на вказану суму відповідачу було направлено своєчасно, однак в порушення умов договору відповідач не виконав своїх зобов"язань і заборгованість відповідача становить 2699,16 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з претензіями (№ 42 від 18.03.11 р., № 274-ю від 20.05.11 р.) з вимогою перерахувати 2699,16 грн. боргу.

Проте відповідач на вимоги не відреагував та грошові кошти не перерахував.

Внаслідок невиконання прийнятих на себе зобов"язань щодо оплати, у відповідача виникла заборгованість у сумі 2699,16 грн., що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Після звернення позивача до суду, відповідачем було  погашено суму боргу у розмірі 2699,16 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 211 від 11.08.11 р., в графі призначення платежу якого вказано:"сплата за погрузочно разгрузочние, железнодорожние послуги зг. рах. Сф-ж10/1 від 31.01.11 р." .

Враховуючи викладене, провадження у справі в частині стягнення з відповідача 2699,16 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України, оскільки вказана сума була перерахована відповідачем під час судового провадження.

За приписами ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене,  позовні вимоги щодо стягнення з відповідача  3% річних у сумі 33,70 грн. та інфляційних витрат у сумі 163,00 грн. за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягають задоволенню як правомірні та обгрунтовані.

                    Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань",    пеня    обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В розумінні частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату послуг по зберіганню товарно- матеріальних цінностей власник сплачує пеню у розмірі 0,5 % за кожен день прострочки по оплаті від суми платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої на даний момент.

Позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені у сумі 5,60 грн., яка нарахована позивачем за прострочення виконання грошового зобов"язання у відповідності до умов, передбачених вищевказаним договором, відповідає вимогам діючого законодавства, розрахунок пені перевірено судом, тому підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.  

На підставі ст.ст.  526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625 , ст. 629 ЦК України, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, п.1-1 ст.80, ст.ст.82-85 ГПК України,  суд –

 < Текст > 

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговельний Дім "Володар" (61157, м. Харків, вул. Ак. Богомольця, 9, кв. 1, р/р № 26000095151921 в АО "Регіон- Банк", м. Харків, МФО 351254, код ОКПО 23749781) на користь Колективного підприємства "Дніпроуніверсал" (49034, м. Дніпропетровськ, вул. Белостоцкого, 143, р/р № 26005112014001 в КБ "Приватбанку", МФО 305299, код 01881066) 163,00 грн. інфляційних витрат, 5,60 грн. пені, 33,70 грн. 3% річних, 102 грн.  державного мита   та 236  грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 2699,16 грн. заборгованості провадження у справі припинити.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.           

Суддя                                 (підпис< Текст >                         Смірнова О.В.

Повний текст рішення підписано 14 вересня 2011 року