Рішення

від 05.09.2011 по справі 5026/1606/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 05 вересня 2011 року                                                  Справа № 08/5026/1606/2011

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Кучеренко О.І., при секретарі судового засідання Голосінській Н.М., за участю представників сторін:

від позивача –Качан О.П. - представник за довіреністю,

від відповідача –представник не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду

справу за позовною заявою

позивача                 приватного підприємства ”Антарес -7”  

до відповідача       товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім

                                 ”Скарлет”    

про                           стягнення  385 358,18  грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Антарес-7" звернулось до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ”Скарлет” на свою користь 385 358,18  грн. в тому числі:  169 432,18 грн. заборгованості за поставлену продукцію, 200 000,00 грн. пені, 15 926,62 грн.  інфляційних втрат, згідно договору поставки № 37 від 06.05.2011, та відшкодування у зв’язку з цим державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити повністю.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце слухання справи, свого представника у судове засідання не направив, про причини його неявки не повідомив, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та нез’явлення представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

          Справа розглядається за наявними в ній доказами та матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

          Згідно договору поставки № 37 від 06.05.2010, який було укладено між приватним підприємством "Антарес-7" в особі директора ОСОБА_1, що діє на підставі Статуту (Постачальник –позивач у справі), та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ”Скарлет” в особі генерального директора Бакунова Р.А., що діє на підставі Статуту (Покупець –відповідач у справі), за умовами якого Постачальник зобов’язується передати належний йому товар у власність Покупцю, а Покупець зобов’язується прийняти цей товар та оплатити його вартість згідно з умовами даного договору та наданих товарно-транспортних чи фінансових документів (накладної, рахунку тощо) –п. 1.1 Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору, найменування, кількість, одиниця виміру товару визначаються накладними.

Згідно п. 3.1 Договору Постачальник зобов‘язаний, зокрема, у повному обсязі передати товар Покупцю, що оформлюється видатковою накладною, ціна за одиницю товару вказується у накладній (п. 4.1 Договору)

Згідно протоколу розбіжностей до договору № 37 від 06.05.2010, який підписаний сторонами 06.05.2010 пункт 4.3 Договору викладено у редакції: Покупець зобов‘язується сплачувати за кожну партію товару протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару.

За несвоєчасне виконання своїх зобов‘язань, передбачених п. 4.3 Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 1 %  від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення (п. 6.4 Договору).

Відповідно до п. 7.1 Договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє 1 календарний рік, а в частині розрахунків –до повного виконання сторонами своїх зобов‘язань за цим Договором.

Згідно накладних:

№ АТ-0000482 від 10.06.2010 на суму 15 840,10 грн.;

№ АТ-0000483 від 10.06.2010 на суму 5 177,51 грн.;

№ АТ-0000484 від 10.06.2010 на суму 22 667,29 грн.;

№ АТ-0000506 від 17.06.2010 на суму 21 417,08 грн.;

№ АТ-0000509 від 17.06.2010 на суму 20 236,20 грн.;

№ АТ-0000510 від 17.06.2010 на суму 15 318,36 грн.;

№ АТ-0000511 від 17.06.2010 на суму 6 999,61 грн.;

№ АТ-0000533 від 24.06.2010 на суму 13 698,44 грн.;

№ АТ-0000538 від 24.06.2010 на суму 7 912,55 грн.;

№ АТ-0000539 від 24.06.2010 на суму 24 474,94 грн.;

№ АТ-0000540 від 24.06.2010 на суму 14 252,62 грн.;

№ АТ-0000562 від 01.07.2010 на суму 6 503,23 грн.

Позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 174 497,93 грн., заборгованість на день звернення до суду становить 169 432,18 грн., що стало правовою підставою для звернення позивача із цим позовом до суду. Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов‘язання позивач нарахував до стягнення із відповідача: пеню у сумі 200 000 грн. та інфляційні втрати у сумі 15 926,62 грн.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, з огляду на наступне.

Статтями 173, 174 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як встановлено судом на виконання договору поставки №37 від 06.05.2010, укладеного між приватним підприємством "Антарес-7" та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ”Скарлет”, позивач поставив відповідачеві в період з 10.06.2010 по 01.07.2010 товар на суму 174497,93 грн., що підтверджується відповідними накладними (а. с. 15 –26), заборгованість на день звернення до суду становить 169 432,18 грн..

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини купівлі-продажу урегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 4.3 Договору (в редакції протоколу розбіжностей до Договору) Покупець зобов‘язується сплачувати за кожну партію товару протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки відповідач за поставлений товар не розрахувався, доказів оплати поставленого товару у строки передбачені Договором суду не надав, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача суми заборгованості за поставлений товар у розмірі 169 432,18 грн.  

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України  неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідальність за несвоєчасну сплату орендної плати передбачена пунктом 6.4 Договору згідно положень якого за несвоєчасне виконання своїх зобов‘язань, передбачених п. 4.3 Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 1% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення, п. 6.3 Договору встановлено розмір пені, який не може бути більшим від подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення.

Виходячи з викладеного, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у сумі 200 000,00 грн. за період з 22.07.2010 по 20.07.2011.

Разом з тим, враховуючи вимоги п. 6 ст. 232 ГК України, відповідно до якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, суд прийшов до висновку, що до стягнення з відповідача підлягає  пеня у розмірі 13371,22 грн. за період з 22.07.2010 по 21.01.2011.

Згідно положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, виходячи з чого, суд вважає доведеним його право на стягнення індексу інфляції у розмірі 15 926,62 грн.

          Вказані обставини підтверджуються наявними у справі матеріалами, зокрема, вищеназваним договором, накладними та іншими документами у справі.  

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути пропорційно до задоволених вимог 1 987,27 грн. витрат на оплату державного мита та 121,70 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ”Скарлет”, (м. Черкаси, вул. Портова, 8, код 36701436) на користь приватного підприємства ”Антарес -7”, (м. Чернівці, вул. Пугачова, 1, код 22838933) – 169 432,18 грн. заборгованості, 13 371,22 грн. пені, 15 926,62 грн. індексу інфляції, 1 987,27 грн. витрат по сплаті державного мита та 121,70 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

          Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду.

          Суддя                                                                                     О.І. Кучеренко