Постанова

від 25.06.2008 по справі 14/249-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/249-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.08                                                                                           Справа№ 14/249-А

За позовом: Українсько-німецького спільного підприємства “Львів-Трейдінг” (СП “Львів-Трейдінг)”, м.Мостиська

До відповідача: Львівського прикордонного загону Державної прикордонної служби України, м.Львів

Третя особа-1: Управління Державного Казначейства України у Львівській області, м.Львів

Третя особа-2: Західна регіональна митниця, м.Львів

Військова  прокуратура Західного регіону України, м.Львів

Прокуратура Львівської області, м.Львів

Про: визнання протиправними дій та відшкодування матеріальної шкоди, завданої перешкодами в користуванні нерухомим майном .                                                                                                                                                                                                                               

                                                                                                         Суддя С. Б. Кітаєва

                                                                                                              Секретар Ю.Митник

Представники:

від позивача: Стаценко М.Ф. –представник; Гудзенко М.Б. –генеральний  директор.

від відповідача:  Македонський О.П.; Горобцов В.М. –представники.

від третьої особи-1: не з”явився.

від третьої особи-2:   Кіх В.І. –представник.

від  Військової прокуратури:  Палига О.І. –представник.

від Прокуратури Л/О:   Ярчак І.С  - представник.

Суть спору:  На розгляд господарського суду Львівської області подано позовну заяву Українсько-німецьким спільним підприємством “Львів-Трейдінг” , м.Мостиська Львівської області, до відповідача : Львівського прикордонного загону Державної прикордонної служби України, м.Львів, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору –Управління Державного Казначейства України у Львівській області, м.Львів, про визнання протиправними дії відповідача по недопущенню представників позивача та його підрядної організації до будівництва магазину безмитної торгівлі в МАПП “Рава-Руська” та по створенню перешкод позивачу в користуванні орендованою земельною ділянкою в МАПП “Рава-Руська”; про зобов”язання відповідача допустити представників підрядної організації позивача –ТзОВ “Максрембуд” до будівництва магазину безмитної торгівлі в МАПП “Рава-Руська” та представників позивача до використання  орендованої земельної ділянки в МАПП “Рава-Руська”. Крім того, позивач у зазначеному позові просить стягнути з відповідача суму 1 002 606,25 грн. збитків у формі  неодержаних доходів від простою магазину безмитної торгівлі із вини відповідача.

     Провадження у справі відкрито ухвалою від 20 серпня 2007 року і призначено попереднє судове засідання на 14 вересня 2007 року.

   Судом задоволено клопотання позивача від 23 серпня 2007 року  і  вжито заходи до забезпечення адміністративного позову шляхом  заборони  відповідачу –Львівському прикордонному загону Державної прикордонної служби України , м.Львів, чинити перешкоди позивачу –Українсько-німецькому спільному підприємству “Львів-Трейдінг” , м.Мостиська,  в здійсненні будівництва приміщення магазину безмитної торгівлі в МАПП “Рава-Руська” до вступу рішення по даній справі в законну силу, про що було   27 серпня 2007 року постановлено  ухвалу.

     Ухвалою від 14 вересня 2007 року до участі у справі, з метою захисту інтересів держави в особі Львівського прикордонного загону Державної прикордонної служби України допущено  Військову прокуратуру Західного регіону України, м.Львів, розгляд справи відкладено на 27  вересня 2007 року.

       В засіданні 27 вересня 2007 року оголошувалась перерва до 23 жовтня 2007 року.

      Ухвалою від 23 жовтня 2007 року до участі у справі , з метою захисту інтересів держави в особі Головного  управління Державного казначейства України у Львівській області допущено Прокуратуру Львівської області, розгляд справи відкладено на 06 листопада 2007 року.

     Ухвалою від 06 листопада 2007 року, з ініціативи суду, залучено до участі у справі на стороні позивача в якості третьої особи –2 без самостійних вимог на предмет спору Західну регіональну митницю, м.Львів, розгляд справи відкладено на 23 листопада.2007 року.

     Розгляд справи відкладався на 15 січня 2008 року з підстав, зазначених в ухвалі від 23 листопада 2007 року.

     Розпорядженням заступника голови господарського суду Львівської області від 15 січня 2008 року, у зв”язку із перебуванням судді Кітаєвої С.Б. у відпустці, дана справа передавалась для розгляду судді Довгій О.І.

     Ухвалою від 15 січня 2008 року ( суддею Довга О.І.) розгляд справи  відкладено на 21 лютого 2008 року.

      У зв”язку з виходом з відпустки судді Кітаєвої С.Б. , розпорядженням заступника голови суду  від  30 січня.2008року справу № 14/249 А передано для розгляду судді Кітаєвій С.Б.

     Відповідно до ч.3 ст.121 КАС України  за письмовою згодою всіх осіб, які прибули в попереднє судове засідання 21 лютого 2008 року, оскільки під час попереднього судового засідання вирішені всі необхідні для розгляду справи питання,  розпочато судовий розгляд справи.  Відповідно до ст..130 КАС України  роз”яснено сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, їхні права та обов”язки, встановлені цим Кодексом. Одночасно, особам, які беруть участь у справі, видано пам”ятки про їхні права та обов”язки, встановлені цим Кодексом. Заяви про відвід складу суду не поступали.

       В засіданні 21 лютого 2008 року судом розглянуто клопотанням представника позивача  про зупинення провадження у справі та скерування справи для проведення судово –бухгалтерської експертизи у Львівський науково –дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України, м.Львів, про що постановлено ухвалу.

     19 травня 2008 року провадження у справі поновлено за клопотанням представника позивача, в зв'язку із закінченням  проведення експертизи спеціалістами ЛНДІСЕ.

        02 червня 2008 року від позивача до суду поступила Заява за № 157 від 02.06.08 р  про зміну позовних вимог з урахуванням експертного висновку ЛНДІСЕ. Позивач у зазначеній заяві просить  винести рішення  яким визнати протиправними дії відповідача щодо недопущення  представників  підприємства позивача та підрядної організації до будівельних робіт по перенесенню приміщення магазину безмитної торгівлі в пункті пропуску “Рава-Руська” на нове місце та просить стягнути  на його користь з відповідача суму в розмірі 1 033 281, 60 грн неодержаного доходу.

            В ході розгляду справи судом було задоволено клопотання відповідача  про здійснення технічної фіксації судового процесу. Осіб, які беруть участь у справі повідомлено про умови фіксування судових засідань.

    В засіданні 25.06.08 р судом відхилено клопотання відповідача від 24.06.2008 р.  (зареєстроване в канцелярії суду за вх. № 14631 від 25.06.08 р) , оскільки  обставини, які просить у клопотанні з”ясувати відповідач , визнаються позивачем про що його представником було наголошено в судовому засіданні 25.06.08 р ,  і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх виконання на підставі наявних у справі документів. Окрім того, Дозвіл на виконання будівельних робіт № 31 від 11.06.2007 р є у матеріалах справи і   досліджувався  в якості доказу  яким позивач обґрунтовував свої вимоги.  Відтак, відповідно до правил КАС України  обставини у клопотанні  не потребують доказування перед судом.

         У відповідності до ст..71 КАС України справа слухається  за наявними в ній доказами.

         В засіданні 25 червня 2008 року оголошено вступну та резолютивну частини прийнятої по справі постанови та повідомлено час виготовлення постанови в повному  обсязі  - 03 липня 2008 року. Постанова виготовлена, підписана та надіслана особам, які брали участь у розгляді справи 03 липня 2008 року.  .

В судових засіданнях представники позивача  позов підтримали  з тих підстав, що із 1994 року  позивач здійснює торговельну діяльність в пункті пропуску «Рава –Руська»в митному режимі магазину безмитної торгівлі. 26 квітня 2005 року позивачу на виконання рішення господарського суду міста Києва  спільним рішенням ДМСУ та АДПСУ було проведено перереєстрацію дозволу шляхом видачі нового бланка дозволу на відкриття  магазину безмитної торгівлі в пункті пропуску на державному кордоні України  “Рава Руська».  Наприкінці 2006 року до позивача звернулась Рава –Руська митниця  із вимогою щодо перенесення існуючого приміщення магазину безмитної торгівлі в інше місце в межах пункту пропуску  в зв'язку із проведенням реконструкції пункту пропуску «Рава –Руська».

Зважаючи на те, що реконструкція пункту пропуску здійснювалась за кошти Європейської спільноти, а також на стислі строки проведення такої реконструкції та рішення прийняті на нарадах Національного органу з нагляду за реалізацією проектів ( який і здійснює управління реконструкцією МАПП “Рава-Руська”)  , з участю представників позивача, відповідача, третьої особи –митниці, позивач  провів знесення існуючої будівлі магазину безмитної торгівлі, отримав в оренду земельну ділянку в межах пункту пропуску після попереднього узгодження розташування магазину із відповідачем та третьою особою –митним органом та розпочав зведення нового приміщення магазину безмитної торгівлі за власний кошт.

В лютому 2007 року (за твердженням позивача яке не оспорюється відповідачем та останнім не спростовано) за  вказівкою  Львівського прикордонного загону ,відповідача по справі,  було припинено доступ представників позивача та його підрядної організації, що здійснювала будівельні роботи,  на територію пункту пропуску Рава –Руська. В квітні 2007 року вищестояча по відношенню до відповідача організація –Західне регіональне управління ПСУ звернулось із листом на адресу Голови Львівської Ода із вимогою припинити незаконне,  на думку прикордонників, зведення магазину безмитної торгівлі.  Всі ці дії, як вважає позивач,  не тільки затримали введення нового приміщення магазину безмитної торгівлі в експлуатацію але й значно ускладнили отримання дозвільної документації для здійснення такого будівництва.

Відповідач та представник військової прокуратури Західного регіону України проти  позовних вимог в частині визнання дій відповідача протиправними заперечили із тих підстав, що відповідачем було погоджено лише місце складування будівельних матеріалів а не нове місце розташування магазину безмитної торгівлі. Крім того, відповідач та представник військового прокурора посилаються на те, що нове приміщення магазину безмитної торгівлі розташоване поза зоною митного контролю в прикордонній смузі, а отже не відповідає вимогам  п. 24 Положення  “Про порядок відкриття та діяльності магазинів безмитної торгівлі” затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1089 від 17.07.2003 року. Крім того, і відповідач і  представник військового прокурора,  посилаються на вимоги  Постанови Кабінету Міністрів України   № 1147 «Про прикордонний режим»відповідно до якої будь –яке будівництво в прикордонній смузі проводиться за узгодженням із відповідними підрозділами Прикордонних військ.  З підстав, зазначених у Запереченнях від 24.06.2008 р на заяву про зміну позовних вимог відповідач ( доводи відповідача підтримує і військовий прокурор) вважає майнові вимоги (стягнення збитків) безпідставними та незаконними. Стверджують, що збитки, які позивач вважає, що йому нанесені відповідачем, є наслідком не управлінського рішення відповідача, а наслідком не послідовних і неправомірних дій позивача - наслідком відсутності необхідного погодження будівництва перенесеного магазину безмитної торгівлі з Держприкордонслужбою України, невчасного укладення договору оренди ділянки та отримання дозволу на виконання будівельних робіт від Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Жовківського району Львівської області. В тому числі не погоджуються із  періодом, визначеним позивачем у Заяві про зміну позовних вимог , а саме із 12 квітня 2007 року до 19 вересня 2007 року  включно, протягом якого  позивач розрахував   неодержаний дохід ( збитки) в сумі 1 033 281,60 грн.

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору –Західна регіональна митниця, Головне управління державного казначейства  України по Львівській області а також представник прокуратури Львівської області проти позову заперечили із мотивів викладених ними у поданих суду відзивах на позовну заяву, в усних виступах в судових засіданнях; як і представники відповідача та Військової прокуратури Західного регіону України вважають необґрунтованими  заявлені майнові вимоги за період, що вказаний у Заяві   позивача про зміну позовних вимог.  

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в тому числі експертний висновок  №1048 від 21 квітня 2008 року 2008 року, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково виходячи із  наступного.

Позивач  - Українсько –німецьке спільне підприємство «Львів –Трейдінг»здійснює діяльність із продажу товарів в митному режимі магазину безмитної торгівлі із 1994 року.  

26 квітня 2005 року підприємством  в порядку примусового виконання судового рішення Державною митною службою України та Адміністрацією державної прикордонної служби України  проведено перереєстрацію дозволу шляхом видачі нового бланка на відкриття магазину безмитної торгівлі в пункті пропуску на державному кордоні України «Рава –Руська». Цим же рішенням суду, за підприємством визнано право на торгівлю в митному режимі магазину безмитної торгівлі   у вказаному пункті пропуску.

В ході розгляду справи судом встановлено, що  в період із 26 квітня 2005 року по 14 серпня 2007 року (станом на дату подання позову до суду) дозвіл виданий позивачу компетентними державними органами не анульовувався, його дія ніким не зупинялась та не припинялась.  Отже позивач вправі здійснювати таку діяльність і в межах пункту пропуску «Рава –Руська»і отримав для цього всі необхідні дозволи та погодження.

Судом встановлено, що демонтаж приміщення магазину торгівлі, який належав позивачу здійснювався не з ініціативи позивача а на вимоги Рава-Руської митниці . При цьому, такий демонтаж приміщення здійснювався в рамках реконструкції, що проводилася в межах всієї  території пункту пропуску а не окремого приміщення магазину безмитної торгівлі.

Позивачем подано докази того, що проектною організацією у встановленому порядку внесено зміни до плану реконструкції пункту пропуску із зазначенням розміщення в межах пункту пропуску нового приміщення магазину безмитної торгівлі. Крім того, позивачем подано докази, що земельна ділянка на якій розташоване  нове приміщення магазину безмитної торгівлі вилучена за згодою Рава -  Руської митниці та відповідача по справі із користування митниці та передана у встановленому порядку в оренду позивачу по справі.  В червні 2007 року позивачем також отримано дозвіл на будівництво нового приміщення магазину безмитної торгівлі.

Ще 6 липня 2005 року позивачем на адресу Державної митної служби та Адміністрації державної прикордонної служби було скеровано лист із повідомленням про перенесення приміщення магазину безмитної торгівлі в пункті пропуску Рава –Руська на інше місце додавши до нього план пункту пропуску затверджений у встановленому порядку. Суд вважає, що таким чином, позивач виконав покладені на нього обов'язки передбачені пунктом 24 Порядку відкриття та ліквідації магазинів безмитної торгівлі щодо повідомлення державних органів, які видали дозвіл, про перенесення магазину безмитної торгівлі.

Державна митна служба своїм листом від 14 квітня 2006 року повідомила позивача, що  нове місце розташування  приміщення магазину безмитної торгівлі визначено комісійно як за участю представників митної служби так і органу охорони державного кордону. Відповідач в свою чергу, не надав суду доказів того, що він, чи АДПСУ заперечили проти нового місця розташування магазину безмитної торгівлі в межах пункту пропуску, або не погодили його розташування на новому місці.

Посилання відповідача та військового прокурора на те, що позивачем нібито не дотримано вимог ПКМУ № 1147 від 25.07. 1998 року не можуть братися судом до уваги, оскільки відповідно до Положення “Про прикордонний режим” затвердженого цією ПКМУ прикордонна смуга - ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень. Крім того, відповідно до статі 9 Закону України «Про державний кордон України»пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Тобто законодавець розрізняє між собою поняття прикордонної смуги та пункту пропуску на державному кордоні України. Оскільки предметом спору  в даній справі є правомірність розташування магазину безмитної торгівлі в межах пункту пропуску та дії органу охорони державного кордону щодо недопущення позивача  саме в пункт пропуску, то  норми ПКМУ від 25.07.1998 року № 1147 не підлягають застосуванню. Суд також враховує, що порядок розміщення магазинів безмитної торгівлі в межах пунктів пропуску на державному кордоні України встановлюється спеціальним нормативним актом – ПКМУ № 1089 від 17.07.2003 року.

В ході розгляду справи судом встановлено, що в лютому 2007 року   відповідачем по справі прийнято рішення та дано вказівку щодо не допуску представників позивача та його підрядної організації на територію пункту пропуску. В результаті цих протиправних дій  відповідача доступ представників позивача та його підрядної організації  на територію пункту пропуску в період із березня 2007 року по 19 вересня 2007 року був припинений. Факт прийняття рішення про не допуск на територію пункту пропуску представників позивача та його підрядної організації в ході розгляду справі не було  спростовано  відповідачем.  Крім того, відповідач, вжив заходів щодо звернення до Західного регіонального управління ДПСУ  із метою припинення будівництва магазину безмитної торгівлі належного позивачу на території пункту пропуску Рава – Руська. Результатом таких дій  відповідача стало звернення керівництва Західного регіонального управління ПСУ до керівництва ЛОДА щодо вжиття заходів по недопущенню будівництва нового приміщення магазину безмитної торгівлі в пункті пропуску Рава –Руська належного позивачу.  Як наслідок, видачу дозволу на будівництво магазину безмитної торгівлі було затримано на тривалий час. Позивач зміг отримати такий дозвіл лише в червні 2007 року.

Магазини належні позивачу працюють в цілодобовому та безперервному режимі, що не оспорюється ні відповідачем ні іншими учасниками справи.

Відповідно до висновку судово –економічної експертизи № 1048 від 21 квітня 2008 року складеного спеціалістами ЛНДІСЕ розмір середньоденної суми  торговельної націнки який позивач отримує від своєї діяльності (тобто фактично розмір чистого доходу позивача від діяльності магазину безмитної торгівлі) становить 6458,01 грн.

При прийнятті рішення в частині майнових вимог суд враховує, що позивач не мав можливості приступити до будівництва магазину безмитної торгівлі до отримання дозволу на здійснення такого будівництва у встановленому порядку. Одночасно суд враховує, що отримання позивачем дозволу  на будівництво магазину безмитної торгівлі було значно ускладнено внаслідок протиправних дій відповідача. З урахуванням цього суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення суми завданих збитків слід задовільнити лише за період із 12 червня 2007 року (дата отримання дозволу на будівництво магазину безмитної торгівлі) до 19 вересня 2007 року (дати виконання ухвали суду про забезпечення позову), тобто до дати,  коли позивач фактично зміг приступити до завершення будівництва нового приміщення магазину безмитної торгівлі.  З урахуванням періоду часу та суми середньоденної націнки позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі 645 801 гривня.

Цю суму слід стягнути із відповідача по справі , так як внаслідок дій  відповідача  позивач протягом тривалого часу не мав змоги здійснювати свою діяльність в нормальному режимі та отримувати від цієї діяльності дохід.

          Позивач просить також відшкодувати йому  за рахунок відповідача  понесені  судові витрати по справі, а саме :  судовий збір в сумі 10 418,00 грн;  витрати на правову допомогу в сумі  8 730, 00 грн;  витрати на проведення експертизи в сумі 1 566,00 грн. Понесення позивачем зазначених   судових  витрат  документально підтверджено.

      Вирішуючи питання про відшкодування позивачу судових витрат суд виходив з наступного.

     Відповідно до ст..87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов”язаних із розглядом справи.

     Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюється законом.

         До витрат, пов”язаних з розглядом справи, належать:

: витрати на правову допомогу;

 витрати  сторін та їх представників, що пов”язані із прибуттям до суду;

: витрати, пов”язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових    експертиз;

: витрати, пов”язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

    Відповідно до п.3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору:  

      1)          судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується в порядку, встановленому законодавством для державного мита;

      2)          розмір судового збору визначається відповідно до підпункту “б” пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, крім випадків, встановлених підпунктом 3 цього пункту;

      3)          розмір судового збору щодо майнових вимог про стягнення грошових коштів становить один відсоток від розміру таких вимог, але не більше 1 700 гривень.

     В даному позові  позивач заявив  вимоги  немайнового характеру та майнового характеру, що не суперечить положенням ст.21 КАС України. Розмір судового збору  по немайновій вимозі визначається відповідно до підпункту “б” пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, та становить 0,2  неоподаткованого мінімуму  доходів громадян, тобто, 3,4 грн.  Розмір судового збору по вимозі майнового характеру відповідно до  п.п 3  пункту 3  Прикінцевих та перехідних положень становить 1 700 грн. Відтак, відшкодуванню  позивачу підлягає судовий збір в сумі  1703 ,40 грн;

      Відповідно до ч.1  ст.90 КАС України  витрати, пов”язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони.

      Відповідно до ч.1 ст.92 КАС України витрати, пов”язані , зокрема, із проведенням судових експертиз, несе сторона, яка заявила клопотання про проведення судової експертизи.

    Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення узхвалене на користь сторони, яка не є суб”єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України ( або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

     Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу –відповідно до тієї  частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

    З врахуванням наведеного вище,  та оскільки адміністративний позов задоволено судом частково, судові витрати здійснені позивачем , а саме :  витрати на правову допомогу та проведення судової експертизи , присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

   Станом на час прийняття постанови заяви, в порядку ст..89 Кодексу адміністративного судочинства України,  до суду не надходили.

 Керуючись п.п.3;6 Прикінцевих та перехідних положень та ст..ст..69-71,86,87,94,98,158,160,162,163,167 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Визнати протиправними дії відповідача –Львівського прикордонного загону Державної прикордонної служби України (м.Львів, вул..Личаківська,74, інші дані відсутні) по недопущенню представників позивача –Українсько-німецького спільного підприємства “Львів-Трейдінг” (Львівська область, м.Мостиська, вул..Промислова,24 , код ЄДРПОУ 14287844) та його підрядної організації –ТзОВ «Максрембуд»( м.Львів,вул..Світла 6, код ЄДРПОУ 33981381) на територію пункту пропуску на державному кордоні України відкритому для міжнародного сполучення «Рава –Руська»із метою будівництва нового приміщення магазину безмитної торгівлі.

3.Стягнути із відповідача  - Львівського прикордонного загону Державної прикордонної служби України ( м.Львів, вул.Личаківська,74 , інші дані відсутні)  на користь позивача  - Українсько-німецького спільного підприємства “Львів-Трейдінг” (Львівська область, м.Мостиська, вул.Промислова,24, код ЄДРПОУ 14287844) суму в розмірі  645 801 грн. завданих збитків.

4.Присудити здійснені Українсько-німецьким спільним підприємством “Львів-Трейдінг”  (Львівська область, м.Мостиська,  вул..Промислова,24 код ЄДРПОУ 14287844) документально підтверджені судові витрати, а саме:

1)          1703,40 грн судового збору;

     2)          5456,25 грн витрат на  правову допомогу;

     3)          978,75 грн витрат на проведення експертизи з Державного бюджету України.

5.Виконавчі листи видати в порядку ст..258 КАС України.

6.В частині решти позовних вимог позивачу відмовити.

7.Постанова набирає законної сили у відповідності із ст..254 КАС України.

8.Постанова може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені ст..186 КАС України.

 Суддя