Постанова

від 17.04.2008 по справі 33/90-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/90-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.08                                                                                                  Справа№ 33/90-А

10 год. 20 хв.79014; м. Львів, вул. Личаківська, 128Зал судових засідань № 501

Господарський суд Львівської області, розглянувши у судовому засіданні справу :

за позовом:Прокурора Галицького району м. Львова в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова (м. Львів)

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Бердекс»(м. Львів)

про :стягнення 17 502 (сімнадцять тисяч п'ятсот дві) грн. 88 коп.

                                                                                                                  Суддя :                        Цікало А.І.                                                                                                                   При секретарі :          Герасименко В.С.

Представники:

Прокуратури:Кульчицький О.С. –прокурор (посвідчення № 82 від 08.08.2006 р.)

Позивача:Савицька І. С. –представник (довіреність № 2544/06 від 17.03.2008 р.)

Відповідача:Батрух Р.Б. –представник (довіреність б/н від 19.03.2008 р.)

Представникам сторін, присутнім у судовому процесі роз'яснено зміст ст.ст. 30, 49, 51, 127  Кодексу адміністративного судочинства України, а саме їх процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи.

Представники сторін, присутні в судовому засіданні 17.04.2008 р., звернулись до суду з узгодженим клопотанням про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

Суть спору :  До господарського суду Львівської області надійшла позовна заява від Прокурора Галицького району м. Львова в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова (м. Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бердекс»(м. Львів) про стягнення 17 502 (сімнадцять тисяч п'ятсот дві) грн. 88 коп.

Ухвалою суду від 06.03.2008 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду на 20.03.2008 р. У зв'язку з неявкою представників прокуратури та відповідача, 20.03.2008 р. розгляд справи було відкладено на 17.04.2008 р.

Прокурор вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 06.03.2008 р. та про відкладення розгляду справи від 20.03.2008 р. виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

20.03.2008 р. до суду за вх. № 6680, від прокурора поступило клопотання про відкладення розгляду справи.

Позивач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 06.03.2008 р. та про відкладення розгляду справи від 20.03.2008 р. виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Представники прокуратури та позивача позов підтримали повністю, просили задоволити позовні вимоги з підстав наведених у заяві та поясненнях.

Відповідач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 06.03.2008 р. та про відкладення розгляду справи від 20.03.2008 р. виконав частково, відзив на позовну заяву, в якому повністю заперечив позовні вимоги представив, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

В судовому засіданні 17.04.2008 р. представник відповідача подав суду відзив на позов, в якому повністю заперечив позовні вимоги.

Представник відповідача позов заперечив повністю, просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав наведених у відзиві та поясненнях.

Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV, справу розглянуто в порядку, встановленому цим Кодексом.

Розглянувши документи і матеріали подані учасниками процесу, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Відповідно до розрахунків сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті, поданих відповідачем за період з серпня 2007 року по січень 2008 року, нарахування страхових внесків за даний період становить 34614,93 грн., фактично сплачено 17112,05 грн.

Станом на день звернення з позовом до суду, заборгованість ТзОВ „Бердекс” по страхових внесках перед управлінням ПФУ в Галицькому районі м. Львова становить 17502,88 грн.

При ухваленні постанови суд виходив з наступного :

Відповідно до вимог ст. ст. 1, 14, п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України “Про загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування” відповідач є платником внесків на загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування (страхувальником) і зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Як вбачається з розрахунків суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягали сплаті (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи) зобов'язання ТзОВ „Бердекс” перед УПФ України в Галицькому районі, становили 17 502 (сімнадцять тисяч п'ятсот дві) грн. 88 коп..

Вирішуючи спір у справі, суд також виходив з того, що позивачем відповідно до вимог закону виставлялась та надсилалась ТзОВ „Бердекс” вимога № Ю-2448 від 02.10.2007 р. (оригінали вимоги та повідомлення про вручення поштового відправлення оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи). Докази, які б свідчили про сплату відповідачем більшої суми, ніж зазначено позивачем, у матеріалах справи відсутні та ТзОВ „Бердекс” суду не подані.

Крім цього, суд приймає до уваги ту обставину, що статтею 5 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV регулюються відносини, які виникають між суб‘єктами системи загальнообов‘язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов‘язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов‘язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов‘язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.

Пунктом першим статті 11 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV встановлено, що загальнообов‘язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об‘єднаннях громадян, у фізичних осіб –суб‘єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб –суб‘єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV, страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону є платниками страхових внесків та зобов‘язані на підставі пункту 6 частини 2 статті 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

У статті 18 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № І058-ІV зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов‘язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов‘язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Строки сплати страхових внесків визначені ст. 20 Закону, згідно з якою страхувальники зобов‘язані, сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше, ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду; базовим звітним періодом є календарний місяць.

Відповідно до ч. 2 ст. 106 Закону, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплатою страхових внесків (недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Позивач направляв відповідачу вимоги про сплату заборгованості, які добровільно не були виконані та не оскаржувались у встановленому порядку.

Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов‘язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” № 400/97ВР, яким разом із Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV не встановлено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов‘язкове державне пенсійне страхування для суб‘єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент). Страхові внески на загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати. Обов‘язок сплачувати страхові внески на загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб‘єкта підприємницької діяльності. Зазначений висновок господарського суду відповідає висновкам Верховного Суду України, які викладено у постановах від 21 листопада 2006 р. (за позовом Дочірнього підприємства “Будгідроремонт” Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю “Кварц” до УПФ України в м. Андріївці про визнання недійсними рішень), від 06 березня 2007 р. (за позовом Дочірнього підприємства „Будкомплект” АТ „Будівельна фірма „Миколаївбуд” до УПФ України в Корабельному районі м. Миколаєва про визнання недійсною вимоги), від 15 травня 2007 р. (за позовом УПФ України в Шишацькому районі Полтавської області до приватного підприємця Масюка Василя Даниловича про стягнення 358 грн. 55 коп.) та від 29 травня 2007 р. (за позовом УПФ України в Заставнівському районі Чернівецької області до Заставнівської районної спілки споживчих товариств про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування).

Станом на день розгляду справи, відповідач не представив суду доказів сплати заборгованості по платежах до Пенсійного фонду України, яка є предметом позову.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 3 ст. 9 КАС України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оскільки позивач представив достатньо належних доказів щодо виникнення заборгованості, стягнення якої є предметом позову, а відповідач не представив доказів відсутності заборгованості або її погашення, у встановленому чинним законодавством України порядку, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позовна заява Прокурора Галицького району м. Львова в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова (м. Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бердекс»(м. Львів)  про стягнення 17 502 (сімнадцять тисяч п'ятсот дві) грн. 88 коп. є обґрунтованою і підлягає до задоволення.

Згідно ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

На підставі наведеного, керуючись п. п. 1, 3 п. 3 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України, а також, в зв'язку з тим, що спір виник з вини відповідача, судові витрати слід покласти на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 14, 15, 17, 20, 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, ст.ст. 2, 4, 6, 7, 9, 10, 11, 17, 48, 69, 70, 71, 86, 87, 89, 94, 107, 120, 122, 123, 124, 127, 130, 135,138, 139, 140, 143, 151, 152, 153, 154, 158, 159, 160, 161, 162, 163, п.п. 3, 6 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

                                                                      П О С Т А Н О В И В :

1.          Позов Прокурора Галицького району м. Львова в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова (м. Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бердекс»(м. Львів)  про стягнення 17 502 (сімнадцять тисяч п'ятсот дві) грн. 88 коп. –задоволити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бердекс» (вул. Дністерська, 1”А”, м. Львів, 79035; код ЄДРПОУ 13826517) на користь Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова (пр-т Червоної Калини, 35, м. Львів, 79070; код ЄДРПОУ 20847365)  –17 502 (сімнадцять тисяч п'ятсот дві) грн. 88 коп.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бердекс» (вул. Дністерська, 1”А”, м. Львів, 79035; код ЄДРПОУ 13826517) в дохід державного бюджету України (р/р 31112095600006 Банк УДК у Львівській області, МФО 825014, отримувач: ВДК Личаківського району м. Львова, код ЄДРПОУ 22389406, код платежу 22090200, символ звітності банку 092) –175 (сто сімдесят п'ять) грн. 02 коп. судового збору.

4.          Виконавчі листи видати відповідно до ст. ст. 258, 259 КАС України.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

          Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

          Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                       Цікало А.І.