Постанова

від 17.04.2008 по справі 33/110-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/110-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.08                                                                                           Справа№ 33/110-А

12 год. 20 хв.79014; м. Львів, вул. Личаківська, 128Зал судових засідань № 501

Господарський суд Львівської області, розглянувши у судовому засіданні справу :

за позовом:Західної регіональної митниці (м. Львів)

до відповідача:Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області (м. Львів)

про :скасування постанови державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 25.02.2008 р. про накладення штрафу

                                                                                             Суддя :                          Цікало А.І.                                                                                                При секретарі :           Герасименко В.С.

Представники:

Від позивача:Ясейко Н.В.  –представник (довіреність № 1278/06-12 від 04.03.2008 р.)р

Від відповідача:не з‘явився

Представникам сторін, присутнім у судовому процесі роз'яснено зміст ст.ст. 30, 49, 51  Кодексу адміністративного судочинства України, а саме їх процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи.

В судовому засіданні 15.04.2008 р., представники сторін звернулись до суду з узгодженим клопотанням про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

Суть спору :  До господарського суду Львівської області Західною регіональною митницею (м. Львів) подано позов до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області (м. Львів)  про скасування постанови державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 25.02.2008 р. про накладення штрафу.

Ухвалою суду від 26.03.2008 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду на 15.04.2008 р. В судовому засіданні 15.04.2008 р. було оголошено перерву до 17.04.2008 р.

Позивач вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 26.03.2008 р. повністю не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив задоволити позовні вимоги з підстав наведених у заяві та поясненнях.

Відповідач вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 26.03.2008 р. повністю не виконав, заперечення на позов представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 107 КАС України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та підписом його повноважного представника на бланку про оголошення перерви.

Представник відповідача, присутній в судовому засіданні 15.04.2008 р., позов заперечив повністю, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суду представлено достатньо матеріалів, що дає можливість, відповідно до ст. 128 КАС України, розглянути справу при відсутності представника відповідача за наявними у ній доказами.

Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV, справу розглянуто в порядку, встановленому цим Кодексом.

Розглянувши документи і матеріали, подані учасниками процесу, заслухавши пояснення присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 22.01.2008 р. у справі № 2-а-148/2008 р. за адміністративним позовом Савляка О.О. до Держмитслужби України, третя особа –Західна регіональна митниця, позовні вимоги позивача задоволено частково: наказ Держмитслужби України від 04.12.2007 р. № 1149-к в частині звільнення позивача визнано протиправним та скасовано, а також допущено позивача до виконання трудових обов'язків згідно займаної посади. Постанова допущена судом до негайного виконання та у встановленому чинним законодавством України порядку не оскаржувалась.

На виконання вказаної постанови 24.01.2008 р. Залізничним районним судом м. Львова  було видано виконавчий лист, котрий було звернуто до примусового виконання.

На виконання вказаного виконавчого листа ППВР ВДВС Головного управління юстиції у Львівській області, було відкрито виконавче провадження, про що було видано відповідну постанову і яка Західною регіональною митницею, у встановленому чинним законодавством України порядку, не оскаржувалась.

22.01.2008 р. Західна регіональна митниця звернулась до суду із заявою про роз'яснення вказаної вище постанови в частині допущення позивача у справі № 2-а-148/2008 до виконання трудових обов'язків згідно займаної посади.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 06.02.2008 р. у справі № 2-а-148/2008 роз‘яснено, що в постанові суду від 22.01.2008 р. під допущенням позивача до виконання трудових обов'язків згідно займаній посаді суд розуміє зобов'язання до фактичного допуску Савляка О.О. до виконання попередніх обов'язків на тій самій посаді, з якої його було звільнено.

Листом-вимогою від 21.02.2008 р. за вих. № 09-01-22/112/В9-1086, на виконання вказаного вище виконавчого листа, ППВР ВДВС Головного управління юстиції у Львівській області зобов'язано Західну регіональну митницю виконати вимоги виконавчого документа –допустити Савляка Олега Онофрійовича до виконання трудових обов'язків на посаді начальника сектору митного оформлення № 3 відділу митного оформлення № 1 митного поста „Мостиська”. Тим же листом начальника позивача, у даній справі, повідомлено про час та місце проведення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого документа (виконавчого листа виданого 24.01.2008 р. Залізничним районним судом м. Львова у справі № 2-а-148/2008) та зобов'язано бути присутнім і надати відповідні документи щодо виконання постанови суду.

22.02.2008 р., при вчиненні виконавчих дій, працівниками позивача, у даній справі (боржника, у виконавчому провадженні) не було дозволено державному виконавцю пройти в адміністративний будинок Західної регіональної митниці, жоден уповноважений представник останнього до державного виконавця не з'явився, документів про виконання чи невиконання (причин невиконання) виконавчого документа не представив, про що державним виконавцем складено відповідний акт.

Враховуючи те, що Західною регіональною митницею, без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк не виконано вимог виконавчого листа № 2-а-148/2008 виданого Залізничним районним судом м. Львова 24.01.2008 р., на підставі вказаного вище акту, 25.02.2008 р. державним виконавцем ППВР ВДВС Головного управління юстиції у Львівській області винесено постанову про накладення на боржника (Західну регіональну митницю) штрафу.

При ухваленні постанови суд виходив з наступного :

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч. 2 ст. 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 КАС України, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно ст. 1 Закону України „Про державну виконавчу службу”, державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб (далі - рішень) відповідно до законів України. Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України „Про державну виконавчу службу”, образа державного виконавця, опір, погроза, насильство, незаконне втручання в діяльність державного виконавця по виконанню рішень та інші дії, які перешкоджають виконанню покладених на нього обов'язків, тягнуть за собою кримінальну, адміністративну чи іншу встановлену законом відповідальність.

Згідно ст. 1 Закону України „Про виконавче провадження”, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України „Про виконавче провадження”, примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України „Про виконавче провадження”, відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України „Про виконавче провадження”, державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Згідно ч. 2 ст. 5 Закону України „Про виконавче провадження”, державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України „Про виконавче провадження”, державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право:

-          одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію;

-          проводити перевірку виконання рішень юридичними особами всіх форм власності, а також громадянами, які провадять підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, що є боржниками за виконавчими документами;

-          викликати громадян та посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а у разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ;

-          накладати стягнення у вигляді штрафу на громадян і посадових осіб у випадках, передбачених законом;

-          вимагати від матеріально відповідальних і службових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб відомості та пояснення по фактах невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи інших порушень вимог законодавства про виконавче провадження.

Згідно ст. 6 Закону України „Про виконавче провадження”, вимоги державного виконавця щодо виконання зазначених у статті 3 цього Закону рішень є обов'язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України.

Державному виконавцю у встановлений ним строк повинні бути надані безкоштовно документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень.

Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Відповідно до ст. 76 Закону України „Про виконавче провадження”, після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення.

У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, встановленому частиною другою статті 87 цього Закону.

Якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції та інші заходи, передбачені статтею 87 цього Закону, після чого, виконавчий документ постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ.

Згідно ст. 77 Закону України „Про виконавче провадження”, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається завершеним з моменту фактичного допущення зазначеного працівника до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного акта органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

У разі невиконання власником або уповноваженим ним органом (посадовою особою) рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника державний виконавець застосовує до них штрафні санкції та інші заходи, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 Закону України „Про виконавче провадження” та п.п.  10.2 п. 10  Інструкції про проведення виконавчих дій, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.

Згідно ч. 1 ст. 88 Закону України „Про виконавче провадження” та п. 10.3 п. 10 Інструкції про проведення виконавчих дій, за порушення вимог цього Закону, невиконання законних вимог державного виконавця громадянами чи посадовими особами, втрату або несвоєчасне відправлення виконавчого документа, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, а також неповідомлення боржником про зміну місця роботи (знаходження), якщо ці дії не мають ознак злочину, а також за неявку без поважних причин за викликом державного виконавця на винних осіб за постановою начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, накладається штраф від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у порядку, передбаченому законом.

Твердження позивача щодо накладення стягнення на начальника Західної регіональної митниці, у той час як з 01.02.2008 р. керівництво Західною регіональною митницею, відповідно до наказу ДМС України № 61 від 29.01.2008 р., було прокладено на голову ліквідаційної комісії Західної регіональної митниці, не заслуговують на увагу, оскільки оскаржувана постанова стосується не конкретної посадової особи – Західної регіональної митниці, а юридичної особи –Західної регіональної митниці в цілому, котра, як вбачається із згаданого позивачем наказу ДМС України № 61 від 29.01.2008 р. підлягає ліквідації з 01.05.2008 р., тобто на момент вчинення виконавчих дій, винесення оскаржуваної постанови та розгляду справи, Західна регіональна митниця перебувала та перебуває в ЄДРПОУ і наділена усім обсягом прав та обов'язків, передбачених чинним законодавством для юридичних осіб.

Твердження позивача щодо посилання в тексті оскаржуваної постанови на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 06.02.2008 р. про роз'яснення рішення, на підставі якого було видано виконавчий лист, при вчинення виконавчих дій по котрому державним виконавцем було винесено вказану постанову, на думку суду не заслуговують на увагу, оскільки, як вбачається з тексту вказаної ухвали, вона, відповідно до вимог ст. 170 КАС України, не змінює змісту самого рішення яке підлягає виконанню та не впливає на процедуру самого виконання виконавчого документа (виконавчого листа). Крім того суд звертає увагу, що позивач не представив суду доказів повідомлення відповідача, на момент вчинення виконавчих дій та винесення оскаржуваної постанови, про апеляційне оскарження вказаної вище ухвали.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 3 ст. 9 КАС України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оскільки позивач не представив суду доказів виконання постанови та виконавчого листа Залізничного районного суду м. Львова у справі № 2-а-148/2008 та достатньо належних доказів в підтвердження своїх позовних вимог щодо оскаржуваної постанови, а відповідач проти позову заперечив, надав достатньо належних доказів в підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позовна заява Західної регіональної митниці (м. Львів)  до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області (м. Львів)  про скасування постанови державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 25.02.2008 р. про накладення штрафу є не обґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення.

Згідно ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, витрати у формі судового збору із відповідача не належить стягувати.

На підставі наведеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 1, 14 Закону України „Про державну виконавчу службу”, ст.ст. 1, 2, 5, 6, 76, 77, 87, 88 Закону України „Про виконавче провадження”, ст.ст. 2, 4, 6, 7, 9, 10, 11, 14, 17, 48, 69, 70, 71, 86, 87, 89, 94, 107, 120, 122, 123, 124, 127,  128, 130, 135,138, 139, 140, 143, 151, 152, 153, 154, 158, 159, 160, 161, 162, 163, п. п. 1, 3, 6 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

                                                                      П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні позову Західної регіональної митниці (м. Львів) до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області (м. Львів) про скасування постанови державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 25.02.2008 р. про накладення штрафу –відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

          Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

          Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                                  Цікало А.І.