Рішення

від 20.09.2011 по справі 5016/2020/2011(17/95)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "20" вересня 2011 р.                               Справа №  5016/2020/2011(17/95)

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,   

при  секретарі  Мотуз В.С.

з участю представників сторін:

від позивача, ОСОБА_1.,довіреність б/№ від 01.06.2011р.;

від відповідача, Кушнір Р.С., наказ № 137 від 01.06.2011р. ;

  розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 5016/2020/2011(17/95)        

За позовом:  Товариства з обмеженою відповідальністю «Аналіт- Стандарт», 01015,   м.Київ, вул.Московська, 41/8, кв.77

До відповідача: Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України»«Врадіївський елеватор», 56301, Миколаїська обл., смт. Врадіївка, вул. Героїв Врадіївщини,12,

про: стягнення заборгованості у розмірі 125 694,80 грн.,-

                                                         В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аналіт- Стандарт»(надалі-позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України»«Врадіївський елеватор»(надалі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 125 694,80 грн.

          Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечує, так у відзиві на позовну заяву останнім зазначено,  що 11 серпня 2010 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 764 «Про заходи з утворення державного підприємства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», відповідно до п.2 якої дочірні підприємства ДАК «Хліб України», визначені у додатку до Постанови, припиняють свою діяльність шляхом ліквідації, серед них і Дочірнє підприємство ДАК «Хліб України»«Врадіївський елеватор».

          На виконання вищезазначеної Постанови ДАК «Хліб України»було видано наказ від 25.10.2010 року № 137 «Про утворення ліквідаційної комісії та здійснення заходів з ліквідації дочірнього підприємства ДАК «Хліб України»«Врадіївський   елеватор».

          08 листопада 2010 року до Єдиного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців було внесено запис про рішення засновників про ліквідацію ДП ДАК «Хліб України»«Врадіївський елеватор».

          Відповідно до ч. 4 ст. 105 Цивільного кодексу України, ліквідаційна комісія поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї.

          Керуючись нормами чинного законодавства ліквідаційна комісія опублікувала у газеті «Урядовий кур'єр № 215 від 17.11.2010 року оголошення про ліквідацію підприємства. Відповідно до оголошення, строк для заявлення вимог кредиторів становить два місяці.

          У період з 17 листопада 2010 року по 17 січня 2010 року заявлені кредиторські   вимоги  були   сформовані до реєстру  вимог кредиторів,  який затверджено Міністерством аграрної політики та продовольства України.  

          Отже, відповідач не визнає позивача кредитором, так як останній не звернувся з заявленням своїх вимог в строк з 17.11.2010 р. по 17.01.2011р.,  крім того, перерахування коштів відповідача на рахунок позивача свідчить, що відповідач розрахував виконати свої зобов'язання в повному обсязі.   

          Судом відхиляються вищезазначені доводи відповідача, оскільки відповідач не визнав  позивача кредитором. Так, відповідач тричі на протязі з 17.11.2010 рок по 17.01.2011 року (саме строку визначеного для заявлення вимог кредиторів) здійснив на користь позивача грошові перерахування зі свого банківського рахунку в рахунок погашення своєї заборгованості перед позивачем.           Так, 12.12.2010 року відповідач перерахував на банківський рахунок позивача 20 000,00 грн., 22.12.2010 року - 20 000,00 грн. та 14.01.2011 року - 40 000,00 грн. Тим  самим,  відповідач підтвердив наявність заборгованості перед позивачем.

          Також, слід зазначити, що згідно п.1, 2 ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якщо вартість майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку передбаченому цим законом. У разі виявлення   зазначених   обставин   ліквідатор   зобов'язаний   звернутися   в господарський суд із заявою про банкрутство такої юридичної особи. Але в матеріалах справи відсутні докази щодо порушення провадження по справі про банкрутство відповідача та ліквідації юридичної особи в установленому порядку.   

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, при цьому суд виходив з такого:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аналіт-Стандарт»(далі- позивач) та Дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії «Хліб України»Врадіївський елеватор»(далі- відповідач) 14 квітня 2009 р. був укладений договір № 43 (далі-договір).

Згідно умов цього договору відповідач доручив, а позивач зобов'язався поставити відповідачу аналізатор “INSTALAB-600” у кількості однієї одиниці згідно специфікації № 1 до договору.

У відповідності до пункту   2.2.  договору,   вартість   поставленого   відповідачу обладнання  складає 245 100  грн. 00 коп., в т. ч. ПДВ- 20% - 40850,00 грн.

Позивач   в повному обсязі виконав умови договору, а відповідач прийняв в користування обладнання -  аналізатор "ІNSTALAB-600", що підтверджується видатковою накладною № 2009/00052 від 20.07.2009 року та довіреністю ЯПТ № 508410 від 10.07.2009 року.

Таким чином, позивач свої обов'язки по договору № 43 від 14.04.2009 року виконав частково, сплативши позивачу на кінцеву дату строку оплати за обладнання (02.11.2009 року) лише 15 % (авансовий платіж) від вартості обладнання, а саме 36 765,00 гривень.

Станом на 09 червня 2010 року відповідач своїм листом підтвердив факт отримання обладнання по договору, наявність заборгованості по оплаті за договором,   факт   необхідності   обладнання   в   діяльності   відповідача   і фактичне його використання, а також просив позивача пролонгувати термін сплати за обладнання.

Станом на 10 червня 20010 року між сторонами було підписано доповнення до договору згідно якого п. 3.2.2. був викладений в новій редакції, і остаточним строком оплати обладнання було визначено 30 листопада 2010 року. Однак вищезазначені умови відповідачем також виконані не були.

Таким  чином, свої зобов‘язання за договором № 43 від 14.04.2009р. відповідач виконав частково, так 11 листопада 2010 року

відповідач сплатив  20 000,00 грн., 10 грудня 2010р. відповідачем сплачено - 20 000,00 грн., 22 грудня 2010р. –20000,00 грн., 14 січня 2011р. –40 000,00 грн.

Таким чином, основна сума заборгованості відповідача станом на момент розгляду справи складає 108 335  грн. 00 коп.

Згідно з ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, задоволенню інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до вимог ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Крім того, за  несвоєчасність виконання грошового зобов'язання ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачений обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  Також Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною 1 статті 230 ГК учасник господарських відносин у випадку порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання зобов'язаний сплатити певні господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Частиною 3 статті 232 та частиною 2 статті 230 ГК визначено, що вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено.

Внаслідок невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 43 від 14.04.2009 р., позивачем було нараховано відповідачу   3% річних у розмірі 1 814,55 грн.,  пені на загальну суму  9 375,16 грн., збитків від інфляції у розмірі 6 170,09 грн.

          Судом також перевірено правильність нарахування сум  3 % річних, пені та збитків від інфляції за допомогою програми «Законодавство»версія 2.8.1; сума пені становить 9 160,69 грн., 3 % річних- 1773,04 грн., які підлягають задоволенню за рахунок відповідача.

Таким чином, після здійсненого судом перерахунку, заборгованість відповідача за договором № 43 від 14.04.2009 р. складає суму у розмірі 125 438, 82 грн., з яких  108 335,00 грн. –сума основного боргу, 1773,04 грн.-3% річних, 9160,69 грн. -сума пені, 6 170,09 грн.- збитки від інфляції.  

Несплатою 125 438,82 грн. відповідач порушує права позивача, умови договору та вимоги ст. 193 Господарського кодексу України (далі –ГК України), ст. 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України). За вказаними законами зобов’язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору і кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Відповідно до приписів ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).

Відповідно до приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на викладене, суд вважає, що  позовні вимоги  ґрунтуються на Договорі сторін, чинному законодавстві України, матеріалами справи підтверджені,  тому підлягають задоволенню частково.

         Керуючись ст. ст. 44, 49,  82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

                                                  ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України»«Врадіївський елеватор»(56301, Миколаївська обл., смт. Врадіївка, вул. Героїв Врадіївщини, 12; код 00955124) 108 335,00 грн. (сто вісім тисяч триста тридцять п‘ять грн. 00 коп.) основного боргу, 6 170,09 грн. (шість тисяч  сто сімдесят грн. 09 коп.)- збитків від інфляції, 9 160,69 грн. (дев‘ять тисяч сто шістдесят грн. 69 коп. ) - суму пені, 1773,04 грн. (одна тисяча сімсот сімдесят три грн.. 04 коп.) –3 % річних, 1254,09 грн. (одна тисяча двісті п‘ятдесят чотири грн. 09 коп.)- держмита  та 235,51 грн. (двісті тридцять п‘ять грн. 51 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аналіт- Стандарт»(03037, м.Київ, вул. Освіти,5; код 30019230, адреса для листування: 01015, м.Київ, вул.Московська, 41/8, кв.77)

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

    Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення  строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає  законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

   Суддя                                                        С.М.Коваль

          Оформлене відповідно до статті 84  ГПК України, рішення підписано 26.09.2011 року.