Рішення

від 20.09.2011 по справі 30/205

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  30/205

20.09.11

За позовом  Орендного підприємства Науково-дослідний інститут будівельного виробництва

До                  Товариства з обмеженою відповідальністю  «Оранта»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача       Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву

Про                розірвання договору суборенди та виселення

                                                                                                                               Суддя  Ващенко Т.М.                                                                                                                                                  

Представники сторін:

Від позивача        ОСОБА_1 –представник за довіреністю № 759/01-14 від 15.06.11.

Від відповідача   не з’явився

Від третьої особи ОСОБА_2 –представник за довіреністю № 24 від 06.06.11.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Орендного підприємства Науково-дослідний інститут будівельного виробництва до Товариства з обмеженою відповідальністю  «Оранта»про:

- розірвання Договору суборенди № 2/07 від 03.08.07., укладеного між позивачем та відповідачем;

- виселення відповідача з нежитлових приміщень загальною площею 733,54 кв. м, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Максима Кривоноса, 2 б, які знаходяться на балансі Науково-дослідного інституту будівельного виробництва, якими Товариство з обмеженою відповідальністю  «Оранта»користувалось на підставі Договору суборенди державного нерухомого майна № 2/07 від 03.08.07.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач не виконує належним чином свої зобов’язання, передбачені умовами Договору суборенди № 2/07 від 03.08.07. в частині внесення орендних платежів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.11. порушено провадження у справі № 30/205, розгляд справи  призначено на 06.09.11. о 15-10.

Представник відповідача в судове засідання 06.09.11. не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 23.08.11. про порушення провадження у справі № 30/205 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представником третьої особи в судовому засіданні 06.09.11. подано письмові пояснення по справі, відповідно до яких Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву повністю підтримує позовні вимоги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.11. розгляд справи № 30/205 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 20.09.11. о 10-30.

Представник позивача в судовому засіданні 20.09.11. підтримав свої позовні вимоги та просить суд позов задовольнити повністю.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 30/205.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, Господарський суд міста Києва, -  

                                       ВСТАНОВИВ:

17.06.93. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (Орендодавець) та Орендним підприємством Науково-дослідного інституту будівельного виробництва (Орендар) укладено Договір оренди № 89 (далі –Договір оренди), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування цілісний майновий комплекс Науково-дослідного інституту будівельного виробництва, за адресами: м. Київ, проспект Червонозоряний, 51; м. Київ, вул. Максима Кривоноса, 2-б (з врахуванням Додаткового договору № 6 від 10.07.07.).

Згідно акту приймання-передачі орендованого майна від 10.07.07., Орендодавець на виконання умов Договору оренди передав Орендарю в строкове платне користування необоротні активи цілісного майнового комплексу Науково-дослідного інституту будівельного виробництва за адресами: м. Київ, проспект Червонозоряний, 51; м. Київ, вул. Максима Кривоноса, 2-б.

03.08.07. між Орендним підприємством Науково-дослідного інституту будівельного виробництва (Орендар/Балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оранта»(Суборендар) за згодою Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (Орендодавець) укладено Договір суборенди № 2/07 державного нерухомого майна, орендованого в складі цілісного майнового комплексу Науково-дослідний інститут будівельного виробництва (далі –Договір суборенди), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендар передає, а Суборендар приймає в  строкове платне користування державне нерухоме майно площею 733,54 кв. м, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Максима Кривоноса, 2-б, яке знаходиться на балансі Науково-дослідного інституту будівельного виробництва.

Згідно п. 2.1 Договору суборенди передбачено, що Суборендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, після отримання на це згоди Орендодавця, та не раніше дати підписання сторонами цього Договору і акта приймання-передачі майна.

01.09.07. між позивачем та відповідачем було підписано акт приймання-передачі державного нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Максима Кривоноса, 2-б, згідно якого позивач передав відповідачу за згодою Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву нерухоме майно загальною площею 733,54 кв. м, а саме, - будівлю фотолабораторії.

Відповідно до п. 5.2 Договору суборенди, відповідач зобов’язався своєчасно та у повному обсязі сплачувати суборендну плату.

Згідно п. 10.1 Договору суборенди, сторонами погоджено строк його дії з 01.09.07. по 01.08.10., але не довше строку дії Договору оренди цілісного майнового комплексу.

З матеріалів справи вбачається, що згідно п. 10.1 Договору оренди позивачем та третьою особою погоджено строк дії даного договору до 10.07.12. включно.

В подальшому, до Договору суборенди було внесено зміни та укладено 09.08.10. Договір № 2 про внесення змін до Договору суборенди, та продовжено дію Договору суборенди до 10.07.12.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що в порушення чинного законодавства України та умов Договору суборенди, відповідачем систематично не виконувались зобов'язання щодо своєчасної сплати суборендної плати, та починаючи з лютого 2011 р. суборендна плата за користування майном не вносилась.

Позивач зазначає, що заборгованість відповідача перед позивачем за Договором суборенди за лютий 2011 р. становить 58741, 34 грн., за березень 2011р. –59 563,73 грн., за квітень 2011 р. –60 338,05 грн., за травень 2011р. –60 338,05 грн.

Таким чином, відповідач не виконував своїх зобов’язань щодо сплати на користь позивача суборендної плати більше ніж три місяці підряд, в зв’язку з чим позивач своїм листом № 553/01-05 від 10.05.11. звернувся до  відповідача з вимогою про розірвання Договору суборенди.

Але матеріали справи не містять доказів відповіді Товариства з обмеженою відповідальністю  «Оранта»на зазначений вище лист позивача щодо розірвання Договору суборенди.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України, до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Частиною 3 ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” встановлено обов’язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що орендар за користування об’єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Договір оренди є одним з видів зобов’язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов‘язального права та майнового найму.

Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов‘язків наймача, належне виконання якого вимагається законом.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Судом встановлено, що за лютий, березень, квітень та травень 2011 р. суборендна плата за користування спірним майном відповідачем проведена не була.

Зазначене також підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.11. у справі № 48/216, при вирішенні якої судом було встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем по суборендній платі за Договором суборенди за серпень та грудень 2010 р. та січень –травень 2011 р. становить           263 152,01 грн.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем зазначена вище обставина не спростована, доказів відсутності заборгованості суду не надано.

У відповідності до п. 10.4 Договору  суборенди погоджено, що кожна сторона цього договору має право розірвати договір, попередивши іншу сторону за три місяці до розірвання договору.

Згідно норм ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору. Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що наймодавець у разі не внесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд має право відмовитися від договору найму.

Нормами чинного законодавства України одностороння відмова від договору оренди не допускається.

В силу ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог ст. 188 Господарського процесуального кодексу України позивачем на адресу відповідача було надіслано лист № 553/01-05 від 10.05.11.

Але в установлений законодавством строк, передбачений ст. 188 Господарського кодексу України, відповідач відповідь на пропозицію позивача про розірвання Договору суборенди не надав.

Враховуючи те, що відповідач  не вносив суборендної плати за користування майном за період з лютого 2011 р. по травень 2011 р., що становить більше ніж три місяці, то господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Орендного підприємства Науково-дослідний інститут будівельного виробництва в частині розірвання Договору суборенди № 2/07 від 03.08.07., укладеного між позивачем та відповідачем.

Правові наслідки розірвання договору оренди встановлені ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», згідно ч. 1 якої, у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що у разі розірвання договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди.

Відповідно до ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

З розірванням Договору суборенди, відповідач втрачає статус суборендаря, а тому позовна вимога про виселення відповідача з нежитлових приміщень загальною площею 733,54 кв. м, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Максима Кривоноса, 2 б, які знаходяться на балансі Науково-дослідного інституту будівельного виробництва, якими Товариство з обмеженою відповідальністю  «Оранта»користувалось на підставі Договору суборенди державного нерухомого майна № 2/07 від 03.08.07., є обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов Орендного підприємства Науково-дослідний інститут будівельного виробництва задовольнити повністю.

2.          Розірвати Договір суборенди № 2/07 від 03.08.07., укладений між Орендним підприємством Науково-дослідного інституту будівельного виробництва та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оранта».

3.          Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Оранта»(04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 16, код ЄДРПОУ 23530456) з нежитлових приміщень загальною площею 733,54 кв. м, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Максима Кривоноса, 2 б, які знаходяться на балансі Науково-дослідного інституту будівельного виробництва, якими Товариство з обмеженою відповідальністю «Оранта»користувалось на підставі Договору суборенди державного нерухомого майна № 2/07 від 03.08.07.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оранта»(04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 16, код ЄДРПОУ 23530456) на користь Орендного підприємства Науково-дослідний інститут будівельного виробництва (03680, м. Київ, проспект Червонозоряний, 51, код ЄДРПОУ 02498197) 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          Після вступу рішення в законну силу видати накази.

6.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                     Т.М. Ващенко

Повне рішення

складено 26.09.11.