Постанова

від 02.07.2008 по справі 17/245/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/245/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2008 р. 11:00

Справа №  17/245/08

       Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при секретарі  Колесниковій В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Щукін І.І., довіреність №  03-487/721 від 10.06.2008 року;

від відповідача -  Чуприна В.В.- директор, Шакрутько О.Й. - бухгалтер;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 17/245/08

за позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Миколаїв,  вул. Нікольська, 46, під. 2,

до відповідача комунального підприємства “Новий ринок”, Миколаївська область, смт. Веселинове,  вул. Київська, 12,

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів,-

СУТЬ СПОРУ: Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду з позовними вимогами про стягнення з комунального підприємства “Новий ринок” адміністративно-господарських санкцій в сумі 2 980 грн. 77 коп. за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2007 році та 23 грн. 80 коп. пені за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій.

Відповідач усно у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує, та зазначає, що обов'язок підприємця щодо створення робочих місць не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів.

          Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд –

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 2 980 грн. 77 коп. за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2007 році та 23 грн. 80 коп.  пені за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій.

Позивач зазначає, що на підставі ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідач повинен був створити робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, що складає у даному випадку 1 місце і працевлаштувати на ньому інвалідів.

В обґрунтування позовних вимог позивач надав звіт відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік (форма 10-ПІ) (а.с. 5) у відповідності з яким на підприємстві інваліди не працювали.

Таким чином, відповідач не виконав встановлений Законом норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів і не створив 1 таке робоче місця.

Позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в  Україні”(в редакції чинній на час спірних правовідносин) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників  облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною 3 ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування  інвалідів, у тому числі спеціальні робочі  місця,  створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому  Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, Закон зобов'язує відповідача виділяти та створювати відповідно до 4 % нормативу робочі місця для інвалідів, інформувати центри зайнятості, та звітувати до Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідачем не було доведено належними засобами доказування наявність фактичних обставин щодо інформування ним управління праці та соціального захисту населення, відділення фонду про вільні вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів. Також відповідачем не було доведено належними засобами доказування розроблення та вжиття заходів по створенню робочих місць для працевлаштування на них інвалідів та відповідне інформування центрів зайнятості, місцевих органів соціального захисту населення та відділення фонду по створенню (пристосуванню) робочих місць для працевлаштування на них інвалідів, розроблення і затвердження інструкції про робоче місце інваліда.

За даними наданого позивачем «Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік» (форма 10-П1) на підприємстві інваліди не працювали (а. с. 5).

Таким чином, відповідач не виконав встановлений Законом норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів і не створив 1 таке робоче місце.

Середньорічна заробітна плата на підприємстві у 2007 році складала 5 961 грн. 54 коп., тому сума адміністративно-господарських санкцій за не створені робочі місця для інвалідів становить 2 980 грн. 77 коп.

Частиною 1 ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, п. 4 Порядку передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

За несвоєчасну сплату відповідачем адміністративно-господарських санкцій позивачем нарахована пеня в розмірі 23 грн. 80 коп.

Штрафні санкції, згідно Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 року № 1767, сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

Відповідач суму заборгованості у розмірі 3 004 грн. 57 коп. (2 980 грн. 77 коп. +  23 грн. 80 коп) у встановлені строки добровільно не сплатив.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України, - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем не було доведено що ним вжито усіх заходів для забезпечення працевлаштування інвалідів на підприємстві.

За таких обставин позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 160-163, 167, 254 КАСУ господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовні вимоги Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів  задовольнити повністю.

2.          Стягнути з комунального підприємства “Новий ринок”, Миколаївська область, смт. Веселинове,  вул. Київська, 12 (код 30985300) 3 004 грн. 57 коп. адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Миколаїв,  вул. Нікольська, 46, під. 2 (одержувач: держбюджет Центрального району 50070000, код ЄДРПОУ 23626096, МФО 826013, р/р 31218230700006 банк одержувача: ГУДКУ у Миколаївській області, призначення платежу: *; 101;-; код платника; платежі до Фонду інвалідів за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2007 році).

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня її проголошення, якщо не подано заяву про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду скарги.

Постанову може бути оскаржено в порядку, встановленому ст. 186 КАС України.

Суддя С.М.Коваль