Рішення

від 14.09.2011 по справі 30/5009/4503/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

30/5009/4503/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.11                                                                          Справа №  30/5009/4503/11

Суддя    Кагітіна  Л.П.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “СД ЕНЕРГОПЛАСТ” (юридична адреса: 49064, м. Дніпропетровськ, вул. Коксохімічна, 5-А; поштова адреса –51217, смт. Меліоративне, Новомосковський район, Дніпропетровська область, вул. Заводська, 7-А)

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Екоінбуд-Сервіс” (юридична адреса: 03110, м. Київ, вул. Олексіївська, 3; фактична адреса: 69089, м. Запоріжжя, а/с   5599)

про стягнення суми,

                                                                                                        Суддя                Кагітіна Л.П.                                                                                 

За участю представників сторін та учасників судового процесу:

від позивача: не з'явився;  

від відповідача: не з'явився;  

                                                                СУТНІСТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СД ЕНЕРГОПЛАСТ»звернулося в господарський суд Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Екоінбуд-Сервіс” 35562,24 грн. заборгованості за отриманий згідно накладної № 188 від 16.09.2010 р. товар, а також 951,41 грн. пені, 284,50 грн. втрат від інфляції і 184,14 грн. –3% річних за порушення грошового зобов'язання.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на приписи ст.ст. 509, 526, 530, 610, 611, 625, 626, 629, 638, 639, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-174, 181, 193 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та ст.ст. 1, 13, 15, 44, 49 ГПК України. При цьому вказував, що за поставлений згідно накладної товар відповідач не розрахувався. Станом на дату звернення з даним позовом до суду борг відповідача складав 35562,24 грн. За несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідачу нараховано до сплати 951,41 грн. пені, 284,50 грн. втрат від інфляції і 184,14 грн. –3% річних. Просив позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.08.2011 р. порушено провадження у справі № 30/5009/4503/11, розгляд якої призначено на 14.09.2011 р.

Позивач свого представника в судове засідання не направив, натомість надіслав письмову заяву в якій просить суд закрити провадження по даній справі у зв'язку зі сплатою боржником основної суми заборгованості у повному обсязі. На підтвердження здійсненої відповідачем оплати надав суду  платіжні доручення від 28.07.2011 р. № 330 на суму 30000,00 грн. та від 01.08.2011 р. № 316 на суму 5562,24 грн.

Розглянувши клопотання позивача, суд відзначає, що оскільки предметом позовних вимог є стягнення не лише суми основного боргу, а ще й стягнення пені, втрат від інфляції та 3% річних, від яких позивач у своїй заяві не відмовився і доказів їх оплати не надав, вимоги про їх стягнення підлягають розгляду в даному судовому провадженні

Відповідач –ТОВ “Екоінбуд-Сервіс” –вимоги суду, викладені в ухвалі від 05.08.2011 р. щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів не виконав, процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки не повідомив. Про час та місце слухання справи відповідач повідомлений належним чином.

Відповідно до підпункту 3.6 Роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі,  вважаються  повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У випадку нез'явлення представника відповідача за викликом господарського суду останній має право відкласти розгляд справи, вжити заходів, передбачених п. 5 ст. 83 або ст. 90 ГПК України, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

В пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб –учасників судового процесу. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються судом згідно з поштовими реквізитами учасників процесу, наявними у матеріалах справи.

Також, у п. 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.2007р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(із змінами та доповненнями) зазначено, що у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

До того ж, згідно долучених до матеріалів справи повідомлень про вручення поштової кореспонденції рекомендований лист, направлений судом на фактичну та юридичну адресу відповідача, вручено уповноваженим представникам відповідача 23.08.2011 р. та 26.08.2011 р., відповідно.

Стаття 75 ГПК України  дозволяє суду розглянути  спір за наявними  в справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані  судом  документі не надані.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 14.09.2011 р. було прийнято рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд

                                                  ВСТАНОВИВ:

У вересні 2010 р. на підставі усної домовленості Товариством з обмеженою відповідальністю «СД ЕНЕРГОПЛАСТ»(Продавцем, позивачем у справі) за накладною               №  188 від 16.09.2010 р. було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю “Екоінбуд-Сервіс” (Покупцю, відповідачу у справі), а останнім – прийнято товар, мовою оригіналу «Шкаф защитный для 1-о фазных приборов учета и комплект метизов»на загальну суму 35562,24 грн. (в т.ч. ПДВ).

Товар отримано відповідачем за довіреністю № ЭС-79 від 16.09.2010 р.

Поставці товару передувало виставлення Продавцем (позивачем) рахунку №  176 від 13.09.2010 р. на суму 35562,24 грн. (в т.ч. ПДВ).

Вказані обставини підтверджуються копією накладної № 188 від 16.09.2010 р., довіреністю № ЭС-79 від 16.09.2010 р. та рахунком №  176 від 13.09.2010 р., копії яких долучено до матеріалів справи.

Після отримання товару відповідач його оплату не здійснив.

У зв'язку з цим,  15.04.2011 р. позивачем було направлено на адресу відповідача лист (вих. № 1/15) з вимогою негайно платити заборгованість в сумі 35562,24 грн.

На момент звернення позивача до суду, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений за накладною № 188 від 16.09.2010 р. складала 35562,24 грн.

Після звернення позивача з позовом до суду, ТОВ “Екоінбуд-Сервіс” платежами, здійсненими 28.07.2011 р. та 01.08.2011 р. суму основного боргу сплатило у повному обсязі.

Отже, предметом судового розгляду у даній справі стали позовні вимоги про стягнення з ТОВ “Екоінбуд-Сервіс” на користь ТОВ «СД ЕНЕРГОПЛАСТ» 951,41 грн. пені, 284,50 грн. втрат від інфляції та 184,14 грн. –3% річних.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги про стягнення пені, втрат від інфляції та 3% річних такими, що підлягають задоволенню частково. В частині стягнення суми основного боргу провадження по справі підлягає припиненню. Висновки суду ґрунтуються на наступному.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. (ст. 205 ЦК України).

Стаття 207 ЦК України закріплює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах,  у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного,  електронного або іншого технічного засобу  зв'язку.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна  сторона (боржник) зобов'язана   вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав,  встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини з купівлі-продажу, що породили взаємні обов'язки. Обов'язки позивача виразились у передачі товару відповідачу, а обов'язки відповідача полягають  в оплаті отриманого від позивача товару.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за  договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Факт отримання відповідачем від позивача товару на загальну суму 35562,24 грн. підтверджується долученими до справи копіями накладної, довіреності та рахунку.

Правила оплати  майна у відносинах купівлі-продажу врегульовані ст. 692 ЦК України, згідно з якою покупець  зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або  прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Доказів узгодження сторонами іншого строку оплати відповідачем суду не надано.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до  умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог  –відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Аналогічні  приписи  містить   ст. 193 Господарського кодексу України.

Однак,  відповідач, всупереч приписів закону, оплату товару після його прийняття не здійснив.

Станом на дату звернення позивача до суду, заборгованість відповідача складала 35562,24 грн.

Враховуючи встановлений факт порушення відповідачем умов Договору, а також вищезазначені приписи норм чинного законодавства України, суд констатує правомірність заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача боргу за поставлений за накладною № 188 від 16.09.2010 р. товар в сумі 35562,24 грн.  

Разом з тим, як свідчать надані позивачем докази (платіжні доручення від 28.07.2011 р. № 330 на суму 30000,00 грн. та від 01.08.2011 р. № 316 на суму 5562,24 грн.) відповідачем сума боргу в розмірі 35562,24 грн. була сплачена у повному обсязі. В графі «Призначення платежу» вказаних платіжних доручень міститься посилання на рахунок   № 176 від 13.09.2010 р.

Відповідно до приписів п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження у справі, в частині стягнення з відповідача основної суми боргу (35562,24 грн. ) підлягає припиненню, у зв'язку із відсутністю предмету спору.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання,  покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 зазначеної норми права встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 284,50 грн. втрат від інфляції та 184,14 грн. 3% річних заявлені позивачем обґрунтовано а тому задовольняються у повному обсязі.

Разом з тим,  суд вважає, що позовна вимога про стягнення пені задоволенню не підлягає, як заявлена безпідставно.

Згідно з приписами ст. 230 ГК України, штрафними санкціями  визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин  зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Виходячи зі змісту ст. 231 ГК України, розмір штрафних санкцій щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений законом. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції за порушення зобов'язання застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ.

Слід зазначити, що пеня як штрафна  економічна санкція застосовується в основному в разі прострочення виконання грошових зобов'язань суб'єктом  господарської діяльності.

Виходячи з преамбули діючого Закону України «Про відповідність за несвоєчасне  виконання грошових зобов'язань», цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками  та одержувачами грошових  коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та господарювання.

Згідно зі ст. 1 зазначеного Закону, платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а у ст. 3 Закону лише закріплено, що розмір  пені,  передбачений  статтею  1  цього Закону,  обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який пеня сплачується.

Аналогічна норма міститься в п. 2 ст. 343 ГК України.

Тобто, з наведених норм права випливає, що порушення суб'єктом господарювання своїх договірних грошових зобов'язань дійсно передбачає можливість притягнення його до відповідальності шляхом застосування штрафних санкцій у вигляді пені, проте розмір пені встановлюється за згодою сторін (тобто, має бути узгоджений ними в Договорі), за винятком випадків, коли розмір пені визначений безпосередньо в законі.

В даному випадку безпосередньо  законом не визначено розмір штрафних санкцій за допущене відповідачем порушення, при цьому доказів узгодження сторонами конкретного розміру пені за нього, суду не надано.

Отже, аналіз наведених норм законодавства та обставин справи щодо стягнення пені  дає підстави для висновку, що сторони не досягли згоди щодо розміру пені, тому вимога про її стягнення залишається судом без задоволення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі в частині стягнення основного боргу покладаються на відповідача, а в частині стягнення пені, втрат від інфляції та 3% річних –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського  процесуального кодексу України, суд

        ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “СД ЕНЕРГОПЛАСТ”,м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Екоінбуд-Сервіс”,м. Київ задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Екоінбуд-Сервіс” (юридична адреса: 03110, м. Київ, вул. Олексіївська, 3; фактична адреса: 69089, м. Запоріжжя, а/с   5599; Код ЄДРПОУ 37024011, р/р № 26002002003058 в АТ «Дельта банк»МФО 380236) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СД ЕНЕРГОПЛАСТ” (юридична адреса: 49064, м. Дніпропетровськ, вул. Коксохімічна, 5-А; поштова адреса –51217, смт. Меліоративне, Новомосковський район, Дніпропетровська область, вул. Заводська, 7-А, Код ЄДРПОУ 33769732, р/р № 2600139206400 в АБ «Діамант»Дніпропетровська дирекція МФО 306630) 184 (сто вісімдесят чотири) грн. 14 коп. –3% річних, 284 (двісті вісімдесят чотири) грн. 50 коп. втрат від інфляції, 359 (триста п'ятдесят дев'ять) грн. 88 коп. державного мита та 212 (двісті дванадцять) грн. 40 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

           Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Провадження по справі в частині стягнення 35562,24 грн. основного боргу припинити.

          Суддя                                                                                         Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання.

Повне рішення складено 16.09.2011 р.