Ухвала

від 16.09.2011 по справі 3/5009/5506/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/5009/5506/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

УХВАЛА

про відмову у прийнятті позовної заяви

            16.09.11   №   3/5009/5506/11           

            Суддя     Соловйов  В.М.    

м. Запоріжжя  

Суддя Соловйов В.М., розглянувши матеріали    

за позовом: Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”, м. Запоріжжя

до відповідача: Філії “Запорізький акціонерний центр” ПАТ Державної акціонерної компанії “Національна мережа аукціонних центрів”, м. Запоріжжя

про стягнення заборгованості в сумі 558,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

ПуАТ “Укртелеком” в особі Запорізької філії ПуАТ “Укртелеком” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Філії “Запорізький акціонерний центр” ПАТ ДАК “Національна мережа аукціонних центрів” про стягнення заборгованості в сумі 558,95 грн. за договором № 180/208311 від 07.05.2001р.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 15.09.2011р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

У прийняті позовної заяви слід відмовити на підставі наступного.

Згідно ст. 13 ГПК України “Справи, підсудні місцевим господарським судам”, місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції усі справи, підвідомчі господарським судам.

У відповідності із ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі:

1)  справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів  та  технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги  (виконання  робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції   Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової  палати  з  питань,  віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським  товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із  задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в  порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами:

підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів;

державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України;

прокурорів    та   їх   заступників,   які   звертаються   до господарського суду в інтересах держави;

Рахункової  палати,  яка звертається до господарського суду в інтересах держави в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 21 ГПК України сторонами у судовому процесі –позивачами і відповідачами –можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Статтею 1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі-підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Таким чином, системний аналіз наведеного законодавства дає підстави для висновку про те, що діюче законодавство не передбачає розгляд господарським судом справ за позовними заявами до відповідача (відповідачів), які не є юридичними особами чи суб'єктами підприємницької діяльності.

ПуАТ “Укртелеком” в особі Запорізької філії ПуАТ “Укртелеком” при зверненні до суду в якості відповідача зазначило Філію “Запорізький акціонерний центр” ПАТ Державної акціонерної компанії “Національна мережа аукціонних центрів”.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) станом на 01.07.2011р. зазначена філія (код 20509705) не є юридичною особою.

Відповідно до ч. 4 ст. 64 Господарського кодексу України, підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними  органами місцевого  самоврядування  в установленому законодавством порядку.

Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на  основі  положення про них, затвердженого підприємством.

Згідно ч. 1, 3 ст. 95 Цивільного кодексу України, філією є відокремлений  підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи,  що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Вищий господарський суд України у п. 1 Роз'яснення від 28.07.1994р.                               № 02-5/492 “Про участь в арбітражному процесі відособлених підрозділів юридичних осіб” вказує:

У випадках, коли відособленим підрозділам, створеним юридичними особами, статутом, положенням або дорученням надане право здійснювати в господарському суді повноваження сторони у справі, такі відособлені підрозділи мають право від імені юридичної особи вживати заходи досудового врегулювання спору, подавати в господарський суд позови, надсилати відзиви на позовні заяви, <… >, здійснювати інші процесуальні дії. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ.

Таким чином, Філія “Запорізький акціонерний центр” ПАТ Державної акціонерної компанії “Національна мережа аукціонних центрів” не може самостійно виступати відповідачем за заявленим позовом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України, суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо:

“1) заява не підлягає розгляду в господарських судах України;”

Приймаючи судове рішення, господарський суд також враховує наступне.

За змістом Розділів VIII, IX ГПК України всі без виключення вказані в них вимоги до позовної заяви та відомості є обов'язковими для зазначення позивачем у позовній заяві, їх обов'язковість встановлена законодавцем і не може залежати від бажання особи, що звертається до суду, можливості подальшого з'ясування цих відомостей судом після відкриття провадження в адміністративній справі під час підготовчого провадження тощо.

Вказані норми носять імперативний характер і не підлягають ігноруванню стороною чи судом з посиланням на будь-які суб'єктивні висновки та обставини.

На підтвердження цього висновку свідчить і ст.4-1 ГПК України, згідно якої господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ст.2 Закону України № 2453-VI “Про судоустрій і статус суддів”, суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктом 3 статті 3 зазначеного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1 ст.6 Закону України № 2453-VI “Про судоустрій і статус суддів”, усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до п.1 ст.8 зазначеного Закону, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року по справі                 №1-2/2002 визначено, що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права будь-якими не забороненими засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Право на судовий захист своїх прав не може бути обмежене. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами, права.

Згідно ст. 61 ГПК України, питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею, якому вона була передана у порядку, встановленому частиною третьою статті     2-1 цього Кодексу.

Керуючись ст. 50-51, п. 1 ч. 1 ст. 62, ст. 86 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. У прийнятті позовної заяви Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” про стягнення з Філії “Запорізький акціонерний центр” ПАТ Державної акціонерної компанії “Національна мережа аукціонних центрів” заборгованості в розмірі 558,95 грн. за договором № 180/208311 від 07.05.2001р. відмовити.

2.    Позовні матеріали на 39 аркушах повернути заявникові .

.

Суддя                                                              В.М. Соловйов