Рішення

від 28.09.2011 по справі 5013/1410/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5013/1410/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "28" вересня 2011 р.Справа № 5013/1410/11

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г.  розглянув у відкритому судовому засіданні  матеріали справи

за позовом: закритого акціонерного товариства "Скілур", м. Ужгород  

до відповідача: товариства  з обмеженою відповідальністю "Авілон", м. Кіровоград     

про стягнення 3029,74 грн  

за участі представників сторін:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - участі не брали,

Закритим акціонерним товариством "Скілур" подано до господарського суду Кіровоградської області позовну заяву від 08.07.2011 про стягнення із товариства з обмеженою відповідальністю "Авілон" за поставлений товар основної суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції в розмірі  2972,70  грн, та 3% річних  в розмірі 57,04 грн.

Представник позивача участі в судовому засіданні 28.09.2011 не приймав хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення  та вимоги ухвали суду від 15.09.2011 про відкладення розгляду справи не виконав (а.с. 38).

У судове засідання 28.09.2011, як і у судове засідання 15.09.2011, представник відповідача не з'явився, хоча відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 23, 39).

Відповідачем як вимоги ухвали від 05.08.2011 про порушення провадження у справі, так і ухвали  про відкладення розгляду справи від 15.09.2011 не виконано.

Як зазначено у листі Вищого господарського суду України від 15.03.2010 № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" у разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням наведеного, враховуючи належне повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання, господарський суд вважає можливим розглянути справу № 5013/1410/11 в судовому засіданні 28.09.2011 за відсутності представників сторін та за наявними у справі документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, господарський суд

                                                       ВСТАНОВИВ:

Відповідно до видаткової накладної № 25/6у6 від 25.06.2010 року, (а.с. 10-а) закритим акціонерним товариством "Скілур", передано товариству з обмеженою відповідальністю "Авілон" (Ужгородська філія)  товар (вино в асортименті) на загальну суму 22 912,32 грн.  

Факт отримання вказаного товару підтверджується також довіреністю серії 23УЖ-Дов № 00011   від 25.06.2010 року (а.с 28) та товарно-транспортними накладними  від 25.06.2010 Серія 01 ААБЕ № 753852 (а.с. 28 - 30).

Позивач зазначає, що заборгованість відповіадча  на день звернення до суду складає 2772,71 грн.

Із акта звірки розрахунків від 19.08.2011 № 234 підписаного позивачем та направленого на адресу відповідача  вбачається, що  частина товару на суму 20139,61 грн  була повернута відповідачем, зокрема  13.07.2010 на суму 5964,00 грн та 28.07.2010 на суму 14175,61 грн.

Таким чином між сторонами виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку відповідно до пункту 1 статті 175 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 2 пункту 1 статті 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 181 Господарського кодексу України встановлено загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

З огляду на положення Глави 54 Цивільного кодексу України,  оскільки зобов'язання між сторонами виникли з приводу поставки товару, закон не передбачає спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

У відповідності до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Так, у відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої  сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. Зобов'язання має ґрунтуватись на засадах  добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України  від 07.03.2006 у справі № 3/408,  від 05.08.2008 у справі № 14/232-07, від 07.12.2010 у справі № 9/119-10.

Видаткова  накладна не містить строку оплати.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авілон" за отриманий товар в повному обсязі не розрахувалося, у зв'язку з виниклою заборгованістю відповідача перед позивачем в сумі 2772,71 грн, на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Авілон" було направлено претензію від 29.09.2010 року № 127 (а.с 11), що підтверджується  фіскальним чеком та повідомленням про вручення поштового відправлення від 30.09.2010, згідно якого  дата отримання поштового відправлення - 04.10.2010 (а.с. 31).

Претензія відповідачем залишена без відповіді, доказів погашення заборгованості в сумі 2772,71 грн відповідачем на вимогу суду також не надано, заперечень з приводу отримання претензії та власного розрахунку суми позову не надано.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності.

За таких обставин справи, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 2772,71 грн  задовольнити повністю як обґрунтовано заявлені, такі, що не суперечать чинному законодавству та не спростовані відповідачем.  

Окрім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача  основної суми заборгованості з урахуванням  збитків від інфляції  в сумі 2972,70 грн, тобто безпосередньо збитки від інфляції складають 199,99 грн та  3 % річних за період з 11.10.2010 по 15.06.2011 в сумі 57,04 грн.

У відповідності до вимог  статті 625 Цивільного кодексу України  боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України відсотки річних та інфляційні втрати можуть нараховуватись кредитором до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання боржником.

Суд враховує, що вимога кредитора про сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору

Перевіривши розрахунок позивача зазаначений у позовній заяві (а.с. 5), господарський суд прийшов до висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог про стягнення збитків від інфляції в сумі 199,99 грн та задовольняє позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.

Поряд зтим, період, за який нараховано 3% річних у розмірі  57,04 грн,   з урахуванням статті 253 Цивільного кодексу України та дати отримання претензії - 04.10.2010, повинен починатись не з 11.10.2010, а з 12.10.2010.

Відповідно розмір 3% річних за період з 12.10.2010 по 15.06.2011 складає 56,29 грн.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних задовольняються господарським судом в сумі 56,29 грн.

В частині стягнення 3% річних в сумі 0,75 грн слід відмовити.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються судові витрати на державне мито та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог .

Керуючись ст.ст. 33, 47, 49, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

                                                       ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Авілон "(25006, м. Кіровоград, вул. Леніна, 14 ідентифікаційний код 32892364, відомості про рахунки відсутні) на користь закритого акціонерного товариства "Скілур" (88000, м. Ужгород, вул. Собранецька, 60, ідентифікаційний код 31962854, р/р 26004302200461 в Закарпатській філії АКБ "Національний кредит", м. Ужгород МФО 312624)  заборгованість з урахуванням збитків від інфляції в сумі 2972,70 грн., 3 % річних на сумму 56,29 грн., а також 101,98 грн державного мита та 235,96 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішення законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 0,75 грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя                                                                                                    Кабакова В.Г