Рішення

від 26.06.2008 по справі 18/83

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/83

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                  26.06.08                                                                                                         Справа № 18/83

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрика І.Й. при секретарі Печеному С.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за  первісним позовом: Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, м.Львів

до: приватного підприємства „Захід  Центр Комплекс”, м.Львів

про стягнення 70917,12 грн.

за зустрічним позовом: приватного підприємства „ЗахідЦентрКомплекс”, м.Львів

до Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради

про визнання недійсним п.п 2.2.4 та розірвання договорів № 103-07П/ТЗ від 09.08.07р., № 102-07П/ТЗ від 09.08.07р., № 68-07П/ТЗ від 26.07.07р. та № 71-07/П/ТЗ від 26.07.07р.

За участю представників

від позивача за первісним позовом: І.Строкун –представник (дов. № 4-25-402)

від відповідача за первісним позовом: І.Телішевський –представник (дов. № 18.-12)

ВСТАНОВИВ

що Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з ПП „ЗахідЦентрКомплекс" 70917,12 грн.

Підставами вимог, як зазначено в первісній позовній заяві, є невиконання умов договорів про надання права на організацію паркування автотранспортних засобів на території м.Львова.

Представник - Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради первісний позов підтримав, просить його задоволити.

Відповідач - Приватне підприємство „ЗахідЦентрКомплекс”, проти первісного позову заперечує, подав зустрічний позов, яким просить визнати недійсним п.п. 2.2.4 та розірвати договори № 103-07П/ТЗ від 09.08.07р., № 102-07П/ТЗ від 09.08.07р., № 68-07П/ТЗ від 26.07.07р. та № 71-07/П/ТЗ від 26.07.07р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора та представника позивача, дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Між Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради (замовник) та ПП „ЗахідЦентрКомплекс" (виконавець) були укладені договори про надання права на організацію паркування автотранспортних засобів на території м.Львова за №103-07П/ТЗ від 09.08.2007 року, за №71-07 П/ТЗ від 26.07.2007 року, за №68-07 П/ТЗ від 26.07.2007 року, за №102-07П/ТЗ від 09.08.2007 року.

Згідно умов даних договорів, замовник доручає, а виконавець бере на себе організацію паркування та проведення збору коштів за паркування автомобілів згідно з паспортом зони паркування, що додається.

Відповідно до п.2.2.2 згаданих договорів, виконавець зобов'язується перераховувати до місцевого бюджету кошти отримані від збору за паркування, не пізніше 5-го числа наступного за звітним місяця та інформувати замовника про виконання умов договору у письмовій формі з додатками підтверджуючих документів.

Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання за цими договорами не виконав, відповідні кошти, згідно п.п.2.2.4. договорів №103-07П/ТЗ від 09.08.2007 року, за №71-07 П/ТЗ від 26.07.2007 року, за №68-07 П/ТЗ від 26.07.2007 року, за №102-07П/ТЗ від 09.08.2007 року не перерахував позивачу.

Як передбачено ч.1 ст.526 ЦК України та ч.1 ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно вимог ч.1. ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

А тому, у відповідності до розрахунків позовних вимог наявних в матеріалах справи, заборгованість відповідача перед останнім станом на час розгляду справи в господарському суді становить 66085 грн. 36 коп.

Окрім того, як передбачено ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

А тому відповідачеві було нараховано 1725 грн. 46 коп. - інфляційних та 490 грн. 47 коп. - 3% річних від простроченої суми боргу.

Згідно ч.2 ст.9 ЦК України, законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Штрафні санкції, частиною 1 статті 230 ГК України, визначені як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Із змісту норм Глави 26 ГК України, вбачається, що пеня повинна передбачатись умовами договору.

V відповідності до п.2.2.7. вищезгаданих договорів, у разі пропуску терміну внесення плати до місцевого бюджету сум збору за паркування або інвестиційного внеску на розвиток міста виконавець зобов'язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій до прострочення виконання зобов”язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов”язання мало бути виконано.

За таких обставин, суд вважає за доцільне згідно п.3 ст.83 ГПК України зменшити розмір нарахованої пені до 653 грн. 95 коп.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, станом на час розгляду справи в суді, заборгованість відповідача перед позивачем становить 68 955 грн. 24 коп. (66 085 грн. 36 коп. –основний борг + 653 грн. 95 коп. –пеня + 1725 грн. 46 коп. –інфляційні + 490 грн. 47 коп. –3% річних).

Відповідачем доказів в спростування вимог позивача не представлено, а тому позов є підставний та обґрунтований і підлягає до задоволення частково.

Приватне підприємство „ЗахідЦентрКомплекс” звернувся до господарського суду Львівської області з зустрічною позовною заявою до Департаменту житлового господарства та Інфраструктури Львівської міської ради про визнання недійсними п.п. 2.2.4 та розірвати договори № 103-07П/ТЗ від 09.08.07р., № 102-07П/ТЗ від 09.08.07р., № 68-07П/ТЗ від 26.07.07р. та № 71-07/П/ТЗ від 26.07.07р.

Відповідно до умов договорів № 103-07П/ТЗ від 09.08.07р., № 102-07П/ТЗ від 09.08.07р., № 68-07П/ТЗ від 26.07.07р. та № 71-07/П/ТЗ від 26.07.07р. (п.2.2.4.), приватне підприємство „ЗахідЦентрКомплекс”, в особі директора підприємства п.О.Хорощака, зобов”язалось забезпечувати надходження в місцевий бюджет сум збору за паркування автотранспорту не менше визначеного в кожному конкретному випадку розміру.

Посилання позивача на п. ст.3 Декрету КМУ „Про місцеві податки і збори” як на таку, яка є підставою для визнання п.2.2.4. визначених договорів такими що їй не відповідають є безпідставним, оскільки у даному пункті зазначається лише про ставку збору що вона не може перевищувати гранично встановленого розміру.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

·          Вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

·          Примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст.

·          типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

·          Договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

В даному випадку договір про надання права на організацію паркування автотранспортних засобів на території м.Львова можна вважати договором приєднання оскільки для його укладення був оголошений конкурс у вигляді аукціону і ПП „ЗахідЦентрКомплекс”, знаючи умови конкурсу, як учасник діяло з метою отримання прибутку.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що у частині зустрічних позовних вимог щодо визнання недійсними  п.п. 2.2.4 договорів № 103-07П/ТЗ від 09.08.07р., № 102-07П/ТЗ від 09.08.07р., № 68-07П/ТЗ від 26.07.07р. та № 71-07/П/ТЗ від 26.07.07р., слід відмовити за безпідставністю, необґрунтованістю.

В судовому засіданні Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради не заперечив проти розірвання договорів № 103-07П/ТЗ від 09.08.07р., № 102-07П/ТЗ від 09.08.07р., № 68-07П/ТЗ від 26.07.07р. та № 71-07/П/ТЗ від 26.07.07р.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене у решті частини зустрічних позовних вимог щодо розірвання договорів суд вважає за необхідне задоволити.  

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 66. 67, 82, 83, 84, 85, 115.116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Первісний позов задоволити частково: стягнути з Приватного   підприємства „ЗахідЦентрКомплекс", що знаходиться   за   адресою   м.Львів,   вул.   Калнишевського,   4а,   (код   ЄДРПОУ 35145398).   в користь місцевого бюджету 66085 грн. 36 коп. - основного боргу, 653 грн. 95 коп. - пені, 1725 грн. 46 коп.  - інфляційних та 490 грн. 47коп. - 3% річних.

2.          Зустрічний позов задоволити частково: розірвати договори № 103-07П/ТЗ від 09.08.07р., № 102-07П/ТЗ від 09.08.07р., № 68-07П/ТЗ від 26.07.07р. та № 71-07/П/ТЗ від 26.07.07р.

          В задоволенні іншої частини зустрічних позовних вимог -  відмовити.

          3.       Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили. 

          Суддя