Рішення

від 07.07.2008 по справі 5/301/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/301/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "07" липня 2008 р.                                                 Справа №  5/301/08

Миколаїв

За позовом:Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія», поштова адреса: 54051, м.Миколаїв, вул..Радянської Армії, 2/1

до відповідача

Сільськогосподарського кооперативу «Нива», 54051, м.Миколаїв, вул.Ленінградська, 103

про   визнання договору купівлі-продажу будівлі дійсним та права власності на нерухоме майно

Суддя  Міщенко В.І.

При секретарі: Скрипник О.В.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача                    Фісун О.Г., дов. від 01.05.08

Від відповідача               ліквідатор Давидов Е.В.

 Позивач подав позов про визнання дійсним договору № 2 від 17.01.2001 р. купівлі-продажу будівлі (споруд, приміщень), а саме: А - бригадний дім (дім механізатора); Б - пункт техуходу; В - зерносховище (ток); Г - крупорушка; Д-вагова на 10т.; Е - млин (кормодробилка); Ж - склад; З - навіс; К - склад (склад насіння); Л - майстерня по виготовленню блоків; М - насосна; Нпд - підвал (підвальне овочесховище); 1,2,3,4-паркан, що знаходиться за адресою: м.Миколаїв, вул.Ленінградська, 111 та визнання за позивачем право власності на це нерухоме майно.

 Відповідач проти позову не заперечує.

          17.06.2008 р. оголошено перерву.

          Враховуючи, що:

19.12.2000 р. протоколом № 8 засідання загальних зборів відповідача прийнято рішення про реалізацію основних засобів позивачу.

17.01.2001 р. між колективом працівників відповідача, керівництвом відповідача та позивачем укладено трьохсторонній договір поруки. Згідно умов договору поруки позивач взяв на себе зобов'язання по погашенню заборгованості по заробітній платі працівникам відповідача, а відповідач зобов'язання передати позивачеві в рахунок погашення заборгованості по заробітній платі нерухоме майно, обладнання та сільськогос подарську техніку.

17.01.2001 р. між сторонами укладено договір № 2 купівлі-продажу будівлі (споруд, приміщень) (далі - Договір).

Відповідно умовам Договору відповідач передав у власність будівлі (споруди, приміщення) згідно додатку № 1 (далі - майно), що є невід'ємною частиною Договору, а позивач прийняв вищезазначене майно (акт прийому - передачі від 17.01.2001 р.) та зобов'язався здійснити оплату за придбане майно відповідно до умов Договору.

Згідно п. 2.1 Договору позивач зобов'язався сплатити суму Договору в строк до 31.12.2005 р.

Згідно п. 8 Договору майно відповідача передається в рахунок договору поруки від 17.01.2001 р., укладеного між колективом працівників відповідача, керівництвом відповідача та позивачем. Таким чином, згідно умов Договору відповідач передав у власність позивачу майно (п. 1.2 Договору), а позивач прийняв майно у власність та зобов'язався сплатити ціну Договору, шляхом виплати заборгованості по заробітній платі працівникам відповідача (п. 8 Договору) до 31.12.2005 р.

Згідно акту звірки від 28.12.2005 р. позивач сплатив відповідачу за

придбане майно загальну ціну Договору, у відповідача претензії по Договору № 2

купівлі-продажу будівлі (споруд, приміщень) від 17.01.2001 р. відсутні.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Крім того, згідно ст. 334 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором виникає з моменту передачі майна, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до п. 2.1. Договору покупець, тобто позивач, набув право власності на майно з моменту підписання Договору та отримав його від Продавця - відповідача згідно акту прийому-передачі майна від 17 січня 2001 р.

На момент укладення Договору діяв Цивільний Кодекс Української РСР від 18.07.1963 р., тому сторони, що укладали вищезазначений Договір мали діяти відповідно до діючого на той час законодавства.

Відповідно до ст. 41 ЦК Української РСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 44 ЦК Української РСР угоди державних, кооперативних та інших громадських організацій між особою і громадянами повинні укладатись у письмовій формі.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, при укладенні договору № 2 купівлі-продажу будівлі (споруд, приміщень) від 17.01.2001 р. сторони дотримались всіх вимог законодавства, дійшли згоди з істотних умов договору, а саме предмету договору, його ціни, укладання Договору спричинило настання правових наслідків, які були обумовлені їм - відповідач передав у власність позивачу майно, а позивач прийняв майно та сплатив за нього кошти.

Під придбане згідно договору № 2 від 17.01.2001 р. нерухоме майно Жовтневою райдержадміністрацією Миколаївської області надано позивачу в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 2,0 га. (договір оренди землі № 66 від 04.08.2007р., висновок про реєстрацію договору оренди землі № 668 від 06.04.2007р., розпорядження № 101-р від 27 лютого 2007р., акт приймання - передачі земельної ділянки від 04.06.2007р., план - схема земельної ділянки).

11 квітня 2007 р. постановою господарського суду Миколаївської області по справі № 10/61/07 відповідача визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Баранцова В.В.

П. 14 Договору передбачає, що Договір підлягає нотаріальному посвідченню після виплати всієї суми договору, але відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору № 2 купівлі-продажу будівлі (споруд, приміщень) від 17.01.2001 р., у зв'язку з відсутністю у банкрута грошових коштів на нотаріальне оформлення Договору.

Відповідно до п. 2 ст. 220 Цивільного Кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до ч. 3 ст. 334 ЦКУ право власності на майно по договору, що підлягає нотаріальному посвідченню, але нотаріально посвідчений не був, виникає на підставі рішення суду про визнання договору дійсним.           

          На  підставі викладеного, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

          Керуючись ст.ст. 82 - 85 ГПК України, - господарський суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити у повному обсязі.

           Визнати договір № 2 від 17.01.2001 р. купівлі-продажу будівлі (споруд, приміщень), а саме: А - бригадний дім (дім механізатора); Б - пункт техуходу; В - зерносховище (ток); Г - крупорушка; Д-вагова на 10т.; Е - млин (кормодробилка); Ж - склад; З - навіс; К - склад (склад насіння); Л - майстерня по виготовленню блоків; М - насосна; Нпд - підвал (підвальне овочесховище); 1,2,3,4-паркан, що знаходиться за адресою: м.Миколаїв, вул.Ленінградська, 111 укладеного між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Вікторія»(код 19293424) та Сільськогосподарським кооперативом «Нива»(код 20879023) дійсним.

            Визнати за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Вікторія»(код 19293424) право власності на майно згідно договору № 2 від 17.01.2001 р. купівлі-продажу будівлі (споруд, приміщень), а саме: А - бригадний дім (дім механізатора); Б - пункт техуходу; В - зерносховище (ток); Г - крупорушка; Д-вагова на 10т.; Е - млин (кормодробилка); Ж - склад; З - навіс; К - склад (склад насіння); Л - майстерня по виготовленню блоків; М - насосна; Нпд - підвал (підвальне овочесховище); 1,2,3,4-паркан, що знаходиться за адресою: м.Миколаїв, вул.Ленінградська, 111.

  Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.          

   Суддя                                                        В.І.Міщенко