Рішення

від 28.09.2011 по справі 51/333

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

51/333

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 Справа №  51/333

28.09.11

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітіпак»

до   Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргофрапак»      

про стягнення 4 273,18 грн.

Суддя  Пригунова А.Б.  

Представники :

від позивача: Ярошенко Н.М.

від відповідача: не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 4 200,00 грн. основного боргу та 73,18 грн. 3% річних від суми заборгованості. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору, укладеного між сторонами у спрощений спосіб, в частині поставки оплаченого ним товару (гофропродукція), обумовлених ним, у зв'язку з чим, позивач звернувся до відповідача з вимогою (лист № 01 від 28.01.2011 р.) щодо повернення здійсненої оплати в сумі 4 200 грн. Оскільки така вимога залишена відповідачем без задоволення, позивач просить стягнути таку в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 31.08.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався у зв'язку з нез'явленням представників відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвал суду.

31.08.2011 р. позивач подав до канцелярії суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 4 200,00 грн. основного боргу, а також з посиланням на положення ст. 625 ЦК України стягнути у судовому порядку 73,18 грн. 3% річних та 193,20 грн. інфляційних за період з 12.01.2011 р. по 01.08.2011 р.

19.09.2011 р. до канцелярії суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача 4 200,00 грн. заборгованості та 73,18 грн. 3% за користування чужими коштами з посиланням на положення ст. 536 та ст. 625 ЦК України.

Щодо поданої позивачем заяви суд відзначає наступне.

Відповідно до  ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Дослідивши подану позивачем заяву, суд приймає її до розгляду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвалу суду про порушення провадження у справі відповідачем отримано 15.08.2011р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення.

Провадження у справі порушено ухвалою від 04.08.2011р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.  

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 28.09.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з досягнутими між позивачем та відповідачем домовленостями Товариством з обмеженою відповідальністю «Сітіпак»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргофрапак»04.01.2011 р. було здійснено попередню оплату за гофропродукцію у сумі 4 200,00 грн., що підтверджується долученою до матеріалів справи банківською випискою.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Положення ч. 1 ст. 174 ГК України, а також п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, якою закріплений принцип свободи договору, передбачають можливість існування змішаного типу договору, тобто такого договору, який опосередковує різнорідні відносини та поєднує умови, які є необхідними для формування певного виду зобов'язання.

Укладений між сторонами договір фактично є договором поставки, а згідно з положеннями ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний  сплатити  продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як встановлено матеріалами справи, оплачений позивачем товар (гофропродукція) не поставлений, доказів протилежного відповідачем до суду не надано.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочки боржника виконання зобов'язань втратило інтерес для кредитора, він має можливість відмовитись від прийняття виконання зобов'язань.

Заборгованість відповідача станом на час вирішення спору складає 4 200,00 грн., що доведено матеріалами справи та належними доказами не спростовано.

          В силу положень ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Оскільки, у зв'язку з відмовою в поставці товару, заборгованість відповідача за якими складає 4 200,00 грн., зобов'язання припинились, у відповідача виник обов'язок повернути кошти, отримані як оплату за цей товар.

Про необхідність здійснити повернення коштів у сумі 4 200,00 грн. позивач зазначав у вимогах №01 від 28.01.2011 р., № 02 від 16.02.2011 р., № 03 від 21.03.2011 р., які направлялись на адресу відповідача та отримані останнім, докази чого долучені до матеріалів справи (повідомлення про вручення поштового відправлення).

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак, відповідач кошти в розмірі 4 200,00 грн. на розрахунковий рахунок позивача не перерахував, доказів протилежного до суду не надав.

За таких обставин, суд доходить до висновку, що строк виконання зобов'язання по перерахуванню позивачу 4 200,00 грн. є таким що настав, однак відповідач грошові кошти у вказаному розмірі на рахунок позивача станом на день вирішення справи судом не перерахував.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

У ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим, суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 4 200,00 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок боржника сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Оскільки між сторонами укладено договір у спрощений спосіб, та таким не встановлювався розмір процентів за користування чужими коштами, тому суд приходить до висновку, що при обчисленні відсотків за користування чужими коштами мають застосовуватись норми Цивільного кодексу України, а саме - ст. 625  ЦК України, якою встановлюються 3 % річних від суми заборгованості.

За розрахунком суду сума процентів за користування чужими коштами складає 60,07 грн., проведена за період з 08.02.2011 р. (момент виникнення прострочення, що становить сім днів з моменту пред'явлення вимоги) до липня 2011 р.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітіпак»задовольнити частково.

2.  Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргофрапак»(03115, м. Київ, вул. Львівська, б. 12, кв. 10, код 35977513) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення,  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітіпак»(03115, м. Київ, пр-т Перемоги, б. 136, прим. 34, код 37164365) 4 200 (чотири тисячі двісті) грн. 00 коп. основного боргу, 60 (шістдесят) грн. 07 коп. 3% річних, 101 (сто одну) грн. 68 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять п'ять) грн. 27 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяПригунова А.Б.

Дата підписання рішення: 30.09.2011 р.