Рішення

від 20.09.2011 по справі 5023/6362/11 (н.р. 5023/2901/11)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5023/6362/11 (н.р. 5023/2901/11)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2011 р.                                                            Справа № 5023/6362/11 (н.р. 5023/2901/11)

вх. № 6362/11 (н.р. 2901/11)

Суддя господарського суду Жиляєв Є.М. 

при секретарі судового засідання Васильєва К.М.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явились 3-ї особи < Текст > відповідача - < Текст > 3-ї особи < Текст >

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримбетон", м. Сімферополь 3-я особа < Текст > 

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-турецька будівельна компанія Інка", м. Харків 3-я особа < Текст > 

про стягнення  34408,01 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення 17150,00 грн. заборгованості та судових витрат по справі, в обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем його зобов'язань за договором № 1213-2 від 01.08.08 року.

Ухвалою господарського суду від 03 серпня 2011 року  у справі № 5023/6362/11 розгляд справи було призначено на 22 серпня 2011 року.

В призначене засідання суду 22 серпня 2011 року позивач з'явився, просить суд прийняти до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 2542 від 09.06.2011року).

В призначене засідання суду 22 серпня 2011 року відповідач не з'явився, проте 19 серпня 2011 року, через канцелярію суду, до матеріалів справи надав клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 16018), відповідно до якого відповідач просить суд розгляд справи відкласти, мотивоване знаходженням представника відповідача в службовому відрядженні.

Розглянувши питання щодо прийняття до розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 2542 від 09.06.2011року) суд вважає за можливе прийняти її до розгляду з наступних підстав.

Згідно приписів ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку.

В даному випадку позивачем, при поданні до господарського суду заяви про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 2542) дотримано всі вимоги приписів ст. 22 ГПК України.

Ухвалою суду від 22 серпня 2011 року прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 2542 від 09.06.2011р.), розгляд справи відкладено на 07 вересня 2011 року.

В призначене засідання суду 07 вересня 2011 року позивач з'явився, збільшені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, до матеріалів справи, через канцелярію суду, супровідним листом (вх. № 30015) надав копію довіреності ЯПЕ № 663972 від 06.09.2008 року, яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

В призначене засідання суду 07 вересня 2011 року відповідач не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, вимоги суду не виконав, про розгляд справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення з датами (26.08.2011р.  та 30.08.2011р.) та відмітками про вручення відповідачу ухвали суду від 22 серпня 2011 року.

Ухвалою суду від 07 вересня 2011 року розгляд справи відкладено на 20 вересня  2011 року о 15:30.

В призначене засідання суду позивач та відповідач не з'явились, про причини неявки суду не повідомили, про розгляд справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

За таких обставин, беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, що ухвалою суду від 07 вересня 2011 року сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх  нез'явлення в засідання суду, суд, за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Суд, розглянувши матеріали справи, встановив наступне.

01 серпня 2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 1213-2, відповідно до умов якого позивач зобов'язується передати у власність відповідача, а відповідач прийняти та оплатити, товар на умовах даного договору (п. 1.1 договору).

Кількість, вартість та асортимент поставляємого товару вказується в специфікації, складеної на підставі заявок відповідача на поставку товару.

Згідно п. 5.2 спірного договору від 01 серпня 2008 року, відповідач зобов'язаний провести оплату за отриманий товар на протязі 10 днів з моменту поставки товару відповідачу.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов'язання за спірним договором виконав в повному обсязі та поставив відповідачу товар за видатковою накладною № РН-0000515 від 06.09.2008 року на загальну суму 133650,00 грн., відповідач товар отримав, про що свідчить його підпис та печатка підприємства, проте, оплату в строки, встановлені п. 5.2  договором від 01 серпня 2008 року не провів, лише сплатив позивачу частину суми боргу в розмірі 125500,00 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.  

У зв'язку з існуючою заборгованістю позивач направив на адресу відповідача претензію за вих. №9/09 від 24 червня 2009 року, в якій просить відповідача провести оплату поставленого товару за договором від 01 серпня 2008 року, однак відповідач відповіді на вимогу не надав та суму боргу  позивачу не сплатив, що й стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Згідно ст. 34 ГПК України, суд вважає, що позивач надав належні докази                          для підтвердження своїх вимог стосовно суми боргу в розмірі 8150,00 грн. за договором № 1213-2 від 01 серпня 2008 року.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків;  договір є відплатним,  якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно  до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог  цього  Кодексу,  інших  актів  цивільного законодавства,  звичаїв  ділового  обороту,  вимог  розумності  та справедливості  (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

На підставі наведеного, суд вважає позовні вимоги позивача в сумі   8150,00 грн. обґрунтованими, підтвердженими наданими суду доказами та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем пред'явлено до стягнення з відповідача вартість наданих послуг (оренда бетононасосу) в розмірі 9000,00 грн.

Позивач вищевказану вимогу мотивує тим, що 06 вересня 2008 позивачем були надані відповідачу послуги, а саме - оренда бетононасосу.

На підтвердження  надання відповідачу вищевказаних послуг, до матеріалів справи позивачем надано Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОАУ-0000015 на загальну суму 9000,00 грн. (а.с.12).

Розглянувши  дану позовну вимогу позивача, щодо стягнення  9000,00 грн. за надані відповідачу послуги (оренда бетононасосу), суд вважає за необхідне відмовити позивачу у її задоволенні  виходячи з наступного:

Відповідно до умов спірного договору, який покладений позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми боргу за поставлену продукцію в розмірі 8150,00 грн., кількість, вартість та асортимент поставляємого товару вказується в специфікації, складеної на підставі заявок відповідача на поставку товару.

В видатковій накладній № РН-0000515 від 06.09.2008 року, яка є невід'ємною частиною спірного договору №1213-2 від 01.08.2008р., чітко визначена ціна поставленого товару (бетону)  на загальну суму 1333650,00 грн.

В спірному договорі від 01.08.2008 року надання позивачем відповідачу послуг (оренда бетононасосу) взагалі не передбачені.

Крім того, суд зазначає, що в наявному в матеріалах справи акті приймання-здачі робіт (надання послуг) № ОУ-0000015 (а.с. 12), на який посилається позивач зазначено, що позивачем були проведені роботи (надані послуги) за договором № ДГ-10 від 01 вересня 2008 року, який не є предметом провадження у справі № 5023/6362/11.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене,  суд зазначає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 9000,00 грн. за надані послуги (оренда бетононасосу) за договором № 1213-2 від 01.08.2008р., є безпідставними та необґрунтованими, суперечать приписам діючого законодавства, а тому у суду відсутні підстави для їх задоволення.  

З посиланням на  ст. 625 ЦК України та п. 6.2 договору  позивачем також пред'явлено до стягнення 2063,64 грн. пені, 8575,00 грн. штрафу (50%), 1356,02 грн. 3 % річних та 5263,35 грн. індексу інфляції.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом  6.2 спірного договору № 1213-2 від 01.08.2008 року за затримку в оплаті товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення. За затримку в оплаті товару більш ніж на 30 календарних днів з моменту отримання товару відповідач ( покупець) також сплачує позивачу штраф в розмірі 50 % від суми заборгованості.

Відповідно  до  ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання  грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов`язаний  сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши нарахування позивачем  2063,64 грн. пені, 8575,00 грн. 50 % штрафу, 1356,02 грн. 3 % річних та 5263,35 грн. індексу інфляції за несвоєчасну сплату відповідачем отриманого товару, суд приходить до висновку,  що наданий позивачем розрахунок суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки нарахований невірно, а саме: позивачем визначена сума заборгованості відповідача 17150,00 грн., так як сума боргу відповідача перед позивачем становить 8150,00 грн. Тому, виходячи з вищевикладеного, задоволенню підлягає сума пені в розмірі  979,12 грн., 4075,00 грн. (50 %) штрафу,  3 % річних у розмірі 643,54 грн. та індекс інфляції в розмірі 1429,85 грн., в іншій частині суд відмовляє, у зв'язку з невірним нарахуванням.

Наведені обставини є підставою для часткового задоволення позовних вимог, зокрема лише тих, що ґрунтуються на конкретних належних та допустимих в розумінні процесуального закону доказах.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись  ст. ст. 124, 129  Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,  -     

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Турецька будівельна компанія Інка", 61145, м. Харків, вул. Космічна, буд. 22, кімната 114 (код ЄДРПОУ 33206521) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримбетон", 95051, м. Сімферополь, пров. Елеваторний, 10а (р/р 26005316046600 в "УкрСиббанк" м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 35109433) - 8150,00 грн. основного боргу, 979,12 грн. пені, 4075,00 грн.  штрафу, 643,54 грн. річних, 1429,85 грн. індексу інфляції, 152,77 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.   

Суддя                                 (підпис< Текст >                         Жиляєв Є.М.

 Повний текст судового рішення по справі № 5023/6362/11 підписано 23 вересня 2011 року.