Рішення

від 15.01.2008 по справі 5/387-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну,

16                                                    

тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"15" січня 2008 р.                                                           

Справа № 5/387-07

Суддя господарського суду Київської

області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом

Фізичної особи -підприємця

ОСОБА_1, смт Слатине, Дергачівський р-н.

до

Товариства з обмеженою

відповідальністю “Мрії збуваються”, м. Бровари

про

стягнення  7410,98 грн.

за участю представників:

позивача:

ОСОБА_2 -дов. від 10.11.2007р.

відповідача:

Стеценко М. І. -дов. від

15.06.2007р.

        суть спору:

До господарського суду Київської

області надійшла позовна заява Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (далі

-позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Мрії збуваються” (далі

-відповідач) про стягнення 7410,98 грн. 

В обґрунтування позовних вимог

позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань

щодо здійснення митного оформлення вантажу, в зв'язку з чим позивач поніс

збитки у вигляді здійснених ним витрат в розмірі 904,58 грн. по митому

оформленню вантажу - сплативши квитанції за його митне оформлення.  Також позивач посилається на неналежне

виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо митного очищення та

розвантаження вантажу, що призвело до понаднормативного простою автомобілів, за

що позивач нарахував передбачену договором штрафну санкцію в розмірі 6030 грн.,

а також позивач нарахував на загальну суму збитків та штрафу індекс інфляції в

розмірі 256,48 грн.

В судовому засіданні 18.12.2007р.

представником позивача в порядку ст. ст. 22, 78 ГПК України подано до суду

заяву від 10.12.2007р., в якій позивач відмовився від позовних вимог в частині

стягнення інфляційних втрат в розмірі 256,48 грн.

Враховуючи, що зазначена відмова

від позову в частині вимог про стягнення 256,48 грн. -  інфляційних втрат не суперечить законодавству

та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, відповідає

вимогам ГПК України, господарський суд вважає за можливе її прийняти, а

провадження у справі в цій частині припинити на підставі п. 4 ст. 80 ГПК

України.

Присутній в судовому засіданні

представник позивача повністю підтримав позовні вимоги в частині стягнення

збитків в розмірі 904,58 грн. і штрафних санкцій в розмірі 6030 грн. та просить

суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач проти позову заперечує з

мотивів викладених в відзиві, які зводяться до відсутності вини відповідача у

понесених позивачем збитках та посиланням на те, що відповідач не може нести

відповідальність передбачену договором, оскільки вчасно повідомив позивача щодо

неможливості виконати свої договірні зобов'язання щодо митного очищення та

розвантаження вантажу у строки визначені договором. 

Розглянувши матеріали справи,

заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні,

дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі 21.03.2007р.

було укладено договір-замовлення М29.03-3 на транспортно-експедиційне

обслуговування (далі -договір), за умовами якого відповідач - замовник дає

завдання, а позивач -експедитор зобов'язується надавати послуги по перевезенню

друкарського обладнання по маршруту м. Гамбург (Німеччина) -м. Київ (Україна)

трьома вантажними автомобілями, які відповідають визначеним в договорі вимогам.

Відповідно до п. 6 договору

погрузка вантажу здійснюється 29.03.2007р., 7 год. 30 хв. (за місцевим часом)  в м. Гамбург (Німеччина) за адресою

зазначеною в договорі.   

Місцем митного оформлення згідно п.

7 договору є м. Гамбург. Митний терміналу - смт. Калинівка (Бровари), п. 8

договору. Розвантаження в м. Києві (п. 9 договору).

Сторони договору встановили, що

норма часу на митне оформлення і завантаження складає 48 годин, митна очистка і

розвантаження складає 72 години (п. 10 договору).

Згідно п. 14 договору, відповідач

зобов'язався нести відповідальність за своєчасне завантаження, розвантаження,

митне оформлення, за наявність відповідних супровідних документів, за своєчасне

пред'явлення ПП або ПД, за переадресацію місця завантаження-розвантаження або

митного оформлення, обов'язково на завантаженні віддати водію сертифікат

походження вантажу.

Відповідно до п. 15 договору,

позивач зобов'язався нести відповідальність за своєчасну  подачу технічно справного автомобіля по всім

необхідним для перевезення транспортним документам, відповідати за своєчасну

доставку вантажу по адресі вказаній в СМR, відповідати за схоронність і

цілісність перевізного вантажу.

В підтвердження позовних вимог в

частині стягнення збитків у вигляді понесених втрат в розмірі 904,58 грн. по

митому оформленню вантажу позивач надав суду копії трьох квитанцій на загальну

суму 135 Євро.

На виконання вимог ухвали суду від

18.12.2007 р. позивачем надано суду офіційний переклад змісту вказаних

квитанцій з німецької мови на російську мову.

Дослідивши зазначені квитанції та

їх зміст згідно наданого перекладу суд встановив, що визначена в них, загальна

сума 135 Євро сплачена L-TRANS для тир-карнет, CMR, копія.

Отже, з наданих позивачем копій

квитанцій не вбачається, що саме ним були сплачені вказані в квитанціях суми за

митне оформлення вантажу.

Крім того, відповідно до умов

зазначеного договору позивач не зобов'язаний сплачувати вартість митного

оформлення вантажу. 

Відповідно до статті 610 Цивільного

кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з

порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання

настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема,

відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу

України).

Приписами статті 614 Цивільного

кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе

відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не

встановлено договором або законом.

Відповідно до  ч. 1, 2 ст. 623 Цивільного кодексу України

боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим

збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується

кредитором.

Згідно із ч. 1 ст. 224

Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив

господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської

діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні

інтереси якого порушено.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 225

Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню

особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: додаткові

витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт,

додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків

внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Суд зазначає, що для застосування

такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність

повного складу цивільного правопорушення - протиправна поведінка, дія чи

бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний

зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

З огляду на зазначене та враховуючи

вказані норми законодавства, суд приходить до висновку про недоведеність вини

відповідача у понесених позивачем збитках, та причинного зв'язку між протиправною

поведінкою та збитками, а відтак і про необґрунтованість заявлених до

відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 33

Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті

обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте позивачем всупереч вимогам ч.

1 ст. 33 ГПК України не доведено тих обставин, на які він посилається, як на

підставу своїх вимог в частині стягнення збитків.

Оскільки позивачем не доведено

протиправної поведінки відповідача, які спричинили позивачу збитки, вини

відповідача у понесених позивачем збитках та причинний зв'язок між протиправною

поведінкою та збитками, суд приходить до висновку про відсутність повного

складу цивільного правопорушення, що є обов'язковою умовою для застосування

такої міри відповідальності як відшкодування збитків, в зв'язку з чим позовні

вимоги в частині стягнення 904,50 грн. збитків задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог в

частині стягнення штрафу за наднормативний простій автомобілів які здійснювали

перевезення вантажу в розмірі 6030 грн., то суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 549 Цивільного

кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які

боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 230

Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські

санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник

господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил

здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання

господарського зобов'язання.

Частиною 4 зазначеної статті

Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних

санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому

договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у

відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній,

визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання

незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості

товарів (робіт, послуг).

Пунктом 16 договору встановлені

штрафні санкції, зокрема, за простій, який виник по вині однієї із сторін,

винна сторона сплачує 670 грн. (по території України 335 грн.) за кожну добу

простою.

З матеріали справи вбачається, що

понаднормований простій автомобілів склав 6 діб, про що свідчать міжнародні

товарно-транспортні накладні (CMR), завірені копії яких залучені до матеріалів

справи. Зазначений простій стався з вини відповідача під час митної очистки

вантажу на митному терміналі та розвантаження вантажу, які за умовами договору

останній зобов'язався здійснити за 72 години.

Отже, оскільки умовами договору

передбачені штрафні санкції за простій по території України в розмірі 335 грн.

то відповідач повинен сплатити позивачу зазначені штрафні санкції в розмірі

2010 грн. (6 х 335 = 2010).

Разом з тим вимога позивача щодо

стягнення штрафних санкцій за простій кожного автомобіля задоволенню не

підлягає, оскільки умовами договору не передбачено штраф за простій кожного

автомобіля, а передбачено штраф за кожну добу простою.

За таких обставин вимога позивача

щодо стягнення штрафу підлягає задоволенню частково в сумі 2010 грн. Решта сума

позовних вимог в частині стягнення штрафу недоведена та непідтверджена

належними та допустимими доказами, в зв'язку з чим не підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита

відповідно до статті 49 ГПК України та витрати на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу відповідно до статті 44 ГПК України покладаються

на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції

України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського

процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Припинити провадження у справі в

частині позовних вимог про стягнення 256,48 грн. -  інфляційних втрат.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з

обмеженою відповідальністю “Мрії збуваються” (07400, Київська область, м.

Бровари, вул. Київська, буд. 290, код ЄДРПОУ 31722032) на користь фізичної

особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний НОМЕР_1) 2010 (дві тисячі

десять) грн. штрафу, 29 (двадцять дев'ять) грн. 56 коп. витрат по сплаті

державного мита та 34 (тридцять чотири) грн. 20 коп. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим

рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду

Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з

дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в

апеляційному або касаційному порядку.

 Суддя                                                                                                            

Подоляк Ю.В.