Рішення

від 20.05.2008 по справі 12/86

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ 

20.05.2008                                                                                                

Справа  № 12/86

за

позовом приватного

підприємця  ОСОБА_1, м. Черкаси

до

відповідача

товариства з обмеженою відповідальністю „Вторма -Ужгород”, м. Ужгород

про стягнення суми 1 700 грн. -основного

боргу та 242,90 грн. -пені.

Суддя    Тисянчин  В. М.

                      Представники:

Від

позивача - не

з'явився (не викликався, явка на розсуд сторін)

Від

відповідача - не

з'явився (не викликався, явка на розсуд сторін)

СУТЬ

СПОРУ: заявлено

позов приватного підприємця ОСОБА_1, м. Черкаси до товариства з обмеженою

відповідальністю „Вторма -Ужгород”, м. Ужгород про стягнення суми 1 700

грн. -основного боргу та 242,90 грн. -пені

          На вимогу суду відповідач письмового

відзиву на позов з доказами в його обґрунтування не подав, свого уповноваженого

представника для участі у розгляді справи не направив, а тому справа

розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

                    Ухвала про порушення

провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка

уповноваженого представника відповідача у судове засідання не є перешкодою

розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у

справі.

          Повідомлення № 1384649 підтверджує

завчасне вручення відповідачу 16.05.2008 року ухвали від 05.05.2008 року про

порушення провадження у справі, де вказано про 

місце і час призначення розгляду справи, чим забезпечено йому реалізацію

Конституційного права на судовий захист                (п.4 ст. 129 Конституції

України).

          Відповідач не скористався своїм правом

щодо направлення свого представника для участі в судовому засіданні.

Позаяк,

суду не надано відповідачем доказів чи відомостей поважних причин неможливості

їх участі в судовому засіданні.

Втім,

ухвалою суду від 05.05.2008 року визнано явку уповноважених представників

сторін у судове засідання на розсуд сторін (не обов'язковою).

До

того ж, у разі дійсного бажання забезпечення представництва відповідачем у

судовому засіданні -завчасне повідомлення судом про час і місце судового

засідання не позбавило відповідача у виборі кола суб'єктів такого

представництва у суді відповідно до ст. 28 ГПК України.

         Вивчивши доводи позовної заяви та

матеріали справи, дослідивши їх, суд

ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 1 700 грн.  -основного боргу щодо оплати за надані

транспортні послуги, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

-          актом № 19 від 16.03.2007 року;

-            товарно -транспортними накладними №

85 від 16.03.2007 року та № 147 від 18.05.2007 року;

-  розрахунком позову, а за таких обставин сума

основного боргу підлягає стягненню примусово.

        Заявлені вимоги позивача (від

28.02.2008 року) про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим

порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме

ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною

позовною заявою.

         Відповідно до ст. 175 ГК України

майново -господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських

відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей

передбачених Господарським кодексом України.

          Таким чином, на день розгляду спору у

суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду

на правила ЦК та ГК України.

Відповідно

до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в

установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи

вимог, що звичайно ставляться.

У

відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання -кредитор вправі

вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх

зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

Отже,

за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується

доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту

призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу

(одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену

плату. (п.1 ст. 909 ЦК України).

В

даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли

зобов'язальні відносини між сторонами, є надання транспортних послуг (ст. 11 ЦК

України).

Отже,

обов'язок відповідача оплатити вартість наданих транспортних послуг є

безспірним.

Одностороння

відмова від виконання зобов'язання не допускається              (ст. 615; 625 ЦК України).

Крім

цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідачу нарахована до

сплати пеня в розмірі 242,90 грн. При оцінці правильності нарахування пені

судом встановлено, що ці вимоги заявлені без правового обґрунтування, не

укладенні в письмовій формі та не відповідають вимогам         ст. 14, п. 2 ст. 258, ст. 547, ст. 549

ЦК України; ст. ст. 216 -218, 220 ГК України; Положень Закону України від

22.11.1996 року, Роз'ясненням ВГСУ від 12.05.1999 року № 02-5/223 „Про

відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, а тому

задоволенню не підлягають.

При

постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки

його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно - державну

значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на

неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення

цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що

вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в

інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово

-майнового стану сторони у спорі.

За

ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є

припинення дії, яка порушує право.

Отже,

із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно -правової

відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

                 Встановлюючи дійсні обставини

справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у

визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на

яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають

значення для правильного вирішення спору, в даному випадку -письмовими

доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а

перевіряються на достовірність.

Досліджуючи

критерії розмежування вини і недобросовісності суб'єктів спірних відносин суд

притримувався лінії розмежування специфічних для різних видів цивільних

відносин форм дотримання або порушення обов'язкових з погляду права моральних

велінь вочевидь, що має визначатися 

колом обставин, які зумовлюють застосування  до правопорушника заходів цивільно -правової

відповідальності.

Позак,

невідповідність параметрам добросовісності конкретних характеристик діяння

учасника цивільних відносин залежно від мети правового регулювання може

призводити не тільки до ненабуття ним певного права або відмови йому у праві на

використання того чи іншого засобу правового захисту, а й до зміни його

правового становища.

                   Таким чином, позивачем

доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і

заперечень, однак позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування

судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини

у виникненні спору.

Виходячи

з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів,

проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору,

керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій

України”;  ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44,

49, 75, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити 

частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю

„Вторма -Ужгород” (м. Ужгород, вул. Успенського, 15; код 05512006) на

користь приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) суму 1 700

(одну тисячу сімсот грн.) -основного боргу та 102 (сто дві грн.) - у

відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) -у

відшкодування витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

3.          В задоволенні решти позову -відмовити.

Дане

рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального

кодексу України.

       Суддя                                                                                    

Тисянчин В. М.