Рішення

від 04.10.2011 по справі 18/5007/89/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/5007/89/11

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "04" жовтня 2011 р. справа № 18/5007/89/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

                  судді  Соловей Л.А.,

за участю представників сторін:

від позивача:        не з'явився;

від відповідача:   не з'явився;

розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Компаній Бастіон" (м.Сєвєродонецьк Луганська область) < В особі(назва) > 

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Анокс" (м.Житомир)

про стягнення 4720,23грн.

Позивач звернувся з позовом до господарського суду Житомирської області про стягнення з відповідача  4720,23грн. заборгованості, з яких: 3900,00грн. основного боргу,  688,74 грн. інфляційних витрат, 131,49 грн. 3% річних.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. На виконання вимог ухвали суду від 12.09.2011р. надіслав оригінали документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином (про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, а.с.38-39).

Приймаючи до уваги той факт, що неявка повідомленого належним чином представника відповідача  не перешкоджає повному та всебічному розгляду справи, а також враховуючи попередження відповідача в ухвалі від 17.08.2011р. про можливість розгляду справи за наявними в матеріалах справи документами, господарський суд   розглядає справу  відповідно до ст.75 ГПК України, згідно якої якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01 лютого 2010 року між ТОВ  "Група Компаній Бастіон" (продавець, позивач) та ТОВ "Анокс" (покупець, відповідач) укладено договір №01/02/10 (а.с.6), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язався прийняти та своєчасно здійснити оплату на умовах даного договору (п.1.1 договору).

Розділом 4 договору сторони погодили, що оплата за товар здійснюється в гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця відповідно до наданих рахунків-фактур.   Порядок   розрахунків: п е р е д о п л а т а .

Відповідач умов договору щодо сплати попередньої оплати не виконав.

На виконання умов договорів позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 13212,75грн.

Факт передачі товару підтверджується видатковою накладною №РН-0000030 від 17.02.2010р., оригінал якої оглянуто в судовому засіданні.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті товару виконав частково, перерахувавши позивачу 9312,75грн., що підтверджується банківськими виписками, (а.с.44-52), в зв'язку з чим за останнім утворилась  заборгованість у розмірі 3900,00грн.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона  (боржник)  зобов'язана  вчинити  на  користь  другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Приписами  ч.1 ст.193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як  передбачено   ст.692 ЦК   України,  покупець  зобов'язаний  оплатити товар п і с л я   й о г о  п р и й н я т т я  або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві  повну ціну переданого товару.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач не провів розрахунки з позивачем в установлені терміни, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 3900,00грн. заборгованості  обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить господарський суд стягнути з відповідача на підставі ст.625 ЦК України 131,49грн. 3% річних та 688,74грн. інфляційних.

Приписами частини  2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний  сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.

Судом встановлено, у поданому позивачем розрахунку (а.с.4), останній здійснював нарахування 3% річних з урахуванням інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу, що на думку суду є неправомірним, тому суд самостійно розраховує річні, відповідно до вимог чинного законодавства,  згідно наступного розрахунку:

за період з 18.02.2010р. по 23.02.2010р. на суму 13212,75грн. (сума боргу) х 3%   річних  х 6 (кількість прострочених днів) /365 = 6,52грн.

за період з 24.02.2010р. по 24.02.2010р. на суму 11212,75грн. (сума боргу) х 3%   річних  х 1 (кількість прострочених днів) /365 = 0,93грн.

за період з 25.02.2010р. по 28.02.2010р. на суму 10212,75грн. (сума боргу) х 3%   річних  х 4 (кількість прострочених днів) /365 = 3,36грн.

за період з 01.03.2010р. по 31.03.2010р. на суму 5000,00грн. (сума боргу) х 3%   річних  х 31(кількість прострочених днів) /365 =12,74грн.

за період з 01.08.2010р. по 31.08.2010р. на суму 4000,00грн. (сума боргу) х 3%   річних  х 31 (кількість прострочених днів) /365 = 10,20грн.

за період з 01.09.2010р. по 30.06.2011р. на суму 3900,00грн. (сума боргу) х 3%   річних  х 303 (кількість прострочених днів) /365 = 97,13грн.

Таким чином, розмір 3% річних, що підлягає задоволенню, складає  130,88грн.; вимоги в частині стягнення 0,61грн. 3% річних  необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Що стосується стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 688,74грн. господарський суд враховує наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення с т а н о в и т ь  м і с я ц ь, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період  прострочки.

При цьому слід мати на увазі, що індекс інфляції має нараховуватися в  н а с т у п н о м у   м і с я ц і   з а   місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.

Анологічна правова позиція міститься в постановах Вищого господарського суду України по справі №21/108-10 від 24.11.2010р.  та по справі №33/149-10 від 29.12.2010р.

Тобто, до простроченого платежу за поставлений товар у лютому 2010р., має застосовуватись індекс інфляції, визначений у квітні 2010р. за березень 2010р. і до моменту погашення боргу.

Натомість позивач здійснив розрахунок інфляційних, застосувавши індекс інфляції за  лютий 2010р. (а.с.4), що є неправомірним.

Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом, розмір інфляційних складає 512,78грн.; вимоги в частині стягнення 175,96грн. інфляційних необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Згідно з ст.ст.525, 527 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів сплати заборгованості не надав, доводів позивача не спростував.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані,  підтверджуються належними доказами, які знаходяться в матеріалах справи і підлягають задоволенню частково на суму 4543,66грн., з яких: 3900,00грн. основного боргу; 130,88грн. 3% річних та 512,78грн. інфляційних.

В позові в частині стягнення 0,61грн. 3% річних та 175,96грн. інфляційних слід відмовити.

Витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82–85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Анокс" (10001, м.Житомир, вул.Баранова, 74, код 36330700)

на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Компаній Бастіон" (93400, м.Сєвєродонецьк Луганська область, вул.Федоренко, 55, к.31, код 34434747)

- 3900,00грн. - основного боргу;

- 130,88грн. - 3% річних;

- 512,78грн. - інфляційних;

- 98,19грн. - витрат по сплаті державного мита;

- 227,18грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В позові відмовити в частині стягнення 0,61грн. 3% річних та 175,96грн. інфляційних .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Соловей Л.А.      

< Текст > 

Віддрукувати: < Поле для текста >  

1 - в справу

2,3 - сторонам (рек. з повід.)

< Текст > 

 04.10.2011