Рішення

від 27.09.2011 по справі 5/114

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

5/114

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  5/114

27.09.11

За позовом  Приватного підприємства «Карст»

до                  Приватного підприємства «Дніпрорембуд-Сервіс»

про                стягнення 100 000,00 грн.

                                                                                     Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача:       не з'явився;

від відповідача:   не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Карст»звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Дніпрорембуд-Сервіс»про стягнення 100 000,00 грн. помилково перерахованих коштів позивачем на підставі платіжного доручення № 256 від 24.05.2011 р. на суму 100 000,00 грн., витрат по сплаті державного мита на суму 1000,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказав про помилкове перерахування коштів відповідачу, зазначаючи, що будь-які договірні відносини між сторонами відсутні та жодні ремонтно-будівельні роботи відповідачем позивачу не здійснювались.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.07.2011 р. порушено провадження у справі № 5/114, розгляд справи призначено на 06.09.2011 р.

В судовому засіданні 06.09.2011 р. позивачем підтримано свої позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 06.09.2011 р. не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 29.07.2011 р. про порушення  провадження  у справі         № 5/114 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.09.2011 р. розгляд справи відкладено на 27.09.2011 р.

Представники сторін в судове засідання 27.09.2011 р. не з'явились, відповідачем вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 06.09.2011 р. не виконано, сторони про поважні причини неявки суд не повідомили, заяв та клопотань не подали та не надіслали, про часі місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

При цьому, судом враховано, що п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що  примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджено витягом з ЄДРПОУ, наданим позивачем.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Судом проголошено вступну та резолютивну частини у справі.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Карст»платіжним дорученням № 256 від 24.05.2011 р. (належним чином завірена копія якого міститься в матеріалах справи) помилково перерахувало кошти на розрахунковий рахунок № 26007033518001 в ВАТ КБ «Інтербанк»в м. Києві, МФО 300216, Приватного підприємства «Дніпрорембуд-Сервіс».

Крім того, зазначене підтверджується банківською випискою від 24.05.2011 р. по особовому рахунку позивача, що знаходиться в матеріалах справи.

З метою повернення помилково перерахованих коштів позивачем 26.05.2011 р. було направлено лист № б/н від б/д, на адресу Приватного підприємства «Дніпрорембуд-Сервіс»з проханням повернути на розрахунковий рахунок Приватного підприємства «Карст»помилково перераховані кошти в розмірі 100 000,00 грн.

Відповідно до ст. 1089 Цивільного кодексу України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Згідно зі ст. 1090 Цивільного кодексу України зміст і форма платіжного доручення та розрахункових документів, що подаються разом з ним, мають відповідати вимогам, встановленим законом і банківськими правилами. Банк не має права робити виправлення у платіжному дорученні клієнта, якщо інше не встановлено законом або банківськими правилами.

Приписами ст. 1091 Цивільного кодексу України встановлено, що банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні.

Судом встановлено, що платіжне доручення позивача № 256 від 24.05.2011 р. відповідало всім вимогам, встановленим чинним законодавством України, в тому числі банківським правилам.

Згідно з п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку України № 22 від 21.01.2004 р. (у відповідній редакції) (далі –Інструкція) неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі; помилкове списання/зарахування коштів - списання/зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача.

Згідно з п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (у відповідній редакції) дата валютування –це зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дата, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача. До настання дати валютування сума переказу обліковується в обслуговуючих отримувача банку або в установі - членів платіжної системи.

У відповідності до п. 3.3 вказаної Інструкції банк отримувача до настання дати валютування, що зазначена в електронному розрахунковому документі, зараховує переказані кошти на відповідний рахунок і не пізніше наступного робочого дня згідно з порядком, передбаченим у договорі, повідомляє отримувача про надходження на його адресу коштів та дату їх валютування. Банк, що обслуговує отримувача, зобов'язаний зарахувати кошти на рахунок отримувача на початок операційного дня, який визначений датою валютування. Якщо дата валютування припадає на неробочий день, то банк отримувача зараховує кошти на його рахунок на початок першого робочого дня, наступного за днем, який визначений датою валютування. Операцію з перерахування коштів з відповідного рахунку на рахунок отримувача банк отримувача оформляє меморіальним ордером, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначає номер і дату електронного розрахункового документа, а також повторює текст реквізиту "Призначення платежу" цього електронного розрахункового документа.

Крім цього, відповідно до п. 3.4 згаданої Інструкції платник до настання дати валютування може відкликати кошти, які до зарахування на рахунок отримувача обліковуються в банку, що обслуговує отримувача. Лист про відкликання коштів платник подає до свого банку, який того самого дня надає банку отримувача вказівку про повернення коштів. Банк отримувача, одержавши цю вказівку, цього самого операційного дня перераховує кошти з відповідного рахунку на той самий рахунок у банку платника, з якого вони надійшли, якщо на час надходження вказівки кошти не зараховані на рахунок отримувача, та повідомляє отримувача про відкликання коштів платником.

Таким чином, судом встановлено, що грошові кошти в розмірі 100 000 грн. було зараховано на рахунок № 26007033518001 в ВАТ КБ «Інтербанк»в м. Києві, МФО 300216, Приватного підприємства «Дніпрорембуд-Сервіс», останні є власністю позивача та на час розгляду справи йому не повернуті відповідачем  в повному обсязі.

Так, на підставі ч. ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи  безпідставне   набуття   або  збереження  майна  було  результатом поведінки набувача майна,  потерпілого,  інших осіб  чи  наслідком події.

Пунктом 2.35 Інструкції встановлено, що кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку. Банк, що обслуговує неналежного отримувача, не несе відповідальності за своєчасність подання ним розрахункового документа на повернення помилково зарахованих на його рахунок коштів.

Відповідно до п. 6 Указу Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України»№ 227/95 від 16.03.1995 р. підприємства незалежно від форм власності мають повертати в п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.

Отже, з врахуванням вимог згаданого Указу обов'язок відповідача по поверненню коштів виник з 30.05.2011 р.

Відповідачем в порушення вимог ст. 33 ГПК України доказів на спростування наведеного суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, помилкове перерахування відповідачу грошових коштів платіжним дорученням № 256 від 24.05.2011 р. на суму 100 000,00 грн., встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості на загальну суму 100 000,00 грн. підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи.

В силу ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судові витрати у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.  Позов Приватного підприємства «Карст»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Дніпрорембуд-Сервіс»(01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, б. 11; код ЄДРПОУ 34827449) на користь Приватного підприємства «Карст» (95053, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Беспалова, б. 3/1, кв. 2; код ЄДРПОУ 35983768) 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. - помилково перерахованих коштів, 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп. –державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                          В.С. Ломака

Повне рішення складено 30.09.2011 р.