Рішення

від 29.09.2011 по справі 10/216-пн-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

29.09.2011                                                                Справа №  10/216-ПН-07

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Александрової Л.І. при секретарі Малацковській М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу  

за позовом приватного підприємця ОСОБА_1, м. Таврійськ, м. Нова Каховка Херсонської області

до відкритого акціонерного товариства "Новокаховський комбінат будівельних конструкцій", м. Нова Каховка Херсонської області  

про витребування майна

за участю представників:

позивача - не прибув,

відповідача - не прибув.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Позивач звернувся з позовом про витребування у відповідача обрізної дошки цінних порід деревини (дуб, ясень, вільха, сосна) обсягом 84 куб.м., вартість яких становить 78720 грн.

Заявою від 29.08.2007 р. позивач змінив позовні вимоги та просить стягнути з рахунку відповідача 78720 грн. збитків, що становить вартість неповернутих лісоматеріалів.

При цьому позивач посилається, що 07.04.2004 р. між ним та відповідачем був укладений договір оренди приміщення столярного цеху та медпункту ВАТ "Комбінат будівельних конструкцій" м. Н.Каховка.

07.04.04 р., 17.04.04 р. та 10.07.04 р. за згодою відповідача він завіз на орендовану територію для здійснення підприємницької діяльності спірні дошки, що підтверджується його заявами з резолюціями керівника відповідача про дозвіл на завезення лісоматеріалів, матеріалами інвентаризації майна та передачі його за актом від колишнього голови ОСОБА_2 новому голові правління ОСОБА_3, накладними на придбання деревини від ПП "Вікторія" та ТОВ "Древляни", квитанціями до прибуткового касового ордеру на оплату до матеріалів справи документами.

Позивач стверджує, що з серпня 2004 року новий керівник ВАТ "Комбінат будівельних конструкцій" створює йому перешкоди в користуванні орендованими приміщеннями та відмовляється повернути належну йому деревину.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись, що орендовані приміщення не передавалися ним в оренду позивачу; листи про дозвіл на завезення на орендовану територію лісоматеріалів містять підпис виконуючого обов'язки голови правління ОСОБА_2 та печатку ВАТ "КБК", яка на той час не була дійсною.

Крім того, відповідач вважає, що надані позивачем копії накладних  № 12 від 07.04.04 р. та № 7 від 10.07.04 р. про отримання лісоматеріалів від ПП "Вікторія" Волинської області та ТзОВ "Древляни" Житомирської області та квитанції до прибуткових касових ордерів відповідно  № 18 від 10.07.04 р., № 22 від 07.04.07 р.  є підробленими, так як заповнені однаковими почерками.

До того є відповідач стверджує, що спірні лісоматеріали у нього відсутні і на його територію позивачем не завозилися.

Позивач належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення ухвали (а.с. 98), але правом участі в судовому засіданні не скористався, про причини неявки неявки не повідомив.

Відповідач заявив клопотання про відкладення розгляду справи за неможливості явки уповноваженого представника, але  документальне підтвердження даного факту не надав.

В зв'язку з цим суд вважає можливим розгляд справи за наявними в ній матеріалами згідно зі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

На підставі договору від 07 квітня 2004 року позивач отримав в користування від відповідача частину столярного цеху і медпункту, загальною площею 200 м2.

За актом приймання-передачі території ДОЦ в оренду ПП ОСОБА_1 від 23 грудня 2003 року позивач користується орендованою ділянкою площею 200 м2.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, ч. 1 ст. 317 ГК України. Згідно з ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню, ч. 1, 2 ст. 386 ЦК України

Позов заявлено на підставі положень ст. 387 ЦК України про витребування майна з чужого незаконного володіння як спосіб захисту права власності.

Відповідно до статті 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. З наведеного

При цьому, незаконність володіння відповідачем чужим майном доводиться саме позивачем, а підтвердженням права власності позивача можуть бути насамперед правовстановлюючі документи.

Суд дійшов висновку що, всупереч вимогам ст.ст. 33, 34 ГПК України позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що на момент звернення з позовом та розгляду справи на території, належній відповідачу, знаходилась обрізна дошка цінних порід деревини (дуб, ясень, вільха, сосна) саме обсягом 84 куб.м., яка належать позивачу. Позивачем не надано суду доказів переміщення дошок в орендоване приміщення.

Надані суду позивачем накладні №12 від 07 квітня 2004 року, №7 від 10 липня 2004 року та №127 від 17 квітня 2004 року, а також квитанції до прибуткового касового ордера №22 від квітня 2004 р., №18 від 10 липня 2004 р., заяви про надання дозволу на ввіз лісоматеріалів на орендовану територію не є належними та допустимими доказами у розумінні статті 34 ГПК України, так як не доводять ні факту знаходження спірного майна в орендованих у відповідача приміщеннях та не підтверджують, що на момент розгляду справи, належні позивачу лісоматеріали об'ємом 84 куб.м., перебували у незаконному володінні відповідача.

Суд зазначає, що позивачем не надано жодного доказу того, що відповідач утримує належне йому майно.

Посилання позивача на постанову Новокаховського міського суду Херсонської області від 28.10.2005 року не можуть бути прийняті до уваги, оскільки  відповідно до ст. 35 ГПК України для господарського суду при вирішенні спору з питань чи мали місце певні дії та ким вони вчинені обов’язковим є лише вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили. На момент розгляду справи такого вироку не було. Отже у випадку, якщо буде винесено вирок у відповідній кримінальній справі і будуть встановлені певні факти, позивач не позбавлений можливості звернутись із заявою відповідно до приписів норм розділу ХIII ГПК України про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів та заперечень, та надати належні та допустимі докази. Позивач не надав належних та допустимих доказів у підтвердження своїх доводів, викладених у позовній заяві.

Враховуючи, що встановлення наведених обставин входить до предмету доказування у даній справ і оскільки позивач обґрунтував позов саме ними (фактичне перебування спірного майно у володінні відповідача), суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, у зв'язку із не поданням позивачем (відсутністю) належних доказів на підтвердження його позовних вимог.

За таких обставин в задоволенні позову має бути відмовлено.

Судові витрати у справі, відповідно до статті 49 ГПК України слід віднести на позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позову відмовити.   

         Суддя                                                                              Л.І. Александрова