Постанова

від 20.07.2011 по справі 2а-2034/11/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

  

            ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                              ПОСТАНОВА

                                                      ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

 "20" липня 2011 р.                                                                   Справа № 2a-2034/11/0970

 м. Івано-Франківськ  

          Івано-Франківський  окружний адміністративний суд у складі:

          Судді Тимощука О.Л.

          при секретарі  Маковійчук С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом:  прокурора Коломийського району в інтересах держави - Пенсійного фонду України в особі управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі      

до відповідача:  КП "Ковалівське"  

про стягнення недоїмки в сумі 4856,90 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Коломийського району в інтересах держави – Пенсійного фонду України в особі управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі звернувся до суду з адміністративним позовом до комунального підприємства «Ковалівське» про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в сумі 5889,00 грн., мотивуючи тим, що внаслідок проведеної перевірки повноти та своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування суб’єктів господарювання, зокрема, КП «Ковалівське» встановлено, що вказаним відповідачем допущено заборгованість зі сплати єдиного внеску до пенсійного органу за березень, квітень 2011 року в сумі 2992,70 грн. та 2897,20 грн. відповідно. Оскільки  сума заборгованості в розмірі 5889,00 грн., станом на момент звернення до суду з даним адміністративним позовом відповідачем не сплачена на користь позивача, просить стягнути борг в судовому порядку.

14.07.2011 року від позивача до Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла заява про зменшення позовних вимог у зв’язку з частковою сплатою відповідачем заборгованості в розмірі 1033,00 грн., а тому просить стягнути недоїмку в сумі 4856,90 грн.

Прокурор в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду справи судом  повідомлявся належним чином. Заяв чи клопотань щодо розгляду справи за його відсутності до суду не надходило. Причини неявки прокурора в судове засідання суду не відомі.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду справи судом повідомлявся. Надав клопотання про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з’явився, про дату, час та місце проведення судового розгляду справи судом повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштової кореспонденції (а.с. 18, 27). Заяв чи клопотань щодо розгляду справи за його відсутності до суду не надходило. Правом подання заперечення проти позову не скористався.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі неприбуття відповідача – суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причин неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб’єктом владних повноважень.

Розглянувши позову заяву, дослідивши та оцінивши надані суду письмові докази та інші матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що комунальне підприємство «Ковалівське» відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців,  виданого державним реєстратором станом на 31.05.2011 року (а.с. 11), є юридичною особою.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» набирає чинності з 01.01.2011 року, крім пунктів, що набирають чинності 01.01.2014 року.

Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону визначено, що  з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрати працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Судом встановлено, що відповідач станом на 31.12.2010 року був страхувальником в розумінні ст. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та сплачував страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, тому з 01.01.2011 року вважається платником єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Частиною 1 ст.67 Конституції України передбачено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки та збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон) платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування визначені статтею 8 вищенаведеного Закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності.

Базою нарахування єдиного внеску є суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно поданого відповідачем звіту за березень, квітень 2011 року, клас професійного ризику виробництва – 37, тому розмір єдиного внеску становить 37,87% до бази нарахування єдиного внеску.

Частиною 7 ст. 8 Закону визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 2,6-8 частини першої ст. 4 Закону, встановлюється у розмірі 3,6 відсотка визначеної п.1 ч. 1 ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є платником єдиного внеску за ставками 37,87% та 3,6 % (а.с. 7-10).

Приписами ч. 8 ст. 9 вищенаведеного Закону встановлено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для відповідача відповідно до Закону є календарний місяць.

Крім цього, порядок нарахування єдиного внеску визначається Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 08.10.2010 року № 22-2, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 року за № 1014/18309.

Відповідно до пункту 3.1 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування платники єдиного внеску зобов'язані формувати та подавати до органів Пенсійного фонду звіт не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць.

Частиною 12 ст. 9 даного Закону зазначено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до пп. 4.3.6 п. 4.3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року № 21-5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 27.10.2010 року за №994/18289, нараховані за відповідний базовий звітний період суми єдиного внеску сплачуються платником не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, незалежно від виплати заробітної плати та інших виплат, на суми яких нараховується єдиний внесок. Базовим звітним періодом є календарний місяць.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем нараховано єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за березень та квітень 2011 року в загальній сумі 5889,90 грн.

Станом на 06.05.2011 р. сума визначеного та узгодженого єдиного внеску відповідача сплачена частково. В сумі 1033,00 грн., що підтверджується заявою про зменшення позовних вимог, а тому сума заборгованості відповідача станом на момент судового розгляду становить 4856,90 грн.

Враховуючи те, що відповідачем не надано доказів добровільної сплати заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в сумі 4856,90 грн., суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а  позов підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

          Позов задовольнити повністю.

          Стягнути з комунального підприємства "Ковалівське" (ідентифікаційний код 22171363) на користь управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі недоїмку по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі  4856 (Чотири тисячі вісімсот п'ятдесят шість гривень) 90 коп.   

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

          Суддя:                                                                                          Тимощук О.Л.

          Постанова складена в повному обсязі 25.07.2011 року.