Рішення

від 16.04.2008 по справі 17/102-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                    

тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

16.04.08                                                                                

Справа №  17/102-08

За позовом  Товариство з обмеженою відповідальністю

Агрофірма “Север”,

                     м. Корюківка

до     Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1,

м. Вишневе

про 

стягнення 59 571,85 грн

  Суддя  Суховий В.Г.

Представники: згідно

з протоколом судового засідання.

СУТЬ СПОРУ:

В господарський суд Київської

області звернулося з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма

“Север” (далі -Позивач) до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (далі

-Відповідач)  про стягнення 59 571,85

грн, з яких 47 313,20 грн -основний борг, 1 038,30 грн -3% річних, 1 419,40 грн

-інфляційні, та 9 800,95 грн - процентів по кредиту та пені.

Позивач обґрунтовує свої позовні

вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору

купівлі-продажу консервної продукції № 7 від 22.11.2006р., щодо оплати

одержаного за накладною № 59 від 21.11.2006р. товару. Крім того, позивач

посилається нате, що для виготовлення овочевої продукції, яку було поставлено

відповідачу, ТОВ Агрофірма “Север” взяла кредит відповідно до кредитного

договору про відкриття кредитної лінії № 370-06. Однак, у зв'язку з

неповерненням відповідачем позивачу коштів за поставлений товар, позивач був

змушений сплатити проценти по кредиту та пеню, у зв'язку з чим, на думку

позивача, відповідач повинен сплатити позивачу 9 800,95 грн процентів по

кредиту та пені.

В судовому засіданні 16.04.2008р.

представники позивача позовні вимоги підтримали, вважають їх обґрунтованими та

такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві та

поданому в судовому засіданні поясненні.

Відповідач свого представника в

судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, витребувані

документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений

належним чином ухвалою суду від 25.02.2008р. за адресою згідно свідоцтва про

державну реєстрацію відповідача НОМЕР_1 (а.с. 15).

Однак, копія зазначеної ухвали суду

від 25.02.2008р., яка була надіслана відповідачу, була повернута поштовим

відділенням зв'язку з відміткою на обороті конверту “за истечением срока хранения”

(а.с. 23).

Відповідно до п.4 Інформаційного

листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики

застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у

доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” № 01-8/1228 від

02.06.2006, до повноважень господарських судів не віднесено установлення

фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -

учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому

примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті

органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат

відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть

вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо

повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних

процесуальних дій. 

Знаходження відповідача за адресою,

зазначеною в свідоцтві про державну реєстрацію, підтверджується підписом

відповідача на повідомлені про вручення поштового відправлення № 222723 від

12.06.2007р. (а.с. 13) про отримання надісланої позивачем претензії.

Таким чином відповідач вважається

належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Відповідно до ст. 75 ГПК України,

якщо  відзив  на  позовну  заяву 

і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути

розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи,

заслухавши пояснення представників позивача, суд  в с т а н о в и в:

21 листопада 2006 року позивачем

було поставлено, а відповідачем прийнято за накладною № 59 продукцію на

загальну суму 50 813,20 грн. (а.с. 8).

22 листопада 2006 року між

Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма “Север” та Суб'єктом

підприємницької діяльності ОСОБА_1 укладено Договір купівлі-продажу консервної

продукції № 7, відповідно до якого позивач продає, а відповідач купує та

здійснює оплату на умовах даного Договору товар, перелік якого та вартість

визначені в додаткових угодах чи накладних.

Позовні ж вимоги позивача обґрунтовані

тим, що поставка відповідачу продукції (товару) 21 листопада 2006 року на

загальну суму 50 813,20 грн. за накладною № 59 здійснена на підставі Договору

купівлі-продажу консервної продукції № 7 від 22.11.2006р.

Проте, суд не погоджується з таким

твердженням позивача, оскільки поставка товару за накладною № 59 відбулася

21.11.2006р., а договір купівлі-продажу консервної продукції № 7, на підставі

якого за посиланням позивача поставлено товар, укладений 22.11.2006р., тобто на

наступний день після поставки товару за накладною № 59.

Таким чином, суд дійшов висновку,

що поставка позивачем відповідачу товару за накладною № 59 від 21.11.2006р. на

загальну суму 50 813,20 грн здійснена не за Договором купівлі-продажу

консервної продукції № 7 від 22.11.2006р.

Отже, поставивши відповідачу за

накладною № 59 від 21.11.2006р. товар сторони на підставі ст. ст. 202, 205

Цивільного кодексу України уклали угоду, згідно з якою у відповідача на

підставі ст. ст. 11, 509, 626 ЦК України виникло зобов'язання щодо оплати за

отриманий товар.

Як зазначає сам позивач,

відповідачем було здійснено часткову оплату отриманого товару у сумі 3 500,00

грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий за

накладною № 59 від 21.11.2006р. товар становить 47 313,20 грн (50 813,20 грн -3

500,00 грн).

Оскільки, зі змісту укладеного

сторонами договору шляхом складання накладних  

неможливо визначити строк оплати отриманого товару відповідачем,

господарський суд дійшов висновку, що момент оплати товару сторонами не визначений.

Згідно з частиною другою ст. 530 ЦК

України, якщо строк (термін) виконання 

боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення

вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник

повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного

виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

16.05.2007р. позивачем на адресу

відповідача було надіслано претензію (а.с. 11), що підтверджується фіскальним

чеком № 2732 від 16.05.2007р. (а.с. 12) та повідомленням про вручення поштового

відправлення № 222723 (а.с. 13) з вимогою сплатити отриманий за накладною

товар. Однак відповідачем відповіді надано не було, заборгованість не була

сплачена.

Оскільки сторонами строк настання

оплати невизначений, а вимога позивача про сплату заборгованості за отриманий

товар була отримана відповідачем 12.06.2007р., що підтверджується повідомленням

про вручення поштового відправлення № 222723                 (а.с. 13), обов'язок

відповідача по сплаті заборгованості з урахуванням семиденного строку,

передбаченого ст. 530 ЦК України настав 20.06.2007р.

Згідно зі статтею 173 ГК України

господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання

та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,

передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у

тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи

управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати

роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися

від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має

право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом положень частини першої

та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші

учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання

належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за

відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог,

що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова

від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова

від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони

за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України

зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та

вимог Цивільного кодексу України.

За таких обставин суд вважає, що

позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу за

поставлений за накладною № 59 від 21.11.2006р. товар в сумі 47 313,20 грн

підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення

інфляційних та 3% річних суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої ст.

625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на

вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого

індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від

простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або

законом.

Як вбачається з пояснення, поданого

позивачем в судовому засіданні (а.с. 27-28), позивач просить суд стягнути з

відповідача 1 419,40 грн -інфляційних та 1 038,30 грн - 3% річних, нарахованих

на суму заборгованості 47 313,20 грн за період з 22.12.2006р. по 30.09.2007р.

Проте суд не погоджується з

визначеними позивачем періодом нарахування інфляційних та 3% річних з огляду на

те, що обов'язок відповідача по сплаті заборгованості за отриманий по накладній

№ 59 від 22.11.2006р. товар з урахуванням 

ст. 530 ЦК України настав 20.06.2007р.

Згідно розрахунку господарського

суду інфляційні нараховані на суму заборгованості 47 313,20 грн за період з 20

червня 2007р. по 30 вересня 2007р. становить 2 034,47 грн. Проте, суд

задовольняє інфляційні витрати в межах суми заявленої позивачем.

3% річних, згідно розрахунку

господарського суду, нарахованих на суму заборгованості 47 313,20 грн за період

з 20 червня 2007р. по 30 вересня 2007р. (103 дн.) становить 400,54 грн.

Тому господарський суд задовольняє

позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 1 419,40 грн

-інфляційних та 3% річних у розмірі 400,54 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення

9 800,95 грн -процентів по кредиту та пені суд зазначає наступне.

Позивач посилається на те, що ним

було отримано кредит згідно з Договором про відкриття кредитної лінії № 370-06,

який використано, зокрема, для виготовлення продукції, що була поставлена

відповідачу за накладною № 59 від 21.11.2006р. Позивачем надано довідку

Промінвестбанку (а.с. 7) про наявність станом на 14.04.2007р. за позивачем

заборгованості за кредитом у сумі 599 879,93 грн, простроченої заборгованості

по процентам 62 147,74 грн, пені -38 737,45 грн.

Проте, позивач не надав доказів

того,  що він отримав кредит для

виготовлення продукції та її реалізації саме відповідачу (заявка, договір

тощо). Позивачем не доведено ту обставину, що між позивачем і відповідачем виникли

цивільні права і обов'язки, на виконання яких у подальшому позивач вимушений

був звернутися до банку за кредитом.

Водночас, з пояснення позивача

(а.с. 28) вбачається, що кредит позивачем отримано 24.03.2006р., тобто задовго

до виникнення правовідносин з відповідачем (21.11.2006р.). Доказів, що кредит

якимось чином пов'язаний з виготовленням та реалізацією продукції відповідачу,

позивач суду не надав.

Таким чином, позовні вимоги в

частині стягнення 9 800,95 грн -процентів по кредиту та пені не підлягають

задоволенню у зв'язку з їх недоведеністю.

На підставі ст. 49 ГПК України

судові (господарські) витрати покладаються на сторони пропорційно сумі

задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 75,82-85 ГПК

України, суд

В И Р І Ш И

В:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1                   (код НОМЕР_2) на користь

Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма “Север” (код 32230883) 47

313,20 грн. основного боргу, 1 419,40 грн -інфляційних,  400,54 грн. - 3% річних, а також судові

витрати: держмито у розмірі 491,33 грн. та 97,32 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

3.

В частині стягнення 637,76 грн 3% річних та 9 800,95 грн процентів по кредиту

та пені -відмовити.

Суддя                                                                                          Суховий

В. Г.