Ухвала

від 30.09.2011 по справі 5010/1927/2011-б-24/50

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5010/1927/2011-Б-24/50

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  

У Х В А Л А

30 вересня 2011 р.  Справа № 5010/1927/2011-Б-24/50   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В., розглянувши матеріали за заявою державної податкової інспекції в Рожнятівському районі Івано-Франківської області про порушення справи про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Рожнятівський агроспецпостач" (ідентифікаційний код 24680548) в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом",

в с т а н о в и в:

ДПІ в Рожнятівському районі у своїй заяві, як видно із її змісту, ставить питання про порушення справи про банкрутство ВАТ "Рожнятівський агроспецпостач" в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки, станом на 05 вересня 2011 р. за даним боржником рахується борг по платежах до бюджету на загальну суму 160 141 грн 66 коп. та 13 272 грн 44 коп. штрафних санкцій і пені.

Відповідно до положень абзацу 3 ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, боржником є суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). В абзаці 7 цієї статті передбачено, що грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законодавством України. При цьому, зокрема, недоїмка (пеня та штраф) до складу грошових зобов'язань боржника не зараховується.

Згідно викладених у ч. 3 ст. 6 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” положень, справа про банкрутство порушується господарським судом якщо безспірні вимоги кредитора до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку. В свою чергу, ст. 52 цього Закону передбачає певні особливості банкрутства відсутнього боржника, зокрема, що кредитор може ініціювати порушення справи про банкрутство незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Разом з тим, указана норма не містить жодного виключення щодо безспірності таких вимог кредитора.

Відповідно до абзацу 7 ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Згідно положень ч. 2 ст. 1071 ЦК України, грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду.

Крім того, згідно положень абзацу 5 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, у заяві кредитора про порушення справи про банкрутство повинні бути зазначені обставини, на яких вона ґрунтується; з урахуванням положень ст. 52 цього Закону, це означає, що у заяві ініціюючого кредитора щодо відсутнього боржника мають бути також зазначені такі обставини, які б у своїй сукупності беззаперечно свідчили про наявність підстав для визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою, тобто як відсутнього боржника. Ці обставини ініціюючий кредитор зобов'язаний підтвердити відповідними належними доказами. До заяви кредитора - органу державної податкової служби, згідно положень ч. 10 ст. 7 цього Закону, також додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку.

Так, згідно з положеннями п. 3 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу”, державні податкові інспекції в районах контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Відповідно до вимог ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (платники податків).

Відповідно до вимог ст. 111 вказаного Закону, позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин, у тому числі, якщо платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом. Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Викладені вище вимоги Законів, як і положення ст. 33 ГПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, ініціюючий кредитор при подачі заяви в повному обсязі не виконав.

Зокрема, у заяві ДПІ в Рожнятівському районі не зазначені посилання на такі докази, які б належним чином підтверджували безспірність всіх кредиторських вимог до боржника, про які йде мова в цій заяві, а саме на загальну суму 160 141 грн 66 коп., а також докази вжиття відповідних заходів до отримання заборгованості на зазначену суму в установленому законодавством порядку.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що подана ДПІ в Рожнятівському районі заява про порушення справи про банкрутство ВАТ "Рожнятівський агроспецпостач" в порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не відповідає усім зазначеним вище вимогам закону і підлягає поверненню без розгляду на підставі абзацу 2 ч. 1 ст. 9 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Керуючись статтями 1, 5, 6, 7, 9 і 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, статтею 86 ГПК України, суд

у х в а л и в:

заяву державної податкової інспекції в Рожнятівському районі Івано-Франківської області про порушення справи про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Рожнятівський агроспецпостач" в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" і додані до неї документи - повернути без розгляду.

Суддя                                                                                                     І. В. Ткаченко

Виготовлено в КП "Документообіг  госп. судів"

---

30.09.11< ДОВІДКА - Перелік ухвал у позовному провадженні > ч. 1 ст. 9  ст. 86