Рішення

від 23.08.2011 по справі 3/074-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/074-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" серпня 2011 р.                                                                  Справа № 3/074-11

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В. розглянувши  у відкритому судовому засіданні справу

за позовом          Державної екологічної інспекції в м. Києві, м. Київ

до Приватного підприємства “ЛКСК”, м. Вишневе, Київська область

про стягнення 103306,54 грн.,

за участю представників сторін : згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи:

23.06.2011р. на адресу господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державної екологічної інспекції в м. Києві до Приватного підприємства “ЛКСК” про відшкодування шкоди в розмірі 103306,54 грн. шкоди завданої державі внаслідок порушення вимог чинного природоохоронного законодавства.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.06.2011р. порушено провадження у справі № 3/074-11 та призначено її до розгляду на 13.07.2011р.

Ухвалою від 13.07.2011р. розгляд справи було відкладено на 09.08.2011р. у зв'язку з неявкою представників учасників судового процесу.

Ухвалою від 09.08.2011р. розгляд справи було відкладено на 23.08.2011р. у зв'язку з неявкою представника відповідача.

В судовому засіданні 09.08.2011р. позивач викладені у позові вимоги,  підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. В обгрунтування поданого позову позивач наголошує на тому, що відповідачем самовільно здійснюється використання земельної ділянки площею 5184 кв.м. без документів, що посвідчують право власності або користування земельною ділянкою, яка використовується ним для розміщення та обслуговування автостоянки ПП «ЛКСК», що знаходиться за адресою: вул. Симиренка, 34-А у Святошинському районі м. Києва, що суперечить ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, внаслідок чого державі завдано шкоду в розмірі 103306,54 грн., внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, яку позивач просив суд стягнути з відповідача.   

Крім того, однією з позовних вимог позивача було забезпечення позову шляхом  накладення арешту  на майно відповідача, яке було судом відхилено, як таке, що не відповідає вимогам ст. 66 ГПК України.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідач своїх представників в судові засідання 13.07.2011р., 09.08.2011р., 23.08.2011р.  не направив, відзив та витребувані судом документи - не надав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Суд зазначає про те, що відповідач був обізнаний про наявність судового спору та не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначалось в ухвалі про відкладення розгляду справи.

Розглянувши надані матеріали справи, заслухавши позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

встановив:

 Преамбулою Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” визначено, що охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.

З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.

Згідно ст.ст. 4, 5 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” природні ресурси України є власністю народу України, який має право на володіння, використання та розпорядження природними багатствами республіки, а державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про охорону навколишнього природного   середовища"   основними   принципами охорони навколишнього природного середовища, зокрема, є гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров'я людей.

Відповідно до положень ст. 16 Закону України "Про охорону навколишнього

природного   середовища" державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, Ради та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України.

Спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів у республіці є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях та інші державні органи, до компетенції яких законодавством України та Автономної Республіки Крим віднесено здійснення зазначених функцій.

Відповідно до “Положення про Державну екологічну інспекцію” затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 17.11.2001 № 1520 Державна екологічна інспекція є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінприроди і йому підпорядковується.   

Відповідно до п. 1 ст. 4 Положення “Про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі”, затвердженого Наказом Мінприроди України від 19.12.06. за № 548, Інспекція, відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, у сфері поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органами виконавчої влади, суб'єктами господарювання, фізичними особами.

Згідно з ст. 18 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема наявності підстав, визначених законом, для здійснення державного нагляду (контролю).

Згідно з ст. 4 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, плановий чи позаплановий захід повинен здійснюватися у присутності керівника або його заступника, або уповноваженої особи суб'єкта господарювання.   

Відповідно до ст. 6 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, підставами для здійснення позапланових заходів є, в тому числі звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення. Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю). Проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, якщо інше не передбачається законом або міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 7 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” передбачено, що для здійснення позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою. За результатами здійснення позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до розділу 2 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.08. № 464 встановлено, що для здійснення перевірки керівником відповідного органу Мінприроди або його заступником видається наказ про проведення перевірки, який має містити: найменування суб'єкта господарювання, підстава перевірки та предмет перевірки; період, за який буде здійснюватись перевірка; визначення виконавців перевірки із залученням, у разі потреби, спеціалістів інших органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій (за погодженням з їх керівниками). На підставі наказу оформляється направлення на проведення перевірки, яке підписується керівником або заступником керівника органу Мінприроди і засвідчується печаткою.

Згідно з розділом 3 вказаного вище Порядку вбачається, що позаплановою перевіркою є перевірка, яка не передбачена планом роботи органу Мінприроди. Позапланова перевірка проводиться за наявності таких обставин, зокрема, звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення. Під час проведення позапланової перевірки державні інспектори перевіряють питання, необхідність висвітлення яких стала підставою для її проведення, з обов'язковим зазначенням цих питань у направленні на проведення перевірки. Позапланова перевірка проводиться за наказом органу Мінприроди та направленням на проведення перевірки керівника органу Мінприроди або його заступника.

Відповідно до розділу 4 зазначеного вище Порядку визначено, що перевірка складається з таких основних частин: підготовка до перевірки; проведення перевірки; оформлення результатів перевірки (складання акта перевірки, оформлення інших матеріалів перевірки); обговорення результатів перевірки, підписання акта перевірки; застосування адміністративних стягнень до порушників законодавства про охорону навколишнього природного середовища (у разі виявлення порушень).

Перед початком перевірки державні інспектори зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі направлення на перевірку та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу Мінприроди, і надати копію направлення.

Державні інспектори проводять перевірки об'єкта в присутності керівника суб'єкта господарювання або уповноважених ним осіб. За результатами проведеної перевірки, в тому числі спільної з іншими органами державного нагляду (контролю), державним інспектором складається акт перевірки вимог природоохоронного законодавства. В акті перевірки також зазначається інформація, пов'язана з проведенням інструментально-лабораторного контролю (відбір проб та вимірювання безпосередньо на об'єкті перевірки), та зазначаються посилання на акти відбору проб та протоколи вимірювань. В останній день перевірки два примірники акта перевірки підписуються державними інспекторами, які проводили перевірку, і всіма членами комісії (якщо перевірка проводилася комісією), керівником або уповноваженою особою суб'єкта господарювання.

Для здійснення позапланової перевірки, позивач видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання та предмет перевірки. На підставі цього наказу оформляється направлення на перевірку.

Перевірка складається з підготовки до перевірки, проведення перевірки та оформлення результатів перевірки, складання акта перевірки, обговорення результатів перевірки, підписання акта перевірки та застосування адміністративних стягнень. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами позивача та відповідача.

Як зазначив позивач у позові, державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища  м. Києва відповідно до наказу № 165 від 26.02.2010 р. за зверненням громадянина Горохівського Є.І. від 19.02.2010р. та за направленням на проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, проведено позапланову перевірку дотримання вимог чинного природоохоронного законодавства при використанні земельної ділянки, що розташована по вул. Симиренка, 34-А у Святошинському районі                 м. Києва, за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства  від 05.03.2010р. (далі –акт від 05.03.2010р.).

Відповідно до акту від 05.03.2010р., встановлено, що відповідач самовільно здійснює використання земельної ділянки площею 5184 кв.м. без документів, що посвідчують право власності або користування земельною ділянкою, на якій облаштовано автомобільну стоянку  ПП «ЛКСК», що знаходиться за адресою:   вул. Симиренка, 34-А у Святошинському районі м. Києва.

В ході перевірки встановлено, що на момент перевірки за вищевказаною адресою встановлено факт огородження самовільно зайнятої земельної ділянки площею 5184 кв.м. металевою сіткою, встановлено ворота, побутове двоповерхове приміщення для охорони, земельна ділянка покрита частково асфальтом та щебенем, частково встановлені накриття для автомобілів, наявні всі ознаки використання майданчика для паркування автомобілів, без отримання документів, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою.

Судом встановлено, що за інформацією наданою Головним управлінням земельних ресурсів Київським апеляційним господарським судом від 13.11.2011р. винесено постанову у справі №50/11 про зобов'язання ПП «ЛКСК» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,96 га на вул. Симиренка, 22Г, що використовується для розміщення автостоянки. Вказане є доказом того, що відповідач по даній справі самовільно займає земельну ділянку площею             5184 кв.м.

05.03.2010р. позивачем було складено на ім'я директора відповідача припис з метою усунення виявлених недоліків та порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог законодавства в сфері охорони навколишнього природного середовища, проведеної 05.03.2010р.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 43 від 28.04.2010р. з пропозицією в місячний термін розглянути претензію позивача та письмово повідомити про результати її розгляду  щодо сплати суми збитків в розмірі 23091,19 грн. Однак відповідач залишив претензію позивача без відповіді та задоволення.

Згідно ст. 125 Земельного Кодексу України право власності, а також право постійного користування та оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформлюється договором оренди, який реєструється відповідно до закону що зазначено ст. 126 Земельного Кодексу України.

Таким чином, законодавство України забороняє використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою або укладання договору оренди та їх державної реєстрації.

Документи, що підтверджують право власності, користування або оренди земельної ділянки у ПП «ЛКСК», відсутні, що є порушенням вимог ст. ст. 9, 116, 125, 126 Земельного кодексу України.

В статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»визначено поняття «самовільне зайняття земельної ділянки», як будь - які дії особи, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності рішення відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Таким чином, земельна ділянка по вул. Симиренка, 34-А у Святошинському районі м. Києва ПП «ЛКСК», зайнята самовільно, всупереч вимог Земельного кодексу України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007 «Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу»було затверджено відповідну Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (далі –Методика № 963 від 25.07.2007).

Пунктом 4 Методики № 963 від 25.07.2007 визначено, що розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, визначається для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови) за такою формулою: Шс = Пс х Нп х Кф х Кі (1), де Шс - розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, гривень; Пс - площа самовільно зайнятої земельної ділянки, гектарів; Нп - середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, визначений у додатку 1, з урахуванням переліків, наведених у додатках 2 і 3; Кф - коефіцієнт функціонального використання земель, визначений у додатку 4; Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 та наступні роки, що визначаються відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 р. N 783 (Офіційний вісник України, 2000 р., N 20, ст. 823).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки ПП «ЛКСК»за адресою:              вул. Симиренка, 34-А у Святошинському районі м. Києва, здійсненого у відповідності до Методики № 963 від 25.07.2007 державним інспектором з ОНПС в м. Києві, розмір шкоди складає 23091,19 грн.

Крім того, встановлено, що в результаті облаштування автостоянки частина території автомобільної стоянки площею 4718,55 кв. м. (відповідно до плану встановлених меж земельної ділянки 75:344:0069) покрита частково асфальтом та щебенем, частково встановлені накриття для автомобілів без належним чином оформленої дозвільної документації (ордеру на видалення зелених насаджень), що є порушенням вимог ст. ст. 40, 68, Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 5, 40 Закону України «Про рослинний світ»та п. 4 «Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах»затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.06 № 1045 зі змінами від 07.02 10 №135.

З метою досудового врегулювання господарського спору, в порядку ст. 6 ГПК України, позивачем було направлено відповідачу претензію від 28.04.2010р. №44 з пропозицією добровільно відшкодувати завдані державі внаслідок порушення вимог чинного законодавства, збитки. Однак позивач відповіді на вказану претензію не отримав та збитки відповідачем відшкодовано не було.

Згідно з п. 4.2 Правил утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 29.07.1994р. №70, державний контроль у галузі охорони міських зелених насаджень здійснюється радами народних депутатів та їх виконавчими і розпорядчими органами, Міністерством охорони навколишнього природного середовища, його органами на місцях та іншими спеціально уповноваженими органами.

Пунктом 4.6 зазначених Правил передбачено, що знесення та пересадка дерев, чагарників, газонів, квітників може здійснюватись лише у разі наявності спеціального дозволу (ордера).

Ордер видається на підставі обстеження зелених насаджень, погодженого з місцевими органами Мінприроди України, і рішення місцевого органу державної виконавчої влади.

Приписами пунктів 3, 4 Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006р. №1045, видалення зелених насаджень на території населеного пункту здійснюється за рішенням виконавчого органу міської, селищної, сільської ради на підставі ордера. Підставою для прийняття рішення компетентним органом є заява юридичної чи фізичної особи про видалення зелених насаджень.

За таких обставин, видалення зелених насаджень на території населеного пункту без відповідного рішенням виконавчого органу міської, селищної, сільської ради і за відсутності відповідного ордера є підставою для покладання на винну особу відповідальності за заподіяну шкоду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 05.02.2009р. у справі №   7/193/08.

Приписами пунктів 1.3, 1.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 N 02-5/744 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" (далі-Роз'яснення) визначено, що розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, господарські суди повинні обов'язково враховувати наявність таких умов відповідальності, як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та вина відповідача.

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (статті 1166 та 1172 Цивільного кодексу). Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Втім, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів відсутності його вини у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу у вигляді самовільного знесення газону звичайного площею 4718,55 кв.м.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.

Розмір шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів, обчислюється за таксами, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження такс обчислення шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів»№559 від 08.04.1999р.

Відповідно до статті 69 Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно розрахунку позивача, проведеного відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. № 1789 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 квітня 1999р. № 559 «Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів», шкода, заподіяна ПП «ЛКСК»державі внаслідок самовільного знищення газону звичайного площею 4718,55 кв.м. на земельній ділянці по                                  вул. Симиренка, 34-А (відповідно до чергового кадастрового плану                                      вул. Симиренка, 22-Г) у Святошинському районі м. Києва, становить 80215,35 грн. Суд дійшов висновку про обґрунтованість та правильність розрахунку позивачем розміру збитків, заподіяних відповідачем.

За таких обставин, враховуючи доведеність позивачем наявності у сукупності всіх елементів складу правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування завданих збитків державі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки та самовільного знесення газону, не спростування зазначених фактів відповідачем, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 103306,54 грн. збитків, завданих внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, від сплати яких позивач звільнений у встановленому законом порядку, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 33, 34, 49,  82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства “ЛКСК” (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Промислова, 8, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 32446085) на спеціальний рахунок державного бюджету (одержувач:  УДК у Святошинському  районі м. Києва, банк ГУДКУ у м. Києві, р/р                            № 33118331700009, МФО 820019, код ЄДРПОУ 26077945, код бюджетної класифікації 24062100) 103306 (сто три тисячі триста шість гривень) 59 коп. шкоди.

3.Стягнути з Приватного підприємства “ЛКСК” (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Промислова, 8, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 32446085) до Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 22090200; символом звітності 095; № рахунку:  31110095700011; банк:  ГУ УДК у м. Києві; отримувач: УДК у Шевченківському районі м. Києва; МФО: 820019; код ЄДРПОУ 26077968) 1033 (тисяча тридцять три гривні) грн. 07 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                     А.В. Лопатін

Дата підписання: 27.09.2011р.