Рішення

від 06.10.2011 по справі 7/116-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/116-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" жовтня 2011 р.                                                                  Справа № 7/116-11

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТ», Київська область, м. Біла Церква,

до                    Відкритого акціонерного товариства «Фастів-АВТО», Київська область, м. Фастів,

про                    стягнення 66 070,03 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Кагановський Р.В. –директор, наказ №1 від 20.08.2000 року;

від відповідача: не з'явились,

секретар судового засідання: Мельничук Л.В.

Обставини справи:

12.09.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСТ»(далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою вих. №2 від 09.09.2011 року (вх. №3733 від 12.09.2011 року) до Відкритого акціонерного товариства «Фастів-АВТО»(далі –відповідач) про стягнення 66 070,03 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу від 01.01.2009 року, зокрема щодо своєчасної та повної оплати вартості поставлених згідно вказаного договору товарів, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача 63 167,78 грн. суму основного боргу та 2 902,25 грн. 3% річних, нарахованих на суму заборгованості, а всього 66 070,33 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.09.2011 року було порушено провадження у справі №7/116-11 та призначено її розгляд на 06.10.2011 року.

06.10.2011 року через загальний відділ господарського суду від відповідача надійшов відзив вих. №456 від 23.09.2011 року (вх. №13703) на позовну заяву, в якому відповідач повністю визнає позовні вимоги у сумі 66 070,33 грн., з яких 63 167,78 грн. сума основного боргу та 2 902,25 грн. 3% річних, та зазначає, що борг з оплати вартості товару виник у зв'язку з скрутним матеріальним становищем.

У судовому засіданні 06.10.2011 року представник позивача у справі позовні вимоги підтримав,  просив суд задовольнити позов в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

У судове засідання 06.10.2011 року представники відповідача не з'явились. Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у відповідності до ч. 1ст. 64 ГПК України, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення. У поданому відзиві вих. №456 від 23.09.2011 року (вх. №13703) відповідач просив суд розглядати справу за відсутності його представників.

Господарський суд зазначає, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, а відтак вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 06.10.2011 року господарським судом на підставі ч. 2 ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив:

01.01.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «РОСТ»(продавець за договором, позивач у справі) та Відкритим акціонерним товариством «Фастів-АВТО»(покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір купівлі-продажу (далі – договір), відповідно до п. 1 якого продавець продає покупцю автошини, автомобільні камери та інші матеріали в кількості та за цінами, які вказані в додатку до цього договору (рахунок, накладна, касовий чек).

Пунктом 2 сторонами погоджено, що оплата за автошини, автомобільні камери та інші матеріали згідно з додатком до цього договору (рахунок, накладна, касовий чек) здійснюється з покупцем шляхом банківських переказів на розрахунковий рахунок продавця за кожну окрему (поставлену) партію товару згідно накладних, які є невід'ємною частиною цього договору, окремим платіжним дорученням з обов'язковим посиланням на номер і дату виписки рахунку, накладної або оплатою готівковими коштами.

Згідно п. 3 договору, він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 30 листопада 2011 року, але термін дії закінчується не раніше виконання сторонами умов договору. У випадку, якщо сторони не повідомили одна одну письмово про розірвання договору за 10 днів до закінчення терміну його дії, він вважається пролонгованим ще на один рік.

Господарським судом встановлено, що на виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСТ»поставило Відкритому акціонерному товариству «Фастів-АВТО» товар на загальну суму 64 429,20 грн.

Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями накладних: №25 від 30.03.2009 року на суму 2 028,00 грн., №29 від 01.04.2009 року на суму 3 828,00 грн., №35 від 16.04.2009 року на суму3 240,00 грн., №57 від 23.06.2009 року на суму 8 640,00 грн., №58 від 04.07.2009 року на суму 3 840,00 грн., №61 від 16.07.2009 року на суму 4 869,60 грн., №69 від 07.08.2009 року на суму 17 160,00 грн., №86 від 08.10.2009 року на суму 2 640,00 грн., №106 від 13.11.2009 року на суму 1 953,60 грн., №107 від 19.11.2009 року на суму 360,00 грн., №116 від 04.12.2009 року на суму 3600,00 грн., №35 від 09.04.2010 року та №39 від 20.04.2010 року на суму 1 470,00 грн.

Зазначені накладні підписані уповноваженими представниками сторін, підписи яких засвідчені печатками товариств.

Відповідно до п. 2. Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей» затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99, сировина, матеріали, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів. При відпуску цінностей довіреність залишається у постачальника.

Господарським судом досліджено, що поставлений згідно вищевказаних накладних товар був отриманий уповноваженими представниками відповідача, повноваження яких на отримання матеріальних цінностей від позивача підтверджується наявними в матеріалах справи копіями довіреностей.

Таким чином, вищенаведені обставини свідчать про те, що у відповідача згідно умов договору виник обов'язок оплатити вартість отриманого товару.

Господарським судом встановлено, що позивачем в оплату вартості товару, поставленого згідно вищезазначених накладних, були зараховані грошові кошти у сумі 1 261,42 грн. надмірно сплачені відповідачем в рахунок оплати за отриманий товар в попередні періоди. Даний факт підтверджується поданою у судовому засіданні 06.10.2011 року заявою позивача б/н від 06.10.2011 року.

Таким чином, за отриманий в період з березня 2009 року по квітень 2010 року товар, відповідач зобов'язаний був сплатити 63 167,78 грн. (64 429,20 грн., загальна вартість товару, - 1 261,42 грн., зараховані позивачем грошові кошти).

Оскільки вартості поставленого товару у сумі 63 167,78 грн. Відкрите акціонерне товариство «Фастів-АВТО»так і не сплатило, позивач звертався до відповідача з претензією вих. №1 від 01.09.2011 року щодо сплати суми боргу у розмірі 63 167,78 грн., та нарахованих 3% річних у сумі 2 902,25 грн., а всього 66 070,03 грн., яка отримана відповідачем 01.09.2011 року (що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на претензії, підпис якого засвідчений печаткою товариства). Претензія наявна в матеріалах справи.

У відповіді вих. №407 від 01.09.2011 року на претензію Відкрите акціонерне товариство «Фастів-АВТО»повністю визнало існування вказаної заборгованості і зобов'язувалось сплатити на користь позивача 66 070,03 грн., з яких 63 167,78 грн. –основний борг та 2 902,25 грн. - 3% річних.

Оскільки відповідач існуючу суму боргу за поставлений товар так і не сплатив, Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСТ»звернулось з позовом до суду.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

В силу вимог ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з умов договору, між сторонами не було досягнуто згоди щодо строку оплати відповідачем вартості отриманого від позивача товару, не визначений строк оплати і у накладних на поставку товару. Відтак, для встановлення строку оплати відповідачем вартості товару слід застосовувати приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, згідно з приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Позивач звертався до відповідача з претензією, в якій викладена вимога про сплату заборгованості за поставлений товар. Надіслана претензія була отримана відповідачем 01.09.2011 року. Враховуючи положення ч. 2 ст. 530, ст. 253 ЦК України, відповідач зобов'язаний був оплатити вартість товару у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги, тобто до 08.09.2011 року включно (02.09.2011 року, початок перебігу, встановленого законом семиденного строку, +7 днів).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статтей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння  відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Господарським судом встановлено, що у визначений строк відповідач не оплатив вартість отриманого товару і станом на момент розгляду справи у господарському суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 63 167,78 грн., що підтверджується і самим відповідачем у відзиві на позовну заяву.

За таких обставин, суд вважає позовну вимогу про стягнення з відповідача суми основного боргу за поставлений товар в розмірі 63 167,78 грн. обґрунтованою, доведеною та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 2 902,25 грн. 3% річних.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Оскільки три проценти річних є платою за користування коштами, належними до сплати кредиторові, господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем 3% річних на суму боргу.

При цьому, господарський суд зазначає, що 3% річних як міра відповідальності застосовується у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання. Враховуючи, що відповідач згідно ч.2 ст. 530 ЦК України повинен був оплатити отриманий товар до 08.09.2011 року включно, то з 09.09.2011 року розпочалось прострочення відповідача щодо виконання свого грошового обов'язку. Перевіривши розрахунок 3% річних за період з 09.09.2011 року по 12.09.2011 року господарський суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних у сумі 20,77 грн. В іншій частині позовної вимоги, а саме в стягненні 2 881,48 грн. 3% річних ( 2 902,25 грн. –20,77 грн.), суд відмовляє.

З урахуванням вищенаведеного, господарський суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково у сумі 63 188,55 грн., з яких 63 167,78 грн. основний борг та 20,77 грн. –3% річних. В іншій частині позову, а саме в стягненні 2 881,48 грн. 3% річних, суд відмовляє.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача, судові витрати відповідно до ст. 44, 49 ГПК України покладаються відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Фастів-АВТО»(08500, Київська область, м. Фастів, вул. Бишівська, буд. 2, код ЄДРПОУ 05538773) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТ»(09100, Київська область, м. Біла Церква, пл. Соборна, 1/1, кв. 8, код ЄДРПОУ 31034113) 63 167 (шістдесят три тисячі сто шістдесят сім) грн. 78 коп. основного боргу, 20 (двадцять) грн. 77 коп. 3% річних, та судові витрати: 660 (шістсот шістдесят) грн. 70 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя                                                                                                                 В.М. Антонова

Повне рішення складено 12.10.2011 року